131220 (593584), страница 12
Текст из файла (страница 12)
Результати бакалаврського дослідження феномена політичної культури студентської молоді та її психологічних чинників дають підстави для таких висновків:
1. На основі теоретичного аналізу політичну культуру особистості визначено як сукупність політичних поглядів, переконань, цінностей, настанов особистості, поєднаних в індивідуальні когнітивні схеми сприйняття та відтворення політичної реальності, які визначають характер політичної поведінки, рівень та спрямованість політичної активності особистості. Психологічними особливостями політичної культури студентської молоді визначено, з одного боку, ті, що стосуються сфери її політичної свідомості (ідейно-політичні настанови та політичний ціннісний рівень свідомості), з іншого - особливості політичної поведінки молоді, її практичної залученості до суспільно-політичної діяльності.
2. В результаті емпіричного дослідження виявлено психологічні
особливості політичної культури студентської молоді на сучасному етапі
суспільно-політичного розвитку, які полягають у низькому рівні практично-
дійової реалізації політичної культури молоді, відсутності адекватних
поведінкових моделей реалізації політичної культури при досить високому
ступені політичного інтересу й електоральної активності; у низькому рівні
актуалізації політичного ціннісного рівня у структурі свідомості студентської молоді; у непослідовності і суперечливості актуалізації ідейно-політичних настанов.
Структуру сучасних ідейно-політичних уподобань студентської молоді складають такі ідейні напрямки, як легітимний еколого-соціалізм, ліберальний націоналізм, догматичний консерватизм, поміркований націоналістичний консерватизм та суперечливий анархізм. Існує помітний розрив між актуалізацією політичних ціннісних орієнтацій на емоційному, когнітивному та дійово-практичному рівнях сприйняття, зменшення інтенсивності їхнього прояву на когнітивному рівні та незначну представленість на дійовому рівні. Основними видами політичної залученості серед політично активної студентської молоді є когнітивно-електоральна та дійово-практична залученість, а політичної мотивації -ціннісно орієнтована та інструментальна політична мотивація.
3. Проведено опитування серед студентів, питання якої розкривають політичну тематику сьогодення. Врезультаті опитування спостерігалась студентська недовіра та критика сучасній політиці.
4. Проведено розмежування у статевій диференціації щодо політичного життя України. Результати підтвердили чоловічу зацікавленість сучасним становищем нашої країни. Чоловіки виявились більш активними учасниками політичного процесу.
5. Визначено характер впливу особистісних параметрів (особливостей
мотиваційно-потребової сфери, когнітивного стилю, стилю міжособистісної
взаємодії, ціннісно-смислових орієнтацій) на формування та особливості
прояву ідейно-політичних настанов, політичних ціннісних орієнтацій і
політичної поведінки студентської молоді.
Характер конкретного ідейного спрямування психологічно зумовлений поєднанням характеристик когнітивного стилю, стилю міжособистісної взаємодії та ціннісно-смислових орієнтацій, що дає змогу виділити психологічні типи прихильників існуючих політичних ідеологій серед студентської молоді.
Основними психологічними детермінантами прояву політичного ціннісного рівня свідомості є не особливості мотиваційно- потребової сфери, когнітивного стилю та стилю міжособистісної взаємодії, а загальна структура ціннісних орієнтацій, у якій провідне місце посідають цінності соціального, етичного та пізнавального рівнів.
Результати дослідження дають змогу окреслити перспективи подальших теоретичних і практичних розробок, що випливають із його контексту. Перспективними, зокрема, можуть стати лонгитюдні дослідження динаміки формування та прояву політичної культури студентської молоді, більш детальний аналіз когнітивно-рефлексивних механізмів її актуалізації, визначення особливостей прояву політичної культури у різних вікових, статевих, регіональних, професійних групах.
Список використаної літератури
-
Андронова І. Культура вітчизняної історіографії гендерного аспекту політичної культури // Вісник книжкової палати: Науково-практичний журнал. – Київ, - 2006. – с. 47 – 49.
-
Андронова І. Тенденції розвитку зарубіжної історіографії політичної культури // Вісник книжкової палати: Науково-практичний журнал. – Київ, 2004. - № 3. – с. 96 – 105.
-
Білик М. Особливості формування політичної культури сучасної молоді // Соціальна психологія: Український науковий журнал.- Київ, 2004.-№4.- с.96-105.
-
Бебик В. Політологія глобального світу: проблеми теорії і практики // Персонал. – 2005. - № 5. с. 28 – 32.
-
Вовканич С. Політична культура: націоналізм чи регіоналізм // Сучасність, 2004. - № 6 с. 105 – 115.
-
Головуха С. Теоретико методологічні засади вивчення феномену політичної культури // Людина і політика. – Київ, 2003. - № 4. – с. 135 – 141.
-
Дмитренко М. Особливості сучасної політичної культури і проблема визначення // Політичний менеджмент: Український науковий журнал. – Київ, 2005. - № 5. – с. 134 – 138.
-
Коваленко А. Українська політологія: проблеми та крайні періоди встановлення // Сучасність. – 1994. - № 10. – с. 71 – 77.
-
Кокорська О.І. Політична культура: теоретико-методологічні проблеми // Наукові записи. Т. 20. Політичні науки. – Київ, 2002. – с. 24 – 28.
-
Корнаух А. Формування політичної культури молоді на сучасному етапі: Політична культура // Людина і політика. – 2004. - № 5. – с. 134 – 140.
-
Лепіхова Л. Онтогенетичні соціально-психологічні властивості громадської та політичної культури // Педагогіка і психологія: Вісник Акад. пед. наук України. – Київ, 2003. - № 1. - с. 30 – 38.
-
Поліщук І. Концепція політичної культури: структурний аспект // Персонал. – 2005. - № 6. – с. 26 – 30.
-
Поснова Г. Особливості політичної культури молоді // Соціальна психологія: Український науковий журнал. – Київ, 2004. - № 6. – с. 17 – 26.
-
Петрунько О.В. Особливості формування образу сучасного політика в учнівський молоді // Педагогіка і психологія: Вісник Акад. пед. наук України. – Київ, 2005.- № 1. – с. 97 – 102.
-
Порфірова О.Л. Органи державної виконавчої влади: Політична культура та імідж // Трибуна: всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал товариства «Знання».- Київ, 2005.- №11/12.- с.34-36.
-
Поліщук В.В. Концепція політичної культури: структурний аспект // Персонал .- 2005.- №6 .- с.94-123.
-
Порфірова О.Л. Взаємозв’язок політики, права та політичної культури у процесі формування демократичних інститутів // Трибуна: Всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал. – 2004. - № 2. – с. 45 – 53.
-
Стегній О. Регіональний чинник розвитку політичної культури населення України // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.- Київ, 2005. - № 3. – с. 94 – 123.
-
Чальцева О.М. Прівняльний аналіз політичних культур: особливості, проблеми // Трибуна: Всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал. – Київ, 2004. - № 5-6. – с. 29 – 31.
-
Щербак М. Соціально-класові характеристики політичної культури в Україні: досвід застосування соціального тесту. Типи політичної культури // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – Київ, 2006. - № 3. – с. 153 – 161.
-
Бебик В.М., Головатий М.Ф. “Політична культура сучасної молоді”. – Київ, А.Л.Д.. – 1996. – с. 112.
-
Головатий М.Ф. “Політична психологія”. Навчальний посібник для студентів Вищого навчального закладу / МАУП. – Київ, 2001. – с. 134.
-
“Політологія”. Підручник / С. Дзюбко. – Київ, Вища школа. – 2001. – с. 145.
-
Ольшанський Д.В. “Основы политической психологии”. – Москва. – 2001. – с. 365 .
-
Пірен М.І. “Основи політичної психології”. Навчальний посібник. – Київ, “Міленіум”, 2003. – с. 418.
-
Рудакевич В.А. “Ментальність і політична культура української нації”. – Київ, 2001. – с. 317.
-
“Політологія: наука про політику” за ред. проф. Кремень В.Г., М.І. Горлач “Єдінорог”. – Київ, 2002. – с. 348.
-
Матвєєв С.Д. “Політична психологія” Навчальний посібник. – Київ,: ЦУЛ, 2003. – с. 216.
-
Марчук П.П. “Політологія”. – Київ, 2001. – с. 437.
-
Шестопал Є.Б. “Політична психологія”. – Ростов на Дону: “Фенікс”. – 1996.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
