24932-1 (630307), страница 10
Текст из файла (страница 10)
Підготовка торгів складається з розробки технічних і комерційних умов торгів та ознайомлення з нею потенційних учасників торгів - оферентів. На підготовчому етапі по проведенню торгів імпортер виступає як організатор і замовник торгів. Розробка технічних і комерційних умов торгів здійснюється їх організаторами самостійно, або із залученням спеціалізованих інженерно-консультаційних та інженерно-будівельних фірм. Ці умови видаються у вигляді збірників тендерної документації. Тендерні документи можуть бути прямо включені в пропозицію (тендер) оферента, визначаючи його зміст з багатьох питань, або стати складовою частиною майбутнього контракту.
Комплект тендерних документів продається передбачуваним учасникам торгів, а його ціна встановлюється виходячи з фактичних витрат на виготовлення тендерної документації.
Надання пропозицій учасниками торгів. Порядок і спосіб представлення пропозицій регулюються організаторами торгів.
У міжнародній практиці використовуються різні способи надання пропозицій для участі в торгах. Перший спосіб передбачає, що оферент заповнює і підписує всі сторінки проформи тендера, вказуючи в ній свою ціну і інші конкурсні умови. Ця проформа тендера представляється організаторам торгів для участі в конкурсному відборі.
Другий спосіб передбачає надання оферентом тендера, складеного ним самим і повністю відповідного тендерним умовам або тендерній документації. У тендері оферент вказує назву своєї фірми, її адресу і, якщо фірма має представника в країні, де відбуваються торги, адресу цього представника.
Вибір постачальника - У призначений день і годину організація, що оголосила торги, розкриває конверти з пропозиціями, що поступили. Процедура конкурсного відбору може бути голосною або закритою, в залежності від вигляду оголошених торгів. Прийняття остаточного рішення про вибір постачальника приймається через певний період часу. Рішення про вибір постачальника повинно бути прийнято до терміну, встановленого умовами торгів. При цьому оференти, що надали свої тендери, пов'язані ними до терміну присудження, і надання пропозиції протягом цього періоду не можуть бути відкликані. Термін дійсності тендерів звичайно вказаний: від одного до трьох-чотирьох місяців від дати розгляду пропозицій.
Оферент, пропозиція якого прийнята, отримує про це відповідне повідомлення, а інші оференти звичайно не оповіщаються. У деяких країнах результати торгів публікуються в бюлетенях, що спеціально випускаються або газетах.
53.Транзитна торгівля.Основні види
а) Активна
б) Пасивна
54. Міжнар. виставки\ярмарки–типологія та етапи підготовки.
М\н виставки і ярмарки – це організ. р-к, специфіка якого полягає в тому, що основною метою їх функц-ня є стимулювання попиту, а не пропозиції. Осн. види угод на виставках\ярм-х:
-Торгівля по представленим зразкам з наступною поставкою; на вист\ярм. заключ-ся базові контракти, обгово-рюються строки поставок і їх обсяг.
-розпродаж представлених зразків. Такий метод торгівлі дозволяє дійти висновку про якість т-рів, вдоско-налення асортименту, дизайну т-рів, розв"язати питання з ціноутво-ренням. Осн. типи і види вист\ярм. За складом учасників і екон. значенням розріз: національні і міжнар. М\н вист\ярм. обслуговують МТ, в них без обмежень можуть брати участь фірми б.-я. кр-н. В рамках м\н вист.\ярм. виділяють також всесвітні. Участь в міжнар. вист\ярм.–сучасна і ефект. форма торг.-реклам., техніко-екон. і політ. д-сті. За хар-м представлених експо-натів розріз.: універсальні; галузеві; спеціалізовані. За строка-ми і способом проведення розріз.: короткостр., пересувні, постійні виставки зразків, торгові центри, торгові тижні. Особливо поширені м\н вист\ярм. в к-нах Зах. Європи і США. 2\3 всіх вист\ярм. припадає на Нім., Англію, США, Франц., Італію.
55. Сучасні тенденції розвитку міжнародної виставкової справи.
За визначенням Міжнародного бюро виставок, виставка – це показ (незалежно від назви) основна мета якого полягає в просвіті публіки шляхом демонстрації засобів, що є в розпорядженні людства для задоволення потреб, а також з метою прогресу в одній або декількох галузях його діяльності або майбутніх перспектив.
Виставка/ярмарок – організований ринок, специфіка якого полягає в тому, що головною ціллю його функціонування є стимулювання попиту а не пропозиції.
До основних тенденцій в розвитку міжнародної виставкової справи відносять:
1. Збільшення кількості виставкових заходів в світі.
2. Розширення виставкових площ.
3. Ріст спеціалізації виставок.
4. Підвищення ролі машин, обладнання та наукоємної продукції в загальній номенклатурі експонатів.
5. Підвищення ролі міжнародних ярмарків в країнах, що розвиваються.
6. Зміна в структурі виставкових заходів на користь виставок.
7. Ріст інформативності та якості оформлення самого виставкового обладнання (стендів).
8. Збільшення кількості заходів присвячених високим та інформаційним технологіям.
9. інші тенденції.
56. Досвід організації і видова структура виставок/ ярмарок в Україні.
За визначенням Міжнародного бюро виставок, виставка – це показ (незалежно від назви) основна мета якого полягає в просвіті публіки шляхом демонстрації засобів, що є в розпорядженні людства для задоволення потреб, а також з метою прогресу в одній або декількох галузях його діяльності або майбутніх перспектив.
Виставка/ярмарок – організований ринок, специфіка якого полягає в тому, що головною ціллю його функціонування є стимулювання попиту а не пропозиції.
За класифікацією Ради з питань виставкової діяльності в Україні виділяють такі види виставок/ярмарок:
1. За статусом заходу.
- регіональні
- міжрегіональні
- національні
- національні з участю інофірм
- міжнародні.
2. За тематикою.
- Технічні та промислові товари,- Товари повсякденного вжитку,- Сільське та лісове господарство,- Виноробство і обладнання для виробництва вин,- Харчова промисловість,- Готель. Ресторан. Обладнання,- Будівництво. Реконструкція Обладнання,- Меблі. Предмети домашнього вжитку,- Здоров’я. Гігієна.,- Довкілля. Безпека. Охорона,- Транспорт,- Інформатика. Комунікації. Бюро. Обладнання,- Спорт. Дозвілля. Ігри,- Економіка. Торгівля. Побутові послуги.
Найбільша кількість виставкових заходів в Україні стосуються харчової промисловості (близько 60), Будівництва (40), Транспорту (30), Інформатиці та зв’язку (50). Всього щорічно в Україні проходить близько 550-ти виставкових заходів.
57. Механізм та напрями регулювання міжнародних торгових відносин.
Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна держава законодавчо встановлює певні правила та умови зовнішньоторговельної політики. Ними держава намагається забезпечити найсприятливіші умови національним товаровиробникам, створити необхідні умови для експорту та обмежити імпорт.
Зовнішньоторговельна політика – сукупність методів, прийомів та механізмів регулювання обсягів та спрямованості експорту та імпорту, які застосовує держава з метою реалізації зовнішньоекономічної політики.
Методи та механізми регулювання поділяються на адміністративні та економічні.
Адміністративні:
- Превентивне правове регулювання (сист. між нар. угод, протоколів, застереження в угодах)
- Торгівельні режими (найб. спр., преференційний, звичайний, дискримінаційний)
- Митне оподаткування (митний тариф, митні податки та збори)
- Національне оподаткування
- Кількісні обмеження (ліцензування, квотування, добровільні обмеження)
- Технічні бар’єри
- Адміністративні формальності
- Екстрене правове регулювання (антидемпінг, ембарго, економічний байкот, блокада)
Економічні:
- Фінансові та гр.-кред заходи (податкові пільги, держ кредитування, фінансування виробництва)
- Вал-кредитне регулювання (валютні курси та обмеження, імпортні депозити)
- Орг-техн сприяння експорту (інформаційна, організаційна підтримка нац виробників).
58. Роль держави як регулятора зовнішньоекономічних зв’язків.
Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна держава законодавчо встановлює певні правила та умови зовнішньоторговельної політики. Ними держава намагається забезпечити найсприятливіші умови національним товаровиробникам, створити необхідні умови для експорту та обмежити імпорт.
Роль держави як регулятора реалізується через зовнішньоекономічну та зовнішньоторговельну політики.
Зовнішньоекономічна політика – це генеральна лінія дій, система заходів, які провадить держава у сфері експорту та імпорту, митного регулювання, торгівельних обмежень, залучення іноземних інвестицій, зарубіжного інвестування, зовнішніх позик, надання економічної допомоги іншим країнам, здійснення спільних економічних проектів відповідно до інтересів країни.
Зовнішньоторговельна політика – сукупність методів, прийомів та механізмів регулювання обсягів та спрямованості експорту та імпорту, які застосовує держава з метою реалізації зовнішньоекономічної політики.
59. Основні типи та принципи зовнішньоекономічної політики держави.
Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна держава законодавчо встановлює певні правила та умови зовнішньоторговельної політики. Ними держава намагається забезпечити найсприятливіші умови національним товаровиробникам, створити необхідні умови для експорту та обмежити імпорт.
Зовнішньоекономічна політика – це генеральна лінія дій, система заходів, які провадить держава у сфері експорту та імпорту, митного регулювання, торгівельних обмежень, залучення іноземних інвестицій, зарубіжного інвестування, зовнішніх позик, надання економічної допомоги іншим країнам, здійснення спільних економічних проектів відповідно до інтересів країни.
Залежно від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю історично склалися 2 типи зовнішньоторговельної політики – 1) політика вільної торгівлі 2) політика протекціонізму.
Політика вільної торгівлі – мінімальне втручання держави у зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції, базується на усуненні б.-я. перешкод до ввезення і вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органи виконують лише реєстраційну функцію/
Протекціонізм – політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції з використанням системи обмеження імпорту. Форми П. 1) селективний (проти певних країн або видів товарів ) 2) галузевий (захист окремих галузей) 3) колективний (проводиться об’єднанням країн) 4) прихований (здійснюється методами внутрішньої економічної політики).
Лібералізація – розшир свободи ек-х дій, скорочення кіль-і та зниж рівня обмеж в торгівлі з ін країнами.
Неопротек-зм- суч обмеж на МТ, які застос країнами як доповнення до традиц-х форм обмеж небаж імпорту аба замість них.
Обгрунтований (селективний) прот-зм – захист окремої галузі ек-ки, групи п/п, а не всього нац вир-ва, або прот-зм у торгівлі з окремими країнами і за окремими групами тов-в.
Автаркія – політика ек-го відокремлення країни, спрям на створ-я замкнутої, незалежної ек-ки, здатної забезпеч себе необхідним самостійно.
Для реалізації зовнішньоекономічної політики уряди використовують спеціальні методи та інструменти (адміністративні та економічні).
Зовнішньоекономічна політика держави повинна базуватися на нормах і принципах міжнародного права. Держава повинна розраховувати, що в разі підвищення захисту внутрішнього ринку від імпорту такі ж заходи будуть застосовані іншими державами проти товарів з цієї країни
60. Рівні регулювання міжнародної торгівлі.
В економічній науці виділяють такі рівні регулювання МТ:
1) фірмовий
це домовленість між фірмами про розділ ринків сировини, матеріалів, сбуту товарів, сфер впливу, цінової політики.
2) національний
такий, при якому зовнішня торгівля кожної країни здійснюється відповідно до національних нормативно-правових актів з регулювання ЗЕД.
3) міжнаціональний
такий, що проявляється в підписанні відповідних договорів між державами та групами держав.
4) наднаціональний
такий, що здійснює стратегію світового співтовариства або заходи щодо регулювання МТ шляхом створення міжнародних спеціальних інституційних структур, відповідних домовленостей (ГАТТ/СОТ, Міжнародна Торгова Палата, тощо).
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
