131220 (593584), страница 9
Текст из файла (страница 9)
Невдача так званої перебудови, що все ж була викликана не чиєюсь волею (типу М.Горбачова), а причинами об'єктивного порядку, багато в чому обумовлена тим, що значна кількість громадян колишнього СРСР була не стільки її безпосереднім учасником, як просто спостерігачем. І суттєвим чином це найперше стосується молоді.
З початку отієї так званої перебудови, а потім і в перші роки проголошення незалежності України здавалося, що політична активність молоді надмірно зросте, слугуватиме суттєвим перемінам у суспільстві. Цього, однак, не відбулося. І хоча важко погодитися з тими, хто вважає, що молодь сьогодні повністю деполітизована, аполітична, говорити про високу політичну свідомість багатьох молодих громадян України вкрай важко. Оскільки ситуація в суспільстві надто заплутана, складна, багато в чому не просто суперечлива, але й незрозуміла, варто (у практичному плані) вести мову не стільки про політичну культуру молоді, скільки про політичні настрої, оцінки тих чи інших явищ, політичні орієнтації молодих громадян.
Подібно до Російської Федерації, інших країн, колишніх республік СРСР, в Україні суб'єктивність молоді, її роль у громадському житті, суспільстві в цілому та політиці зокрема впала. І це більш ніж сумно, бо нині все відчутнішою є потреба в зміні політичних поколінь, тих політиків і їх "команд", котрі вичерпали себе, або просто виявилися нездатними активно впливати на процеси розбудови української держави. [28; 16 - 21].
Чи не найбільшої шкоди не лише молоді, але й усьому суспільству завдає невиправдана критика окремої частини молоді, судження про те, що молодь ні до чого не здатна, що вона гірша за своїх батьків. Відтак багатьох молодих людей ми позбавляємо тих перспективних ліній (за Макаренком), що завше давали їм шанс стати кращими, вдосконалити себе.
Ризикнемо назвати декілька упущень, що на жаль не найкраще сприяли консолідації нашого народу, його більш активній участі в державотворенні. Йдеться, звичайно, і про молоде покоління.
З моменту проголошення незалежності України і до сьогоднішнього часу в Україні надто повільно почалися та здійснюються економічні реформи. Має місце, в тому числі і з боку значної кількості молодих людей, невдоволеність у можливості забезпечити собі більш-менш нормальні умови життя. А відтак сама по собі національна ідея може панувати лише у свідомості особливо патріотично вихованих і налаштованих на довготерпіння людей.
По-друге, повільно здійснюються й політичні реформи, що найперше мали б визначити, яку державу ми будуємо, яка її політична структура. Між іншим, невизначеність у цьому плані ослабила адміністративно-політичне керівництво в Україні, не дає змоги навести належні законність і порядок, посилити боротьбу зі злочинністю, корупцією тощо. А це особливо дратує громадян, які все більше шукають винуватців свого стану, а не активно включаються у вирішення суспільних проблем. [21; 127].
До цих прорахунків можна додати й те, що стосується надто вже швидкого темпу українізації (особливо у 1991-1993 роках). Варто все ж враховувати той аспект, що Україна - неоднорідна держава, що найбільш впливовими й розвинутими в ній завше були дві культури - українська і російська. Отже, поспішна українізація - однаково шкідлива для формування національної самосвідомості всіх громадян, а молодих - і поготів.
За даними досліджень, проведених Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України в різних регіонах республіки в 1992 році, відповідаючи на запитання: "Що саме, на Вашу думку, більш за все об'єднує Вас з людьми своєї національності?" - громадяни перш за все назвали мову, далі - звичаї, обряди, пісні, історію.
При цьому маємо пам'ятати, що такі національні цінності, як мова, культура, історія та традиції за багатоліття зазнали серйозного деструктивного впливу, руйнації і паплюження. Більше того, впродовж тривалого часу нещадно винищувалася еліта нашого народу, люди, що створювали духовні, культурні цінності.
Не варто, однак, перебільшувати роль і значення мови чи будь-якої іншої складової, що забезпечують єдність етносу. Маємо стверджувати, що на формування етносу саме в тісному поєднанні впливають історія, культура, мова, релігія та інші чинники. [10; 132].
Отже, у першому розділі висвітлено результати науково-теоретичного аналізу основних концепцій політичної культури особистості, узагальнено провідні підходи до вирішення проблеми політичної культури студентської молоді в цілісну концептуальну модель дослідження. Розкрито психологічний зміст таких понять, як "політична культура особистості", "політична культура студентської молоді", "політична поведінка", "психологічні чинники прояву політичної культури". Виділено основні психологічні чинники процесу реалізації політичної культури особистості.
Розділ ІІ. Організація та методичні засади дослідження політичної
культури студентської молоді.
2.1. Обґрунтування програми та методів дослідження.
У дослідженні чинників політичної культури сучасної молоді, нами було організоване експериментальне дослідження, яке включає три етапи.
На першому етапі нашого експерименту, нами була розроблена анкета. У дослідженні чинників прояву політичної культури брали участь студентська молодь. Базою дослідження був Рівненський державний гуманітарний університет. Опитування проводилось серед студентів четвертого курсу. Кількість опитуваних - 30 респондентів. Серед них 15 жінок і 15 чоловіків.
Процедура та організація дослідження. Розроблена нами анкета складається з 20 питання на політичну тематику. Анкета містить питання, які розкривають суб’єктивне ставлення кожного респондента до політичних подій сьогодення. Анкета містить також блок запитань, які розкривають чинники політичної культури. Анкета розкриває довіру студентської молоді пануючій сьогодні Верховній Раді, сучасному уряду. На запитання пропонується два варіанти відповідей. Завданням опитуваних було уважно прочитати інструкцію до анкети і дати відповідь на запропоновані питання. Респондент повинен обрати ту відповідь, яка є найбільш оптимальною для нього. Анкета є анонімною, тільки в кінці вказується вік та стать респондентів.
Виявлено, що розмаїття підходів до вивчення політичної культури особистості неминуче призводить до неузгодженості в методологічних принципах її дослідження. Відсутність чіткої, несуперечливої методологічної бази зумовила необхідність створення власної концептуальної моделі дослідження, вибір методичних принципів, найбільш адекватних меті та завданням дослідження, обгрунтування принципів розробки методик для аналізу ідейно-політичних настанов та особливостей політичної поведінки студентської молоді. Найбільш адекватними для дослідження визначено методи опитування, методика ціннісних орієнтацій, які дають змогу оминути так звані мотиваційні спотворення, а респондентам - актуалізувати не тільки усвідомлюваний, але й імпліцитний психологічний зміст.
Для аналізу ступеня актуалізації та репрезентації політичного ціннісного рівня в структурі свідомості студентської молоді використано проективну Методику дослідження структури ціннісних орієнтацій особистості (СЦОО) В.Ю.Дмитрієва. Ця методика дає змогу дослідити зміст і характер прояву політичного ціннісного рівня в структурі ціннісних орієнтацій та базових цінностей особистості, а також проаналізувати загальну структуру її ціннісних орієнтацій, виявити ядро домінуючих ціннісно-смислових орієнтирів, рівень їхньої узгодженості, широту, підпорядкованість.
Відповідно до теоретично визначеної сукупності психологічних чинників прояву політичної культури студентської молоді (особливості мотиваційно-потребової сфери, когнітивного стилю стилю міжособистісної взаємодії ціннісно-смислових, орієнтацій, особливості життєвого шляху) обґрунтовано доцільність використання обраних психологічних методик: методики колірних виборів (МКВ) - модифікований 8-колірний тест М. Люшера, методики "Стилі мислення" А.Алексєєва та Л.Громової, методики діагностики міжособистісних стосунків (ДМВ) - модифікований варіант інтерперсональної діагностики Т.Лірі, методики дослідження структури ціннісних орієнтацій особистості ХСЦОО) В.Ю.Дмитрієва, анкети-опитувальника соціально-психологічного анамнезу особистості В.О.Худіка.
Тут подано результати емпіричного дослідження: інтерпретовано кількісні та якісні особливості політичної культури студентської молоді (характер ідейно-політичних настанов та політичної поведінки, ступінь актуалізації політичного ціннісного рівня свідомості), встановлено існування кореляційних зв'язків між особистісними параметрами та проявом політичної культури студентської молоді.
Головними особливостями актуалізації ідейно-політичних настанов студентської молоді визначено існування певних суперечностей та неузгоджень між досліджуваними рівнями ідейно-політичних настанов (імпліцитним, свідомим та дійовим), а також наявність помилкових уявлень про змістове наповнення певних ідеологічних напрямів (екологізму, анархізму, соціалізму, націоналізму).
В результаті факторного аналізу виділено 5 основних факторів, за якими репрезентовано структуру ідейно-політичних уподобань студентської молоді: легітимний еколого-соцішіізм, ліберальний націоналізм, догматичний консерватизм, поміркований націоналістичний консерватизм та суперечливий анархізм. У більшості факторів актуалізований лише імпліцитний рівень сприйняття ідейно-політичних цінностей, що засвідчує переважання неусвідомленого ставлення до певних ідейно-політичних напрямів. Лише у двох факторах спостерігається послідовна підтримка націоналістичної, ліберальної та консервативної ідеологій на всіх рівнях сприйняття.
Аналіз взаємозв'язку між ідейно-політичними настановами та особистісними параметрами студентської молоді, які, на нашу думку, визначають її ідеологічні прихильності, виявив, що характер конкретного ідейного спрямування психологічно зумовлений поєднанням характеристик когнітивного стилю, стилю міжособистісної взаємодії та ціннісно-смислових орієнтацій студентської молоді, що дає змогу виявити психологічні особливості прихильників політичних ідеологій серед студентської молоді (табл. 1).
Таблиця 1. Особистісні чинники ідейно-політичного вибору.
| Особистісні чинники | |||
| Ідейно-політичний напрямок | Ко гніти в ний стиль | Стиль міжособистісної взаємодії | Особливості ціннісних орієнтацій |
| Лібералізм | Схильність до Інновацій та експерименту, гнучкість та адаптивність. творчість, інтерес до змін | Неконформні тенденції, індивідуалізм, підвищене почуття суперництва | Широкий діапазон ціннісних орієнтацій (соціальні, естетичні, політичні) є свідченням ліберальної схильності до плюралізму інтересів |
| Консерватизм | Опора на факти, думку експертів, здатність брати на себе відповідальність | Висока мотивація досягнення, активний вплив на оточуючих, завойовницька позиція | Утилітарність ціннісного вибору (пізнавальний рівень), пов'язана з потребами навчального характеру |
| Соціалізм | Інтуїтивна, емоційна схильність до співпраці та солідарності | Підвищене почуття справедливості, яке поєднується з переконанням у власній правоті | Важливість етико-релігійних цінностей (взаємодопомога, моральний обов'язок, духовний розвиток) |
| Націоналізм | Опора на факти, конкретику, вміння переконувати, керувати | Не виявлено взаємозв'язків між даними параметрами | Пізнавально-етичний характер ціннісних орієнтацій (законність, порядок, пізнання) |
| Анархізм | Не виявлено взаємозв'язків між даними параметрами | Егоцентричність, завищений рівень домагань, виражене почуття суперництва | Звуження ціннісних орієнтирів внаслідок протестної реакції, заперечення політичних, релігійних, пізнавальних цінностей |
| Екологізм | Підвищений інтерес до потреб та цінностей людини, високі норми моралі | Схильність до ідеалізації міжособистісних стосунків. Прагнення до діяльності, корисної для людей, альтруїзм | Важливість духовного розвитку (релігія. Бог) та гармонійних стосунків (здорове, повноцінне життя) |
Аналіз ступеня актуалізації політичного ціннісного рівня в структурі свідомості студентської молоді дав змогу зробити висновок про переважання вибору політично забарвлених ціннісних орієнтацій на емоційному рівні ("подобається"), зменшення інтенсивності їхнього прояву на когнітивному рівні ("важливо") та незначну представленість на дійово-практичному рівні ("реалізую, займаюся в даний час"), про що свідчать дані як первинного статистичного аналізу, так і факторного. Причому на перших двох рівнях найбільш значущими цінностями виявились не ті, які стосуються особистої активної участі молоді в політичному житті або свідчать про наявний пізнавальний інтерес до політичних подій, а ті, що торкаються глобальних суспільно-політичних понять - проблем політичного миру, свободи, захисту (табл. 2).
Таблиця 2. Політичний ціннісний рівень у структурі свідомості
студентської молоді, % (За методикою СЦОО В.Ю.Дмитрієва)
| Цінності політичного рівня | Рівень репрезентації цінностей, % | ||||||
| Емоційний | Когнітивний | Дійово-практичний | |||||
| 17-18 років | 19-25 | 17-18 років | 19-25 років | 17-18 років | 19-25 | ||
| Політична активність | 4.9 | 8.3 | 3.9 | 6.3 | 2.0 | 2.9 | |
| Політичне лідерство | 1.9 | 4.9 | 0.0 | 2.9 | 0.0 | 0.5 | |
| Політичний мир та стабільність | 38.5 | 51.5 | 42.3 | 39.8 | 2.0 | 3.5 | |
| Політичний інтерес, інформованість | 9.6 | 18.0 | 6.7 | 14,6 | 2,9 | 8.7 | |
Ціннісна орієнтація на політичний мир і стабільність є досить вагомою як на емоційному, так і на когнітивному рівні репрезентації, проте низький відсоток інших політичних ціннісних орієнтацій свідчить скоріше не про важливість політичного миру та спокою у їх глобальному розумінні, а про необхідність особистісної захищеності, безпеки та стабільності, які мають побутово-життєве забарвлення.















