182794 (632272), страница 3
Текст из файла (страница 3)
З'ясування основних причин (внутрішніх і зовнішніх) інфля-ії дає змогу визначити найважливіші шляхи боротьби з нею. озрізняють такі три методи стабілізації грошового обігу: нуліфіадія, ревалоризація й девальвація. Нуліфікація (лат. — знищення) означає такий різ-овид грошової реформи, коли знецінені грошові знаки анулюється, тобто оголошуються недійсними. Цей метод використовується за наявності супергіперінфляції. Ревалоризація — повернення попередньої купівельної сили рошовим знакам. Для цього з обігу вилучають зайві гроші. Та-сий метод застосовують за незначної інфляції. Девальвація — зниження обмінного курсу (ціни) грошової адиниці однієї країни до грошової одиниці іншої. За своєю сутністю вона протилежна ревальвації. Під час панування золотого ;тандарту девальвація означала офіційне зниження золотого вмісту грошової одиниці, а її наслідком був обмін такої грошової одиниці на меншу кількість золота.
Для боротьби з інфляцією необхідно усунути причини, які її зумовили, зокрема здійснювати державне регулювання сукупного попиту і сукупної пропозиції. Але навіть якщо усунути всі причини, що породжують інфляцію, вона певною мірою може тривати внаслідок інфляційних очікувань населення — вони продовжують ще деякий час купувати товари "про запас".
12. Ринок сутність функції та моделі
Американський економіст П.Хейне стверджував, що "ринок — це набір взаємозв'язків, або процес конкурентних торгів". Наведені визначення об'єднує те, що всі вони виходять із тлумачення західними науковцями предмета економічної науки, тобто без акцентування на вивченні виробничих або економічних відносин. Крім того, у перших двох визначеннях наголошується на тенденції до вирівнювання цін, тобто називається важлива функція ринку. При цьому не слід обмежувати ринок лише сферою товарного обміну, оскільки ринок передбачає грошовий обіг, у тому числі ринок цінних паперів. Сучасний ринок — певна сукупність економічних відносин між домашніми господарствами, різними типами фірм та організації (насамперед крупними компаніями) і державою (у тому числі наднаціональними органами) з приводу купівлі товарів і послуг у сфері обігу та механізм забезпечення цього процесу відповідно де законів товарного виробництва 1 грошового обігу.
Щоб дати комплексне (або системне) визначення сутност ринку, необхідно з'ясувати його основні функції. Такими функціями є:
1) остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх реалізація, перетворення продукту праці на товар. Ця функція може бути названа ціноутворюючою; 2) забезпечення безперервності процесу суспільного відтворення (зокрема зв'язку між виробництвом і споживанням), формування цілісної національної економічної системи та її зв'язку з іншими національними економіками в масштабі світового ринку. Цю функцію можна назвати відтворювальною, оскільки з її допомогою здійснюється оборот сукупного суспільного продукту та його складових частин; 3) спонукання виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати порівняно із суспільне необхідними, підвищення суспільної корисності товарів і послуг, їх якості та споживчих властивостей. Це спонукаюча функція; 4) регулюючий вплив на економіку загалом, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, приведення у відповідність платоспроможного попиту й пропозиції, нагромадження й споживання та інших пропорцій. Це — регулююча функція. Внаслідок цього ринок не знає дефіциту, товарного голоду та інших негативних явищ, властивих командно-адмістративній системі; 5) сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнювання Цін, або контролююча функція. 6) функція посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг у межах окремих країн і світового господарства; 7) функція санації, тобто очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції. Це унеможливлює або значно ослаблює виробництво заради виробництва, а отже, витратний характер економіки; 8) інформаційна функція, тобто постійна наявність таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, з допомогою яких можна оперативно вносити зміни у плани господарської діяльності. Сучасна економіка являє собою синтез великої кількості взаємодіючих ринків. Існують різні класифікації видів ринку.
13. Класифікація ринків і загальні ознаки їх функціонування
За територіальною ознакою виділяють внутрішній і зовнішній ринок. Внутрішній ринок у свою чергу може бути національним, регіональним і локальним (місцевим). Національний - це весь внутрішній ринок даної країни, обмежений рамками її кордонів. Регіональний - ринок окремого територіального підрозділу (республіки, краю, області, району). Локальний - ринок якоїсь місцевості, яка включає певну сукупність населених пунктів. Регіональні й локальні ринки, на відміну від національних, не мають чітко окреслених кордонів. За організаційною ознакою, тобто за ступенем обмеження конкуренції, виділяють чотири основні ринкові структури: - ринок досконалої конкуренції; - ринок монополістичної конкуренції; - олігополістичний ринок; - ринок чистої монополії.
З точки зору суб'єкта розрізняють ринки: попукпців, продавців, посередників, проміжних продавців, ринок державних закладів .
За характером продаж ринок буває: оптовий і роздрібний. За рівнем насичення товарної маси і ступенем задоволення попиту ринок рівноважний, дефіцитний і надлишковий. З точки зору відповідності функціонування ринку діючому занонодавству розрізняють: легальний і нелегальний (тіньовий, чорний) ринки. З точки зору об'єкта купелі-продажу деякі економісти розрізняють два види ринку: ринок ресурсів і ринок споживчих товарів. Зустрічаємо і таку класифікацію: ринки споживчих товарів і послуг: - ринок продовольчих товарів; - ринок непродовольчих товарів; - ринок послуг; ринки факторів виробництва: - ринок робочої сили (ринок праці); - ринок засобів виробництва; - ринок сировини; ринки нерухомості: - ринок житла; - ринок землі; фінансовий ринок: - фондовий ринок; - грошовий ринок; - ф'ючерсний чи ринок ринок термінових контрактів; інформаційний ринок: - ринок духовно-інтелектуального продукту. На ринку предметів споживання відбувається купівля-продаж предметів споживання. Продавцями на цьому ринку виступають виробники, які поставляють на ринок товари, споживачами - домашні господарства. Іноді на такому ринку покупцями можуть бути підприємства, фірми, державні організації, які купують, наприклад, машини, побутову техніку,канцелярські товари і т.п.
В залежності від об'єктів продажу такий товарний ринок підрозділяється на ринок продовольчих товарів і промислових товарів. Ринок продовольчих товарів, або продовольчий ринок, призначений для продажу продавцр.мй і придбання покупцями продуктів харчування, продовольства. На цьому ринку торгують усім, чим харчуються люди і тварини, а також товарами, з яких готується їжа. З певним ступенем умовності до ринку продовольчих товарів відносять продаж тютюнових і виногорілчаних виробів. Ринок продовольчих товарів може у свою чергу поділятися на різні ринки: м'ясний, молочний, хлібний, рибний,овочевий. Ринок промислових (непродовольчих) споживчих товарів призначений для продажу великої групи товарів народного споживання, включаючи одяг, взуття, головні убори, предмети галантереї і парфумерії, побутові товари, предмети господарського побуту, меблі, культтовари, книги і письмове приладдя, ліки, окремі види будівельних матеріалів, транспортні засоби особистого і сімейного користування та інші товари аналогічного призначення.
14. Попит пропозиція та ринкові ціни
Попит — це кількість певного товару, яку споживачі бажають і спроможні купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу.
Бажання, підкріплені грошовими можливостями, перетворюються на попит. Попит - це потреби людей, представлені на ринку і забезпечені грошима; іншими словами, попит — це платоспроможні потреби людей. Згідно із законом попиту, чим вища ціна на товар, тим меншу його кількість купуватимуть споживачі. І, навпаки, чим нижча ціна товару, тим більшу його кількість купуватимуть. Отже, закон попиту відображає обернену залежність між ціною товару і величиною попиту на нього. Цю залежність можна зобразити за допомогою простого графіка (рис. 1.1), на якому по горизонталі відкладено кількість ( 0<і ), а по вертикалі — ціну (Р). З рис. 1.1 видно, що чим вища ціна на товар, тим менша крива індивідуального попиту на продукт
Наприклад, якщо ціна на лимони підвищилася, ми купуємо меншу їх кількість і шукаємо продукти-замінники ( апельсини. мандарини тощо), через що попит лимони зменшується. На попит впливають такі основні чинники: - ціна товару; - ціна на взаємозамінювані ( якщо зниження ціни на один товар веде до зменшення попиту на інший) та взаємодоповнювані (якщо зниження ціни на один товар збільшує попит на інший) товари; - індивідуальні смаки й уподобання. За незмінних усіх інших чинників зміна ціни на товар змінює величину попиту на нього. Графічно цю ситуацію показують як рух по сталій кривій попиту (рис. 1.2.).
Рис.1.3. Вплив змін нецінових чинників на попит
Якщо змінюються нецінові чинники, то відбуваються зміни у попиті. Графічно цю ситуацію показують як переміщення кривої попиту. Зі збільшенням попит вона переміщується вправо, а зі зменшенням — вліво.
Пропозиція – це та кількість товарів, яку виробник бажає та спроможний виробляти і постачати для продажу на ринку за певну ціну і впродовж визначеного проміжку часу.
Пропозиція визначається виробнищ'вом, але не завжди збігається з ним, бо не все, що виробляється, потрапляє на ринок. Між ціною та кількістю пропонованого товару існує пряма, або позитивна, залежність. Якщо ціна зростає, відповідно збільшується й величина пропозиції: якщо цінс знижується, то зменшується величина пропозиції.Цю залежність називають законом пропозиції.
З рис. 2.1. видно, що зі зростанням ціни продукту величині його пропозиції збільшується. Якщо ціна зростає, величина пропозиції збільшується, мі переміщуємося вгору по кривій , якщо ж ціна знижується величина пропозиції зменшується, і ми переміщуємося донизу по кривій . Положення самої кривої не змінюється.
Ціну, що встановлюється на ринку під впливом взаємоді попиту та пропозиції, називають ринковою ціною, або цінок рівноваги. За умов конкуренції на ринку будь-якого товару існує багато покупців і продавців. Тому можемо перейти від індивідуальним попиту і пропозиції до ринковою попиту та ринкової пропозиції підсумувавши величину попиту кожного покупця та величину про позиції кожного продавця. Точка перетину цих двох кривих і визна час ринкову ціну (рис. 3.1.).
Через це ринкову ціну і називають ціною рівноваги, або рівноважною ціною, оскільки вона передбачає рівність величини попиту й величини пропозиції товару-
15. Домогосподарство як суб’єкт господарювання
Отже, домогосподарство має вирішити проблему; при певній структурі та рівні потреб і доходів знайти так; комбінацію споживчих благ, яка б максимальне відповідала його потребам. Якщо потреби домогосподарства є варіаційнок величиною, то рівень доходів - наявна величина, яка ; фінансового боку встановлює межу задоволення потреб інакше кажучи, являє собою бюджетне обмеження.
Оскільки згідно з попередніми припущеннями вс доходи домогосподарства мають витрачатися на споживання бюджетне обмеження набуває вигляду:
М = Р1Х1 + ... РІХі +... + Р пХп,
де М - отриманий за певний період доход; Р1, Рі, Рп – ціни споживчих благ; XI, Хі, Хп - обсяг споживання певного блага.
Так, якщо отримуваний доход дорівнює 100 г.о., а ціні на продукти XI та Х2 становлять відповідно 5 і 10 г. о. бюджетне обмеження матиме вигляд 100 = 5Х1+ 10Х2. Сукупність планів споживання, яка задовольняє це обмеження, називають фінансова можливими планами споживання. Як видно з рис.1, сукупність фінансове можливих планів обмежена прямою, яка відповідає бюджетному обмеженню. Плани споживання А та В є фінансове можливими, тоді як- С - ні
Проте оскільки домогосподарство, згідно з припущенням, має витратити всі наявні гроші на споживання, воно буде реалізовувати лише ті плани, що лежать на бюджетній прямій М. Точки перетину графіка бюджетного обмеження з осями координат показують, яку кількість одного блага може спожити індивід, якщо повністю відмовиться від споживання іншого. На фінансові можливості домогосподарства впливають: • розмір отримуваного доходу М (чим він більший, тим ці можливості за інших незмінних обставин ширші); • розмір цін на блага (зростання цін вестиме до зміщення бюджетного обмеження вниз і навпаки); • фактори, що зумовлюють зміну цих параметрів, наприклад, оподаткування доходів.
16. Мікроекономічна модель підприємства
Об’єктом мікроекономічних досліджень є мікросистема. До основних суб’єктів мікросистеми належать домогосподарства, ділові одиниці (підприємства, фірми) та держава.
Рис.1. Підприємство (фірма) в системі ринкових відносин
У цій моделі представлені реальні та грошові потоки, що мають місце між господарськими суб'єктами. Домогосподарства продають фактори виробництва (1) діловому сектору та державі, за що отримують відповідні доходи, а також соціальні трансферти від держави, купують за ці доходи споживчі блага у підприємств (2) та, сплачуючи податки, користуються суспільними благами, що їх надає держава (3).
Підприємства (ділові одиниці) купують фактори виробництва у домогосподарств (1), а також користуються послугами (суспільними благами) держави (3), сплачуючи за це податки, продають вироблені приватні блага домогос-подарствам та державі (2), отримуючи за це виручку, та отримують субвенції.
Нарешті, держава виробляє для господарських суб'єктів суспільні блага (3), отримуючи за них платню у вигляді податків, та витрачає свої доходи на придбання факторів виробництва у домогосподарств (приватних благ у ділового сектора (2), надання соціальних трансфертів та субвенцій діловому сектору.
(директор підприємства - начальник цеху, робітник-робітник тощо) або соціально-економічний (власник - невласник, акціонер - акціонер, кредитор-позичальник тощо) характер.
17. Вир-во , основні фактори
Вир-во – це процес праці, який має завершений результативний характер . Якщо виготовлено продукт процес вир-ва відбувся , але може статися так , що праця мала місце , а продукт не створено. Таке вир-во має незавершений характер. Суспільне вир-во передбачає наявність таких факторів :
18. Варіації факторів вир-ва оптимум товаровиробника
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
