153633 (594788), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Якщо обмежитися лише зворотними зв'язками, що йдуть до тренера, можна виділити чотири різних типу зв'язків, відповідних чотирьом різним напрямам в педагогічному контролі:
1) відомості, що отримаються від спортсмена (про самопочуття, відношення до того, що відбувається, настрій і т.п.);
2) відомості про поведінку спортсмена (які тренувальні завдання виконані, як це зроблено, помилки в техніці і т.п.);
3) дані про терміновий тренувальний ефект (величина і характер тренувальних зрушень під впливом одноразового фізичного навантаження);
4) відомості про кумулятивний тренувальний ефект (зміни в підготовленості спортсменів).
Слід мати на увазі, що ця схема відображає лише принципову сторону питання. Контроль за спортивною підготовкою — активне добування, зберігання, аналіз і оцінювання такої інформації, яка дозволяє обґрунтовано судити про організацію, матеріально-технічне забезпечення, медичну, наукову, виховну сторони, хід і результати підготовки спортсмена (спортсменів). Контроль розрізняють: а) оперативний (за усього хвилинним ходом і результатами підготовки — в рамках одного тренувального заняття, в крайньому випадку — одного дня); б) поточний (відноситься до мікро і мезоциклам тренувального процесу); у) етапний — за результатами (тільки результатами) цілого етапу підготовки (за півроку, рік, 4 роки — залежно від визначення тривалості наміченого етапу того або іншого ієрархічного рівня).
Для того, щоб спортивне тренування стало дійсно керованим процесом, необхідно, щоб тренер ухвалював рішення з урахуванням результатів об'єктивних вимірювань. Тренування, побудоване з обліком тільки самопочуття спортсмена і інтуїції тренера, не може дати добрих результатів в сучасному спорті (втім, не менш небезпечна і протилежна помилка: не зараховується самопочуття спортсмена; тільки гармонійне поєднання об'єктивних і суб'єктивних свідчення і може забезпечити успіх).
Розрізняють види контролю і за іншою ознакою — відповідно до ділення підготовки на так звані її сторони: а) за фізичною (функціональної), б) технічної, в) тактичної, г) психологічної, д) теоретичною підготовленістю і підготовкою. Розрізняють також контроль: а)за навантаженнями, б) за відновленням після фізичних навантажень, хвороб, травм (фізична, медична реабілітація), в) за живленням, г) за режимом дня, д) за психологічним станом і його забезпеченням. Контроль буває візуальним і інструментальним, кількісним і якісним.
Контроль починається з вимірювання, але не вичерпується їм. Потрібно ще знати, що вимірювати, уміти вибирати найбільш інформативні (істотні) показники. Потрібно уміти математично грамотно обробляти результати спостережень. Необхідно володіти методами контролю.
Кожному тренеру доводиться складати три різновиди планів:
1) план для проведення тренувального заняття;
2) план мікро циклу (у спортивних іграх — між ігрового циклу);
3) план (програму) підготовки на етап, період. Необхідність цих трьох документів планування обумовлюється наступними обставинами.
Мета тренування — це дія на стан спортсмена. В результаті такої дії стан змінюється.
Практичний досвід і результати наукових досліджень показують, що стан не є єдиним поняттям. Розрізняють три типів станів: стійке (етапне, перманентне), поточне і оперативне.
1. Стійкий (етапний) стан можна підтримувати відносно довго: тижні або навіть місяці. Комплексна характеристика етапного стану спортсмена, що відображає його можливості до демонстрації спортивних досягнень, називається підготовленістю, а стан оптимальної (якнайкращого для даного моменту тренування) підготовленості — спортивною формою. Очевидно, що протягом одного або декількох днів не можна досягти стану спортивної форми або втратити його. Етапний стан є слідством багатьох тренувальних занять, дії яких поступово підсумовуються. Тому справедливо твердження, що в основі етапних станів лежить кумулятивний тренувальний ефект (КТЕ).
2. Поточний стан характеризується повсякденними коливаннями рівня підготовленості (етапного стану) спортсменів. Навантаження будь-якого із занять підвищує або знижує цей рівень. Але звичайно такі зміни усуваються в інтервалах відпочинку між заняттями. У їх основі лежить відставлений тренувальний ефект (ВТЕ). Поточний стан спортсмена визначає навантаження тренувальних занять в мікро циклі тренування.
Окремий випадок поточного стану, що характеризується можливістю показати в найближчий день у вправі, змагання, результат, близький до максимального, називається поточною готовністю.
3. Стан спортсмена у момент виконання вправи (або відразу ж після його закінчення) називається оперативним. Він нестійкий і швидко змінюється після відпочинку між повтореннями вправи або зниження навантаження в ньому. Оперативний стан змінюється в ході тренувального заняття. Цими змінами тренер може управляти, якщо буде правильно планувати тривалість і інтенсивність вправ, інтервали відпочинку, число повторень. Готовність показати у вправі, змагання, результат, близький до максимального, називається оперативною.
Зміст і організація комплексного контролю кожного стану неоднакові. Як наголошувалося вище, розрізняють етапний, поточний і оперативний контроль.
Мета етапного контролю — одержати інформацію, на підставі якої можна скласти плани підготовки на період, етап або якийсь інший відносно тривалий термін. [19].
1.1.1 Етапний контроль
Припускає реєстрацію досягнень в змаганнях і тестах (або тільки в тестах) на початку і кінці чергового етапу підготовки. Вживані тести (або батареї тестів) умовно можна розділити на два блоки: перший застосовується для оцінки здоров'я і фізичної працездатності (часто тести загальні для багатьох видів спорту); другий — специфічні тести, структура яких повинна відповідати структурі вправи, змагання.
Аналіз результатів контролю проводиться на підставі оцінки залежності між приростами досягнень у вправах, змагань, і тестах, з одного боку, і приватними об'ємами навантажень за етап — з іншою. Для цього приватні об'єми спеціалізованих і неспеціалізованих вправ, також вправ різної спрямованості зіставляються з показниками кумулятивного тренувального ефекту. В процесі зіставлення виявляються зони навантажень і вправ, застосування яких привело до збільшення спортивних результатів, показників працездатності і т.п.
При організації етапного контролю бажано на всіх етапах підготовки використовувати одні і ті ж тести (такі тести називаються крізними). В цьому випадку можна одержати динаміку показників і проаналізувати її. Але в деяких випадках доцільно доповнювати цю батарею іншими тестами. По їх результатах перевіряють рішення специфічних задач етапу. Наприклад, якщо в ході його проводилася концентрована силова підготовка, в програму контролю потрібно включити спеціалізовані силові тести. [33].
1.1.2 Поточний контроль
Основне завдання поточного контролю — збір і аналіз інформації, необхідної для планування навантажень або їх корекції в мікро циклах тренування. З результатів наукових досліджень і практичного досвіду відомо, якою повинна бути структура навантажень мікро циклу в тому або іншому виді спорту. Виходячи з цього тренер складає план тренувань, припускаючи, що виконання завдань приведе до потрібного тренувального ефекту. Це повинен підтвердити або спростувати поточний контроль. Якщо його результати показують, що реальні ВТЕ відповідають запланованим, то можна і далі виконувати заплановану на подальші дні роботу. У разі невідповідності необхідна корекція навантажень.
Ефективність такого регулювання виявляється в наближенні реальних результатів тренування до належним. Крім того, у тренера поступово накопичується інформація про те, до яких наслідків приводять різні схеми нормування навантажень в мікро циклах. Він систематизує її і надалі більш обґрунтовано розподіляє об'єм і зміст навантажень по днях мікро циклу. Головним в такому підході є вибір метрологічних коректних тестів поточного контролю. Інформативність їх визначається на основі зіставлення щоденної динаміки результатів в тестах з наступними критеріями:
— досягненнями в комплексі тестів;
— показниками виконуваного тренувального навантаження.
1.1.3 Оперативний контроль
Основне завдання оперативного контролю — експрес-оцінка стану, в якому знаходиться спортсмен у момент виконання або відразу після закінчення вправи (серії вправ, заняття). У зміст цього різновиду контролю входить також термінова оцінка техніки вправ і тактики.
Оперативний контроль є найбільш важливим, оскільки по його результатах судять про відповідність реального термінового тренувального ефекту (ТТЕ) запланованому.
Аналіз показує, що в оперативному контролі і плануванні можна умовно виділити три етапи. На першому основна увага приділяється тому, що повинен виконати спортсмен на тренувальному занятті. Тому в планах-конспектах детально записуються вправи, способи їх виконання, дозування і т.п. Належний тренувальний ефект роботи не указується, але кращі наші тренери, звичайно, припускають, що якщо спортсмен повністю виконає завдання, то це приведе до необхідного досягнення.
Другий етап характерний тим, що разом з описом методики виконання вправ в конспектах з'являються вказівки про належні норми тренувальних ефектів. Наприклад, спортсмен повинен не просто пробігти 6 разів по 400 м, але зробити це так, щоб частота серцевих скорочень під час бігу не опускалася нижче 180 уд/хв, а наступне повторення починати при зменшенні її значень до 120 уд/хв.
Прискорення науково-технічного прогресу в спорті позначилося перш за все на підвищенні ефективності оперативного контролю і планування навантажень. Тренувальний процес все більш стає процесом управління терміновими тренувальними ефектами. Цим і відрізняється третій етап розвитку методики оперативного контролю і планування. Спочатку плануються належні тренувальні ефекти, а потім підбираються тренувальні засоби і методи, які дозволяють досягти їх. У зв'язку з цим до тестів і методики оперативного контролю, які повинні підтверджувати досягнення запланованих ТТЕ, пред'являються дуже жорсткі вимоги. Якщо умови дозволяють, то контроль здійснюється безпосередньо по ходу виконання вправи. Якщо ні — то відразу ж після його закінчення [20].
Інформативність тестів оперативного контролю визначається тим, наскільки вони чутливі до виконуваного навантаження. Цій вимозі найбільшою мірою задовольняють біомеханічні, фізіологічні і біохімічні показники. Величина інформативності тестів оперативного контролю визначається значенням коефіцієнта кореляції, розрахованого між змінами критерію і змінами в тесті.
Надійність тестів оперативного контролю залежить перш за все:
- від точності відтворення величини навантаження в повторних спробах;
- від незмінності підготовленості спортсменів на різних етапах тестування.
1.2 Загальні положення про вимірювання у фізичному вихованні і спорті
Предметами спортивної метрології як частини загальної метрології є вимірювання і контроль в спорті. І термін «вимірювання» в спортивній метрології трактується в найширшому сенсі і розуміється як встановлення відповідності між явищами, що вивчаються, і числами.
У сучасній теорії і практиці спорту вимірювання широко використовуються для вирішення найрізноманітніших завдань управління підготовкою спортсменів. Ці завдання стосуються безпосереднього вивчення педагогічних і біомеханічних параметрів спортивної майстерності, діагностики енергофункціональних параметрів спортивної працездатності, обліку анатомо-морфологічних параметрів фізіологічного розвитку, контролю психічних станів.
Основними вимірюваними і контрольованими параметрами в спортивній медицині, тренувальному процесі і в наукових дослідженнях по спорту є фізіологічні («внутрішні»), фізичні («зовнішні») і психологічні параметри тренувального навантаження і відновлення; параметри якостей сили, швидкості, витривалості, гнучкості і спритності; функціональні параметри серцево-судинної і дихальної систем; біомеханічні параметри спортивної техніки; лінійні і дугові параметри розмірів тіла [22].
Як і всяка жива система, спортсмен є складним, нетривіальним об'єктом вимірювання. Від звичних, класичних, об'єктів вимірювання спортсмен має ряд відмінностей: мінливість, багато вимірність, квалітативність, адаптивність і рухливість.
Мінливість - непостійність змінних величин, що характеризують стан спортсмена і його діяльність. Безперервно змінюються всі показники спортсмена: фізіологічні (споживання кисню, частота пульсу і ін.), морфоанатомічні (зростання, маса, пропорції тіла і т.п.), біомеханічні (кінематичні, динамічні і енергетичні характеристики рухів), психофізіологічні і т.д. Мінливість робить необхідними багатократні вимірювання і обробку їх результатів методами математичної статистики.
Багатовимірність — велике число змінних, які потрібно одночасно вимірювати, для того, щоб точно охарактеризувати стан і діяльність спортсмена. Разом з «вихідними змінними», що характеризують спортсмена, слід контролювати і «вхідні змінні», що характеризують вплив зовнішнього середовища на спортсмена. Роль вхідних змінних можуть грати інтенсивність фізичних і емоційних навантажень, концентрація кисню у вдихуваному повітрі, температура навколишнього середовища і т.д. Прагнення понизити число вимірюваних змінних — характерна особливість спортивної метрології. Воно обумовлене не тільки організаційними труднощами, що виникають при спробах одночасно зареєструвати багато змінних, але і тим, що із зростанням числа змінних різко зростає трудомісткість їх аналізу.
Квалітативність — якісний характер, тобто відсутність точної кількісної міри. Фізичні якості спортсмена, властивості особи і колективу, якість інвентаря і багато інших чинників спортивного результату ще не піддаються точному вимірюванню, але проте повинні бути оцінені якомога точніше. Без такої оцінки утруднений подальший прогрес як в спорті вищих досягнень, так і в масовій фізкультурі, що гостро потребує контролю за станом здоров'я і навантаженнями тих, що займаються.
Адаптивність — властивість людини пристосовуватися (адаптуватися) до навколишніх умов. Адаптивність лежить в основі навчальної і дає спортсмену можливість освоювати нові елементи рухів і виконувати їх в звичайних і в ускладнених умовах (на жарі і холоді, при емоційній напрузі, стомленні, гіпоксії і т.д.). Але одночасно адаптивність ускладнює завдання спортивних вимірювань. При багатократних дослідженнях спортсмен звикає до процедури дослідження («вчиться бути досліджуваним») і у міру такого навчання починає показувати інші результати, хоча його функціональний стан при цьому може залишатися незмінним.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
