182794 (632272), страница 8
Текст из файла (страница 8)
Велика група вчених, очолювана М-Д. Кондратьєвим (1892-1938), розвивала висловлену раніше М.І.Туган-Барановським (1865-1919) ідею про те, що будь-який суб'єктивний вплив на економіку повинен погоджуватися з закономірностями ринкової система М-Д-Кондратьєв наполягав на необхідності прискорення розвитку економічної науки з метою глибокого дослідження, насамперед динамічних закономірностей розвитку господарства і прогнозування його тенденцій і перспектив. Він вважав, що внутрішні закони розвитку ринку пізнавані, і механізм саморегулювання, закладений у ринкових відносинах, можна і потрібно використовувати й у механізмі державного управління народним господарством. НеокласнчииЙ напрямок висунув у XX ст. чимало видатних учених. Серед них - засновник напрямку англійський економіст А. Маршалл, американці Е. Чемберлин, Л- Мізес, Ф. Хайс-к, М. Фрідмеи (два останніх - лауреати Нобелівської премії). Основи кейнсіанського напрямку економічної думки були закладені анг економ Кейнсом у праці “ Заг-на теорія зайнятості процента і грошей” (1936) Як і неокласики економісти цього напрямку є прихильники ринкової економіки . Однак оцінка можливостей цього механізму в них інша . З цієї причини відрізняється і точка зору на місце , роль, та функції держ в економіці. На відміну від мікрок-го підходу неокласиків кейнсіанці у дослідженні явищ екон-го життя віддають перевагу застосуванню макрос-го підходу.
51. Методи ДРЕ
методи ДРЕ –це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов для їхнього ефективного функціонування відповідно до напрямків державної економічної політики. Кожен метод грунтується на використанні сукупності інструментів (регуляторів, важелів). Методи державного регулювання економіки класифікуються за двома ознаками: за формами впливу та засобами впливу. За формами впливу методи державного регулювання економікир поділяються на дві групи: - методи прямого впливу; - методи непрямого впливу - Залежно від засобів впливу виділяють наступні методи:
- правові; - адміністративні; - економічні; пропагандистські
Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонувння суб'єктів ринку - Такий безпосередній вплив здійснюється за допомогою інструментів адміністративно-правового характеру, які регламентують діяльність суб'єктів господарювання, та економічних інструментів прямого впливу. Останні спрямовано на регулювання темпів зростання та структури економіки, обсягів виробничого та невиробничого споживання, масштабів діяльності суспільного сектору економіки та ін. Беручи загалом, можна сказати, що основними Інструментами прямого державного регулювання є: - нормативно-правові акти; - макроеко немічні плани та цільові комплексні програми; - державні замовлення; - централізовано встановлені ціни. нормативи, ліцензії; квоти, державні бюджетні витрати, ліміти і т. д. Методи непрямого впливу - це методи, які регламентують поведінку суб'єктів ринку не прямо, а опосередковане, через створення певного економічного середовища, жсе змішує їх діяти а потрібному державі напрямку. Опосередковане регулювання - це вплив на економічні інтереси. Держава втілює в життя свої рішення на нідсгаві мотивації- У даному контексті мотивація - це процес спонукання суб'єктів ринку до діяльності в напрямку державних пріоритетів. До методів непрямого регулювання належать інструменти фіскальної. бюджетної, грошово-крелигної. інвестиційної, амортизаційної, інноваційної іа Інших напрямків економічної політики, а також методи морального перєконуваиня-
52. Бюджетно-податкова (фіскальна політика)
53. Под-ва політика та держ бюджет
Фіскальна політика – це сукупність заходів держави у сферах оподаткування та держ втрат. Функції ФП: 1. вплив на стан госп-ї конюктури; 2. перерозподіл НД; 3. нагромадження неохідних ресурсів для фінансування соціальних програм. До ФП відносяться тільки такі маніпуляції держ бюджетом , які не змінюють кількість грошей. Найважливішу роль з-поміж державних фінансів вццграє державний бюджет. Державний бюджет (з погляду суспільної форми) — відносини власності між державою, з одного боку, фізичними та юридичними особами — з іншого з приводу вилучення (привласнення) в останніх частини необхідного та додаткового доходу розподілу його відповідно до функцій держави. З погляду речового змісту державний бюджет є річним планом акумуляції державних доходів та їх витрат згідно з вимогами закону про бюджет. Як частина фінансів, бюджет виконує розподільчу та контрольну функції. Перша полягає в акумуляції грошових коштів у руках держави та їх використання для виконання загальнодержавних, регіональних та місцевих функцій держави. Контрольна функція бюджету виявляється в контролі за фінансовим забезпеченням програми соціальної-економічного розвитку на кожний фінансовий рік, за ефективністю державного регулювання економіки з допомогою фінансів Бюджетна система — сукупність усіх бюджетів країни в їх взаємодії. Цілісність бюджетної системи забезпечується докладним ув’язуванням доходів та видатків уряду, закріплених у юридичних нормах. Ця система залежить від державного устрою країни , її економічної, політичної та інших підсистем і складається з двох або трьох ланок.
55. Регулятивний потенціал под-ї системи
Податки як економічна категорія — примусове вилучення (привласнення) державою частини необхідного та додаткового продукту з фізичних та юридичних осіб відповідно до прийнятих законів. більш повно ця сутність розкривається у виконуваних податками функціях, основними з яких є фіскальна (збирання грошових коштів з фізичних та юридичних осіб для формування фінансових ресурсів держави), регулююча (регулювання грошових доходів, процесу нагромадження, функціонування національного ринку та ін,), стимулююча (стимулювання інвестиційного процесу, прискорення темпів економічного зростання тощо) І розподільча (розподіл і перерозподіл доходів між соціальними верствами і групами, між сферами і галузями економіки). Основними принципами оподаткування А.Сміт називав всезагальність податки та їх встановлення пропорційно доходу; чітке визначення величини податків, часу та способу вилучення; простоту та зручність вилучення у платників податків, а також мінімальність витрат при їх вилученні (тобто недороге утримання податкових служб та податкових інспекторів). Нині основними принципами оподаткування є також стабільність, зменшення кількості податків, корисність (вилучені у трудящих кошти повинні здебільшого повернутися до них у формі соціальних виплат).
Об'єктами оподаткування в податковій системі є доходи, вартість окремих товарів, майно фізичних та юридичних осіб, окремі види діяльності, додана вартість вироблених товарів і послуг та ін. Розмір податку на одиницю оподаткування - це податкова , ставка. У випадку зростання ставок із збільшенням доходів створюються прогресивні ставки оподаткування; якщо ставки оподаткування із зростанням доходів не змінюються, формуються прямо пропорційні ставки оподаткування. Основними видами податків у розвинутих країнах світу є особистий подохідний податок, податок на додану вартість, податок на прибутки компаній та податок на соціальне страхування.
56. Механізм функціонування грошового ринку
Грошова система – це форма організації грошового обігу яка історично та законодавчо утворилася у кожній країні елементи ГС: грошова одиниця; масштаб цін (вагова кіл-ть грошового металу прийнята в країні за грошову одиницю); емісійна система; форми грошей; інститути грошової системи; валютний паритет( співвідношення з інш валютами)
58. Механіз грошово–кредитного регулювання
ГКР економіки – це комплекс взаємопов’язаний скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку , який проводить держава через свій держ банк. Головним суб’єктом ГКР є Нацбанк. Цілями монетарної політики є : стратегічні; проміжні; тактичні. Грошово-кредитне реіулювання Національного банку України грунтується на основних критеріях і макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного і соціального розвитку на певніш період. До таких макроекономічних показників належать:
- обсяг валового внутрішнього продукту, - прогнозований рівень інфляції', - розмір дефіциту державного бюджету та джерела його покриття;
- платіжний торговельний балацсн-і У процесі здійснення грошово-кредитного регулювання НБУ використовує певний інструментарій. який охоплює: - визначення норм обов'язкових резервк;: - процентну політику': - рефінансування комерційних банків:
- операції з цінними паперами на відкритому ринку: - підтримання курсу національної валюти;
-регулювання імпорту та експорту капіталу. Визначення норм обов'язкових резервів полягає в тому, що НБУ встановлює, комерційним банкам та іншим кредитним установам нормативи обов'язкового резервування залучених коштів.
61 Економічне зростання та його фактори
Постійне зростання обсягів вир-ва , яке здій-ся на основі розширеного відтворення , складає зміст економічного зростання.
62. Тіньовий сектор в економічному відтворенні
Тіньова економіка – це сукупність неврахованих і протизаконних видів діяльності: ухилення від сплати податків, вир-во і збут заборонних видів прод-ї та надання заборонних послуг. На сучас етапі до таких не закон-х видів дія-ті в Укр. вивезення товарів з метою наживи, надання кредитів КБ за солідну винагороду, незако-не вивезення валюти за кордон ( за межі Укр. вивезено 40 млрд. Дол. ., тов на суму майже 5 млрд дол.) , а також незаконні валютні операції в середині країни.
67. Соціалістична екон-на сис-ма та її еволюція
Заснована на: пануванні держ форми власності, одержавленні н/г; відсутності конкуренції; директивному плануванні; неринкових госп-х зв’язках; зрівняльному характері розподілу; ігнорування законів товарно-грошового обігу; жорсткому ієрархічному підпорядкуванні суб’єктів господ-ня. - нерозвиненості або й відсутності ркнкс'зого менталітету тощо. На три основні питання відповідає: виробляти те, так і для тих, як це передбачається державними органами, які ре-гулють всі основні економічні процеси. Позитивним у цій системі є те, що вона дозволяє вирішувати цілий ряд соціальних проблем. Негативним - те, що вона не створює економічних стимулів на мікрорівні, не чутлива до запитів споживача.
68. Закономірності і особливості розвитку перехідних економік
Змішана економічна система органічно поєднує в собі переваги ринкової, командно-адміністративної і навіть патріархальної економіки (наприклад, японська чи китайська вір ність кращим національним традиціям) і тим самим у певній мірі ліквідує недоліки кожної з них або зменшує їх негативні наслідки. Класичним прикладом змішаної економіки є економічна система Швеції, Японії, Китаю, інших "азіатських драконів". В Японії інтенсивно впроваджується індикативне державне планування. Японія і Китай зберігають свої національні традиції й одночасно запозичують у інших те, що для них корисно. Перехідна економічна система характерна для країн, які відходять від адміністративно-командної системи. Серед них вирізняють: - країни Східної Європи (Албанія, Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Чехія, Словаччина); - країни, що утворилися після розпаду СРСР ( Росія, Україна, Білорусь, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Турк-меністан, Таджикистан, Вірменія, Молдова, Азербайджан, Грузія, Латвія, Литва, Естонія; - нові країни, що утворилися після розпаду Югославії ( Сербія, Чорногорія, Хорватія, Македонія, Боснія і Герцеговина). Дослідження процесів ринкової трансформації економік країн з централізованим управлінням лише розпочинається. Нині практика економічних реформ у країнах з перехідними економіками випереджає теорію, як правило, даючи неоднозначні результати Для більшості постсоціалістичних краї, особливо тих, що виникли на терені колишнього СРСР, об'єктивно зумовленим є процес переходу до ринкової економіки з урахуванням двох факторів: спрямованості на змітану форму власності та соціальне орієнтовану ринкову економіку; неможливості ефективного переходу від держ централізованого упр-ня до регулювання без спеціальних цілеспрямованих зусиль уряду.
69. Особливості ринкової трансформації економіки України
За роки кризи в Україні деградували продуктивні сили і насамперед основна продуктивна сила — людина. Це виявляється, по-перше, в значному погіршенні якості відтворюваної робочої сили. Так, якщо на початку 90-х років середня заробітна плата забезпечувала приблизно половину раціональних норм споживання продуктів і послуг (інша частина — за рахунок соціальних витрат держави), то в 1998 р. — менше 20% від величини необхідних витрат на відтворення робочої сили. . По-друге, в існуванні величезної армії безробітних (офіційно зареєстровані і приховані форми безробіття — до 35% від сукупної робочої сили), які втрачають свої професійно-кваліфікаційні якості та навички (так, понад 2 мли. так званих "човників" — спеціалісти з вищою освітою). По-третє, у зростанні кількості мігрантів: за роки кризи у пошуках роботи, кращих умов життя емігрувало (постійно та тимчасово) приблизно 7 мли. наймобільніших працівників, переважно високоосвічених і висококваліфікованих. По-четверте, у значному ускладненні доступу дітей з малозабезпечених сімей до вищої освіти. По-п'яте, у зростанні смертності людей працездатного віку, скороченні тривалості їх життя.
Якщо виходити з того, що в пост-індустріальному або інформаційному суспільстві, на переконання західних учених, вирішальними елементами розвитку стане творча діяльність людини на основі високого рівня розвитку науки, освіти та інформації, а в Україні відбувається їх деградація, то з погляду розвитку системи продуктивних сил перехідна економіка України характеризується поступовим регресом.
У 90-х роках економіка України внаслідок розриву навіть раціональних економічних зв'язків з країнами колишнього СРСР стала значною мірою закритою щодо країн СНД. Зростанню відкритості української економіки могла посприяти поява значної кількості спільних з іноземними підприємств (майже 4600 у 1998 р.). Крім того, в Україні існувало понад 2000 крупних підприємств, підпорядкованих загальносоюзним міністерствам і відомствам. За час кризи втілюється не завжди продумана політика демонополізації; здійснюється нераціональне розукрупнення цих підприємств, що в недалекому майбутньому зробить економіку держави беззахисною перед іноземним капіталом, експансією ТНК. Отже, з погляду техніко-економічних відносин перехідна економіка 90-х років також характеризується певним регресом. Характерною особливістю нього процесу є бартеризація торгівлі та натуралізація господарських зв'язків.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
