112092 (591026), страница 11

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 11)

Саме такий висновок дає підґрунтя для подальшої розробки проблем функціонування відкритої соціально-педагогічної системи у формуванні здорового способу життя. на що й направлене наше дослідження.

Питання здоров'я та здорового способу життя підлітка розглядаються багатьма сучасними науковцями. Особливу увагу привернуло дисертаційне дослідження Вакуленко О., тема якого «Здоровий спосіб життя як соціально-педагогічна умова становлення особистості у підлітковому віці». У цій роботі автор детально аналізує науково-теоретичні засади формування здорового способу життя, дає характеристику особливостям розвитку особистості в підлітковому віці, розкриває соціально-правові аспекти процесу формування здорового способу життя в Україні, говорить про глобальну соціальну політику держави, яка б стала основною умовою формування здорового способу життя дітей та молоді. Для нашого дослідження надзвичайно велике практичне значення мають роздроблені О. Вакуленко критеріальні основи оцінки цілеспрямованих соціальних проектів щодо формування здорового способу життя й виокремлення професійної компетентності соціального педагога як однієї з домінуючих умов формування здорового способу життя [49].

У значній кількості дисертаційних досліджень автори звертаються до проблеми формування культури здоров'я. Так, Кириленко С. у своїй роботі з'ясувала соціально-педагогічні передумови необхідності формування культури здоров'я старшокласників; розробила й обґрунтувала структурно-логічну модель формування культури здоров'я, її критерії та показники рівня сформованості; а головне — перевірила ефективність соціально-педагогічних умов формування культури здоров'я дітей в умовах загальноосвітнього навчального закладу. Цікавим у Ії дослідженні є те, що для реалізації змісту культури здоров'я було використано технологію її формування, доведено ефективність упровадження саме технологи, а не моделі. Показано структурний зв'язок технологій та діяльності, що Має такий вигляд: діяльність —> потреба —> мета —> мотив —> задача —> прийом —> операція —> результат [153]. Хоча в нашому дослідженні ми не обмежуємося навчальним закладом (він виступає одним з основних соціальних інститутів у відкритій соціально-педагогічній системі), праця С. Кириленко має для нас важливе значення.

Деякі автори ставляться до здоров'я та здорового способу життя як до самостійних ціннісних орієнтацій. Так, Лапаєнко С. зазначає, що перш ніж говорити про ведення підлітками здорового способу життя, необхідно створити умови для ефективного формування ціннісних орієнтацій на здоровий спосіб життя. Позиція автора полягає в тому, що ефективне формування ціннісних орієнтацій на здоро­вий спосіб життя можливе за умови комплексного виховного впливу на потребнісно-мотиваційну та емоційно-вольову сферу особистості. Причому в роботі подаються засоби впливу, до них належить:

• упровадження виховної методики, що враховує психологічний механізм формування ціннісних орієнтацій особистості;

• збільшення кількості суб'єктів виховного впливу, узгодженості їх педагогічних дій [201 ].

Дуже цінним є те, що С. Лапаєнко пропонує саме методику впливу, оскільки доводить необхідність варіативності взаємодії з різними типологічними групами старших підлітків. А в дисертації Кириленко С, навпаки, говориться про технологію як сталу систе­му елементів, що є незмінною.

Жаборницька О. пропонує свою концепцію щодо виховання здорового способу життя підлітків. Наукову новизну її роботи становить обґрунтування педагогічних умов підвищення ефективності позакласної діяльності з формування мотиваційно-смислової основи здорового способу життя молодших підлітків і вироблення в них валеологічно обґрунтованої поведінки. Також розкрито сутність пронесу виховання основ здорового способу життя підлітків на основі реалізації особистісне орієнтованого підходу.

Теоретичне значена дослідження полягає в уточненні змісту понять здоров'я і здорового способу життя стосовно молодших підлітків; у визначенні та науковому обґрунтуванні критеріїв і показників вихованості здорового способу життя підлітків; обґрунтуванні виховання основ здорового способу життя підлітків у позакласній діяльності на засадах особистісне орієнтованого підходу.

Практичний інтерес має програма комплексного факультативного курсу «Мистецтво бути здоровий»; діяльність валеологічних гуртків «Нетрадиційні метода і системи оздоровлення», «Як стати здоровою і привабливою?»; методичні рекомендації для вчителів та батьків, що сприяють вихованню здорового способу життя підлітка [120].

Якщо Жаборницька О. присвячує свою роботу виключно педагогічним умовам, то Сватьєва А. визначає та характеризує соціально-педагогічні умови формування фізичного здоров'я підлітків.

Автором експериментально доведено, що домінуючими соціально-педагогічними умовами, які забезпечують ефективність пронесу формування фізичного здоров'я хлопців 13—14 років у позашкільній роботі, є:

—створення психологічного комфорту в нових системах відносин;

—тісний контакт з батьками;

—диференціація та індивідуалізація навчально-виховної робота;

• максимальна активність підлітків;

• система позитивного стимулювання;

• рейтинговий контроль фізичного здоров'я.

Позитивними засобами, що вплинули на покращання фізичного здоров'я дітей, стали: мотивація на здоровий спосіб життя, досягнення мети й успіху, виховні ситуації, особистий приклад дорослого, моделювання та проектування ситуацій. Взагалі А. Сватьєва робить висновок щодо необхідності позитивної мотивації на здоровий спосіб життя як основної умови поліпшення особистого здо­ров'я підлітка [331].

Ціла низка досліджень присвячена проблем1 підготовки фахівців до реалізації завдань формування здорового способу життя.

Так, Чернишова Є. у своїй роботі «Підготовка вчителя до формування в учнів основ знань про здоров'я та безпеку життєдіяльності людини» розробила та подала складові компоненти системи впровадження знань про здоров'я та безпеку життєдіяльності в навчально-освітній процес середніх загальноосвітніх закладів; виклала методичні рекомендації щодо підготовки вчителів до форму­вання в учнів основ знань про здоров'я, вироблення в них відповідних практичних умінь і навичок, переконань у найбільшій цінності життя та здоров'я [413].

Підготовка майбутніх педагогів до виховання в дошкільників навичок здорового способу життя зацікавила В. Несторенко, яка у своєму дослідженні значну увагу приділяє аналізу та визначенню понять «здоров'я» та «здоровий спосіб життя». Розроблений автором спецкурс «Теорія і методика підготовки майбутніх педагогів до виховання у дошкільників навичок здорового способу життя» не тільки узагальнює ті знання і практичні навички щодо охорони й збереження здоров'я дитини, які студенти вже отримали у процесі вивчення «Валеології», «Анатомії». «Безпеки життєдіяльності», а й доповнює їх новими сучасними методиками та технологіями організації валеологічного виховання дітей дошкільного віку [251 ].

Сучасні напрями формування навичок здорового способу життя у студентів вищих навчальних закладів розроблені Н. Завидівською. На її думку, нова концепція фізкультурно-спортивної політики має орієнтуватися саме на формування здорового способу життя.

У дисертаційному дослідженні Н. П'ясецької розглядається проблема формування валеологічної культури майбутніх учителів у вищих закладах освіти. Метою цієї роботи є визначення педагогічних умов, що забезпечують ефективність формування валеологіч­ної культури, де провідними інтегративними властивостями є валеологічна спрямованість особистості вчителя й цілісність його професійної діяльності. Результати дослідно-експериментальної роботи дозволили автору визначити сукупність педагогічних умов формування валеологічної культури, де однією з провідних є включення майбутнього вчителя в інноваційну діяльність, а інноваційне середовище стимулює індивіда до творчого валеологічного пошуку [320].

Узагальнюючи висновки досліджень Ващенка О., Лахнової Л., Свириденко С, Несторенко В., Голобородько Г., зазначимо, що їх думки щодо формування здорового способу життя збігаються в одному — цей процес треба починати як можна раніше з дошкільного та молодшого шкільного віку дитини.

Багато вчених (Бобрицька В., Гринькова М., Бєлік Е., Лободіна В., Малахова Г, та ін.) віддали перевагу валеологічному вихованню та валеологічній освіті у формуванні здорового способу життя й присвятили свої роботи саме цій проблемі. На їх думку, на сучасному етапі одна з актуальних проблем валеології— проблема виховання в підлітків мотивації на здоровий спосіб життя. Сьогодні валеологія — це обов'язковий шкільний курс, який охоплює теоретичні знання про те, як зберегти своє здоров'я, та комплекс виховних, освітніх, профілактичних заходів щодо його зміцнення.

Сучасні підручники з валеології надзвичайно різнопланові та цікаві. Так, підручник за редакцією В. Бобрицької має такі розділи:

• Історія пізнання людиною проблем власного здоров'я.

• Проблеми здоров'я людини в сучасному суспільстві.

• Здоров'я дитини.

• Харчування і здоров'я.

• Екологія та здоров'я.

• Основи психічного здоров'я.

• Духовний світ людини та здоров'я [51].

При всій значущості такого підходу (тобто валеологічного) до проблем формування здорового способу життя ми вважаємо обмеження валеологічною освітою надзвичайно вузьким простором у багатоаспектній життєдіяльності підростаючого покоління. Тому валеологічну освіту й виховання можна використовувати лише як один із структурних компонентів у загальній системі зміцнення здоров'я школярів.

Приділивши достатньо уваги вивченню дисертаційних досліджень, ми визнаємо за необхідне зупинитись на оглядовому аналізі науково-популярної літератури з проблеми здоров'я та його збереження, адже впевнені, що більшість масових читачів отримують інформацію саме з таких джерел.

У педагогічній теорії та практиці проблем збереження та зміцнення здоров'я підростаючого покоління існують різноманітні підходи до вивчення найбільш важливих аспектів здоров'я та здорового способу життя.

Питання здоров'я, резервів організму, фізичної культури, режиму праці та відпочинку, раціону харчування тощо хвилювали багатьох дослідників ще за часів радянського та пострадянського періоду. Так, Янес X. зосередив свою увагу на практичних рекомендаціях щодо біоритмів та режиму життя людини, якісного сну, здорового та нездорового харчування, користі гігієнічних навичок у повсякденному житті, принципів організації відпочинку, гармонійних стосунків у родині. Окремо автор наголошує на шкідливості для здоров'я алкоголю та тютюнопаління й закликає бути обережним, приймаючи ліки та лікарські засоби. Янес X. охорону та зміцнення здоров'я індивіда вбачає, по-перше, у захисних здібностях та вмінні організму людини пристосовуватися до умов навколишнього середовища; по-друге, в економічних та соціальних умовах, у яких перебуває людина; по-третє, у резервах психічних, фізичних сил людини [435].

Проблемі ролі фізичної культури в зміцненні здоров'я та формуванні здорового способу життя у 80—90-ті рр. XX ст. присвятили свої праці такі автори, як: Амосов М., Борзов В., Волошин А., Головко Д., Єфименко А., Коротченко А., Зелінський А., Клопов I., Туленков Н., Романовський А., Телегуз К., Ольховик Ю., Півненко А. Погляди Апанасенка Г., Григоренка В., Круцевич Т., Волкова Л., Шиян Б., Доній В. спиралися на ідеологічні постулати комуністичної партії, але, незважаючи на це, педагогічна наука та шкільна практика накопичували цінний матеріал з проблеми формування здорового способу життя. Так, Зелінський А. доводить, що формуван­ня нової людини поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту та фізичну досконалість, що, на його думку, є основою здорового способу життя [388].

Єфименко А., Туленков Н., Телегуз К. вбачають ефективність формування здорового способу життя молоді у вирішенні вищезазначених завдань на державному рівні [388].

Резерви організму та їх роль у збереженні власного здоров'я розкривають Косицький Г. та Дяконова I. Вони визначають джерела здоров'я та самореалізації людини, які розуміють у силі життя, вірі в себе, володінні собою, пошуках радості [184].

Стрес як причина психічного перевантаження та емоційного напруження розглядається Е. Рутманом. У своїй книзі він пропонує рецепти запобігання конфліктів та їх негативних наслідків для здоров'я людини [330].

Збірник «Если хочешь быть здоров» із серії «Библиотека молодой семьи» цілком присвячений оздоровленню засобами фізич­ної культури. Так, у ньому детально описується технологія побудування спортивних споруд, домашнього стадіону. Головною запорукою здоров'я дитини автори вважають повсякденні заняття фізичною культурою в умовах сім'ї. Акцентують свою увагу на складових здорового способу життя: русі, загартовуванні, харчуванні [117].

Сучасні філософсько-соціальні та науково-педагогічні дослідження в контексті проблеми, що розглядається, трактують фізичну культуру як багатокомпонентну соціальну систему, при визначенні якої необхідно виходити з теорії погреб і теорії діяльності людини [11; 15; 881. Фізична культура, перш за все, задовольняє потреби в різнобічному й оптимальному розвитку фізичних здібностей і формуванні рухових умінь і навичок. Цю потребу задовольняє така соціально-педагогічна модель діяльності, як базове фізичне виховання [88; 109], у структуру якого входить зміст програм навчальних закладів, професійно-прикладна фізична підготовка і склад педагогічних факторів, що задовольняють вищевказані потреби [ 190].

Важливою потребою суспільства й особистості є змагальна діяльність, у процесі якої порівнюються й оцінюються людські можливості, розкриваються резерви організму людини. Цю потребу задовольняє така соціально-педагогічна модель діяльності, як спортивна діяльність [66; 422]. Соціально-педагогічна модель діяльності, яка задовольнятиме потреби різних демографічних труп у активному відпочинку, оздоровленні, переключенню з одного виду діяль­ності на інший, визначається як фізична реакція [39; 66; 190].

Характеристики

Список файлов ВКР