Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Якщо релігія глуха до людських повсякденних нестатків (часто власне психологічним по своїй природі, а не, як представляється на перший погляд, економічним, політичним і т.д.), радощям і прикрощям душі, то люди біжать від традиційної духовності в негативізм атеїзму і вульгарного матеріалізму (маючого можливість приймати як комуністичні, так і сугубо капіталістичні, ринкові форми хоча і що залишається маніпулятивним по своїй суті) або звертаються до нового радикально антипсихотерапевтичній релігійності, що використовує психологічні кризи (у тому числі й у сфері міжособистісних взаємин у родині) людей для контролю над їхньою свідомістю.

"Не можна бути глухим і думки,— пише К. Юнг,— що і дух також є не абсолютним, а чимось відносним, нужденним у доповненні і поповненні життям.., у нас занадто багато прикладів, коли дух настільки опановував людиною, що жив уже не людину, а тільки дух, причому не в змісті більш багатої і насичений для людини життя, а навпаки... Життя — це критерій істини духу. Дух, що позбавляє людину всіх життєвих можливостей,— це дух загубленний... Життя і дух являють собою дві чи сили необхідності, між якими знаходиться людина. Дух наділяє його життя змістом і можливістю найбільшого розквіту. Життя ж необхідне духу, тому що його істина, якщо вона не життєздатна, нічого не значить".

Повертаючи до схеми Б.С. Братуся, можна сказати, що гранично верхове духовне бачення лютості і міжособистісних взаємин, у тому числі й у родині, повинне бути співвіднесене з життям, зіставлено з тим протиріччям, тією драмою, що, по Л.С. Виготському, існує між природними і культурно-історичними детермінантами розвитку людини - і спілкування між людьми: людина одночасно є складовою частиною природи і принципово відрізняється від інших її істот, що населяють, що, як ми думаємо, має надзвичайно важливе значення для питання про якісну специфіку людських внутрісімейних взаємин, робить необхідним вивчення їхній гранично глибинних, еволюційно-генетичних детермінант.

Однак психологія міжособистісних відносин у родині (як і будь-яке психологічне дослідження) не може абстрагуватися від тієї обставини, що людина жива істота, вона включений у біологічну низку поколінь своїх родичів — предків і нащадків. В. Сатир пише: "Кожний з нас зароджується на всесвітнім дереві духовності. Це дерево зв'язане своїми коренями з усіма живими істотами. Кожен, навчивши, може стати мудрим наставником, що буде оберігати дорогоцінне життя, любити її і піклуватися про неї... Наше відношення до духовних проявів життя свідчить про те, наскільки ми цінуємо життя взагалі... Моя духовність виявляється в тім, що я в однаковій мірі поважаю життєві сили, що наповняють усе живе на Землі".

Разом з тим слід зазначити, що традиційним для психології (у тому числі і для психології родини) є уявлення про індивіда як про живий організм, включеному в процес безупинної взаємодії з зовнішнім середовищем: взаємодіючи із середовищем і за допомогою фізіологічних механізмів пристосовуючи до неї, організм змінює свій стан шляхом пошуку оптимальних реакцій і фіксації найбільш адекватних з них — такі самі загальні умови виникнення і первісного функціонування психіки, що були введені в психологію під впливом навчання Ч. Дарвіна, що включило психічне відображення (у тому числі і психіку людини) як невід'ємну частину в єдиний ланцюг еволюції органічного світу. Разом з тим поза розглядом теоретико-психологічної думки виявилися принципи генетики, що також йдуть безпосередньо від Ч. Дарвіна, універсальні для всієї живої природи і більш загальні в порівнянні з закономірностями адаптації організму до середовища,— з позицій сучасної еволюційної біології самим загальним критерієм життя виступає відтворення індивідом собі подібних і підтримка, відповідно до генетичної програми, специфічної структури даного організму.

Тому психологам, що вивчають питання про природу і якісну специфіку міжособистісних відносин у родині, варто не конструювати свою власну, зручну для них біологію, а звернутися до сучасних досліджень еволюційно-генетичних основ соціального поводження тварин і людини

— сучасної соціобиологіі, що є безумовним піонером у цій області: наскільки нам відомо, систематичне співвіднесення еволюційно-генетичного, психологічного і культурно-історичного підходів до міжіндивідуальними взаємодіями, у тому числі й у родині, у концептуальному плані до 1975 р. (тобто до виходу роботи Э. Уілсона "Соціобіологія: новий синтез") не проводилося. Слід також зазначити, що останнім часом багато психологів, що займаються родиною і дитинством, звертаються до робіт соціобіологов.

1.2 Види та причини подружніх конфліктів

Сімейні конфлікти є однієї з найпоширеніших форм конфліктів. По оцінках фахівців, у 80-85 % родин відбуваються конфлікти, а в інших 15-20% виникають сварки по різних приводах. Унікальність сімейних відносин обумовлює не тільки специфіку виникнення і протікання конфліктів у родині, до й особливим образом відбивається на соціальному і психічному зодоровї всіх її членів. У дійсній темі розглядаються особливості сімейних конфліктів, їхня класифікація, а також інші питання, що розкривають суть цього складного явища. Сімейні конфлікти — це протиборство між членами родини на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів і поглядів.

Родині конфлікти мають свої особливості, облік яких необхідний при попередженні і дозволі таких конфліктів.

1. Насамперед, сімейні конфлікти відрізняються особливим предметом, специфіка якого обумовлена унікальністю сімейних відносин. Найважливішою особливістю сімейних відносин є те, що їхній основний зміст складають як міжособистісні відносини,так і правові і моральні зобов'язання, зв'язані з реалізацією функцій родини: репродуктивної, виховної, господарсько-економічної, рекреативної (взаємодопомога, підтримка здоров'я, організація дозвілля і відпочинку), комунікативної і регулятивної..

2. Сімейні конфлікги відрізняються по причинам. Найважливішими з них є:

• обмеження волі активності, дій, самовираження членів родини;

• поводження, що відхиляється, одного чи декількох членів родини (алкоголізм, наркоманія і т.д.)

• наявність протилежних інтересів, устремлінь, обмеженість можливостей для задоволення потреб одного з членів родини (з його погляду);

• авторитарний, твердий тип взаємин сформованих у родині в цілому;

• наявність тяжко вирішуючих матеріальних проблем;

• авторитарне втручання родичів у подружні відносини;

• сексуальна дисгармонія партнерів у шлюбі й ін.

При аналізі причин сімейних конфліктів важливо враховувати соціальні фактори мікро- і макросередовища. До факторів мікросередовища варто віднести: погіршення матеріального становища родини; надмірну зайнятість одного чи обох з пожружжя на роботі; неможливість нормального працевлаштування чи подружжя інших членів родини; тривала відсутність житла; відсутність можливості улаштувати дітей у дитячу установу й ін.

3. Особливості сімейних конфліктів виявляються в їхньому динаміку, а також у формах протікання. У цілому динаміка сімейних конфліктів характеризується класичними етапами (виникнення конфліктної ситуації, усвідомлення конфліктної ситуації, відкрите протиборство, розвиток відкритого протиборства, дозвіл конфлікту й емоційне переживання конфлікту). Але такі конфлікти відрізняються підвищеною емоційністю, швидкістю протікання кожного з етапів, формами протиборства (докори, образа, сварка, сімейний скандал, порушення спілкування і т.п.), а також способами їхнього вирвшення (примирення, досягнення згоди, притирання відносин на основі взаємних поступок, розвід і ін.).

4 Істотною особливістю сімейних конфліктів є і те, що вони можуть мати важкі соціальні наслідки. Нерідко вони закінчуються трагічно. Дуже часто приводять до різних захворювань членів родини. Особливо важкі наслідки сімейні конфлікти мають для дітей.[21]

Різноманіття сімейних конфліктів представлене в табл. 1.1

Табл. 1.1 Классифікація сімейних конфліктів

Гнів, суперечки - важливі і хворобливі елементи успішно розвиваючих взаємин. Якщо цього немає, думки і почуття ховаються, у відносинах не залишається місця для чесності і відкритості. Чоловіки купують собі світ ціною близькості. Конфлікти між подружжям бувають різними і відповідно до класифікації Ллойда підрозділяються на чотири категорії.

Суперечки по дріб'язках неминучі, якщо ми живемо з кимсь, хто не є нашим власним клоном. Якщо чоловік пропонує дружині поїхати з вечірки раніше, вона може образитися, і подумати, що чоловік зіпсував весь вечір. Але ранком вже усе позабуто.

Суперечки по дріб'язках щораз случаються на нову тему. Вони звичайно не викликають бурю емоцій, люди спокійно виражають своє невдоволення і на цьому суперечка буває вичерпаний. Суперечки по дріб'язках неминучі вони є здоровим явищем. З їхньою допомогою люди підтверджують свою незалежність, одночасно виражають те, що їхній спільний союз набагато важливіше дрібних сварок. Це дуже важливо: адже якщо люди терпимо відносяться до вираження точки зору дружина, вони не схильні застосовувати силу.

Подружжя, схильні до використання насильства, рідко сваряться між собою через дрібниці. Вони рідко дозволяють собі виражати навіть мінімальну незгоду. Якщо ж вони починають сперечатися, так усі неодмінно виливається в скандал. Ніж сильніше розлад у подружніх взаєминах, тим більше уваги повинні приділяти психотерапевти сваркам по дрібницях, оскільки саме сварки по дрібницях викликають неадекватний гнів. Якщо подружня пара функціонує нормальним образом, то не слід витрачати час на розбір причин, більше уваги варто приділити частоті виникнення дрібних сварок.

Подружжя, що складаються в щасливому шлюбі, також сперечаються між собою. Звичайно вони сперечаються через те, яким саме способом вирішити ту чи іншу проблему. У результаті обміну думками, обговорення можливих варіантів розвитку ситуації подружжя виробляють спільне рішення. Стратегія вироблення спільних рішень можуть бути з успіхом застосовані для рішення інших типів конфліктів. Психотерапевтам варто приділяти приблизно однаковий час вивченню суті конфліктних ситуацій і виявленню стратегій успішного рішення конфліктів, що підходять саме цій парі.

Регулярно повторювані жаркі суперечки на ті самі теми відбивають ранню стадію розвитку подружніх взаємин. У цю категорію потрапляють сварки на наступні теми: поділ домашніх обов'язків, виховання дітей, ведення сімейного бюджету. Подібні конфлікти можуть закінчуватися голосним скандалом і навіть застосуванням фізичної сили. Прийняті рішення або неприйнятні взагалі, або прийнятні лише на тиждень, не більш. У подібних випадках психотерапевти повинні приділити особливу увагу жарким сваркам. Під час сеансів психотерапії варто виявляти батьківські установки, що грають головну роль на арені сімейних взаємин, і при необхідності заміняти їх.

Це ж відноситься і до звичних старих конфліктів у шлюбі. Звичні конфлікти подібним до пари зношених шкарпеток - вони вже не потрібні, але до них дуже звикли. Наприклад, щорічно подружжя свариться через того, скільки днів вони проведуть у родичів під час чергової відпустки. Суть такого конфлікту не міняється з часом. Звичні старі конфлікти вказують на наявність батьківських установок, до тепер керуючих подружніх взаєминах. Батьківські установки визначають особистісні границі між подружжям границі особистої волі.

Припинення старих конфліктів приводить до більш зрілих, високо духовним взаєминам, у яких подружжя роблять один одному підтримку. Стратегії терапевтичного процесу містять у собі сеанси, під час яких подружжя обговорюють один з одним батьківські установки виробляють жести і репліки, що сигналізують про початок суперечки і про його закінчення, обговорюють те, що коштує за подібними сварками, приходять до єдиної думки, прийнятному для них обох.

Причина насильства в подружніх взаєминах полягає в недостатньому розвитку навичок звертання з гнівом. Груба фізична сила застосовується набагато частіше, ніж про це говорять.

Відповідно до досліджень Вивиан, Малоне тільки 1,5% чоловіків і 6% дружин указали під час тестування фізичну агресію як актуальну проблему. Однак в особистій бесіді з психотерапевтом уже 46% чоловіків і 44% дружин (56% подружніх пар) указали на присутність фізичного насильства і словесних образ у своєму сімейному житті.

Тому кожній подружній парі варто ставити запитання, чи допускається застосування насильства в їхній родині й у якій формі це відбувається. Далі обговорюються найбільш важкі види насильства в подружніх взаєминах.

Всі існуючі програми проти насильства в родині спрямовані на чоловіків, оскільки фізичне насильство з їх боку з більшою імовірністю заподіює збиток життя і здоров'ю дружини. Більшість чоловіків, на яких піднімають руку дружини, зовсім не вважають це насильством і не сприймають це як серйозну погрозу для свого життя і здоров'я.

Дотепер ведуться суперечки про тім, хто ж усе-таки частіше провокує насильство - чоловіка чи жінки. Штраус (1994) на основі аналізу матеріалів "Національного огляду насильства над жінками в родині" прийшов до висновку, що стать не є визначальним чинником у даному питанні. Так, чоловіки провокували насильства в 2 5,9% випадків, дружини в 25,5% випадків, і обоє з подружжя провокували конфлікт у 48,6% випадків. Навіть у найважчих ситуаціях (побиття кулаками, ногами, погрози зброєю) зберігалися тієї ж самі: дружини провокували насильство в 29,6% випадків, чоловіки в 35,2%. обоє дружина в 35,2% випадків. За нашими спостереженнями, жінки прибігають до насильства так само часто, як і чоловіка, хоча по більшій частині їм приходиться захищатися. Штраус у своїх дослідженнях користався Шкалою тактики поводження в конфліктній ситуації. Ця шкала містить 19 видів поводження насильства, що розрізняються способами,: обговорення ситуації приведення доводів і доказів (три пункти), словесні чи погрози образи (шість пунктів), мінімальне насильство (ляпасу, поштовхи) і жорстоке насильство (побиття, нанесення раней партнеру якою-небудь зброєю), що також включає шість пунктів.

Однак Добаш і його колеги критикують Штрауса, Геллеса і Шнайнметца за те, що ті покладаються на вірогідність зведень, зазначених у письмових тестах. Крім того, мотиви, контекст, значення і наслідки насильства відіграють важливу роль у розумінні даного феномена. В одному випадку дружина дає чоловіку ляпас за те, що той намагався неї зґвалтувати. В іншому випадку чоловік ударив дружину за те, що вона розмовляла зі своїм колишнім коханцем. Мотиви, контекст ситуації різний.

Характеристики

Список файлов ВКР