13864 (596886), страница 32
Текст из файла (страница 32)
де: Уб - урожайність, чи вихід продукції при базовій вологості, ц/га;
К - вміст сухої речовини в масі врожаю, %;
Уф ~~ урожайність, чи вихід продукції, при фізичній (початкове оприбуткованій) вологості, ц/га;
Вб - вологість зерна базова, %.
Господарства, які планують збір кукурудзи на зерно комбайнами з одночасним обмолотом качанів, збір продукції показують після доробки.
Урожайність і валовий збір коренеплодів цукрових буряків (фабричних), призначених для реалізації, записують у заліковій масі. Ця маса повинна забезпечити виконання договірних зобов'язань по реалізації коренеплодів. Цукрові буряки, що вирощують на корм худобі, планують у складі кормових коренеплодів. У склад фабричних цукрових буряків не включають і вирощування їх маточників.
По олійних культурах (соняшник, соя, гірчиця, ріпак і льон олійний) збір продукції показують у масі після доробки, по якій розраховують собівартість одиниці продукції.
Для визначення площі посіву маточників дворічних овочевих культур передчасно слід розрахувати потребу в посадковому матеріалі для садіння в майбутньому році. При розрахунках слід враховувати відсоток виходу посадкового матеріалу від валового збору.
При визначенні посівних площ і набору кормових культур слід враховувати необхідність забезпечення тваринництва в повній мірі кормами власного виробництва з достатнім вмістом перетравного протеїну та інших поживних речовин. Розрахунок посівних площ кормових культур проводять, виходячи із загальної потреби в кормах на господарський рік (від урожаю планового року до урожаю майбутнього року). Попередньо визначають надходження продукції з природних кормових угідь (сіно, зелена маса), побічної продукції (гичка цукрових буряків і кормових коренеплодів, відходи овоче-баштанних культур і картоплі), а також продукції, що одержують від промислової переробки сільськогосподарської сировини (жом, меляса та ін.) Ця продукція враховується при визначенні посівних площ відповідних посівних кормових культур.
Продукція сіяних трав і природних кормових угідь, що виділяється на сінаж, силос та трав'яне борошно, враховується у вазі зеленої маси. Названі види продукції переводять в зелену масу за відповідними коефіцієнтами. Природні сінокоси використовуються для одержання сіна або зеленої маси, а пасовища планують для випасу тварин. Гичка цукрових буряків і кормових коренеплодів використовується в якості зеленого корму, а також для виготовлення силосу.
Площі культур, що використовуються безпосередньо на зелену масу для годівлі тварин, визначають у процесі складання "зеленого конвеєра" з урахуванням покриття декадної потреби і строків надходження зеленого корму відповідних культур. Складений на підставі раніше визначених площ "зелений конвеєр" не зможе забезпечити рівномірне надходження зеленої маси на протязі пасовищного періоду.
Для збільшення кормових ресурсів слід широко запроваджувати, особливо на зрошуваних площах, повторні (післяукісні, післяжнивні) та ущільнені посіви. Якщо на площі озимих культур, після використання їх на корм, у плановому році передбачається посіяти ярі культури, то посіви цих ярих культур плануються як основні посіви і включаються в загальну посівну площу. В цьому разі посіви озимих культур, використаних на корм, є проміжними і в загальну посівну площу не включаються. Ці посіви показуються окремо. Коли після озимих культур, використаних на корм, поле залишається як напівпар для посіву озимих на зерно і не використовується для посіву ярих культур у плановому році, то такі площі озимих посівів показують в кормовій групі.
Продукція сіяних трав і природних кормових угідь, що виділяється на сінаж, трав'яне борошно, враховується у вазі зеленої маси, а виробництво сінажу і трав'яного борошна показують окремо. Виробництво силосу визначають по використаній для його одержання зеленій масі, за виключенням можливих природних втрат, що залежать від вологості зеленої маси і типу силососховищ. Виробництво сінажу і силосу визначають по використаній зеленій масі за формулою:
де: В - вихід сінажу (силосу), т;
Зм - зелена маса, використана для одержання сінажу (силосу), т;
С - вміст сухої речовини в зеленій масі, %;
П - вологість сінажу (силосу), %.
У групі кормових культур також виділяються окремим показником посіви спеціальних медоносних культур (фацелії та ін.). Крім того, для зміцнення кормової бази для бджіл необхідно широко запроваджувати підсів медоносних культур по однорічних травах, а також на луках, пасовищах та в міжряддях садів.
Площі і збір продукції плодових та інших багаторічних насаджень і розсадників записують на підставі попередньо визначених даних розрахункових таблиць. Валовий збір плодів, ягід, винограду, хмелю і зеленого тутового листу визначається з плодоносних площ, а також з урахуванням збору продукції з площі молодих насаджень.
Відповідно до запланованих площ закладки нових насаджень, ремонту і пере закладки існуючих обчислюється потреба в садивному матеріалі. Витрати на закладку нових над саджень є затратами капітального характеру. В суму капіталовкладень включаються також затрати по догляду за молодими насадженнями по зерняткових на протязі 8 років, кісточкових - 6 років, ягідних - 2 років, виноградників - 4 років і по садозахисних насадженнях - 10 років.
Площі, що підлягають ремонту і пере закладці, визначаються по наслідках інвентаризації насаджень і показуються в перерахунку на суцільну посадку (щільні гектари).
Наприклад: 1. В саду господарства на площі 50 га перевіркою пробних ділянок встановлено, що з 800 саджанців кісточкових порід, висаджених на 1 га, залишилось 776 штук. Тобто загинуло 3%. Отже, площа поповнення в перерахунку на щільні гектари становитиме 1,5 га (50 хЗ : 100).
2. В господарстві є 100 га плодових насаджень. При перевірці плодових дерев виявилось пошкоджених і таких що загинули 1000 шт., або 10 шт. в середньому на 1 га. При нормі посадки на 1 га 312 саджанців площа ремонту і поповнення становитиме: 1000 : 312 = 3,2 (щільних) га.
Якщо на ділянці розміщуються насадження різних порід (зерняткових і кісточкових), розподіл площі по породних групах насаджень провадиться відповідно до кількості дерев кожної породи і прийнятої для даного району середньої норми кількості дерев кожної породи на одному гектарі.
Наприклад, господарство має змішаний сад зерняткових і кісточкових порід на площі 150 га. Фактично в саду за даними інвентаризації є 18720 дерев зерняткових і 72000 дерев кісточкових. Для даного району кількість дерев на одному гектарі прийнято по схемі закладки: зерняткових - 312, кісточкових -800.
Виходячи з середньої норми закладки дерев на гектар, площа саду зерняткових і кісточкових становитиме:
зерняткові 18720 : 312 (норма) = 60 га;
кісточкові 72000 : 800 (норма) = 90 га.
По ягідних культурах (суниці, смородина, аґрус та ін.) записують чисельником відокремлені площі ягідників і знаменником - площу всіх ягідників разом з посадкою в міжряддях плодових насаджень. Площа ягідників в міжряддях садів визначається діленням кількості кущів,на норму посадок на 1 га, прийняту для посадки в даному районі, а розмір ділянок під суницями та полуницями в міжряддях визначається по фактично зайнятій площі.
При формуванні виробничої програми розвитку рослинництва розраховують потребу в насінні для посіву на основі посівних площ і прийнятих норм висіву. Вагова норма висіву визначається, виходячи з оптимальної кількості зерен, необхідних для одержання врожаю, її встановлюють за досвідом господарства і рекомендаціями наукових установ. Виходячи з норми висіву зерна на 1 га і господарської придатності насіння, обчислюють вагові норми висіву за формулою:
де: Н - вагова норма висіву, кг/га;
Л - маса 1000 зерен, г;
К - кількість схожих зерен на 1 га, млн. шт.;
Ч - чистота насіння, %;
С - схожість насіння, %.
Масу наявного на початок року насіння по культурах записують за даними обліку чи очікуваною їх наявністю. Проте насіння, яке передбачають використати для обміну, в наявне не включають.
По зернових культурах показують загальну площу посіву на зерно і зелену масу. По багаторічних травах беруть до уваги площі, що планують засіяти восени планового і весною наступного років насінням трав урожаю планового року.
Середню норму висіву насіння на 1 га визначають так, як і при обґрунтуванні потреби в насінні на плановий рік. Множенням площ на норму висіву обчислюють потребу в насінні по культурах.
Загальну потребу у добриві розробляють з урахуванням місцевих умов, включаючи накопиченні мінеральні добрива, визначення доз і форм добрив, строків і способів внесення, складання робочого плану потреби в робочій силі, тракторах, автомобілях, машинах по змішуванню і розкиданню добрив.
Кількість можливого накопичення гною в господарстві можна визначити, виходячи з потреби тварин в кормах і підстилці. Для цього використовують таку формулу:
де: Н - кількість гною
Із загальної кількості сухої речовини кормів 1/2 засвоюється організмом тварин, інша половина переходить в гній. У свіжому гної вміщується 1/4 сухих речовин і 3/4 води, тому загальна кількість гною (Я) в 4 рази більше половини сухої речовини корму ( К2) і сухої речовини підстилки ( Пс).
При розподілі органічних добрив між сільськогосподарськими культурами в сівозмінах слід враховувати біологічні особливості рослин, їх чутливість на добрива і керуватися рекомендаціями наукових закладів.
План внесення мінеральних добрив під урожай планового року і урожай майбутніх років складається на підставі прийнятої в господарстві системи добрив в кожній сівозміні і з урахуванням реальних можливостей їх придбання. Ці дані є базою для складання зведеного плану внесення добрив у цілому по господарству. При цьому слід орієнтуватися не на максимальні дози, а на оптимальний розподіл наявних ресурсів мінеральних добрив між культурами з урахуванням більш високої окупності прибавкою урожайності.
Щоб уникнути подвійнго підрахунку фізичної маси по складних добривах, її показують лише по азотних, а поживну речовину - по азотних, фосфорних і калійних. Фізичну і в перерахунку на поживну речовину масу мінеральних добрив (по їх видах) обчислюють множенням фізичної маси конкретних добрив на відсоток вмісту в них поживної речовини і діленням на 100.
Якщо вміст поживних речовин у добривах відхиляється від приведеного, коефіцієнти перерахунку визначаються шляхом ділення величини вмісту поживних речовин в кожному конкретному виді добрив на величину, що прийнята за умовну одиницю. Коефіцієнти перерахунку по добривах, що не включені в цей перелік, визначаються в залежності від фактичного вмісту поживних речовин.
Загальну масу добрив, що передбачено внести в грунт у плановому році, обчислюють додаванням підсумкових даних по завершеному і незавершеному виробництву.
В системі захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів донедавна перевага надавалась високоефективному хімічному методу. Проте при його широкому застосуванні, порушенні регламентів і технологій відзначався розвиток стійких видів шкідливих організмів, забруднення навколишнього середовища (грунт, водні джерела, повітря), їжі і кормів, шкідливий вплив на корисну фауну, флору і людину. Тому поряд з хімічними значну перевагу тепер стали надавати нехімічним методам.
Впроваджуються нові прогресивні методи і засоби, комплексні системи з елементами інтегрованого захисту, що включає в себе організаційно-господарські, агрохімічні, хімічні, біологічні, карантинні, селекційно-насінницькі, фізи-ко-механічні та інші заходи. Застосування хімічного методу доцільне лише при чисельності шкідливих організмів понад економічний поріг шкідливості, з урахуванням економічних наслідків.
Об'єктивна економічна оцінка потенційних втрат врожаю викликається шкідливими організмами, можливими витратами матеріальних, технічних, трудових ресурсів, і екологічна оцінка заходів дозволяє визначити науково обґрунтовані, раціональні в конкретних умовах технологічні і організаційні форми і методи захисту рослин. Комплексний план захисту рослин являє собою економічно і екологічно обґрунтовану систему захисних заходів від шкідників, хвороб і бур'янів.
Для того, щоб правильно скласти і обґрунтувати комплексний план заходів по захисту рослин, необхідно мати планові нормативні та інші матеріали: розміщення посівних площ у полях сівозмін; відомості про заселеність полів сівозмін і кварталів багаторічних насаджень шкідниками і про заразливість хворобами; дані про чисельність шкідників, що пішли на зимівлю; відомості про засміченість полів по ботанічних групах бур'янів, нанесених на карту засмічення полів; дані прогнозування появи і розповсюдження головніших шкідників і хвороб на плановий рік; дані про фактичну наявність в господарстві машин, спеціальної апаратури, обладнання і транспортних засобів з їх техніко-економічною характеристикою, інсектицидів, фунгіцидів, акарицидів і гербіцидів, складських приміщень для зберігання зерна, овочів, картоплі, плодів і винограду, про їх місткість і обсяги; діючі в господарстві норми виробітку, тарифи і розцінки на роботах по захисту рослин; нормативні матеріали про витрати хімічних і біологічних засобів на одиницю площі сільськогосподарських культур чи одиницю обсягу робіт; оптові чи ринкові ціни на машини, спеціальну апаратуру, хімічні і біологічні засоби, індивідуальні засоби захисту; ринкові ціни на сільськогосподарську продукцію; список хімічних і біологічних засобів захисту рослин, дозволених (препаратів) для застосування в сільському господарстві у плановому році; технологічні карти по захисту сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб і бур'янів.
Плани проведення захисних заходів є підставою для розрахунку потреби в хімічних та інших засобах захисту рослин. Потреба в хімічних засобах та їх асортимент визначається з урахуванням місцевих умов по нормах витрат хімікатів на 1 га посіву сільськогосподарської культури (1т насіння, 1 м3 приміщення). При визначенні потреби слід враховувати виробництво нових, більш ефективних засобів, що включаються в щорічно поновлюваний і доведений до відома місцевих сільськогосподарських органів список пестицидів, рекомендованих до застосування Державною комісією по хімічних засобах боротьби зі шкідниками, хворобами рослин і бур'янами. Для розрахунку витрат на придбання необхідної кількості хімічних і біологічних засобів захисту рослин використовуються діючі оптові або ринкові ціни. У вартість придбання засобів захисту включають витрати на їх доставку в господарство.
Комплексний план по захисту рослин є підставою для придбання хімічних і біологічних засобів захисту рослин, визначення способів їх застосування, складання замовлень на придбання відповідних машин і технологічного обладнання, а також для заключення договорів з організаціями сервісного обслуговування на виконання необхідного обсягу робіт, пов'язаних з застосуванням пестицидів.