112092 (591026), страница 8

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

Одне з центральних понять у феноменологічній теорії Роджерса є поняття Я-концепції. За К. Роджерсом, це оцінка індивідуума іншими людьми. Особливо важливим він вважав те, як впливає ставлення до дитини в період віку немовляти та раннього дитинства на розвиток негативного чи позитивного Я-образу. Спочатку Я-концепція немовляти залежить від біологічних відчуттів, тобто сите воно чи голодне, спокійно йому чи відчуває біль, страх тощо. Немовля оцінює свої переживання з точки зору того, подобаються вони йому чи не подобаються.

Далі структура «я» формується через оточення дитини (мати, батько або люди, які їх замінюють, брати, сестри, інші родичі). 3 етапами зростання, з розвитком когнітивних та перцептивних здібностей його Я-концепція ускладнюється та диференціюється.

На думку К. Роджерса, будь-яка людина потребує уваги та любові до себе. Ця потреба в позитивній увазі універсальна. Остання має подвійну природу: якщо людина задовольняє потребу в позитивній увазі іншої людини, то вона сама обов'язково задовольняє власну потребу. Таким чином, позитивна увага має велике значення під час виховання, тому що дитина робить майже все, щоб задовольнити цю потребу.

Карл Роджерс виділяв так звану обумовлену увагу, тобто дитина отримує похвалу, схвалення, заохочення тільки в тому разі, якщо її поведінка відповідає тим формам, яких очікують батьки або інші значущі люди. У подальшому, набуваючи такого досвіду, діти запам'ятовують: якщо їх дії схвалюються батьками, то їх будуть любити та хвалити й навпаки.

К. Роджерс стверджував, що умовні цінності дитини заподіють шкоди її становленню як людини, що повністю функціонує, тому що дитина намагається відповідати стандартам інших, а не визначати самостійно, ким вона хоче бути та що треба робити для цього.

Психолог зазначає, що надавати дитині безумовної позитивної уваги—значить не втручатися в її тенденцію актуалізації й дозволити реалізовувати той потенціал, який закладений від природи. Акцент К. Роджерса на безумовній увазі не заперечує дисципліни, соціальних обмежень чи інших форм контролю. Цей підхід означав створення атмосфери, у якій дитину цінують та люблять за те, що вона є.

Повноцінно функціонуюча людина — це індивід, який, за К. Роджерсом, використовує свої здібності, таланта, реалізовує свій потенціал та рухається до повного пізнання себе й сфери своїх переживань. Учений пропонує п'ять основних особистісних характеристик, загальних для повноцінно функціонуючої людини [Див.: 450]:

Відкритість переживанням. Люди, які мають таку характе­ристику, здатні слухати себе, відчувати всю гаму емоційних, когнітивних переживань у собі, не відчуваючи загрози. Вони усвідомлюють найбільш глибокі, таємні почуття та думки, не стримуюгь їх.

1. Екзистенціальний спосіб життя. Це тенденція жити повним, насиченим життям таким чином, щоб кожен момент сприймався як свіжий, унікальний.

2. Віра у свій організм. Вибір дій у конкретних ситуаціях, покладаючись на власні відчуття, особистісне джерело інформації, яке дозволяє вирішити, що і як треба зробити.

3. Емпірична свобода. Людина може жити вільно так, як того бажає, без заборон та обмежень. Емпірична свобода належить до внутрішніх почуттів. Суб'єктивна свобода — почуття особистої влади, здатність особистості керувати собою та робити вибір. Про цьому К. Роджерс не заперечує вплив спадково обумовлених факторів на поведінку людини, вплив минулого досвіду та соціальних умов, сили, які визначають вибір.

5. Креативність, тобто жити творчим життям. За К. Роджерсом, такий спосіб життя та продукта творчості з'являються саме в людини, яка живе добрим життям, тобто здоровим. Креативні люди здатні пристосовуватися до будь-яких змін, умов, вони достатньо гнучкі, прагнуть жити конструктивно у своїй культурі, одночасно задовольняючи власні потреби.

Автор епігенетичної теорії особистості Ерік Еріксон зазначав, що витоки особистісного здоров'я є в базових передумовах когнітивного та соціального розвитку дитини. На його думку, життєвий цикл людини складається з восьми етапів. Кожен наступний етап обіймає більшу галузь соціальних функцій та між особистісних стосунків. Здолавши кожен новий ступінь, індивід набуває більш високого рівня психологічної зрілості, а також більш цілісну ідентичність. У своїй теорії Е. Еріксон демонструє значущість соціокультурних та міжособистісних механізмів, які визначають індивідуальний розвиток.

Зацікавленість питанням здоров'я є закономірним для вітчизняного суспільства.

Уперше на важливість питання охорони здоров'я на держав­ному рівні звернув увагу Михайле Ломоносов. У регламентах московської та академічної гімназій він виклав указівки щодо організації правильного режиму харчування, розкладу занять, дня, а також щодо медичного догляду за учнями [212].

Уже в середині XIX ст. охорона здоров'я учнів містила пропаганду здорового способу життя, необхідність знань про здоров'я та здорову людину. Найбільш відомі представники науки та практики другої половини XIX ст. — Н. Бок, С. Боткін, Ш. Отто, І. Сеченов, М. Пирогов, Ф. Шольц. Завдяки їх діяльності в аспекті проблематики здорового способу життя поняття «здоров'я» та вплив на людський організм факторів навколишнього середовища, сил природи, космосу стали розглядатися частіше [315, с. 20—21].

У вітчизняній психологи великий внесок щодо порушення питань з психології здоров'я зробив академік Володимир Михайлович Бехтерев. У своїх виступах та публікаціях він стверджував, що боротьба за свободу особистості с одночасно й боротьбою за її здоров'я, її нормальний розвиток. У доповіді «Особистість та умови її розвитку і здоров'я» В. Бехтерев зазначав, що на особистість впливає як спадковість, тобто біологічний (генетичний) фактор, так і виховання, тобто соціальний фактор. Людина навіть зі сприятливою спадковістю та життєвими умовами може бути нездоровою внаслідок негативного впливу виховання, виховних умов, у яких вона перебувала в ранньому дитинстві [37, с. 43].

Проблемою особистості в аспекті психічного здоров'я у вітчизняній психології також займаються такі вчені, як: Б. Братусь, В. Дорфман, Д. Леонтьев, Ю. Орлов та ін. [44; 107; 205; 206; 277]. У працях цих дослідників робиться спроба синтезувати гуманітарні та природничі підходи, досліджуються цінності та смисложиттєві орієнтації. На сучасному етапі здоров'я розуміється як самостійне явище, яке потребу є глибокого, об'єктивного дослідження та створення сучасної концепції здоров'я. Є потреба у створенні гіпотетичної моделі здорової особистості для дослідження особливостей як здорової, так і патологічної психіки.

Теми гармонійного розвитку суспільства та природи торкався у своїх роботах М. Бердяев. Він зазначав, що гармонія в природі та суспільстві є об’єктивною закономірністю руху та розвитку загальної субстанції. Але ця рівновага постійно порушується. Навідміну від природи, яка здатна відтворюватися, іноді повільно, у суспільстві є негативні індивіди, які заважають його «оздоровленню». Тому виховання почуття гармонії, прагнення до збереження загальнолюдських цінностей, співвідношення моральності та політики — дуже важливі завдання духовного розвитку особистості [35].

В. Казначеев та Е. Спірін—актори концегції «космопланетарного феномена людини», пропонують розрізняти здоров'я цілої імпуляції й здоров'я окремої людини. На їх думку, «здоров'я індивіда є динамічним процесом збереження та розвитку його соціально-природних... функцій, соціально-трудової, соціокультурної та творчої активності при максимальній тривалості життєвого циклу». «Цей розвиток передбачає вдосконалення психофізіологічних, соціокультурних та творчих можливостей людей» [314, с. 81]. Тобто основним критерієм здоров'я є продуктивність людини, участь у глобальних процесах, не лише окремого індивіда, а цілих популяцій протягом багатьох поколінь.

Основні положення концепції психологічного здоров'я викладено в багатьох сучасних дослідженнях. Так, за Р. Баєвським: здоров'я — це можливість організму людини адаптуватися до змін навколишнього середовища на основі біологічної, психологічної та соціальної суті людини [24].

Катков А. зосереджує свою увагу на теоретичних та практичних методах формування психічного здоров'я через формування здорового способу життя [151]. Цей факт має для нас важливе значення, оскільки ми вбачали психічне здоров'я основою здорово­го способу життя, а не навпаки. Учений же довів, що через здоровий спосіб життя можна досягти психічної рівноваги.

Як зазначає Т. Бойченко, здоров'я є багатомірний і цілісний феномен гармонійної життєдіяльності людини, що знаходить свій вияв через взаємо узгоджені стани, явища і процеси формування, зміцнення, збереження, споживання, відновлення, передачі фізичних, психічних, соціальних і духовних складових життя людини, суспільства в цілому [41].

У викладеному аспекті велике значення мають дослідження В. Григоренка, О. Іванашка, які свідчать про те, що стан здоров'я населення сучасної України мєе тенденцію до значного погіршення. На їх думку, це обумовлюється посиленням негативних екологічних, економічних, соціальних впливів та інших факторів. Статистика свідчить, що при вступі до школи різноманітні відхилення в стані здоров'я має кожна третя дитина [89; 135]. У 10—20% дітей дошкільного віку виявлено надлишкову масу тіла, у 30—40% захворювання носоглотки, у 20—40% порушення постави з деформацією хребта, 50% мають дефекти зору й нервово-психічні відхилення, у 20—25% установлено патологічні зміни нейроендокринної системи, 30—40% мають певні порушення функцій системи кровообігу та дихання, у 50—70% схильність до частих захворювань (низький рівень функціональних можливостей імунної системи), 60—75% учнів загальноосвітніх шкіл охоплено стійкою гіподинамією [135].

Таким чином, природна потреба дитини в рухах з роками починає знижуватися. Тому дуже важливо своєчасно сформувати в дітей свідому потребу в систематичній фізичній активності. Шкільний вік вважається сприятливим для цього, оскільки саме в неї час відбуваються значні зміни у фізичному та психічному розвитку дитини, формуються основи здоров'я та здорового способу життя.

Сучасні соціально-політичні та економічні кризи суспільства завдають великої шкоди фізичному та психологічному здоров'ю не тільки дорослих, а й дітей. Тому багато наукових праць присвячено профілактиці психічних захворювань, характеристиці причин розруйнування психіки, аналізу стану психологічного здоров'я сьогоднішніх учнів. Так, I. Сергєта, Л. Погорела, В. Махнюк розкривають основні тенденції змін стану здоров'я сучасних школярів [335].

Ю. Поліщук, у свою чергу, визначає передумови зруйнування психічного здоров'я, у низці яких духовні кризи мають надзвичайне значення [299].

Проблеми профілактики порушень психічного здоров'я розглядають також такі вчені, як: Т. Хамаганова, Д. Крилова, О. Даниленко, С. Семке [402].

На думку I. Дубровіної. психічне здорова має відношення до окремих психічних процесів, а психологічне — до особистості в цілому, що дозволяє визначити особистісно-психологічний аспект проблеми психічного здоров'я [108].

А. Ліщук ототожнює психологічне здоров'я з духовним, розглядає його як найбільш адекватну міру індивідуального й суспільного добробуту [210].

Надзвичайно цінним для нашого дослідження є матеріал Н. Колотій. У цій роботі детально характеризується та оцінюється психологічне здоров'я підлітків в умовах загальноосвітнього навчального закладу; обґрунтовано й реалізовано підхід до вивчення психологічного здоров'я учнів з урахуванням вікових закономірностей становлення індивіда; виділено типи й рівні психологічного здо­ров'я на основі визначених критеріїв [ 173].

Для оцінки психологічного здоров'я школярів Д. Бесєдіна, Г. Даниленко, Н. Колотій розробили технологію моніторингу психо­логічного здоров'я учнів, за допомогою якої можливе не тільки від слідкування результатів, а й визначення перспектив подальшої робота в цьому напрямку [36].

У період інтенсивної реалізації проблеми «Обдаровані діти» дуже цінним е розробки щодо психології здоров'я творчої особис­тості (В. Моляко, В. Белов, Ж. Рибчинськнй).

Ураховуючи серйозний вплив сім'ї на психологічне здоров'я дитини, В.Трохтій [379] присвятив свою роботу визначенню рівнів психологічного здоров'я сім'ї, де:

1 -й рівень — норма психологічного здоров'я;

Характеристики

Список файлов ВКР