183088 (596650), страница 14

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 14)

Отже, тут діє загальний принцип, згідно з яким засновниками можуть бути «фізичні та юридичні особи, крім випадків, передбачених законодавчими актами України». Уповноважені органи, які можуть бути засновниками підприємств, визначає власник.

Засновники реалізують своє право шляхом:

• вибрання організаційної форми підприємства;

• визнання цілей та предмету його діяльності;

• прийняття рішень щодо його створення;

• затвердження у встановленому порядку статуту;

• передачі безкоштовно на баланс підприємства основних фондів та оборотних засобів;

• формування органів управління, визнання в статуті рамок їх повноважень тощо.

Створення підприємства в юридичному розумінні — це затвердження та здобуття передбачених законом документів: рішення власника (власників) чи вповноваженого органу про створення підприємства, статуту (якщо цього потребує організаційна форма), свідоцтва щодо державної реєстрації. Якщо для тільки що створеного підприємства необхідна земельна ділянка, то сюди додаються також документи на землекористування (землеволодіння), яке визначене земельним законодавством України.

Господарче законодавство регулює також способи створення суб’єктів господарювання. Так, підприємство може бути створено відповідно до рішення одного чи кількох власників, або уповноваженого ними органа.

Юридичні особи мають право створювати на території України та за її межами суб’єкти господарчого права (без прав юридичної особи) — свої уособлені підрозділи: філії, представництва тощо із правом відкриття поточних та інших рахунків. Уособлені підприємства діють на основі затверджених підприємством положень щодо них. Відкриття вказаних підрозділів не потребує їхньої реєстрації. Підприємство лише повідомляє реєстраційний орган шляхом внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку.

Установчі документи підприємства мають містити обов’язкові дані щодо суб’єкта господарювання, без яких вони вважаються тими, що не відповідають вимогам законодавства. Це наступне:

1) найменування і вид;

2) ім’я власника (склад засновників, учасників) та місцезнаходження;

3) предмет і цілі діяльності;

4) юридичне положення (це положення про юридичну особу, склад його майна, наявність самостійного балансу, банківського рахунку, фірмового найменування та товарного знака, якщо він використовується. Якщо юридична особа має право випускати цінні папери, то таке право також відноситься до юридичного статусу);

5) перелік фондів (основні, оборотні, інше майно, статутний фонд, резервний фонд, страховий фонд, інші фонди);

6) про порядок створення майна;

7) про порядок розподілу прибутку та покриття витрат;

8) про порядок випуску акцій (для акціонерного товариства);

9) перелік органів управління, порядок їх формування, компетенція;

10) про контрольні органи;

11) про порядок припинення діяльності; орган, який приймає рішення щодо припинення; про порядок створення та роботи ліквідаційної комісії; про умови розрахунків з бюджетом та кредиторами; розподіл майна, яке залишилося).

Крім обов’язкових, в установчі документи можуть додаватися звичайні та випадкові положення, які не повинні суперечити законодавству України. Ці положення, пов’язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, про раду, про інші органі, які реалізують повноваження трудового колективу.

Державна реєстрація юридичної особи є обов’язковою стадією при його створенні. Вона визначена ст. 58 Господарського Кодексу України. Ця стаття визначає державні органи, на які покладається обов’язок реєстрації суб’єктів підприємництва (органи державної реєстрації), а також загальні умови і порядок реєстрації.

Законодавство визначає органи державної реєстрації підприємств. Згідно загальному правилу, це державні органи по місцезнаходженню підприємства, а саме:

а) виконкоми міських, районних в містах рад;

б) районні, районні міст Києва і Севастополя державні адміністрації.

Законодавством визначені також органи, які здійснюють державну реєстрацію окремих видів суб’єктів господарського права. Так, господарські товариства, які займаються банківською діяльністю, реєструє Національний банк України в порядку, який передбачений Законом України «Про банки та банківську діяльність». Фондова біржа підлягає державній реєстрації Державною комісією по цінних паперах та фондовій біржі.

Відмова від державної реєстрації підприємства вважається законною лише в двох випадках:

• внаслідок порушення встановленого законом порядку створення підприємства;

• в разі невідповідності установчих документів вимогам законодавства.

Відміна державної реєстрації підприємства може бути добровільною (по заяві підприємства) або примусовою ( на основі рішення суду, господарчого суду) в випадках:

• визнання недійсними або суперечливими діючому законодавству установчих документів;

• здійснення діяльності, яка суперечить установчим документам та діючому законодавству України;

• несвоєчасного повідомлення підприємством про зміни свого місцезнаходження;

• визнання підприємства банкрутом ( в умовах, які передбачені законодавством);

• якщо підприємство не пред’являє на протязі року органам державної податкової служби декларацій, документів бухгалтерського звіту у відповідності до законодавства.

Відміна державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи — здійснюється органом державної реєстрації по заяві власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів, а також на підставі рішення господарського суду в разі:

• визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству установчих документів;

• здійснення діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству;

• несвоєчасного повідомлення суб’єктом підприємницької діяльності щодо зміни його найменування, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження;

• визнання суб’єкта підприємницької діяльності банкрутом (в випадках, які передбачені законодавством);

• якщо підприємство не пред’являє протягом року органам державної податкової служби декларацій, документів бухгалтерського звіту у відповідності до законодавства.

Відміна державної реєстрації позбавляє суб’єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи та є основою для вилучення його з Єдиного реєстру підприємств і організацій України.

Відміна державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи здійснюється шляхом вилучення його з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності.

Зрозуміло, що процедура відміни державної реєстрації є складною, якщо навіть це здійснюється за власним рішенням.

Таким чином ми розглянули основні напрями удосконалення нормативної бази регулювання підприємницької діяльності в Україні. Після цього ми дійшли до таких висновків: в Україні проблеми нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності стосуються надзвичайно широкого кола економічних питань, передусім забезпечення надійного законодавчого підґрунтя для проведення економічних реформ; головними рисами легітимізації підприємницької діяльності є реєстрація та ліцензування підприємницької діяльності; для виконання завдань по забезпеченню реалізації пріоритетів законодавства щодо регулювання підприємницької діяльності, потрібна повна правова інвентаризація – перегляд усього корпусу законодавства чинного в Україні. В цьому параграфі були також відзначені правові аспекти розвитку підприємництва в Україні.

3.4 Шляхи вдосконалення державного регулювання підприємництва в Україні

Проблеми вдосконалення державного регулювання підприємницької діяльності в Україні представляють як теоретичний, так і практичний інтерес. В Україні ці проблеми стосуються надзвичайно широкого кола економічних питань.

Наближення державного регулювання підприємництва до вимог і потреб населення слід визнати фактором підвищення ефективності функціонування підприємницького сектора економіки і як напрям удосконалення державної політики регулювання цієї сфери діяльності.

Шляхи вдосконалення державного регулювання розвитку підприємництва в Україні можна класифікувати за певними напрямами. Ними можуть бути:

1. В сфері правових відносин та регулювання діяльності підприємництва:

• гармонізація законів, які регулюють правила та інституціональні структури з метою стимулювання підприємництва, спрощення бюрократичних процедур, скорочення кількості державних органів, що беруть участь у регулюванні підприємництва, а також у скасуванні норм, що надають чиновникам зайві права діяти за своїм розсудом;

• застосування заходів по удосконаленню і спрощенню реєстраційних, ліцензійних і адміністративних процедур стосовно малого, середнього та великого бізнесу;

• зміна ставлення державного апарату до підприємництва (в тому числі МСП) аж до навчання чиновників щодо способів роботи з даним сектором;

• залучення представників підприємництва до процесу розробки законів і правил регулювання цього сектора економіки.

1. В сфері інституціоналізації державної політики підтримки підприємництва:

• створення більш широкого середовища для стимулювання і підтримки підприємництва (створення мереж, альянсів, кластерів);

• забезпечення прозорості і послідовності в інституціональній сфері при чіткому розмежуванні функцій усіх гілок влади на національному, регіональному та місцевому рівнях;

• чітке визначення цілей суб’єктів підприємництва у планах національного розвитку, а також уточнення функцій захисту його інтересів на урядовому, регіональному та місцевому рівнях;

• посилення ролі місцевої та регіональної влади у допомозі в розвитку МСП відповідно до потреб і можливостей регіонів;

• належний і регулярний аналіз прогресу в розвитку підприємництва і використання висновків для коригування відповідної політики і програм.

1. В сфері оподаткування суб’єктів підприємництва:

• розробка податкової політики як основи партнерських відносин бізнесу з урядом, враховуючи більше надходження фінансових ресурсів у бюджет при динамічному розвитку сектора;

• створення бюджетно-податкового клімату, що сприяє розвитку підприємництва і передбачає спрощення правил, “прозорість” і стабільність режиму оподаткування;

• залучення суб’єктів підприємництва до регулярної участі в консультативному процесі з податкового законодавства;

• перегляд податкових пільг у бік скорочення і застосування лише таких, що ефективними, справедливими і адресними;

• застосування “презумптивного” оподаткування для мікропідприємств (база виводиться на основі простих показників);

• координація податкової політики для суб’єктів підприємництва з іншими її напрямами з метою забезпечення внутрішньої несперечливості та зменшення податкового пресу на підприємницький сектор.

1. В сфері фінансових інструментів підтримки суб’єктів підприємництва:

• створення сектора фінансових послуг для підприємницького сектору;

• залучення суб’єктів підприємництва до реалізації проектів, що фінансуються з державних джерел;

• створення і розвиток ключових компонентів інфраструктури сектора фінансових послуг (у т. ч. кредитних ліній, венчурного капіталу, лізингу та ін.)

• навчання і консалтинг для підприємців з питань підготовки бізнес-планів та економічної оцінки;

• створення фінансових інструментів для суб’єктів підприємництва на місцевому і національному рівнях;

• фінансування капіталомістких та інноваційних проектів;

• створення організацій, що надають мікро кредити, та розробка програм фінансування.

1. У сфері консалтингових послуг для підприємництва:

• визначення завдань і розробка плану консалтингових послуг;

• переведення на комерційну основу менеджменту і виконання консалтингових послуг, адаптованих до мінливих потреб бізнесу;

• повне передання консалтингу для суб’єктів підприємництва приватному сектору;

• врахування великої кількості джерел фінансування і місцевих ресурсів при наданні консалтингових послуг для суб’єктів підприємництва.

1. У сфері діяльності бізнес-інкубаторів:

• визначення ролі бізнес-інкубаторів в розвитку суб’єктів підприємництва;

• створення системи управління бізнес-інкубаторів;

• вибір місця і розміщення бізнес-інкубаторів з урахуванням існуючої інфраструктури й устаткування;

• вивчення міжнародного досвіду діяльності бізнес-інкубаторів і розвиток через них сучасної культури підприємництва та взаємодії підприємницьких структур.

Вирішення означених питань передусім залежить від забезпечення надійного законодавчого підґрунтя для проведення економічних перетворень та вдосконалень. Йдеться про розуміння самої логіки законодавчого процесу, важливості окремих його складових, послідовності проходження окремих питань (законопроектів) у ході законодавчого процесу.

Характеристики

Список файлов ВКР