182794 (632272), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Фактори вир-ва – важливі об’єкти або елементи , які здійснюють вирішальний вплив на можливість і результати виробництва . Капітал під яким розуміють переважно засоби вир-ва , приносить капіталісту прибуток , земля - ренту землевласнику, а праця – платню робітникові.
Розглянемо варіант коли змінними є 2 фактори виробництва, які при певному сполученні дають в результаті один обсяг виробництва блага.
Двофак горна виробнича (функція у табличній формі подається у вигляді так званої виробничої сітки, її приклад див. у таблиці 1
Виробнича сітка
| Робочий чиє (L) людичо-днів за міс | Витрати капіталу (К), одиниць за міс | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | |
| 1 | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 2 | 2 | 4 | 5 | 19 |
| 3 | 3 | 5 | 10 | 15 |
| 4 | 4 | 6 | 13 | 20 |
| 5 | 5 | 10 | 15 | 22 |
| 6 | 6 | 12 | 17 | 23 |
| 7 | 7 | 13 | 19 | 24 |
| 8 | 8 | 14 | 20 | 25 |
Кожна клітина таблиці відображає максимальний; обсяг випуску, який забезпечується відповідними обсяг агами факторів. Для побудови двофакторної функції у графічній формі слід вибрати к табл.І всі різні комбінації ресурсів, що забезпечують один і тон же обсяг випуску, і нанести точки з відповідними координата ми (L,К) на координатну площину (рис.2).
Так. випуску Qo= 10 відповідають точки Ao (2,4), B (3.3), Do (5,2) на рис. 2. Якщо з'єднати ці точки плавкою кривою, отримаємо лінію незмінного випуску - ізокванту. Ізокванта - не крива, що показус всі можливі комбінації ресурсів (LК), які дозволяють отримати певний фіксований обсяг виробництва (Qo)
Аналогічно можна розглянути різні варіанти досягнення обсягів випуску Q1=5, Q2 =15 та побудувати підновідні їм ізокванти.
Якщо обсяги викори-ня факторів змінюються в одному,Ю а не в протилежних напрямках , можна казати про зміну масштабу вир-ваа, яка може спостерігатись у довгостроковому періоді, коли всі фактори є змінними
Оптимум товор-ка.
Кожний виробник купуючи фактори для орг-ї вир-ва має обмеження в коштах. Припустимо . що змінними є праця (L) і капітал (К) . вони мають певні ціни які на період аналізу залиш незмінними (PL, Pk- const)
19. Витрати вир-ва і прибуток під-ва
Витрати виробництва - це те, у що обходиться створення і продукту підприємству. Водночас суспільні витрати на створення продукту включають також додаткову працю, втілену в .додатковому продукті.
Витрати виробництва благ - це загальноекономічна категорія. Процес виробництва являє собою продуктивне споживання факторів виробництва, заміщення яких є необхідною умовою процесу відтворення. Соц. –екон-на сутність витр вир-ва полягає в тому , що вони від об-ть виробничі відносини з приводу витрат власне капіталу , а не праці на вир-во про-ї. Динаміка рівня витрат та кількості створеного продукту пов’язана з категорією “граничні витрати”. Сума постійних і змінних витрат фірми при виробництві певної кількості продукту становить загальні (сукупні) витрати. Їх можна обчислити як витрати на виробництво однієї одиниці продукції плюс додаткові витрати на виробництво другої, плюс додаткові .витрати на. виробництво третьої і т. д., включаючи п-у одиницю продукції. Збільшення кількості вироблюваної продукції супроводжується зростанням сукупних витрат. Для того щоб порівняти витрати на виробництво продукту з його ціною, треба підрахувати витрати на виробництво одиниці продукту, або середні витрати. Середні витрати поділяються на середні постійні та середні змінні. Середні постійні витрати зі зростанням виробництва знижуються. Це пояснюється тим, що сукупні постійні витрати у короткостроковий період залишаються незмінними. Відповідно зі збільшенням випуску продукції постійні витрати на одиницю продукту знижуються. Середні змінні витрати знижуються до мінімального рівня, який відповідає випуску максимальної кількості продукту, що припадає на зростаючі змінні ресурси. Після цього середні змінні витрати починають зростати, оскільки збільшення виробництва цього продукту потребує непропорційного збільшення змінних факторів ( табл. І). Зміна витрат залежно від кількості створеного продукту відображається категорією "граничні витрати", тобто ті, які додатково необхідні для виробництва кожної нової одиниці продукції.
Граничні витрати визначаються, по-перше, відніманням сукупних витрат (при незмінних постійних) на виробництво певної кількості продукції від таких витрат на збільшення виробництва і,-по-друге, діленням цієї різниці на зрослу кількість одиниць продукту.
Зміна кількості виготовленої продукції залежить від зміни кількості змінних ресурсів. Цю залежність відбиває категорія граничний продукт", тобто продукт, отриманий у результаті застосування додаткової одиниці змінного ресурсу.
Зворотним боком витрат виробництва є прибуток. Він тим більший, чим менші витрати виробництва, і навпаки. Кількісно прибуток - це різниця між доходом від реалізації продукції та сукупними витратами на виробництво.
Чистий доход - виражена у вартісній формі вартість додаткового продукту, який являє собою основну складову доходу. Джерело чистого доходу - додаткова і певною мірою необхідна праця. Оскільки чистий доход є категорією розподілу, то його можна також визначити як реалізований надлишок вартості товару понад виробничі витрати. Внаслідок відхилення ціни товару від його вартості чистий доход кількісно не збігається з вартістю додаткового продукту. А. Сміт розглядав прибуток, по-перше, як результат праці робітника, оскільки вартість, яку він додас: до вартості матеріалів, розкладається на дві частини: оплату його праці та прибуток підприємця;
по-друге - як результат функціонування капіталу.
Д. Рікардо вважав, що величина прибутку залежить від заробітної плати: прибуток зростає, якщо знижується заробітна плата. Одним з головних чинників підвищення прибутку є суспільна продуктивність праці, яка- зростаючи, зумовлює зниження вартості робочої сили.
20. Капітал під-ва
Вир-чі фонди ( засоби вир-ва) розглядаютья не просто як засоби для вир-ва мат-х благ, а як капітал, тобто як вартість , яка принести додаткову вартість.
Життєвий шлях капіталу історично і логічно починається з грошової форми. Гроші самі по собі не є капітал. Щоб перетворити гроші в капітал, їх необхідно авансувати.
Підприємець із своїм грошовим капіталом (Г) спочатку звертається до товарного ринку і ринку праці. Тут він купує засоби виробництва (3В) і робочу силу (РС). Цей акт руху капіталу можна виразити формулою:
Виконуючи функцію купівельного засобу й засобу платежу, гроші виступають як грошова форма капіталу. Причому відбувається не просто купівля звичайних товарів за гроші, а авансування вартості в грошовій формі для придбання факторів виробництва, у процесі якого в майбутньому повинна бути вироблена додаткова вартість. Саме це й перетворює грошову форму капіталу на продуктивну. Перетворення грошового капіталу на продуктивний - це перша стадія руху капіталу. Вона протікає у сфері обігу.
Після цього процес обігу капіталу переривається, хоча рух його продовжується. Куплені підприємцем у сфері обігу фактори виробництва, повинні бути застосованими. І це застосування відбувається в процесі виробництва, яким починається друга стадія руху капіталу:
У процесі виробництва в результаті поєднання робочої сили із засобами виробництва відбувається продуктивне їх споживання, в якому робітники своєю конкретною працею переносять на продукт, що виробляється, вартість засобів виробництва, що споживаються, а абстрактною працею створюють нову вартість, причому більшу, ніж вартість робочої сили. Тому вироблені товари відрізняються від товарів, що були куплені підприємцем на першій стадії, по-перше, своєю натуральною формою (був. наприклад, бавовник, а стала пряжа), по-друге, за вартістю (бо не тільки відшкодовують авансовану на першій стадії вартість, але включають в себе те й додаткову вартість). При цьому капітал знову змінює свою форму - з продуктивної він перетворюється на товарну (Т).
Проте й на цьому рух капіталу не припиняється, бо ж створена в процесі виробництва додаткова вартість поки що "річ у собі", тому вона прихована у вартості нового виробленого товару (Т). Тому підприємець знову повертається на то варний ринок, але вже не як покупець, а як продавець. У цьому акті капітальна вартість скидає з себе товарну форму й набуває первісної грошової форми.
Товарний капітал знову перетворюється на грошовий. Це третя стадія руху капіталу. Здійснюється вона у сфері обігу і виражається формулою
Г--Г'.
Таким чином, капітал у своєму русі послідовно проходить три стадії і тричі змінює свою форму. Цей рух можна представити такою схемою (див. схему 2.2.).
Процес руху капіталу, який охоплює три стадії, де він послідовно набуває трьох різних форм, кожна з яких виконує певну функцію, називається кругооборотом промислового капіталу. Слово " промисловий тут вживається у широкому значенні. Тобто мова йде не лише про промислове виробництво. Такий кругооборот є характерним для будь-якого капіталу, вкладеного у виробничу діяльність: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт тощо.
Основ-й капітал- це та частина продуктивного капіталу , яка повністю бере участь у вир-ві і тривалий час зберігає свою споживчу вартість , а вар-ть його перенос частинами на прод-ю . яка вир-ся впродовж усього періоду викор-ня і повертається до свого власника теж по частинах в міру реал-ї ГП. Оборотний кап-л- це та частина продуктивного капіталу , яка впродовж 1-го період втрачає свою стару споживчу вартість , а її варт-ть повністю переноситься у вар-ть товару , що вир-ся . і повністю переноситься до свого власника у грошовій формі після реа-ї тов.
22. Підпр-во сутність його види
Під-во – це первинна ланка СПП і одночас основна структурна ланка н/г комплексу і основний суб’єкт ринкової економіки
Основни якісним параметром, за яким відбувається класифікація підприємств, є власність. Згідно з законами України "Про власність", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", підприємства України за цим параметром поділяються на такі види. Див. схему 1.2.
Схема 1.2. Соціально-економічні види підприємств України
Відповідно до обсягів господарського обороту й кількості працівників підприємства поділяються на великі й малі.
З точки зору умов користування майном і результатами праці підприємства поділяються на первинні, де користування основане на праві власності, й орендні, де користування зумовлено правом тимчасового володіння.
За способом формування статутного капіталу ти відповідальності юридичних і фізичних осіб розрізняють:
приватні фірми, колективні підприємства з необмеженою відповідальністю, колективні підприємства з обмеженою відповідальністю (акціонерні товариства).
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
