24932-1 (630307), страница 12

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 12)

Добровільні експортні обмеження є кількісними обмеженнями, головна мета котрих – захист інтересів національних виробників в тих випадках, коли традиційні торгово-політичні інструменти виявляються неефективними. Інструменти кількісних обмежень підвищують ціни імпортних товарів і таким чином сприяють зменшенню їх ввозу.

Добровільні експортні обмеження – дії, які приймаються однією країною під погрозою санкції іншої країни і за своєю природою – розпод. експ. квота.

Введення добр. експ. обмежень представляють собою квоту, яка встановлюється не країною-імпортером, а країною-експортером. Наслідки такої дії має значний негативний характер для економіки країни-імпортера порівняно з митним тарифом чи імпортною квотою.

Замість того, щоб здобути прибуток від встановленого мита чи товарних імпортних ліцензій, держава поступається частиною зарубіжним експортерам (с+d).

Добров.експ.обмеження представляють собою один з найбільш дискримінаційних видів обмежень, оскільки є неформальною домовленістю між урядами імп. і експ.країн.

При цьому спів постачальники активно приймають участь в переговорному процесі, одночасно закріплюючи за собою домовленість об об’ємах поставок.

74.Світова практика застосування технічних бар’єрів у міжнародній торгівлі.

Поряд з кількісними методами істотну роль відіграють методи прихованого протекціонізму, які представляють собою різноманітні бар’єри митного характеру, які створюються на шляху торгівлі органами центральної державної, а іноді і місцевої влади.

Технічні бар’єри- всі держ.міри контролю і обмеження, зв’язані з вимогою до технічних параметрів товарів, котрі можуть бути використані в якості заходів обмеження доступу тих чи інших товарів на внутрішньому ринку країни.

З т.з. юридичної форми технічні бар’єри можуть існувати у вигляді:

1)відповідних актів даної країни, котрі мають універсальний характер і застосовуюся до даного товару;

2)нормат.актів, котрі виникають в результаті міжн.домовленостей країни.

3)нормат.актів в рамках діючого нормативного законодавства.

Технічні бар’єри виступають у вигляді заборон, обовязков.інспекції товарів, спец.дозволу на ввоз, інспекції підпр-тв-постачальників, вимоги до маркировки і упаковки.

Обов.інспекція товар.-найбільш часто застосовується до товарів, котрі можуть створити загрозу розповсюдження хвороби, загрозу оточуючому середовищу. Інспекція може носити необов.характер у випадку наявності сертифікату, як.дає впевненість відповідності необх.стандартам.

Спец.дозвіл на ввіз-деякі товари можуть бути допущені у вільний обіг усередині країни тільки при умові володіння відповідними підтвердженням їх якості з боку компетентних органів країни-імпортера.

Інспекція підприємств-постачальників-дозвіл на ввіз тільки продукції, виробл.на підприємстві, яки пройшли сец.процедуру інспекції спеціалістами країни-імпортера.

Вимоги до маркировки та упаковки-кожний товар має відповідну маркировку та упаковку. Заход вводиться для захисту інтересів споживачів.

Факт.складені техн.параметри-специфічний випадок технічних бар’єрів, виникнення якого обумовлені не держ.методами регулювання, а техн.політикою фірм, направленою на закріплення своєї присутності на ринку.

75.Міжнародне адміністрування торгівлі – його основні типи та завдання

Одними з методів регулювання торгівлі є адміністративні, які включають в себе: превентивне регулювання, торгові режими, мито, внутрішнє національне податкове обкладання, кількісні обмеження, технічні бар’єри, адміністративні формальності, екстрене правове регулювання.

Адміністративні формальності-сукупність інструментів регулювання міжнародної торгівлі, котрі зв’язані з особливостями зовнішньоторгового діловодства, процедурними питаннями і бюрократичними формальностями.

Зовнішньоторгове діловодство-кодекс стандартної практики документального оформлення зовнішньоторгових угод, операцій.

Згідно зовнішньоторгового діловодства обіг товарів повинен обслуговуватися 2 групами документів:

1)транспортні документи

2)товаросупроводжувальні документи.

Як вже було зазначено до нетарифних методів зовнішньоторгового регулювання відносяться також ускладнення митних процедур, збільшення кількості необх.документації, підвищення вимог до якості упаковки і маркировки, встановлення фітосанітарного, ветеринарного і інших видів санітарного і екологічного контролю. Наприклад, при ввезені на територію України товарів рослинного походження необхідно мати фітосанітарний сертифікат країни-експортера і потрібна перевірка представниками карантинної служби і вмдана нею імпортного карантинного дозволу.

Як відомо при перетині на митну територію країни декларацію, а також потрібно мати комерційні і транспортні документи (контракт, рахунок,, специфікацію, товарно-транспотну накладну і інше).

76.Доцільність, економічна функція екстреного правового регулювання.

Одними з методів регулювання торгівлі є адміністративні, які включають в себе: превентивне регулювання, торгові режими, мито, внутрішнє національне податкове обкладання, кількісні обмеження, технічні бар’єри, адміністративні формальності, екстрене правове регулювання.

Екстрене правове регулювання-сукупність регуляторів зовнішньоторгових обставин.

До подібних регуляторів відносяться:

1)методи силового давлення, пресу

2)іницюювання антидемпінгової процедури.

До методів силового давлення, пресу належать: ембарго-заборона ввозу чи вивозу в чи з країни товарів чи валюти, цінних паперів, а також затримання суден, вантажів та іншого майна, що належить іноземній державі.Статут ООН передбачає встановлення колективного ембарго проти держави, дії якої складають загрозу міжнародній безпеці (ембарго на торгівлю з Іраком, як.окупував сусідню суверенну державу Іран).

Економічний бойкот-повна чи часткова відмова від юридичних зв’язків з державою.

Економічна блокада.Мета:підірвати ек.міцність держави.

Іницюювання антидемпінгової процедури звичайно обумовлена необхідністю встановлення існування:

1)імпортних поставок, які є об”єктом демпінга,

2)матеріальних збитків ( такі несприятливі для пром-ті наслідки як: зменш об”ємів вир-ва чи реаліз, зменш попиту, зменш прибутку)

3)причинно-наслідкового зв”язку між демпінгом та нанесеними збитками.

Антидемп-а процедура: 1) подання скарги або галуззю нац пром-ті або компетентним органом заінтерес сторони, 2) полягяє в вирівнюванні цін та визнач мат збитку, 3) якщо факт демпінгу є доказ-м, то експортер повинен підвищ ціну чи піти з ринку, якщо факт демп-га не доказ-й, то експортер отримує компенс-ю від представників вн-х вир-в.

77.Порівняння ефективності застосування ембарго та економічної блокади

Екстрене правове регулювання-сукупність регуляторів зовнішньоторгових відносин, необхідність в котрих виникає у випадку надзвичайних чи неочікуваних обставин.

До подібних регуляторів відносяться:

1)методи силового давлення, пресу

2)іницюювання антидемпінгової процедури.

В даному питанні слід розглянути ембарго-заборона ввозу чи вивозу в чи з країни товарів чи валюти, цінних паперів, а також затримання суден, вантажів та іншого майна, що належить іноземній державі.Ембарго може бути застосовано як у воєний так і в мирний час у формі економічної блокади(мета:підірвати ек.міцність держави)

або репресивного економічного впливу на інші держави.Статут ООН передбачає встановлення колективного ембарго (як одного з примусових заходів, що здійснюється державами-членами Оон за рішенням Ради Безпеки з метою підтримання або відновлення міжнародного миру та безпеки) проти держави, дії якої складають загрозу міжнародній безпеці (прикладом може бути рішення ООН про встановлення ембарго на торгівлю з Іраком, як.окупував сусідню суверенну державу Іран).

Як показує практика, ембарго наносить шкоду як країні проти якої воно вводиться, так і країні, котра його ініціює. Виграють від введення ембарго звичайно 3-ті країни, котрі не приєднуються до такого режиму.

78.Світова практика антидемпінгового розслідування.

При розгляді питання про антидемпінгові заходи необхідно розрізняти поняття антидемпінгової процедури та антидемпінгового розслідування. Різниця між цими поняттями полягає в тому, що антидемпінгова процедура передує антидемпінговому розслідуванню і є своєрідним проміжним етапом, на якому приймається рішення про достатність наявних даних для відкриття антидемпінгового розслідування. Отже:

Антидемпінгова процедура – це розгляд відповідних документів скаржника стосовно достатності цих документів для порушення та проведення антидемпінгового розслідування.

Якщо в результаті антидемпінгової процедури встановлено, що факт демпінгу, субсидування або масового експорту дійсно має місце, відповідними органами розпочинається антидемпінгове розслідування.

Метою проведення антидемпінгового розслідування є визначення обсягів шкоди, розмірів антидемпінгових мит, тощо. При цьому, коли розпочинається розслідування, підприємства-експортери мають право захищати свої інтереси. Угода з антидемпінгу зобов’язує їх надавати інформацію стосовно вартості виробництва та інших питань анкети (запитальника), що надається органами, що проводять розслідування.

Органи, що розпочали розслідування зобов’язані сповістити про це уряди країн-експортерів. Уряди мають право надавати докази проти заяви та захищати інтереси своїх експортерів. Крім того, оскільки юридичні та інші витрати на участь в розслідуваннях є значними і нерідко виходять за межі ресурсів малих та середніх підприємств, їм необхідно спиратися на захист уряду.

79.Види і причини демпінгу.Існ. 2 підходи до визначення демпінгу:1. Це процес реалізації тов. на заруб ринках за ціною яка нижче собіварт. вир-ва в данній країні;2.Це продаж товарів за цінами, які нижче кон-трактних на м/н тов. ринках. Демпінг є по своїй суті характеристикою певного типу поведінки окремої фірми, яка намагається отримати перевагу на ринку іншої країни шляхом дискримінаційних цінових домовленостей,, спираючись при цьому на власні фінансові кошти. Виділяють такі види демпінгу:1. Спорадичний- виникає коли на заруб. ринках здійснюється реалізація товарів за цінами нижче внутріш. на протязі незначного періоду часу. 2. “Гра-біжницький”-витісняє з ринку нац. виробни-ків за кордоном. Така стратегія є затратною, тому потрібно враховувати ряд негат. моментів її реалізації: а) граб. Д. повинен вести до значної норми прибутку, щоб окупити себе; б)гр. Д. обмеж. у часі оскільки нац. фірми можуть мобілізувати необх. засоби для утрим. своїх позицій; в)навіть якщо гр. Д. буде результативним,може виникнути проблема ефектив. розпорядження монополіст. Становищем. 3.Постійний .Також існують прямий , зворотній, прихований , валютний, самостійний , субсидійований, демпінг по технологічному ланцюгу,etc.

79. Види і причини демпінгу. Демпінг буває прямий та зворотній. Прямий- це продаж на зовн. Ринку товарів по ціні нижче, ніж на внутр. ринку. Зворотній демпінг- це купівля зарубіжним покупцем товарів за ціною вищчою, ніж сплачують внутрішні покупці. Також демпінг буває:

• одиничний- дискридитація ціни виробником внаслідок раптового вир-ва надлишків товару

• грабіжницький- “недобросовісна конкуренція” – умісний продаж товару на зовн. Ринку за зниженою ціною з метою усунення конкурентів і з подальшим підвищенням ціни.

• тимчасовий це середній стан між тимчасовим та грабіжницьким.

Також демпінг буває:

1. самостійний- продаж товарів на зовн. ринку за зниж. ціною за рахунок власних ресурсів експортерів.

2. субсидеційний- продаж на на зовн. ринку товару за зниж. ціною за рахунок державних експортних субсидій.

Валютний-продаж на зовн. ринку тов. за зниж. ціною за рахунок застосування спец. знижених валютних курсів.

80.Екон. основа і наслідки застосув. дем-пінгуУ цілому демпінг є дуже суперечливим явищем, оскільки в його основі лежать відмінності національного законодавства та економічної політики відповідних країн. Суто в теоретичному плані різниця між цінами імпортера та національного виробника аналогічного товару пояснюється перш за все наявністю порівняльної переваги, на основі якої будується міжнародний обмін .

В практиці світової торгівлі питання демпінгу регулює стаття VI ГАТТ 1947 та Угода про застосування статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно до цих домовленостей, учасники угоди визнають, що демпінг, через який товари однієї країни потрапляють на ринок іншої країни за вартістю меншою, ніж нормальна вартість, повинен осуджуватись, якщо він спричиняє матеріальну шкоду чи створює загрозу матеріальної шкоди

промисловості, створеній на території країни, до якої експортується товар, чи значно затримує створення промисловості. Відповідно до Статті VI ГАТТ демпінг забороняється, тобто. щодо нього застосову-ються відповідні заходи. Шкода від демпінгу встановлюється у таких трьох формах:

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)