131713 (593642), страница 8

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

Усе це є джерелом невротичних конфліктів і нервово-психічної напруги, що до відомого ступеня контролюється за допомогою механізмів психологічного захисту і каналізується за допомогою формування симптому. Основне значення при невротичній декомпенсації здобуває порушення відносини до себе, що виявляється в зниженій і суперечливій самооцінці на всіх етапах онтогенезу особистості.

Виходячи з перерахованих положень, непридатною умовою відновлення порушених відносин при проведенні "патогенетической" чи личностно-ориентированной (реконструктивної психотерапії є усвідомлення внутрішніх протиріч і вербалізація емоційного компонента відносин, навчання клієнта тестуванню реальності включаючи імпульси і відчуття у власному тілі, розумінню навколишньої дійсності і власних цілей

У підсумку, можна констатувати взаємозв'язок і взаємне обумовлювання зовнішньої і внутрішній (стосовно особистості) систем відносин, завдяки яким і створюються імпульси, зміст і форми розвитку особистості. Слідом за Бєхтєрєв, Мясищєв приділяв велику увагу вивченню дитинства, формуванню психіки на різних етапах онтогенезу, впливу і взаємодії соціуму і мікросоціуму при формуванні системи відносин особистості в нормі і патології. Мясищєв першим у Росії знайшов, що в походженні неврозів ведучу роль грали подружні і сімейні конфлікти (у 80 % обстежених пацієнтів з неврозами).

В даний час "психологія відносин" продовжує розвиватися і сприяє розвитку концепції особистістно-ориєнтированої (реконструктивної) психотерапії

(Б. Д. Карвасарский), сімейної психотерапії. психології діяльності (А. Н. Леонтьев. Д. А. Леонтєв), психології спілкування (А. А. Бодалєв). "Психологія відносин" з'явилася відправним пунктом психотерапевтичних досліджень у Польщі (С. Ледер), Німеччини (В. Лаутербах) і інших країнах.

У сімейній системній психотерапії родина розглядається як цілісна система, що прагне до збереження сформованих зв'язків між елементами а також до їхньої еволюції. Перефразуючи положення класичної термодинаміки і системного підходу, можна затверджувати, що родина як живаючи система обмінюється інформацією й енергією з зовнішнім середовищем. У такій системі коливання (як внутрішні, так і зовнішні) допомагають знайти новий рівень складності і дифференцірованності, звичайно супроводжуючи реакцією, що повертає систему в її стійкий стан. Коли коливання різко чи підсилюються слабшають, може наступити кризовий стан, трансформація якого приведе систему на новий рівень функціонування. Тому перед психотерапевтом устає задача приєднатися до родини, уловити її коливання, для того щоб дати імпульс до змін і викликати з терапевтичною метою фрустрацію.[62]

Сімейна психотерапія - це система психологічних впливів на родину як на живу відкриту систему з метою оптимізації її функціонування. У цьому випадку ми розуміємо сімейну психотерапію як самостійний метод психотерапії, що спирається на положення системного підходу. кібернетики і "психології відносин". Інше визначення сімейної психотерапії яке зараз є більш актуальним, це розмови (переговори) членів родини один з одним, у присутності і при участі психотерапевта-посередника і перекладача, на тій мові, що доступна їм. Ціль цих переговорів трансформація гомеостазу, що досягається за допомогою симптоматичного поводження, у гомеостазу, що досягається актуалізацією саногенного потенціалу родини.

У розвитку медицини, психології, психотерапії взагалі і сімейної психотерапії зокрема небезпечними спрощеннями були біологічний і психічний редукціонізм. Не є продуктивними для розуміння здоров'я, хвороб, порушень адаптації тільки біологічні чи тільки психологічні підходи. Сучасне представлення про людину укладено в біосоціальній моделі його захворювань і здоров'я, у якій її три компоненти знаходяться в тісному взаємозв'язку.

Сімейна психотерапія - це практика, заснована на інтеграції природничонаукової парадигми і гуманітарного мислення.

Сімейний психотерапевт уміє працювати з родиною як художник, по наявності, переживати "осяяння", коли зіштовхується із ситуаціями, що не викладені у відповідних посібниках, коли знання не можуть допомогти. У шаблонових ситуаціях він може працювати "зі закритими очима" як ремісника, що виконує трафаретну чорнову роботу. Суть професії сімейного психотерапевта — сполучення в собі діяльності художника і ремісника.

Психологічне консультування конфліктних родин

Сутність психологічного консультування конфліктних родин полягає у виробленні рекомендацій зі зміни негативних психологічних факторів, що утрудняють життя родини і зухвалих конфлікти, особливо при переході родини з однієї стадії розвитку в іншу.

Основні задачі психологічного консультування:

індивідуальні і групові консультації облич, що звернулися до фахівця з метою рішення складних проблем, придбання психологічних чи знань дозволу конфліктів; виявлення конфліктних родин і проведення з ними консультацій; надання допомоги дружинам у виявленні їхніх помилок і виборі правильного поводження у важких ситуаціях сімейного життя; навчання методам саморегуляції психічного стану.

Сімейне консультування розглядається як одна з форм подружньої терапії, оскільки мова йде про більш прості, поверхневі і короткочасні психотерапевтичні впливи, в основному в конфліктних і кризових ситуаціях. Консультації дозволяють знайти вихід з конкретних конфліктах ситуацій, при цьому застосовуються насамперед такі методи, як експлікація, заохочення, індивідуальні рекомендації і поради (С. Кратохвіл).

Психологічне консультування сполучене з визначеними труднощями.

1. Проблема часу. Психолог повинний за короткий термін визначити причини, мотиви, умови конфлікту, показати подружжю можливості відновлення їхніх відносин.

2. Різний ступінь конфліктності сімейного життя в подружжі. Значна частина звертаючих за психологічною допомогою це молоді люди недавно одружилися. Для них корекція психологічної несумісності ефективна. Однак нерідко психолог має справу з родинами, що неминуче еволюціонують до розводу. Ефективність їхнього психологічного консультування незначна.

Ще одна група консультуємих — люди із суперечливою системою мотивів, що як перешкоджають, так і сприяючих збереженню подружніх відносин. Перша група мотивів обумовлює збереження конфліктів, аж до готовності йти на розвід, у той час як мотиви, що сприяють збереженню родини, уможливлюють психологічну корекцію подружніх відносин.

3. Підвищена агресивність консультуємого стосовно чоловіка і консультанта. Особливість конфліктних родин, що знаходяться на стадії розводу, — спрощене мотивування такого рішення. Це утрудняє повну діагностику подружніх відносин. Важливо зацікавити консультуємих у більш глибокому розкритті їх сімейних і особистих, проблем, а також трансформувати ситуацію, де психолог проводить експертизу взаємин чоловіків, у ситуацію, коли самі вони за допомогою психолога переосмислюють мотиви конфлікту.

4. Наявність неусвідомлюваних компонентів конфліктного поводження чоловіків значно ускладнює положення консультуємих і роботу психолога-консультанта (В. Смєхов)[35].

Етапи психологічного консультування

Визначення необхідності консультування і прогноз ефекту впливу на родину — це початкова діагностична стадія корекції подружніх відносин. діагностична стадія може включати структурний, описовий, динамічний, генетичний і прогностичний рівні. для діагностики подружнього конфлікту рекомендується використовувати методику аналізу конфліктної ситуації МАКС (В. Смєхов). Вона являє собою вільний опис конфлікту у виді відповідей на питання, що об'єднані в одинадцять рефлексивних планів. Важливо представити внутрішню картину конфліктної події хоча б одного з його учасників. Ефективне використання методики можливо після встановлення психотерапевтичного контакту.

Другим етапом консультування конфліктних родин є відновлення подружніх відносин. Успішність переходу до нього залежить від зниження психічної напруженості консультуємого. Іноді в подружньому конфлікті сформовані відносини сприймаються як неминучі, через що з'являються почуття занепокоєння, безвихідності, жалості до себе. Важливо прагнути змінити песимістичне відношення подружжя до ситуації.

При нормалізації подружніх відносин важливо:

не допустити нового загострення конфлікту в присутності психолога (обвинувачень, образ, брутальності); не стати на сторону одного з подружньої пари, тому що нерідкі спроби включити консультанта в якості "союзника" у конфлікті; с самого початку прагнути до розширення розуміння подружжям конфліктної ситуації, оцінки її з позиції опонента; терпляче відноситися до повільного, але позитивної еволюції, відновленню подружніх відносин; шанобливо відноситися до норм і цінностей, що чи приймаються відстоюються чоловіками; не прагнути давати ради, а допомагати знайти правильне рішення самим; дотримувати делікатність і анонімності, особливо в тих питаннях, що стосуються інтимних відносин подружжя.

Психологу-консультанту не завжди вдається нормалізувати відносини подружжя, що звернулися по допомогу. Р. Мей підкреслює необхідність психологу-консультанту розвивати в собі те, що А. Адлер назвав мужністю недосконалості, тобто уміння мужньо приймати невдачу.[38]

Розділ III Практичне дослідження подружніх конфліктів

3.1 Наукове обґрунтування психодіагностичного дослідження

В складному комплексі причин, викликаючи дезорганізацію та розпад сім’ї, значне місце займають причини соціально – психологічні, зв’язані з специфікою взаємовідносин та задоволеністю шлюбом.

Стає все більш очевидним, що оптимізація одних тільки соціально – економічних умов життя сім’ї не завжди приводить до підвищенню досліджень.

В основу нашого дослідження було покладено таку модель сім’ї, яка по-перше, передбачувала оптимальні соціально – економічні умови життя сім’ї (відсутність алкоголізму, аномальної поведінки подружжя, наявність матеріальних та житлових умов та т.п.), та по-друге, виняток любих психопаталогічних подружніх пар. Це дало змогу зконцентрувати увагу на соціально психологічних факторах, впливаючи на зміну рівня стабільності сім’ї.

Згідно статистичним даним, значний відсоток розводів приходить на молоді сім’ї, де тривалість сімейного союзу становить від одного до п’яти років. Виходячи з цього, об’єктом данного дослідження були вибрані молоді подружні пари, які проживають в м. Херсоні, в віці до 35 років, які в шлюбі не менше одного року,мають дітей.

Предметом нашого дослідження являється виявлення залежності між задоволеністю шлюбом у подружніх пар та характером взаємодії подружжя в конфліктній ситуації.

Нами була сформульована гіпотеза. Вона має такий вигляд: задоволеність шлюбом у подружніх пар залежить від характеру взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях.

Незалежною перемінною в даному дослідженні виступає задоволеність шлюбом, а залежною – характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях.

Ціль практичного дослідження є вивчення залежності задоволеності шлюбом у подружніх пар від характеру взаємодії подружжям в конфлікті.

Задачі дослідження:

• вивчення методики дослідження характеру взаємодії подружжя в конфліктній ситуації та задоволеності шлюбом;

• відбір методу математичної обробки;

• надання рекомендацій щодо використання отриманих даних у роботі психолога з подружніми парами.

Для дослідження ми обрали тест – опитувальник задоволеності шлюбом (Див. Додаток 1),розроблений В. В. Століним, Т. Л. Романовой, Г. П. Бутенко, призначений для експрес діагностики ступеня задоволеності шлюбом, а також ступеня (узгодження – неузгодженості) задоволеності шлюбом у той чи іншій соціальній групі.

Опитувальник являє собою одномірну шкалу, складаючої з 24 стверджень, відносящихся до різних сфер: сприйманю себе і партнера, оцінки, установки, думки та т.п.

Кожному ствердженню відповідає три варіанти відповідей (вірно, тяжко сказати, невірно).

Для дослідження також був обраний тест "Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях) (Див. Додаток 2). Методика являє собою бланковий тест – опитувальник маючий описання 32 ситуацій подружніх взаємодій, які носять конфліктний характер.

В якості відповіді респондентом (дослідженим) пропонується шкала можливих реакцій на певну ситуацію в яку заложенні два признака: активність чи пасивність реакцій та згоду чи незгоду з партнером.

3.2 Проведення дослідження та аналіз отриманих результатів

Досліджування проводилось на базі Херсонської Міської Громадської Організації "Катюша".Подружні пари розмістили в різні кімнати (чоловіків окремо, жінок окремо), для того, щоб подружжя не впливало на результати один одного. Спочатку була дана методика "Задоволеність шлюбом".За отриманими результатами підраховуємо середні арифметичні данні подружніх пар в цілому. Потім даємо тест "Характеру взаємодії подружжя в конфліктній ситуації".За отриманими результатами по вісьмох шкалах підраховуємо середні арифметичні данні подружніх пар. За допомогою лінійно кореляційного аналізу по Пірсону,за поданою нижче формулою обчислюємо коефіцієнт лінійної кореляції:

Де r_xy – коефіцієнт лінійної кореляції;

х, у – середні вибіркові значення порівняльних величин;

х_i, у_i – приватні виборочны значення порівняльних величин;

n – загальна кількість величин в порівняльних рядах показників;

Характеристики

Список файлов ВКР