112092 (591026), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

3 точки зору психології, душевне здоров'я — це насамперед гармонія людини не тільки з навколишнім світом, гармонія в міжособистісних стосунках, а гармонія внутрішня. Якщо порушується міжособистісний зв'язок, то причина його є саме у внутрішній дисгармонії. У цьому разі зусилля та робота психолога спрямовані на перебудову системи стосунків людини, яка опинилася в цій ситуації і страждає, при вирішенні внутрішнього конфлікту її поведінка змінюється на краще.

У XIX ст. психологічна наука не звертала увагу на ірраціональні, підсвідомі прояви психіки людини, називаючи їх негативними, але у XX ст., з популярністю класичного психоаналізу Зігмунда Фрейда, заснованого на багатьох спостереженнях невротичних проявів, підсвідоме особистості стає центром пильної уваги та досліджень психологів [399, с. 351—393]. Ідеї З. Фрейда продовжили та розвинули його послідовники (К. Юнг, Е. Фромм), так звані неофрейдисти [401, 429, с. 9—143]. Зазначимо, що велика увага до внутрішньо особистісних конфліктів як до нібито основної характеристики особистості відволікала увагу від здорових компонентів психіки, від розуміння сутності людини.

Психологи-гуманісти (К. Роджерс, Р. Мей, А. Маслоу) [242], відійшовши від деяких надто біологізаторських засад психоаналізу, характеризують людину як особистість, яка прагне до актуалізації, тобто реалізації свого потенціалу, але щоб досягти ступеня само-актуалізації, індивід повинен здолати комплекси, задовольнити ті потреби, що знаходяться сходинкою нижче в ієрархії потреб.

Ще один з напрямків некласичної філософії—психоаналіз — тісно пов'язаний з проблемою здорового способу життя. Його засновник австрійський лікар Зігмунд Фрейд, як ніхто інший, знав ціну людської особистості та її здоров'я. Фрейд відкрив нову царину людського Я — без свідоме, де знаходять притул усі наші нездійсненні бажання, жахи, неприємності. Накопичуючись там, усі ці фактори можуть викликати як душевну травму людини, так і реальне захворювання будь-яких систем організму. Він вважав, що на підвалинах психоаналізу можна знайти найкращі ліки для людської душі та тіла. Засновник класичного психоаналізу розглядав культуру як джерело душевних страждань. Він виділив дві групи причин, які можуть призвести до втрати душевного здоров'я:

1. загроза безпеки власному «Я»;

2. протиріччя між устремліннями організму до самозбереження та інстинктивними потягами.

Безпека «Я», за Фрейдом, забезпечується культурою. Культура забезпечує матеріальними благами, дає захист від тих, хто претендує на ті ж самі блага, тобто від конкурентів. 3 іншого боку, культура є перепоною для реалізації багатьох бажань, у тому числі найбільш сильних інстинктів — сексуального (Ерос) та агресивного (Танатос). Культура не дає виражатися цим інстинктам, тому що вони є неприйнятними для суспільства. Людина, яка не може йти проти суспільства, але на яку давлять інстинкти, що викликають внутрішній конфлікт, має протиріччя, 3. Фрейд показує шляхи виходу з цього конфлікту. Перший — пом'якшення табу (заборон) на задоволення деяких бажань; другий—через механізм сублімації, тобто трансформація енергії інстинктів у соціально прийнятні форми; третій — розвиток людського розуму, з'ясування наукових та практичних шляхів усвідомлення та здолання психологічних конфліктів.

Зігмунд Фрейд є автором структури особистості, яка складається з трьох частин: ід (id, Его (Ego) та Супер Его (Super Ego).

Структура ід — це примітивні, інстинктивні природжені аспекти особистості. Ця структура функціонує цілком у підсвідомому та тісно пов'язана з біологічними потребами (їжа, сон та ін.), які поповнюють поведінку людини енергією. За 3. Фрейдом, ід—це щось хаотичне, біологічне, яке не знає законів та не підкоряється правилам. Ід є старою, первинною структурою психіки та виражає негайну розрядку психічної енергії, обумовленої біологічними потребами (особливо сексуальними та агресивними). Якщо потреби стримуються й не знаходять розрядки, людина відчуває особистісне напруження. Негайна розрядка отримала назву «принцип задово­лення». Саме цьому принципу підкоряється ід, виражаючи себе в ірраціональній, імпульсивній формі.

3. Фрейд розглядає ід як посередника між соматичними та психічними процесами в організмі. Воно виконує роль резервуара для примітивних процесів та бере енергію для себе прямо з тілесних процесів [399].

Его — друга структура особистості, яка відповідає за прийняття рішень. Цей компонент намагається виразити та задовольнити бажання ід, ураховуючи обмеження, які накладає суспільство. Его допомагає ід у забезпеченні безпеки організму та його самозбереження.

На відміну від ід, яке діє за «принципом задоволення», Его підкоряється «принципу реальності», мета якого — зберегти цілісність організму через відстрочку задоволення інстинктів до того моменту, коли будуть знайдені відповідні умови в зовнішньому середовищі або коли це можна буде зробити зручним способом. Принцип реальності дає можливість гальмувати або давати вихід енергії поступово.

На відміну від ід, Его відрізняє реальність від фантазії. Спираючись на логічне мислення, Его здатне направляти поведінку в потрібне русло для того, щоб інстинктивні потреби задовольнялися таким способом, щоб не завдавати шкоди ані собі, ані оточуючим. Таким чином, Его є «виконавчим органом» особистості та галуззю протікання інтелектуальних процесів, а також рішення проблем.

Третя структура особистості, за Фрейдом, має назву Супер Его (від латинської super — сверх, ego — я). Супер Его містить у собі систему цінностей, норм, етики, ті якості, навички, які набуваються людиною в процесі соціалізації.

З точки зору 3. Фрейда, людський організм не народжується з Супер Его. Діти, зростаючи, набувають його через взаємодію з батьками, учителями та іншими фігурами, тому Супер Его є тривалою залежністю від батьків. Супер Его з'являється в дитини тоді, коли вона починає відрізняти «правильне» від «неправильного», пізнає, що добре, а що погано, аморально (це відбувається приблизно у віці від трьох до п'яти років). Спочатку Супер Его відображає батьківські очікування, заборони. Кожний вчинок дитина намагається вбудовувати в цю систему, щоб запобігти конфлікту або покаранню. 3 розвитком дитини, розширенням її соціуму (школа, гуртки, групи однолітків), виникненням референтної групи сфера Супер Его збільшується до межі тієї поведінки, яка вважається прийнятною в цих нових групах. Супер Его можна назвати «колективною совістю» соціуму, хоча сприйняття дитиною реальних цінностей суспільства може бути спотвореним.

Структурні частини особистості ід та Супер Его функціонують у підсвідомому людини, Его контролюється свідомістю.

За 3. Фрейдом, психічні образи тілесних потреб, які виражаються в бажаннях, називаються інстинктами. Психолог стверджує, що будь-який активний психічний процес (мислення, сприйняття, пам'ять, уявлення) визначається інстинктами. Незважаючи на те, що кількість інстинктів може бути необмеженою, він виділяв дві основні групи: інстинкти життя (Ерос) та смерті (Танатос) [401].

Інстинкти життя включають сили, які служать для підтримки життєво важливих процесів та забезпечують продовження виду. Інша група інстинктів лежить в основі всіх проявів жорстокості, агресії, самогубств та вбивств. З.Фрейд вважав, що людям притаманне устремління до смерті. На його думку, соціально-психологічні феномени можна розуміти як змішування двох інстинктів — сексу­ального та агресивного, весь устрій сучасної цивілізації (мистецтво, музика, література) є продуктом змішування сексуально1' та агресивної енергії.

Якщо людина стримує свої потреби й не має можливості їх задовольнити, то її здоров'ю може загрожувати виникнення невротичних проявів, надзвичайної тривожності, що веде до змін у функціонуванні, розвитку організму та особистості в цілому, а також відображається на способі життя людини [399].

На думку деяких дослідників, психотерапію, котра ставить перед людиною сенс та мету, можна критикувати за те, що вона вимагає від пацієнта забагато. У дійсності люди можуть постраждати скоріш від нестачі вимог та неприємностей, ніж від їх надмірної кількості. Існує не лише патологія стресу, а й патологія відсутності напруги. В епоху екзистенційної фрустрації ми повинні побоюватися нестачі напруги, що виникає внаслідок втрати сенсу життя. Ноодинаміка організує та структурує людські стосунки й залишає людині свободу вибору: реалізувати сенс або відмовитись від життєдіяльності.

На думку багатьох учених різних напрямків, однією з причин виникнення душевних страждань є соціокультурні умови, у яких знаходиться індивід. Крім того, людина не може існувати поза культурою, тобто не засвоївши певних моделей поведінки, стереотипів тощо, така людина буде «випадати» з суспільства й сама стане «проблемою» для оточуючих.

Аналізуючи різні точки зору щодо питання культури як фактора душевного здоров'я — нездоров'я, можна виділити два напрями: прихильники першого стверджують, що культура небезпечна для душевної гармонії людини; інші, навпаки, підкреслюють, що культура є лікарем для психіки людини.

Здоров'я довго розумілося лише як об'єкт медичної науки або про нього йшла мова дуже абстраговано, філософськи. Останнім часом (кінець XX ст. — поч. XXI ст.) психологи намагаються сформувати самостійний підхід щодо проблем здоров'я, хвороби тощо. Так, у 1978 р. в США створено відділення психологи здоров'я при Американській психологічній асоціації. Зрозуміло, що з розвитком психологи здоров'я як галузі психологічної науки взагалі виникло кілька визначень терміна «психологія здоров'я».

Погляди Гордона Оллпорта відрізнялися від психоаналітичних. Оллпорт, як і А. Маслоу, вважав, що клінічний досвід дає мало інформації для розуміння здорової людини.

За твердженням Г. Оллпорта, людина продовжує своє становлення протягом усього життя. На відміну від невротичної, зріла особистість функціонує автономно, тобто її мотивація обумовлена не минулим, а теперішнім. Мотиви усвідомлені та унікальні [315, с. 210—211].

Оллпорт виділив риси, які характеризують зрілу особистість:

1. Широкі межі «Я», активна участь у трудових, сімейних та соціальних стосунках.

2. Здатність до теплих, сердечних соціальних контактів, включаючи дружню інтимність та співчуття.

3. Самоприйняття та вміння контролювати власні емоційні труднощі без шкоди оточуючим.

4. Реалістичне сприймання людей, об'єктів, ситуацій, формування реалістичних цілей.

5. «Самооб'єктивність» —- чітке уявлення про свої слабкі та сильні сторони, почуття гумору

6. Наявність системи цінностей, яка має головну мету та надає сенс усьому, що робить людина [409, с. 288—290].

Послідовники 3. Фрейда Карен Хорні та Еріх Фромм, автори «реформованого психоаналізу», розширили розуміння джерел нега­тивного впливу культури на душевний стан, психічне здоров'я лю­дини. У своїх теоріях психологи показали, що культура може провокувати внутрішній конфлікт не тільки між біологічними потребами та моральними установками, але — ширше — між різними потребами та психологічними настановами, які формуються в людини за допомогою засвоєння культурних норм.

Однією з центральних тез гуманістичної теорії Абрахама Маслоу [94] є те, що кожну людину треба спостерігати, досліджувати як єдиний організм. А. Маслоу першим помітив, що творчість — одна з найбільш універсальних характеристик у тих людей, яких він спостерігав. Дослідник стверджував, що креативність як риса є присутньою у всіх людей від народження, але більшість з них утрачає цю якість у процесі соціалізації. Деякі особистості зберігають особливу манеру дивитися на речі свіжим, безпосереднім поглядом. Серед тих, хто втрачає цю якість, є люди, здатні знову відтворити її. За А. Маслоу, здатність до творчості не вимагає якихось спеціальних талантів або здібностей. Креативність — універсальна функція людини, що веде до всіх форм самовираження.

Абрахам Маслоу стверджував, що в психології багато теорій, які вивчають психіку нездорових людей, жоден з психологічних підходів не приділяє достатньої уваги дослідженню функціонування здорової людини, її способу життя чи життєвих цілей. Таким чином, учений сконцентрував свою увагу на психіці здорових людей. Він зазначав, що не можна зрозуміти психічні хвороби, доки ми не знаємо, що таке психічне здоров'я. А. Маслоу наголошував на дослідженні само актуалізованих психічно здорових людей як основи для більш універсальної науки психології.

Психолог акцентує увагу на репресивному впливові вимог культури на розвиток індивіда, а також на процесі розкриття його потенціалу. Він зазначає, що культура бере участь у формуванні людських спрямувань, здібностей. 3 одного боку, вона обмежує реалізацію індивідуальних задатків, з іншого — стимулює їх прояв. Ідеї А. Маслоу мають велике значення для розуміння психологічних процесів становлення здорової людини. Вони стали базою для розробки практичних методів соціально-психологічних тренінгів.

Феноменологічна теорія Карла Роджерса була сформована на основі його досвіду спілкування з людьми, які мали емоційні порушення. У результаті клінічних спостережень Роджерс зробив висновки, що сутність природи людини орієнтована на рух до визначеної мети, сутність є конструктивною, реалістичною. Він бачив людину як цілісну, активну істоту, а не як індивіда, що розривається протилежними бажаннями. Карл Роджерс стверджував: якщо людині надати можливість розкрити весь закладений потенціал (створення належних матеріальних умов, сприятливого оточення тощо), то вона буде розвиватись оптимально та ефективно.

Карл Роджерс зробив припущення, що люди іноді мають злі та руйнівні почуття та життєві моменти, коли вони поводяться не так, як закладено істинною внутрішньою природою [451]. Коли людина повністю функціонує, тобто ніщо не заважає проявляти справжню людську природу, то вона сприймається як розумна, позитивна істота, яка бажає бути в гармонійних стосунках як із собою, так і з оточуючими.

К. Роджерс ставився до сутності людини дуже шанобливо. Він стверджував, що людство має потребу розвиватися в напрямку креативності, незалежності, зрілості та соціальної відповідальності. Це головна ідея всієї теорії Роджерса. Психолог вважає, що вся поведінка людини обумовлюється та регулюється об'єднуючим мотивом, якому він дав назву «тенденція актуалізації». Цей мотив є «притаманною організму тенденцією розвивати всі свої здібності, щоб зберігати та підвищувати рівень особистості» [450]. Тобто найважливіший мотив у житті кожної людини — актуалізувати, максимально виявити найкращі якості, закладені природою. Тенденція актуалізації є активним процесом, який відповідає за те, якої мети прагне досягти організм (щось розпочати, дослідити, змінити оточення тощо). Тенденція актуалізації веде людину до автономності, самостійності та самодостатності. На основі багатьох досліджень Карл Роджерс зробив висновок, що вся поведінка людей спрямована на підвищення компетентності або на їх актуалізацію.

Характеристики

Список файлов ВКР