131713 (593642), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Четвертий період конфліктності відносин подружжя настає після 18—24 років спільного життя. Його виникнення часте збігається з наближенням періоду інволюції, виникненням почуття самітності, зв'язаного з відходом дітей, що підсилюється емоційною залежністю дружини, її переживаннями з приводу можливого прагнення чоловіка сексуально виявити себе на стороні, "поки не пізно" (С. Кратохвіл).
Значний вплив на імовірність виникнення подружніх конфліктів роблять зовнішні фактори: погіршення матеріального становища багатьох родин; надмірна зайнятість одного з подружжя (чи обох) на роботі; неможливість нормального працевлаштування одного з подружжя; тривала відсутність свого житла; відсутність можливості улаштувати дітей у дитячу установу й ін.
Перелік факторів конфліктності родини був би неповним, якщо не назвати макрофактори, тобто зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, а саме: ріст соціального відчуження; орієнтація на культ споживання; девальвація моральних цінностей, у тому числі традиційних норм сексуального поводження; зміна традиційного положення жінки в родині (протилежними полюсами цієї зміни є повна економічна самостійність жінки і синдром домогосподарки); кризовий стан економіки, фінансів, соціальної сфери держави.
Дослідження психологів показують, що в 80—85% родин є конфлікти. Що залишилися 15—20% фіксують наявність "сварок" по різних приводах (В. Полікарпов, Ц. Залигіна). У залежності від частоти, глибини і гостроти конфліктів виділяють кризові, конфліктні, проблемні і невротичні родини (В. Торохтій).
Кризова родина. Протистояння інтересів і потреб чоловіків носить гострий характер і захоплює важливі сфери життєдіяльності родини. Подружжя займають непримиренні і навіть ворожі позиції по відношенню один до одного, не погоджуючись ні на які поступки. До кризових шлюбних союзів можна віднести всі ті, котрі чи розпадаються, чи знаходяться на грані розпаду.
Конфліктна родина. Між чоловіками маються постійні сфери, де їхні інтереси зіштовхуються, породжуючи сильні і тривалі негативні емоційні стани. Однак шлюб може зберігатися завдяки іншим факторам, а також поступкам і компромісним рішенням конфліктів.
Проблемна родина, для неї характерно тривале існування труднощів, здатних завдати відчутного удару стабільності шлюбу. Наприклад, відсутність житла, тривала хвороба одного з чоловіків, відсутність засобів на зміст родини, осуд на тривалий термін за злочин і ряд інших проблем. У таких родинах ймовірне загострення взаємин, поява психічних розладів в одного чи обох чоловіків.
Невротична родина. Тут основну роль грають не спадкоємні порушення в психіці чоловіків, а нагромадження впливу психологічних труднощів, з якими зустрічається родина на своєму життєвому шляху. У чоловіків відзначається підвищена тривожність, розлад сну, емоції по будь-якому приводі, підвищений агресивність і т.д.
Конфліктне поводження подружжя може виявлятися в схованій і відкритій формах. Показниками схованого конфлікту є: демонстративне мовчання; різкий жест чи погляд, що говорить про незгоду; бойкот взаємодії в якійсь сфері сімейного життя; підкреслена холодність у відносинах. Відкритий конфлікт виявляється частіше через відкриту розмову в підкреслено коректній формі; взаємні словесні образи; демонстративні дії (ляскіт дверима, биття посуду, грюкотіння кулаком по столі), образа фізичними діями й ін.
У складному комплексі причин зухвалих дезорганізацію і розпад родини, значне місце займають причини соціально-психологічні, зв'язані зі специфікою взаємин і спілкування чоловіків у родині. Стає усе більш очевидним, що оптимізація одних лише соціально-економічних умов життя родини не завжди приводить до підвищення стабільності шлюбу. Про це свідчать і дані соціологічних досліджень (Гурко, 1982; Павлюков, 1980; Харчєв, 1983).
В основу їхнього дослідження була покладена така модель родини, що, по-перше, припускала оптимальні соціально-економічні умови життя родини (відсутність алкоголізму, аморального поводження чоловіків, наявність гарних матеріальних і житлових умов і т.п.) і, по-друге, виключала будь-яку психопатологію чоловіків. Це дало можливість сконцентрувати увагу на соціально-психологічних факторах, що впливають на зміну рівня стабільності родини.
Основним соціально-психологічним фактором, що викликає дестабілізацію і розпад родини, є негативний характер подружніх відносин, що виражається в конфліктній взаємодії подружжя. Подружній конфлікт являє собою складне явище, що охоплює різні рівні взаємодії подружжя. Він може зароджуватися і протікати на рівні взаємин подружжя, не реалізуючи визначений час у їхньому поводженні (стадія схованого конфлікту). Наприклад, негативні міжособистісні відносини між подружжям (недовіра, байдужність, невдоволення й ін.) можуть якийсь час не знаходити відображення в їхньому спілкуванні як сукупності актів поводження, що спостерігаються. Загострення взаємин подружжя приводить до того, що конфлікт охоплює і сферу їхнього спілкування, виявляючись у різних формах конфліктного поводження (вербального і невербального). Перехід конфлікту на поведінковий рівень є свідченням його загострення і переростання від схованої у відкриту стадію.[46]
Конфлікти можуть виникати не тільки в результаті негативних міжособистісних відносин чоловіків, але і як наслідок дезорганізації їхнього спілкування. Наприклад, недотримання чоловіками елементарних норм повсякденного життя, що виражається в уїдливості, брутальності, неуважності, провокує конфлікти саме на поведінковому рівні. При частому повторенні такі конфлікти формують негативні взаємини чоловіків. Вони стають більш стійкими, сутужніше переборюються.
Виникнення подружнього конфлікту залежить не тільки від об'єктивних причин (наприклад, від специфіки умов протікання конфлікту і характеристик його учасників), але і від суб'єктивних факторів представлення учасників конфлікту пр самих себе (про свої потреби, цінності, мотивах і т.д.) і представлення про шлюбного партнера; вони можуть бути причиною подружніх конфліктів. Характер цих представлень є багато в чому предметом вивчення соціальної психології. Усвідомлення конфлікту учасниками взаємодії може бути адекватним, неадекватним (коли подружжя сприймають об'єктивну конфліктну ситуацію перекручено) і навіть помилковим (коли конфліктна взаємодія подружжя виникає на основі неправильної оцінки себе і партнера).
Згідно статистичним даним (Сисенко, 1983) значний відсоток розводів приходиться на молоді родини, де тривалість шлюбного союзу складає від одного до п'яти років. Особливо яскраво виявляється ця тенденція у великих містах. Виходячи з цього, об'єктом даного дослідження минулого обрані молоді подружні пари, що проживають у Москві, у віці до 35 років, що складаються в шлюбі не менш одного року, що мають дітей.
Визначаючи предмет дослідження він виходив з того, що сучасний шлюб ґрунтується на сумісності чоловіків як особистостей. Рад авторів розуміє любов як міцний комплекс почуттів, що складає з великого числа компонентів, у тому числі не тільки емоційної прихильності й емоційної привабливості подружжя, але і наявності етичних почуттів (дружби, поваги, довіри, взаєморозуміння). Сумісність подружжя визначається значною мірою можливістю спільного задоволення в шлюбі ряду основних потреб (спілкування, пізнання, матеріальних і рольових потреб, потреби в захисті "Я-концепції".
Кожний з подружжя до моменту вступу в шлюб має сформовані потреби, що не можуть бути ідентичними в обох шлюбних партнерів. Нерідко ці потреби виявляються суперечливими. Спільне життя жадає від подружньої пари готовності до компромісу, уміння вважатися з потребами партнера, уступати один одному, розвивати в собі такі якості, як взаємна повага, довіра, взаєморозуміння, що сприяє оздоровленню психологічного клімату в родині і кращій взаємній адаптації чоловіків. У цьому випадку протиріччя в потребуючій сфері подружжя не приймають гострих форм і успішно переборюються. Невміння знайти правильну лінію поводження в родині приводить до такого загострення протиріч обох шлюбних партнерів, при яких задовольнити потреби кожного з подружжя у даної шлюбній диаді стає надзвичайно чи важко навіть неможливо. Це приводить до виникнення фрустрацією в одного чи обох партнерів, створює дисгармонію в подружніх взаєминах.
Предметом дослідження є виявлення протиріч у потребуючій сфері чоловіків, що приводять до порушення взаємодії між подружжям, до виникнення конфліктів. Розглядаючи взаємодію подружньої пари, він виділив об'єкт і умови взаємодії. Під об'єктом взаємодії розуміли спільне задоволення подружжям ряду потреб.
Виділені п'ять груп потреб (блоків):
1. Потреба чоловіків у виконанні визначених ролей у родині: матері-батька, чоловіка-дружини, хазяїна-господарки, жінки-чоловіка, глави родини, більшість з який є новими для вступаючих у шлюб. Однієї з причин конфліктів у родині служить розбіжність представлень подружжя про виконання кожним з них сімейних ролей.
2. Потреба подружжя у спілкуванні один з одним і з друзями.
У дослідженні були порушені наступні аспекти спілкування подружньої пари:
а) Шлюбні партнери розглядалися як сумісні чи несумісні по параметрі товариськість — замкнутість. Передбачалося, що у випадку асиметрії цих якостей товариськість одного з чоловіків може вступати в протиріччя з аутизмом іншого, провокуючи виникнення конфлікту.
б) Спілкування виконує в родині дуже важливу психотерапевтичну функцію. У спілкуванні, заснованому на співпереживанні, взаємній повазі, подружжя знаходять підтримку своїх вчинків, настроїв, почуттів, переживань, одержують емоційну розрядку. І навпроти, взаємне відчуження, що дезорганізує спілкування подружжя формує в них почуття самітності, незахищеності, взаємній незадоволеності, провокуючи сімейні конфлікти.
3. Пізнавальні потреби чоловіків. Дослідження, що раніше проводилися, показали, що інтелектуальні цінності є найбільш важливими для подружжя, займаючи одне з перших місць по загальній шкалі шлюбних цінностей. Ми зосередили основну увагу на вивченні потреби подружжя у духовному росту й удосконалюванні, оскільки ця потреба, по-перше, є найменш вивченої і, по-друге, представляється нам у достатньому ступені конфліктогенної при наявності асиметрії в подружньої діаді.
4. Матеріальні потреби, що включають, у спільному придбанні необхідних родині матеріальних цінностей і в забезпеченні благополуччя. Передбачалося, що егоїстичні тенденції одного чи обох чоловіків, що виявляються в прагненні максимально задовольнити власні матеріальні потреби на шкоду інтересам іншого партнера і всієї родини в цілому, можуть привести до виникнення конфліктів.
5. Потреба в захисті "Я-концепції" як сукупності образів "Я", що забезпечують уявлення людини про самого себе як про відому цілісність і визначеність, що виникає не тільки на основі самосприйняття індивіда, але і як результат сприйняття його іншими, соціальним оточенням. Оскільки "Я-концепція" формується, розвивається і підтримується в соціальній взаємодії, остільки для ідентифікації людини із самим собою, для підтримки цілісності і цінності його особистості вкрай необхідно, щоб власне уявлення про себе збігалося з тим, що, на його думку, думають про нього навколишні. Особливо важливо в цьому плані думка значимих інші, відповідно до якого людина очікує і визначеного відношення до себе навколишніх, стійких проявів у спілкуванні з ними, що підтримують у нього почуття своєї визначеності, значимості, важливості.
В умові взаємодії були включені наступні фактори:
1. Культура спілкування чоловіків у родині, тобто чи дотримання недотримання ними норм повсякденного життя, що регулюють їхні моральні відносини: увічливість, чуйність, тактовність, доброзичливість, уважність і ін.
2. Взаємна інформованність подружжя про різні сторони життя й особистісних особливостей один одного. Це умова взаємодії подружжя відіграє важливу роль в адекватності їх взаємних перцепцій необхідних для формування правильних представлень про партнера в процесі комунікації, будучи необхідною умовою успішності протікання їхньої взаємної адаптації, а отже, і підвищення стабільності шлюбу. Високий рівень взаємної інформованності подружжя є також основою формування довірчих відносин у родині.
3. Рівень моральної мотивації подружжя у різних сферах сімейної взаємодії як показник розвитку їхньої моральної свідомості і самосвідомості. У регуляції поводження людини велике значення має ієрархія (супідрядність) мотивів. У сімейній взаємодії дуже важливо визначити рівень ведучого мотиву, що спонукує поводження кожного з подружжя. Перший (нижчий) рівень моральної мотивації заснований на безпосередніх переживаннях, бажаннях, прагненнях або залежить від зовнішньої ситуації (наприклад, від оцінок навколишніх) як мимовільні побудники поводження. Другий (вищий) рівень моральної мотивації заснований на переконаннях людини, його ідеалах, принципах, свідомо поставлених цілях, що можуть придушувати безпосередні спонукання. Рівень моральної мотивації впливає на рівень самоконтролю, на почуття відповідальності за свої дії, за долю родини.
4. Проведення дозвілля. Потреба подружжя у спільному проведенні дозвілля є одним з найважливіших показників рівня стабільності родини взагалі і молодої родини особливо. Спільні дозвільні заняття молодих чоловіків свідчать про їх успішну взаємну адаптацію, про уміння ефективно вирішувати проблеми, що встають у процесі спільного життя, а також про позитивної емоційної окрашенності їхній спілкування. І навпроти, прагнення чоловіків роздільно проводити дозвілля — яскравий показник того, що взаємне спілкування втратило для чоловіків свою емоційну привабливість.
Істотне значення у виникненні конфлікту мають ті чекання, що сформувалися в партнерів до моменту вступу в шлюб під впливом їхніх особистісних особливостей і схильностей і специфіки соціокультурного середовища для молодих подружніх пар найбільш типове підвищення чекання один до одного, що нерідко є основою конфлікту при розбіжності цих чекань з дійсністю. Вони в більшості випадків указують на недостатню нравствено-психологічну підготовленість молоді до шлюбу.
Аналіз результатів дослідження дозволяє зробити висновок, що причини для виникнення конфліктів маються в будь-якому типі родин, що обумовлено індивідуальними розходженнями подружжя. Однак конфлікт виступає не обов'язково як фактор дестабілізації родини, виконуючи не тільки деструктивну, але і конструктивну функцію. У стабільних родинах конфлікти протікають на загальному тлі позитивних взаємин подружжя, їхньої взаємної задоволеності й емоційної прихильності. Тому конфлікти тут виконують конструктивну функцію, тому що, виявляючи взаємні домагання подружжя, розходження їхніх потреб, установок, намірів, допомагають виробити єдині позиції і сприяють успішної адаптації партнерів до шлюбу. У нестабільних і почасти в проблемних родинах конфлікти протікають на тлі негативних відносин подружжя, їхньої взаємної незадоволеності і чи ослаблення втрати емоційної привабливості партнерів. Такі конфлікти, що заважають виробити подружжю єдину точку зору, що приводять до дезорганізації їхнього спілкування і співробітництва, до дезадаптаціі, варто розглядати як деструктивні конфлікти.
Якщо розглядати всі порушені в дослідженні сфери (блоки) життєдіяльності родини з погляду їх конфликтогенності, то на першому місці для всіх груп родин коштує блок "культура спілкування", тобто чи дотримання недотримання чоловіками норм повсякденного життя, що регулюють їхні моральні відносини. Стабільність шлюбу в значній мірі обумовлена високою культурою спілкування шлюбних партнерів. Систематичне порушення подружжям сімейної етики в спілкуванні один з одним негативно впливає на їхні взаємини, приводячи до виникнення стійких, хронічних конфліктів у родині. При цьому високий ступінь конфліктності даного блоку порозумівається не тільки низькою культурою спілкування шлюбних партнерів, але і тим, що в ньому насамперед відбивається незадоволеність чоловіків у потребуючій сфері.
Другим по значимості джерелом конфліктів у родині є недостатня задоволеність потреби в захисті "Я-концепції" у процесі взаємодії подружжя. Тому що стійкість "Я-концепції" підтримується сталістю очікуваних форм відносин і спілкування з боку соціального оточення, то взаємини подружжя, що засновані на психічній підтримці, взаєморозумінні, емоційному комфорті відіграють важливу роль в усвідомленні ними значимості і цінності свого "Я". Відсутність уваги, турботи, згоди, психічної підтримки приводить до незадоволеності в них потреби в любові, повазі, у відчутті своєї значимості, у збереженні почуття власної гідності, необхідних для підтримки "Я-концепцію" кожного з подружжя. Потреба в захисті "Я-концепції", що виражається в протесті шлюбних партнерів проти обмеження особистої гідності, неповажного відношення, приводить до виникнення конфліктів між подружжям.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
