181201 (685709), страница 18

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 18)

Реалізація програми потребує відповідного інформаційного забезпечення. Воно має включати спеціалізовані бази даних, що охоплюють усі програмні завдання, їх адресну прив'язку до виконавців і термінів. На цій основі мають бути сформовані нормативно - методичні матеріали стосовно реалізації програми, її ефективності, необхідності розробки інших програм, важливих для розвитку міста.

Науково-технічне забезпечення управління реалізацією програми повинно передбачати своєчасні наукові дослідження та обґрунтування шляхів реалізації програми, а також координацію наукових розробок, які можуть бути застосованими під час виконання програмних завдань.

Реалізація програми в повному обсязі можлива лише при адекватному нормативно-правовому забезпеченні, котре потрібно коригувати відповідно до соціально-економічних перетворень у місті та країні в цілому. Тому після затвердження програми повинен складатися перелік законодавчих і нормативних актів, які потрібно прийняти або уточнити в ході виконання програми на кожному рівні управління.

3. Світовий досвід містобудівництва підтверджує виключно важливе значення довгострокових прогнозів розвитку міських поселень. За їх допомогою вирішуються такі завдання:

визначення оптимальної величини міста для конкретних умов;

вибір місця розташування нових міських поселень;

визначення основних напрямків розвитку існуючих міст;

вибір найзручніших зв'язків місць проживання і праці, виходячи з мінімізації витрат часу на переїзди працівників.

Розв'язання цих завдань потребує, зокрема, розробки Генеральних планів — основних документів, в яких визначаються перспективи забудови і розвитку міст. Генеральні плани складаються на 20—ЗО років на основі схем районних планувань, котрі розглядаються нижче, і прогнозів населення і трудових ресурсів, матеріальних і духовних потреб мешканців, галузевої структури господарства міста, виробничої і соціальної інфраструктури та інших.

До складу Генерального плану міста належать: ескіз генерального плану (основне креслення), план існуючого міста (опорний план) та план проектованих обмежень; ескіз центральної частини міста; схеми інженерного обладнання території — транспорту і зв'язку, водо-, тепло- та енергопостачання, каналізації тощо. Він є архітектурно-планувальним документом, котрий передбачає комплекс заходів щодо розвитку житлового будівництва, промисловості, комунального господарства, освіти і культури, які спрямовуються на створення найсприятливіших умов життя, праці, культурного розвитку і відпочинку населення. У ньому містяться також настанови щодо забезпечення високого технічного та архітектурного рівня забудови міста.

Генеральний план є обов'язковим документом для організацій, котрі розміщують усі види будівництва на території міста. Нагляд за його здійсненням покладено на міську державну адміністрацію через відділи міського архітектора.

У загальному комплексі Генерального плану виділяються першочергові заходи на найближчі 5—7 років, виходячи із завдань державної програми соціально-економічного розвитку міста, генеральних планів первинних промислових комплексів та регіональних програм.

На основі Генерального плану міста розробляються проекти детального планування окремих міських районів, проектні завдання забудови мікрорайонів, проекти міського транспорту, інженерних мереж, озеленення, благоустрою тощо.

У великих містах водночас зі складанням Генерального плану розробляються проекти планування приміської зони, а у містах з чисельністю населення менш як 250 тис. чоловік — схеми планування прилеглого до міста району.

Різноманітністю довгострокового прогнозу, що передбачає найдоцільніше розміщення на території певного регіону, зокрема міста, всіх об'єктів будівництва, є районне планування. На відміну від економічних територіальних прогнозів районне планування здійснюється методом перспективного проектування території, котрий дозволяє враховувати не тільки соціально-економічні, демографічні та екологічні умови, а й архітектурно-ландшафтні, санітарно-гігієнічні, технічні, інженерно-геологічні і будівельні чинники. Воно здійснюється проектними організаціями і складається на 20 — ЗО років.

Головна мета районного планування полягає у прогнозуванні всіх видів будівництва на конкретній території з урахуванням найефективнішого використання продуктивних сил території та оптимального розселення населення.

Завдання районного планування полягає в організації території, розвитку транспорту, систем інженерного устаткування, водного і лісового господарства та розробці заходів по охороні природи, поліпшенню санітарно-гігієнічних умов проживання, розвитку системи комунального і культурно-побутового обслуговування та відпочинку населення. Характер цих завдань зумовлює необхідність комплексного підходу до проектних рішень. Проектна організація, що розробляє схему (проект) районного планування, координує роботу інших проектних організацій щодо поліпшення об'єктів забудови і комунікацій у цьому регіоні.

Проекти районного планування великих та курортних міст затверджуються Кабінетом Міністрів України, а інших міст та адміністративних районів — обласними радами народних депутатів.

Затверджена в установленому порядку схема (проект) районного планування є обов'язковим документом, яким мають керуватися місцеві державні адміністрації, підприємства та організації при проектуванні і розміщенні всіх видів будівництва на відповідній території.

4. Зростання крупних міст, зростання їхньої ролі в соціально-економічного, науково-технічного, суспільно-політичного і культурно-духовного життя країни обумовлюють необхідність удосконалювання організаційно-економічного механізму управління цими великими господарськими комплексами. Мова йде не просто про поліпшення окремих елементів системи управління, а про виробіток нових підходів до розвитку їхніх основних підсистем, що дозволить сформувати організаційно-економічний механізм керування, що ефективно реагує на всі істотні зміни в соціально-економічній сфері значних міст.

Якщо в 1966 р. в Україні було два значних міста (Київ і Харків), і їхнє населення складало 2459 тис. чоловік, те зараз число значних міст збільшилося до п'ятьох (Дніпропетровськ, Донецьк, Київ, Одеса, Харків), а їхнє населення -до 7672 тис. чоловік, тобто за 50-літній період число значних міст зросло в 2,5 разу, а їхня сумарна чисельність населення - у 3,1 разу. За цей період частка населення значних міст у складі міського населення України підвищилася з 10,4 до 21,7 % або на 11,3 пункту.

Україна стала незалежним у політичному й економічному відношенні державою. У умовах демократизації суспільно-політичних і соціально-економічних процесів створюються нові можливості розвитку системи керування значними містами й у той же час виникає настійна потреба в науково-обгрунтованих рекомендаціях, що дозволяють ці можливості практично реалізувати.

Розробка теоретико-методологічних основ і методичних рекомендацій, що створюють умови для удосконалювання системи управління соціально-економічними процесами значних міст, містить у собі:

• критичне осмислення сформовані практики управління крупними містами;

• розробку концепції системного удосконалювання організаційно-економічного механізму управління крупним містом;

• визначення комплексу методичних рішень, необхідних для втілення цієї концепції в практику управління при переході до ринкових відносин;

• розробку класифікації соціально-економічних процесів, що дозволяє характеризувати їх як об'єкти управління;

• виділення пріоритетів соціально-економічного розвитку значного міста як господарського комплексу;

• розвиток методичних підходів до формування організаційної структури управління крупним містом і позначення основних напрямків її удосконалювання;

• обгрунтування нових підходів і основних принципів формування бюджету значного міста, що визначають можливості його комплексного цілеспрямованого соціально-економічного розвитку й ефективні напрямки використання нетрадиційних джерел фінансових ресурсів;

• формулювання організаційно-економічних передумов істотного поліпшення системи управління крупним містом.

Тільки розв'язавши подібного роду задачі, можна надалі розраховувати на одержання позитивних результатів. Мова йде про такі з них:

• в області теорії - розробити цілісну концепцію формування ефективного організаційно-економічного механізму управління розвитком продуктивних сил крупного міста в умовах становлення ринкової економіки, а також визначити шляху її реалізації в сучасних умовах; розкрити сутність, склад і структуру механізму управління крупним містом; визначити й обгрунтувати критерії класифікації соціально-економічних процесів життєдіяльності крупних міст; запропонувати класифікацію, що характеризує соціально-економічні процеси як об'єкт управління по сукупності необхідних ознак; визначити можливості використання кожного групування в вирішенні завдань управління крупним містом; розробити основні принципи формування бюджету й організаційних структур управління крупним містом; розробити й обгрунтувати модель системного підходу до удосконалювання організаційно-економічного механізму управління містом;

• в області методики - розробити методичні підходи до формування організаційних структур управління об'єктної і функціональної орієнтації; визначити методичні основи формування бюджету міста в режимі «нагору»; розробити й обгрунтувати методичні аспекти оцінки ефективності удосконалювання системи управління містом;

• в області практики - виконати аналіз і виявити недоліки функціонування традиційного, уже сформованого управління крупним містом, визначити шляхи його корінної реконструкції; запропонувати нові класифікації організаційних структур управління крупним містом; визначити основні напрямки удосконалювання організаційно-економічного механізму управління крупним містом в умовах переходу до ринкових відносин.

Розробка концепції удосконалювання організаційно-економічного механізму управління крупним містом в умовах переходу до ринкових відносин припускає також трактування системи управління соціально-економічним розвитком міста, визначення соціально-економічних пріоритетів, обгрунтування ефективних організаційних структур керування, економічних важелів і стимулів.

Дуже важлива розробка і комбінування організаційних структур. Для розв'язання завдання необхідно:

• відібрати структуроутворюючі класифікації ланцюгів і програм, грузнути їх із класифікацією самих структур, одержати на цій основі уявлення про такі змістовні характеристики структур, як призначення, тип, характер спеціалізації і впливи на керовані об'єкти й ін.; це робить ефективним використання визначених організаційних структур у вирішенні окремих груп управлінських проблем;

• розробити організаційну структуру, орієнтовану на управління стабільної програмної діяльності в ключових сферах; розробити методику формування організаційних структур, розрахованих на управління програмами періодичної і разової дії;

• здійснити доцільне комбінування структур із різноманітними змістовними характеристиками для того, щоб одночасно вирішувати управлінські задачі різноманітних класів, що мають як програмну, так і функціональну орієнтацію.

Що стосується розробки економічного механізму управління, то в цьому блоці дві групи питань потребують особо глибокої пророблення. Одна з них пов'язана з удосконалюванням планування соціально-економічних процесів, інша - із формуванням бюджету крупного міста.

вирішення першої групи питань повинно бути спрямоване на розширення самостійності міста в розробленні планів соціально-економічного розвитку, наближення функцій планування і прогнозування до центрів прийняття управлінських рішень в основних сферах життєдіяльності, посилення зв'язку функцій планування з іншими функціями управління.

Все це має не тільки чисто теоретичне значення, як може показатися на перший погляд. Чимало (якщо не більшість) практичних моментів забезпечення життєдіяльності міст щиро зв'язані з більш жорстким «ув’язанням» функцій планування з іншими функціями управління, із максимальним наближенням зазначених функцій до центрів прийняття рішень. І тут, до речі, важливо не тільки розширення самостійності значних міст на законодавчому рівні, але і прояв ініціативи і підприємливості самих міст.

Рішення другої групи питань повинно бути спрямоване на створення обгрунтованої методики розрахунку необхідних місту коштів, визначення й обгрунтування реальних джерел і механізмів їхній формування. Проблема формування бездефіцитного бюджету міста принципово нове. Тому спочатку варто здійснити проробку найбільше важливих питань на концептуальному рівні, а потім відпрацювати кожний із них у методичному відношенні. Складність і новизна проблеми потребує проведення ряду самостійних наукових досліджень, ув'язаних, проте, між собою в рамках загальної концепції удосконалювання системи управління містом.

Характеристики

Список файлов книги