34146 (692545), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Громадянин – це людина, що належить до постійного населення держави та користується захистом з її боку.
Для громадянина характерні слідуючі риси:
-
Належність до постійного населення держави.
-
Наявність юридично гарантованих прав та обов’язків.
-
Можливість користуватися правом на захист своїх інтересів як всередині держави, так і за її межами.
-
Необхідність нести юридичну відповідальність у чітко визначених державою випадках.
-
Правовий статус: поняття, зміст, структура
Місце особи в суспільстві, а громадянина в державі визначається категорією “правовий статус”. Це складне юридичне поняття, що має зміст та структуру.
Змістом правового статусу є права та обов’язки суб’єктів.
Право – міра можливої поведінки, що надається для реалізації інтересів конкретного суб’єкта. Оскільки це право надається конкретному суб’єкту, то воно називається суб’єктивним.
Обов’язок – міра необхідної поведінки, що встановлюється з метою забезпечення реалізації суб’єктивного права. Оскільки обов’язки мають правову форму закріплення, вони називаються юридичними.
Класифікації прав і обов’язків:
-
конституційні права і оболв’язки;
-
закріплені галузевим законодавством.
-
Загальні;
-
Спеціальні.
-
Соціально-економічні;
-
Політичні;
-
Соціально-культурні;
-
Особисті;
-
І т. п.
Структуру правового статусу складають три елементи:
-
Можливість мати права та обов’язки (правоздатність).
-
Можливість власними діями виконувати обов’язки та реалізовувати права (дієздатність).
-
Можливість самостійно нести відповідальність у випадку невиконання обов’язків (деліктоздатність).
-
Правовий статус особи і громадянина: співвідношення.
Правовий статус особи і громадянина певним чином співвідносяться між собою, маючи як спільні, так і відмінні риси.
СПІЛЬНІ РИСИ:
-
Вказані статуси належать єдиному суб’єкту – людині;
-
Вони певним чином закріплюються та розробляються;
-
Встановлюють межі можливої та необхідної поведінки;
-
Певним чином гарантуються та забезпечуються;
-
Відображають рівень розвитку суспільства та держави.
ВІДМІННІ РИСИ:
П р а в о в и й с т а т у с | |
особи | громадянина |
1. Існує в суспільстві і не залежить від держави. | 1. Виникає з появою держави. |
2. Встановлюється суспільством шляхом закріплення традиційних правил поведінки, що історично склалися. | 2. Встановлюється державою шляхом прийняття правових норм чи санкціонування існуючих традицій. |
3. Закріплюється соціальними нормами чи існує в усній формі. | 3. Має форму правового документу. |
4. Його зміст складають права та обов’язки, зміст яких не відокремлений. | 4. Окрім прав та обов’язків, що є чітко визначеними, елементом змісту є громадянство. |
5. Права і обов’язки не мають взаємного характеру. | 5. Виконання обов’язку є засобом реалізації права іншою стороною. |
6. Поширюється на все населення. | 6. Поширюється на громадян. |
7. Заснований на загальнолюдських принципах. | 7. Заснований на принципах національної та міжнародної систем права. |
8. Гарантується суспільством шляхом застосування засобів громадського впливу. | 8. Гарантується державою шляхом діяльності спеціальних органів та покладання юридичної відповідальності. |
9. Відповідальність не має примусового характеру і застосовується від імені суспільства. | 9. Відповідальність має примусовий характер і є засобом впливу держави. |
-
Політична та державна влада
Після виникнення держави в рамках суспільства суспільна влада реалізується у трьох її формах:
-
Соціальна, що здійснюється від імені суспільства та регламентується соціальними нормами, метою якої є впорядкування відносин між людьми (релігійна, економічна, сімейна, корпоративна).
-
Політична, що здійснюється від імені певних соціальних структур з метою реалізації принципу представницької демократії.
-
Державна, що реалізується від імені держави з метою надання суспільству рис системності та має правову форму закріплення.
Найбільш поширеними є три точки зору на співвідношення державної і політичної влад:
-
Політична і державна влада є ідентичні поняття, тому що держава є основним засобом здійснення політичної влади.
-
Політична влада є більш широким поняттям, бо вона здійснюється не лише державою, а й іншими суспільними утвореннями.
-
Державна влада є поняттям більш широким, бо саме держава визначає можливості втручання в політичну сферу інших соціальних утворень та закріплення їх повноважень конституційно.
Державна і політична влади мають спільні риси:
-
Реалізуються конституційно визначеними суб’єктами;
-
Приймають обов’язкові рішення;
-
Рішення мають формально визначений характер;
-
Стосуються єдиної сфери діяльності – суспільства;
-
Сприяють впорядкуванню суспільних відносин шляхом врівноваження політичних інтересів.
Відмінні риси:
№ п/п | Політична влада | Державна влада |
1. | Здійснюється колективними суб’єктами, тобто структурами суспільства, що складають поняття “політична система”. | Здійснюється єдиним суб’єктом – державою. |
2. | Не має ознак суверенітету, бо зазнає постійного впливу з боку соціальних структур. | Є суверенною. |
3. | Регламентується підзаконними нормативними актами (статут і т. п.). | Регламентується лише конституційно. |
4. | Рішення поширюються на все населення чи його частину. | Рішення поширюються на все населення. |
5. | Протидією є опозиція. | Протидією є безвладдя. |
6. | Регламентує одну сферу суспільних відносин. | Поширюється на всі сфери суспільних відносин. |
7. | Засновується на принципі субординації. | Засновується на принципі координації. |
-
Поняття та елементи політичної системи суспільства
В юридичній літературі поняття «політична система» визначається у двох аспектах:
-
Теоретичний, що характеризує її як сукупність органів та організацій, що наділяються правом розробки та прийняття владних рішень політичного характеру.
-
Функціональний, що характеризує політичну систему як взаємодію соціальних структур, що надає можливість найбільш раціонального розподілу їх повноважень щодо розробки та реалізації політичних рішень.
Політична система характеризується наявністю структури, яку складають:
-
Органи та організації;
-
Політичні інститути;
-
Політичні ідеї, що становлять ідеологію;
-
Механізми взаємодії суб’єктів;
-
Механізми розробки та прийняття політичних рішень;
-
Повноваження суб’єктів у сфері політики;
-
Механізми реалізації владних повноважень.
Основними суб’єктами політичної системи є:
а) Держава, що діє шляхом реалізації повноважень органів;
б) Суспільні формування – добровільні об’єднання громадян, що функціонують з метою задоволення їх спільних інтересів (партії, рухи, громадські організації).
-
Держава в політичній системі
Місце держави в політичній системі характеризується трьома елементами:
-
Держава є центральним елементом політичної системи, бо:
-
вона суверенна;
-
діє від імені суспільства;
-
виконує загальносоціальні функції;
-
є гарантом прав особи;
-
має спеціальні органи;
-
надає своїм рішенням правової форми.
-
Держава безпосередньо впливає на функціонування інших елементів політичної системи. Вона визначає їх повноваження, легалізує шляхом реєстрації документів, розробляє типові положення щодо їх функціонування, визначає рівень законності їх діяльності та забороняє ті структури, дії яких протирічять закону.
-
Держава приймає політичні рішення під безпосереднім впливом інших елементів політичної системи. Вони приймають участь у прийнятті рішень у формі представницьких органів держави, безпосередньо сприяють реалізації функцій держави, входять до складу колегіальних органів держави з правом вирішального голосу, за вчинення незначних протиправних діянь держава надає можливості застосовувати засоби громадського впливу.
Отже, держава є єдиним суб’єктом державної влади та основним засобом здійснення політичної влади, а наявність інших суб’єктів політичної влади надає можливості певного впливу на процес прийняття важливих рішень з боку суспільства.
-
Поняття, ознаки та класифікація функцій держави
Регулятивне призначення держави в суспільстві визначає необхідність виконання державою певних завдань що стосуються певної сфери суспільних відносин та реалізуються завдяки функціям держави.
Функції держави – основні напрямки діяльності держави, що розкривають її призначення в суспільстві.
Для функцій держави характерні наступні ознаки:
-
Це стійкі характеристикидіяльності держави, які дають можливість визначити зміст призначення держави в суспільстві.
-
Це предметна діяльність держави, що торкається найважливіших сфер суспільного життя, яке склалося протягом тривалого періоду розвитку держави.
-
Функції мають безпосередній зв’язок з формальними ознаками держави (вони визначають зміст та рівень суверенітету, здійснюються в рамках певної території, в діяльності спеціальностворених органів та мають правову форму закріплення).
-
Функції є засобом реалізації завдань, що є характерними для певного етапу розвитку державності.
-
Функції здійснюються в чітко визначених формах та нормативно закріпленими методами, що включають і примусові.
Отже, функції держави – це основні напрямки її діяльності по здійсненю завдань держави, що відображають соціальну природу держави та її призначення як основного засобу здійснення політичної влади.
Різноманітність напрямків державно-владної діяльності дає можливість класифікувати функції держави за різними критеріями:
-
За територією здійснення:
-
зовнішні;
-
внутрішні.
-
За періодом здійснення:
-
постійні;
-
тимчасові.
-
За соціальним призначенням:
-
загальносоціальні, що пов’язані з виконанням завдань, які відповідають природі суспільства;
-
специфічні функції, що забезпечують ліквідацію протилежностей між чиновництвом та населенням.
-
За характером:
-
відкриті, що визнаються публічно і виконуються офіційно;
-
латентні, що здійснюються з метою приховування реальної сутності держави.
-
За сферами:
-
політичні;
-
економічні;
-
гуманітарні.
-
За основним змістом:
-
загальносуспільні, основним призначенням яких є забезпечення існування та благополуччя суспільства (надання соціальної допомоги, соціальні прграми та ін.);
-
класові функції, що відображають інтереси тієї соціальної групи, яка здійснює владні повноваження (забезпечення інтересів еліти позаекономічними чи примусовими методами, конституційне изакріплення привілеїв та можливість забезпечити виконання інтересів за допомогою примусу);
-
національні, що характеризуються як діяльність держави, що націлена на збереження і розвиток національної культури, традицій та мови певного етносу (захист інтересів нації, яка створила державу, тих, що знаходяться за межами держави і т .п.).
-
відповідно до принципу розподілу влади:
-
законодавчі;
-
виконавчі;
-
судові;
-
інформаційні (мають на меті цілеспрямовану інформованість населення щодо форм суспільної свідомості, що є необхідною умовою для функціонування інших гілок влади).
22. Співвідношення функцій та завдань держави
Функції держави реалізуються як засоби реалізації її завдань. Це визначає необхідність визначення їх співвідношення.