82684 (589692), страница 10

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 10)

ОПво – витрати обігу підприємства, розраховуємо за формулою 4.6;

ОП_ц – сума податку на додану вартість, розраховується за формулою 4.7;

ОП_пр – сума платежів з прибутку, розраховуємо за формулою 4.8.

ОПво = Опф + Опо= 0,23+ 0,11=0,34 (4.6)

де Опф – платежі, що формуються по відношенню до суми витрат на оплату праці, розраховується за формулою (4.9);

Опо – платежі, що формуються по відношенню до обсягу діяльності, на

наступний момент не входить до обов’язкових платежів.

= (1,2+0,1+0,1) х 16,73 = 0,23 (4.9)

100

де ФОП – рівень фонду оплати праці до обороту по закупівлі товарів;

Сс – ставка відрахування на соціальне страхування та пенсійний фонд;

Су – ставка відрахування по непрацездатності;

Сз - ставка відрахування в фонд зайнятості.

= 20 х (6,25-5,00) х 40 – 220 = 7,8

100 (4.7)

де, С_пдв – ставка ПДВ (20%);

Ц_р – ціна реалізаціі;

ПВ_м – витрати пов’язані з закупівлею та реалізацією товарів.

=(420 – 7,8 – 0,5- 0,2) х 25 =82,3

100 (4.8)

де ВД – валовий дохід от реалізації товарів по договору;

С_пр – ставка податку на прибуток.

4. Розрахуємо реальний розмір чистого прибутку за угодою:

ЧП_р = ЧП_н – В_трД =130 – 219 = - 89 (4.10)

де ЧП_н – номінальний розмір чистого прибутку, що відображається бухгалтерским звітом, разраховуємо за формулою 4.11;

В_трД – розмір втраченого доходу за угодою, разраховуємо за формулою 4.12.

ЧП_н = ВД – В_з – В_р – ОП=420 - 0 – 290 = 130 (4.11)

= 6000 х 1,25 + 2,4 = 219

100 (4.12)

де ВОК – сума власних оборотніх коштів, потрібних для закупівлі товарів;

ДП – депозитна ставка (без урахування інфляції), 1,25% в місяц;

Т_інф – середньомісячний темп інфляції (очікуваний на період реалізації угоди), 2,4%;

Д – період здійснення угоди (час між закупівлею та реалізацією товара), місяців.

1. Розраховуємо ефективність здійснення комерційної угоди по закупівлі досліджуваних зразків.

Основним показником оцінки ефективності комерційної угоди по закупівлі товарів виступає рентабельність витрат обігу:

=-89 х 100 = 18,15

490,34 (4.13)

де, ВО – сума витрат обігу торговельного підприємства, що відносяться до даної угоди, визначається за формулою 4.14.

ВО = Ц_з К + В_з + В_р + ОПво=5,00 х 40 + 0 + 290 +0,34= 490,34 (4.14)

Рентабельність обороту із закупівлі товарів розрахуємо за формулою:

= 89 х 100 = 44,5

5,00 х 40 (4.15)

Рентабельність обороту по реалізації товарів розраховуємо за формулою:

=89 х 100 = 35,6

6,25 х 40 (4.16)

Отже, оцінка ефективності комерційних угод із торговою маркою Чумак є досить низькою і становить 18,15. Магазину недоцільно реалізовувати цю продукцію, оскільки витрати на транспортування та закупівлю перевищують розмір чистого прибутку.

3.3. Методи роздрібного продажу товарів та оцінка рівня

торговельного обслуговування

Важливим елементом організації обслуговування покупців у магазині є метод продажу товарів. Він визначає зміст усіх основних і значної частини допоміжних торгово-технологічних процесів, отже від нього значною мірою залежать якість обслу­говування покупців та ефективність діяльності суб'єкта госпо­дарювання.

Метод роздрібного продажу товарів — це сукупність дій і способів, за допомогою яких здійснюється процес продажу товарів покупцям.

Основними етапами здійснення купівлі-продажу є:

1. ознайомлення покупця з асортиментом товарів, що про­понується до продажу;

2. формування мотивації вибору товарів покупцем;

3. відбір вибраних товарів (при необхідності їх відмірю­вання, нарізання, зважування);

4) розрахунок за вибрані товари і одержання покупки.

Найважливішими з них є перші три етапи, протягом яких формується покупка і приймається кінцеве рішення щодо прид­бання відібраних товарів. Залежно від ступеня участі торго­вого персоналу в обслуговуванні покупців при формуванні покупки та особливостей технології продажу виділяють такі

методи роздрібного продажу товарів: з індивідуальним обслу­говуванням покупців; самообслуговування; за зразками то­варів; на замовлення покупців.

У практиці, наприклад, США, залежно від ступеня участі торгового персоналу в обслуговуванні покупців виділяють три рівні обслу­говування: самообслуговування, обмежене обслуговування та повне обслуговування.

На даний час самообслуговування є основним методом продажу товарів в усіх типах магазинів, що реалізують товари зі знижками; зазвичай воно використовується для продажу товарів повсякденного попиту, зокрема в супермаркетах, та товарів широко відомих марок з групи тих, що швидко обертаються, тобто які користуються підви­щеним попитом.

У магазинах з обмеженим обслуговуванням ступінь участі тор­гового персоналу в процесі продажу товарів збільшується, оскільки в них пропонуються товари складного асортименту, що є товарами альтернативного вибору, для придбання яких покупцям потрібно надавати більше консультацій тощо. В таких магазинах підвищується рівень сервісу, урізноманітнюється перелік послуг, що надаються І покупцям, отже зростають витрати, пов'язані з обслуговуванням, які зумовлюють і вищі ціни на товари.

У магазинах з повним обслуговуванням, таких як спеціалізовані магазини чи фешенебельні універмаги, продавці надають допомогу покупцям на всіх етапах процесу придбання товару. Асортимент товарів, який пропонується покупцям, зазвичай включає багато товарів особливого попиту, модні та ексклюзивні товари, а покупці цих товарів готові витратити час, щоб їх обслужили належним чином. У таких магазинах надаються найрізноманітніші послуги та найвищий рівень обслуговування покупців, а отже, — найбільші витрати та ціни на товари та послуги. Такі тенденції у формуванні мережі магазинів |І з різним рівнем обслуговування набувають розвитку і в торгівлі і України.

Для методу продажу товарів з індивідуальним обслугову­ванням покупця найбільш характерним є те, що елементи формування покупки в основному здійснюються за допомогою продавця у присутності покупця.

При продажу за цим методом покупці не мають безпосеред­нього доступу до товарів: його обмежено прилавком, лотком чи іншим торговим обладнанням. Покупці вибирають товар за допомогою обслуговуючого персоналу. Однак можливий і самостійний вибір товару без його показу і консультування продавцем. Це має місце при продажу товарів простого асор­тименту і добре відомих покупцям, а також коли викладка товарів достатньо наближена до покупців, особливо якщо вона відкрита. При відкритій викладці товари розміщуються на робочому місці продавця; покупці, не очікуючи черговості обслуговування продавцем, самостійно оглядають і вибирають потрібні товари, при необхідності консультуються з продавцем.

При продажу товарів з індивідуальним обслуговуванням покупців відпуск товару з видачею розрахункового документа, що підтверджує акт купівлі-продажу, здійснюється продавцем після розрахунку за нього. Розрахунок за товар може здійс­нюватися або безпосередньо через реєстратор розрахункових операцій, встановлений на прилавку, або через той, що встанов­лений у торговому залі для обслуговування різних відділів (секцій).

Якість обслуговування покупців при цьому методі продажу товарів значною мірою залежить від кваліфікації торгового персоналу, його вміння консультувати, організації та технології обслуговування робочих місць продавців та місць розрахунку за товари. Обов'язковою умовою високопродуктивної праці є володіння продавцями технічними прийомами відпускання товарів, особливо тих, що потребують відмірювання, нарізання та зважування, навичками ефективного використання окремих операцій, наприклад, під час демонстрації товару в дії, вико­ристання сучасної техніки і механізмів. Цей метод продажу товарів дає змогу найбільшою мірою індивідуалізувати процес обслуговування покупців, допомогти їм вибрати товари, але він є найбільш трудомістким для торгового персоналу, потребує більшої його чисельності та є менш зручним для покупців при огляді й виборі товарів.

Продаж товарів за цим методом в нинішніх умовах є основ­ним, але з часом його питома вага в загальному обсязі реа­лізації товарів суттєво знизиться. Він збереже своє значення при реалізації живої риби, деяких делікатесних продуктів, ювелірних виробів, годинників та деяких інших видів товарів, що потребують значного консультування та персонального обслуговування, а також дорогокоштних товарів, що потре­бують особливих заходів щодо збереження при їх огляді та виборі покупцями.

До числа методів продажу товарів, де усі основні етапи формування покупки здійснюються покупцем самостійно, нале­жить самообслуговування.

Самообслуговування — це спосіб продажу товарів, у процесі якого покупець має вільний доступ до товарів, відкрито викладених на обладнанні у торговому залі, самостійно їх оглядає, відбирає, доставляє до місць розрахунку, що розміщуються при виході з магазину (поверху чи споживчого комплексу), й оплачує відібрані товари.

При самообслуговуванні покупець, якщо йому потрібно, має можливість проконсультуватися у продавців-консультантів. У торговому залі магазину самообслуговування можливе й від­криття прилавків обслуговування з продажу товарів, що потре­бують нарізання, зважування, відмірювання та іншої участі продавця у виборі та відпуску товару. Ці товари відпускаються без попередньої оплати їх вартості — розрахунок здійснюється за усі відібрані товари в єдиному вузлі розрахунку. Якщо суб'єкт господарювання здає частину торгової площі в оренду, то обслуговування і розрахунок за відібрані в таких відділах товари здійснюється відокремлено[43].

Самообслуговування — це метод продажу товарів, який відзначається високою соціальною і економічною ефектив­ністю здійснення процесу продажу і обслуговування покупців.

До числа його переваг, порівняно з індивідуальним обслу­говуванням покупців, належать:

• економія затрат часу покупців на придбання товарів;

• більш комфортні умови для огляду і відбору товарів, до яких є вільний доступ, та можливість розглядати, ознайомлюватися з інформацією на упаковці товарів, зіставляти товари та вибирати їх стільки часу, скільки вважає потріб­ним покупець, бо він є незалежною особою від можливої черги покупців, як буває при продажу товарів з індивідуальним обслуговуванням, від настрою продавця тощо;

• розширення можливостей комплексного придбання то­варів, у тому числі імпульсного попиту, що є вигідним і для суб'єктів господарювання, бо це важливий фактор

• • більш ефективне використання торгової площі магазину (порівняно з магазинами, що реалізують аналогічні товари і з приблизно однаковою торговою площею, питома вага установочної площі у магазинах самообслуговування на 30-50% більша) та обладнання, на якому викладено
  товар. Це дає змогу значно розширити асортимент товарів, а отже й збільшити обсяг товарообороту та прибутковість функціонування;

• суттєво збільшити пропускну спроможність магазинів і зменшити потребу в новому будівництві (одночасно огляд і відбір товарів може здійснювати набагато більша кіль­кість покупців, ніж у магазинах з індивідуальним обслу­говуванням);

• менші витрати на здійснення процесу продажу товарів при збільшенні обсягу товарообороту дають змогу знижувати рівень цін на товари, а отже більше приваблювати покупців та забезпечувати більшу конкурентоспроможність магазину;

• універсальність — цим методом можна продавати майже усі продовольчі та переважну більшість непродовольчих товарів.

Усі ці переваги обумовлюють більш високу соціальну та економічну ефективність діяльності магазину самообслуго­вування. Однак суб'єктові господарювання для її реалізації та забезпечення конкурентних переваг необхідно проводити всебіч­ний аналіз функціонування магазину та знаходити ре­зерви подальшого удосконалення процесу продажу товарів і обслуговування покупців.

Самообслуговування — це метод роздрібного продажу това­рів, який відомий здавна і доцільність широкого використання якого підтверджено практикою.

Характеристики

Список файлов ВКР