181201 (685709), страница 9

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 9)

Принцип наочності потребує взаємного поєднання показників БФРР із загальноекономічними показниками та балансом фінансових ресурсів країни.

БФРР спрямовується на вирішення таких основних завдань:

встановлення загального обсягу фінансових ресурсів, що утворюються та використовуються на відповідній території;

обґрунтування розподілу фінансових ресурсів за напрямі їх використання;

виявлення резервів регіональної економіки і шляхів їх використання з метою зміцнення фінансового стану областей, міст, районів.

Баланс фінансових ресурсів регіону повинен визначати джерела надходжень і всі напрями використання фінансових ресурсів у регіоні, а тому він має синтетичне об'єднувати такі прогнозні розрахунки.

—баланси доходів і витрат підприємств усіх форм власності;

—бюджет регіону, в тому числі місцеві бюджети;

—розрахункові прогнози позабюджетних та цільових регіональних фондів;

- кредитні прогнози регіональних банків;

- валютні прогнози;

- фінансові прогнози всіх підприємств, установ, громадських фінансова організацій та окремих фінансових інститутів.

БФРР розробляється управлінням економіки і фінансовим управлінням області на основі програми соціально-економічного культурного розвитку з використанням звітної та прогнозної інформації обласного статистичного управління, виробничих гласності об'єднань, асоціацій і т.п. і складається з трьох частин.

Перша частина — формування фінансових ресурсів регіону.

Вона охоплює прибуток господарюючих суб'єктів (балансовий), загальнодержавні та місцеві податки і збори, відрахування до спеціальних фондів (на соціальне та пенсійне страхування, геологорозвідувальні роботи, до фондів зайнятості, розвитку паливно-енергетичного фонду тощо), надходження доходів від зовнішньо - економічної діяльності і приватизації, довгострокові кредити банків, кошти регіональних позабюджетних фондів та інші доходи місцевого бюджету і надходження.

Друга частина визначає розподіл фінансових ресурсів регіону. Тут розраховуються доходи зведеного бюджету області за джерелами надходження (податки та надходження у визначеному бюджетною резолюцією розмірі, плата за використання ресурсів регіону, інші доходи зведеного бюджету області й дотації з Державного бюджету). У ній також підраховуються фінансові ресурси господарюючих суб'єктів регіону, кредитні ресурси (довгострокові кредити банків), вільні кошти населення, відрахування до Державного бюджету отриманих на території області податків та інших надходжень у визначеному розмірі.

Третя частина БФРР характеризує витрати: капітальні вкладення (у тому числі за рахунок коштів господарюючих суб'єктів, банківських кредитів, Державного бюджету та населення); видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення, соціально-культурну сферу, науку, утримання регіонального господарства за рахунок коштів Державного та регіонального бюджетів; обсяг коштів на капітальний ремонт ( у тому числі коштів господарюючих суб'єктів і регіонального бюджету); видатки на утримання органів місцевої влади; відрахування до Державного бюджету та інші видатки бюджету і витрати господарюючих суб'єктів.

В результаті розрахунків показників по кожній з наведених трьох частин БФРР при правильно складеному балансі повинна визначитися одна й та ж сума коштів.

Обчислення показників БФРР виконується в два етапи. На першому етапі на підставі статистичної звітності, інформації обласного статистичного управління, обласного відділу Державної податкової адміністрації, обласного відділення державного Казначейства виконуються прогнозні розрахунки показників БФРР за встановленою методикою.

На другому етапі на основі експертної оцінки і врахуванні впливу факторів (політичних, економічних та інших змін у державі) на той чи інший показник балансу визначається кінцевий варіант прогнозного БФРР, який до 1 вересня поточного року подається до Міністерства економіки України для узгодження із загальнодержавним бюджетом.

Тема 5

"Проблеми управління природними ресурсами й охороною довкілля"

1. Сутність і значення оцінки природних ресурсів

2. Форми і методи управління природними ресурсами

3. Охорона і використання водних ресурсів регіонів

4. Охорона і раціональне використання земельних ресурсів регіонів

5. Охорона атмосферного повітря

1. Розвиток продуктивних сил регіонів всебічно пов'язаний з використанням природних ресурсів території та охороною навколишнього середовища. Усі природні ресурси поділяються на дві групи: вичерпні та відтворювальні. До вичерпних належать корисні копалини, розвідані родовища яких відносяться до категорії народногосподарського (нафта, газ, вугілля, руди чорних та кольорових металів тощо) або місцевого значення (нерудні матеріали, пісок, крейда, камінь бутовий, ракушняк, торф та інші). Управління ними здійснюють відповідно загальнодержавні та місцеві органи влади.

Відтворювальні ресурси — рослинний, тваринний світ, грунти, вода, атмосферне повітря та інші — є такими, якщо інтенсивність їх використання не перевищує темпів їх приросту. Управління ними здійснюється на регіональному та місцевих рівнях.

Природні ресурси мають багато властивостей, проте не всі вони використовуються, задовольняючи різнобічні соціальні потреби. Тому предметом їх оцінки є природне благо з тими його корисностями, які проявляються у даний час або у найближчій перспективі. І тільки в окремих випадках, наприклад при виборі найефективнішого напряму використання природного ресурсу (нафта як енергетичний ресурс або сировина для отримання полімерів, ліс як рекреаційний фактор або як джерело деревини т.п.), можуть оцінюватися потенційні корисності.

Оцінка природних ресурсів — необхідна умова прийняття управлінських рішень щодо розміщення та розвитку продуктивних сил на відповідній території.

Існують різні види оцінок природних ресурсів: геологічний, технічний, техногенний, економічний. Останній є найбільш узагальнюючим і за своїм змістом визначається характером процесу виробництва, в якому природні ресурси виступають як умова та результат. Складність економічної оцінки полягає в тому, що вона повинна показати доцільність використання того чи іншого природного ресурсу з урахуванням великої кількості факторів, які діють часто у протилежних напрямах на обсяги його використання та відтворювання і до того ж не завжди піддаються чисельному визначенню.

Різні за якістю та місцем розташування природні ресурси можуть оцінюватися на основі величини очікуваного додаткового доходу. Останній визначається як різниця між суспільне необхідними витратами у грошах та оцінюваних природних умовах виробництва за формулою:

,

де Д— рента, або диференційований доход;

,

— приведені витрати на одиницю і-ої продукції, виробленої відповідно при гірших та очікуваних природних умовах;

П _і — обсяг і-го виду продукції.

Якість природних ресурсів виступає як додаткова мірка цінності. Наприклад, якість сільськогосподарських угідь виражається у врожайності та рівні витрат на виробництво продукції. Ці показники використовуються для оцінки землі за формулою:

,

О ₃ оцінка 1 га сільськогосподарських угідь;

— середня по регіону вартість освоєння 1 га угідь у сучасних умовах;

— урожайність відповідно на масиві, що оцінюється, та |середня по регіону;

— затрати на виробництво відповідно на масиві, що оцінюється, та середні по регіону у розрахунку на 1 га.

Виходячи з такої методики оцінки природних ресурсів, можна визначити пріоритети у використанні природного потенціалу регіону. Вони слугують вихідною базою для формування структури господарства регіону та містобудування з урахуванням стану екологічної ситуації і необхідності її поліпшення. Це потребує одночасного програмування природоохоронних заходів, обчислення розмірів витрат на їх здійснення та визначення джерел надходження необхідних коштів, одним з яких є місцеві фонди охорони навколишнього середовища, що утворюються у складі регіональних бюджетів.

Головними завданнями управління природокористування регіоні є:

•збереження та зміцнення природно-ресурсного потенціалу території;

•забезпечення раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

•зменшення негативного впливу виробничої діяльності комунального господарства на навколишнє середовище;

•відтворення рослинного і тваринного світу;

•створення сприятливих умов життя, праці та відпочинку населення.

Виконання вищевказаних завдань у регіонах здійснюється місцевою державною адміністрацією, яка відповідно до здійснює такі повноваження в галузі використання при ресурсів і охорони довкілля:

•розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що знаходиться державній власності;

•складає, подає на затвердження відповідної ради і забезпечує виконання регіональних екологічних програм; вносить до відповідних органів пропозиції щодо державних екологічних програм;

•вживає заходів до відтворення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами;

•вносить пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об'єктів природно- заповідного фонду місцевого значення;

•інформує населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються для його поліпшення;

•організує роботу по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і громадян;

•вносить пропозиції в установленому законом порядку про зупинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля і санітарних правил;

•розробляє і забезпечує дотримання правил користувач водозабірними спорудами, обмежує або забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях.

2. Реалізація завдань управління природокористуванням у регіонах потребує застосування відповідних форм та методів. Основними формами управління природними ресурсами є екологічна стандартизація, нормування, дозволи на використання та еколого-економічний контроль. Необхідність останнього викликається наявністю протиріч у функціонуванні природних та економічних систем. Так, завжди протистоять один одному принципи економічного зростання та рівноваги природного середовища. Протиріччя між ними переростає у важливу проблему управління соціально-економічним розвитком регіонів, котра має вирішуватися за допомогою правових, адміністративних та економічних методів.

Правові методи визначаються природоохоронним законодавством, Земельним, Водним, Лісовим кодексами та кодексом "Про надра".

Адміністративні методи застосовуються Кабінетом Міністрів, -Міністерством екобезпеки та його управліннями при обласних державних адміністраціях, а також місцевими державними адміністраціями у відповідності з наділеними повноваженнями.

Економічні методи управління природними ресурсами спираються переважно на програмування та планування. Але в даний час у щорічних програмах економічного і соціального розвитку регіонів відсутній екологічний розділ, хоч і встановлюються деякі фінансові показники, пов'язані з витратами здійснення природоохоронних заходів. Територіальні плани комплексного використання природних ресурсів та охорони довкілля на довгостроковий період не складаються. Ігнорування екологічного чинника в регіональній політиці призводить до нераціонального використання природних ресурсів, погіршення стану навколишнього середовища, різкого збільшення обсягів витрат суспільства на природовідновлювальні заходи у перспективі.

Економічні методи управління природними ресурсами застосовуються також при розробці та реалізації інвестиційних проектів і програм. Їх оцінка має забезпечити поєднання економічних та екологічних інтересів у процесі розвитку виробництва і спиратися на одночасне дослідження у межах однієї структури як економічних цілей і результатів, так і чинників оточуючого середовища.

Таким чином, прийняття управлінських рішень повинно відбуватися на основі аналізу комплексу можливих економічних результатів екологічних наслідків, що розглядаються на тривалому часовому проміжку і виходять за межі території здійснення програми чи проекту.

Оцінюючи пропоновані у складі регіональної програми альтернативні проекти, можна вибрати оптимальний. З цією метою у розвинутих країнах широко застосовуються еколого-економічні моделі (оптимізаційні, імітаційні та інші). Основні проблеми, що виникають при їх застосуванні, полягають у складності варті спінюється оцінки показників та їх зіставленні, а також у протистоянні підприємців посиленню ролі екологічного аналізу.

3. Водні ресурси використовуються в усіх галузях господарства регіону та забезпеченні життєдіяльності людини. Управління водними ресурсами спрямовується на вирішення таких завдань:

Характеристики

Список файлов книги