181201 (685709), страница 11

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 11)

—забезпечення рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності;

—розробка та реалізація програм професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб;

—створення належних, безпечних і здорових умов праці;

—встановлення оптимальних пропорцій у розподілі трудового потенціалу між галузями регіонального господарчого комплексу;

—збалансування регіонального ринку праці, чисельності трудових ресурсів і робочих місць у регіоні та здійснення заходів екістичного (поселенського) спрямування;

—соціальний захист неконкурентноспроможних на ринку праці верств населення.

Розв'язання цих завдань становить зміст управління трудовими ресурсами і здійснюється місцевими органами за допомогою економічних, правових та адміністративних методів.

Правові підойми управління трудовими ресурсами регіонів визначені Конституцією України, Законом «Про зайнятість населення» й іншими законодавчими актами.

Економічні методи базуються на розробці прогнозів та регіональних програм соціально-економічного розвитку, складовою частиною яких є програми зайнятості населення. В них передбачаються заходи, спрямовані на облік, ефективне використання і відтворення трудових ресурсів як робочої сили, працевлаштування неконкурентноспроможних на ринку праці верств населення, на підготовку і перепідготовку кадрів і спеціалістів, ліквідацію причин, що породжують безробіття і викликають дисбаланс на регіональному ринку праці.

Вихідними матеріалами для прогнозування та складання регіональних програм є дані демографічної статистики, звітна інформація підприємств усіх форм власності, аналіз екологічної та (демографічної ситуації і трудового потенціалу регіонів, територіальні та галузеві схеми розміщення і розвитку продуктивних сил, загальнодержавні цільові програми, генеральні плани розвитку міст та інші прогнозні документи.

Особливе значення для прийняття управлінських рішень має аналіз ситуації на регіональному ринку праці та оцінка тенденцій, що програмуються у сфері зайнятості населення під впливом реформування економіки. На цій основі розробляється комплекс заходів щодо активізації політики на ринку праці, вдосконалення системи зайнятості слабозахищених верств населення (молодь, жінки, особи передпенсійного віку, громадяни, які мають тривалу перерву в роботі, тощо), стримання зростання безробіття та соціального захисту населення від його наслідків.

Серед економічних підойм управління трудовими ресурсами регіонів провідну роль відіграють балансові розрахунки регіонального ринку праці, баланси трудових ресурсів і робочих місць, спеціалістів, молоді, що завершує навчання в загальноосвітній школі, та інші баланси, за допомогою яких прогнозуються основні трудові пропорції, встановлюється структура населення і структура зайнятих у сферах та галузях економіки, а також співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили, вказується рівень зайнятості місцевого населення.

2. Темпи розвитку економіки зумовлюються перш за все станом відтворення та використання трудового потенціалу регіонів. В Україні останнім часом спостерігаються негативні демографічні тенденції: смертність перевищує народжуваність, скорочується тривалість життя жінок і особливо чоловіків, погіршується співвідношення між ними в окремих статево-вікових групах, збільшується кількість пенсіонерів у загальній чисельності населення, зменшується кількість трудових ресурсів (особливо в індустріальне розвинутих регіонах), зростає безробіття.

За умов загострення суперечностей у суспільстві ускладнюється управління трудовими ресурсами. Воно має спиратися на інформаційно-аналітичну базу, достатню для з'ясування причин цих явищ та розробки заходів по їх усуненню. Проте значна частина господарюючих суб'єктів під виглядом комерційної таємниці ухиляється від надання необхідних відомостей.

Обґрунтування прогнозних демографічних показників повинно здійснюватися у відповідності з динамікою виробництва товарів та послуг, розвитком мережі підприємств, установ і організацій усіх форм власності та підпорядкування, з основними пропорціями у галузях матеріального виробництва й невиробничих галузях. З цією метою при складанні програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів здійснюється розрахунок чисельності зайнятого населення. Він має форму балансової таблиці, в якій демографічні показники представлені такими розділами:

•населення;

•трудові ресурси;

•розподіл трудових ресурсів;

•розподіл зайнятих за сферами і галузями економіки.

Чисельність населення визначається на основі статистичної інформації та демографічних прогнозів, при складанні яких враховуються чинники, що впливають на народжуваність, смертність та тривалість життя жінок і чоловіків.

Трудові ресурси регіонів охоплюють працездатне населення у працездатному віці, працюючих пенсіонерів та підлітків і визначаються за формулою:

ТР=Н_п-(П_н+І _н)+(П _п+М _н),

де ТР — кількість трудових ресурсів у прогнозному періоді;

Н _п — чисельність населення у працездатному віці;

П _н— непрацюючі пенсіонери у працездатному віці;

І_н — непрацюючі інваліди І і II груп інвалідності у працездатному віці;

П_п— працюючі пенсіонери пенсійного віку;

М_п— працюючі підлітки віком до 16 років.

Чисельність працездатного населення (Чп) розраховується як різниця між чисельністю населення у працездатному віці і кількістю інвалідів І та II груп працездатного віку та осіб, що одержують пенсії на пільгових умовах, тобто:

Ч_п = Н _п - (П _{н +} І_н).

Прогнозні розрахунки чисельності різних категорій працюючих і непрацюючих, що входять до складу трудових ресурсів, здійснюються методами екстраполяції та аналітично-експертної оцінки. Важливе значення при їх застосуванні відіграє зокрема аналіз ситуації у зайнятості осіб першого пенсійного п'ятиріччя жінок віком 55—59 років і чоловіків 60—64 років)та врахування факторів, що зумовлюють її зміни: розмір пенсії та вартість життя, можливість працювати неповний робочий день чи тиждень, динаміка соціально-економічних процесів і ситуації на регіональному ринку праці тощо.

Розподіл трудових ресурсів передбачає визначення числа зайнятих у народному господарстві (в тому числі робітників, службовців на підприємствах, в установах, організаціях та громадських об'єднаннях, на малих підприємствах, підприємствах споживчої кооперації, в селянських фермерських господарствах, в особистому підсобному господарстві), в інших сферах економічної діяльності; безробітних; учнів у працездатному віці, які навчаються з відривом від виробництва; незайнятого працездатного населення у працездатному віці. Для цього використовуються показники статистичної звітності, галузеві прогнози та прогнози розвитку підприємництва, мережі установ і організацій, а також розрахунки кількості зайнятих в особистому підсобному господарстві. Останні здійснюються за методикою, визначеною Держкомстатистики на підставі обсягів продукції, виробленої в підсобному господарстві, та затрат часу на її виготовлення. При цьому враховується все населення, яке виробляє продукцію, тобто як працююче в суспільному виробництві, так і непрацююче.

До зайнятих в інших сферах економічної діяльності відносяться служителі релігійних культів, особи вільних професій (письменники, художники, композитори тощо) та інші самозайняті особи, які самостійно забезпечують себе роботою і не перебувають у штаті будь-якого підприємства, Їх чисельність визначається за даними податкової адміністрації про кількість та оподаткування фізичних осіб.

Кількість осіб у працездатному віці, які навчаються з відривом від виробництва, встановлюється відповідно до планів підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах та професійно-технічних училищах з урахуванням чисельності учнів старших класів загальноосвітніх шкіл.

Чисельність безробітних встановлюється за даними про населення, яке звернулося до служби зайнятості. У зв'язку з цим слід підкреслити наявність суттєвих відмінностей у визначена безробітних за міжнародною та вітчизняною методикою, які дають можливості зіставляти ситуацію на ринку праці України та інших держав.

У статистиці Міжнародної Організації Праці (МОП) безробітні громадяни — це особи віком від 17 до 70 років, як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості, які одночасно задовольняють три умови:

—не мали роботи (прибуткового заняття);

—шукали роботу або намагалися організувати власну справу на обстежуваному тижні;

—готові стати до роботи протягом наступних двох тижнів.

До категорії безробітних також відносяться особи, які:

—стають до роботи протягом двох наступних тижнів;

—знайшли роботу і чекають відповіді;

—зареєстровані в службі зайнятості як шукачі роботи;,

—навчаються за направленням служби зайнятості.

Рівень безробіття за обстеженням визначається як відношення кількості безробітних до економічно активного населення (робочої сили по відповідній віковій групі, статі, географічних ознаках).

В Україні згідно із Законом «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні розпочати відповідну роботу.

Рівень зареєстрованого безробіття (РБ) визначається відношенням чисельності зареєстрованих безробітних до працездатного населення у працездатному віці (Ч _пв):

,

де Б_н — чисельність зареєстрованих безробітних.

В останні роки він постійно зростав у всіх регіонах і на початок 1999 р. склав у середньому по Україні 3,69%, а максимальні і рівень — 19,49% — зареєстровано у Ржищівському місцевою центрі зайнятості Київської області, мінімальний — 0,33% — Біляєвському районному центрі зайнятості Одеської області. У зв'язку з ускладненням ситуації на ринку праці зростав і термін перебування на обліку в службі зайнятості. Якщо у 1996 р. середня тривалість безробіття становила 6,8 місяця, у 1997 — 8,5, то у 1998 р. вона сягнула 10 місяців, а у Львівській області перевищила один рік.

Незайняте працездатне населення у працездатному віці є балансуючою статтею розрахунків. Його кількість встановлюється й формулою:

,

де Ч_н — чисельність незайнятого працездатного населення у працездатному віці;

З_н —зайняті у народному господарстві;

З_і—зайняті в інших сферах економічної діяльності;

У_в—учні у працездатному віці, які навчаються з відривом від виробництва.

Незайняте працездатне населення у працездатному віці є резервом екстенсивного використання трудового потенціалу регіонів, мобілізація якого потребує здійснення відповідних управлінських заходів: вивчення ситуації на регіональному ринку праці, створення нових робочих місць, виконання програми суспільних робіт тощо.

У забезпеченні пропорційного розвитку регіонального господарства та ефективному використанні трудового потенціалу важливе значення має розподіл зайнятих за сферами і галузями економіки. Сучасний стан суспільного розвитку характеризується відносним зменшенням числа працюючих у галузях матеріального виробництва та відповідним його зростанням у невиробничих галузях під впливом науково-технічного прогресу. При здійсненні розподілу зайнятих за сферами економіки необхідно забезпечити підвищення загального рівня зайнятості населення, виходячи із завдань розвитку кожної окремої галузі економіки. Отже, основою для прийняття рішень на стадії розподілу зайнятих мають бути завдання по виробництву товарів та послуг, розвитку освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства й інших галузей. Проте вони мають доповнюватися заходами, які забезпечили б найповніше задоволення суспільних потреб, підвищення загального рівня зайнятості населення та зростання його добробуту. Це потребує системного, комплексного підходу до галузевих завдань з боку регіональних органів управління та узгодження галузевих і місцевих інтересів при формуванні та виконанні програм соціально-економічного й амурного розвитку областей і районів та програм зайнятості населення.

3. Як відомо, ринок не спроможний вирішити проблему ефективної і повної зайнятості населення. Він лише поглиблює її, особливо на етапі реформування економіки. Тому держава повинна активізувати свою діяльність щодо створення умов для повного здійснення громадянами права на працю.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян в Україні створена державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості вказаного міністерства, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Характеристики

Список файлов книги