112092 (591026), страница 18

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 18)

Зазвичай у школі учні отримують інформацію про здорову поведінку від педагогів, але вдома батьки повинні контролювати, що саме дивиться їхня дитина по телебаченню. У зарубіжних сім'ях вони намагаються всіляко обмежити перебування дітей перед екранами; замість цього пропонуються спортивні гуртки, художні виставки, походи в музеї та театри, екскурсії та мандрівки [449, с. 79—87].

Школа як один з елементів системи соціалізації повинна не тільки виконувати освітньо-виховну функцію, а й формувати такий рівень, що буде в нагоді учням у дорослому житті. Про відірваність школи від звичайного життя свідчить дослідження французьких педагогів, які провели опитування за анкетою «Чого ви навчилися в школі і яких знань вам бракує?» Ось деякі висловлювання:

1. «Школа не дала нам пізнання світу, навичок гармонійного входження до нього, не озброїла знаннями наших прав, не прищепи­ла інтересу до економіки, подій повсякденного життя».

2. «Школа не навчила нас підтримувати стосунки з людьми, бути відповідальними та солідарними з ними, не надала нам навичок співжиття в колективі».

3. «Школа не навчила нас мислити, оцінювати та усвідомлювати ситуації... не дала навичок критичних суджень... Школа не навчила нас спілкуватися на публіці і бути особистостями» [199, с. 377; 447, с. 10].

Навчання дітей здорового способу життя в школі полягає в прищепленні молоді почуття відповідальності за власне здоров'я (ча Грізаром) [199, с. 396]. Навчання має носити не епізодичний характер, а відрізнятися системністю, сприянням гармонійного розвитку здібностей учнів. Це не тільки класні години або профілактичні заходи, що проводяться класним керівником і присвячені окремим питанням щодо здоров'я людини, а ціла система заходів, які спрямовані на те, щоб дитина усвідомила людське життя і здоров'я як найвищу цінність. Необхідно інформувати дітей про:

—прості і дійові заходи проти дії організму інфекціям;

—значення гігієни, дотримання чистоти, правильного раціону;

—важливість щеплення у профілактиці хвороб [199, с. 396].

Часто вчителі уникають бесід безпосередньо про ті чи інші хвороби, щоб не травмувати дитячу психіку. Але, на нашу думку, якщо це стосується тих хвороб, що стали наслідками вживання наркотичних речовин, алкоголю, сигарет, то треба роз'яснювати реальну картину, і якщо це можливо, підкріплювати слова ілюстраціями.

Лікарня та її працівники насторожують, аби не сказати лякають, дорослих, а малюків тим більше, особливо якщо з лікарнею пов'язані ранні спогади дитинства. Школа повинна навчити дітей сприймати візит до лікаря за необхідний тоді, коли це потрібно, а не тоді, коли вже пізно. Для цього бажано, щоб із шкільною медсестрою, лікарем і учнями було встановлено тісний контакт.

На сьогодні шкільні медпункти проводять профілактичну роботу, наприклад, бесіди про загрозу отруєння грибами, важливість щеплення; здійснюються медогляди стану фізичного здоров'я. Ми вважаємо, що школа спільно з лікарнею повинна тісно співпрацювати, скласти циклограму бесід і профілактичних заходів, які відповідали б віковим особливостям учнів. Що стосується підліткового віку, то необхідні бесіди щодо статевого виховання окремо для дівчат і хлопців, тому що класним керівникам діти не завжди можуть довіритися, ставити питання, що їх хвилює, особливо коли вчитель протилежної статі. Теми бесід, лекцій з лікарем повинні бути актуальними, цікавим, корисними.

Один з найбільш важливих чинників соціалізації—це правильно організоване дозвілля, тобто раціональне використовування вільного часу, оптимальне сполучення в ньому основних функцій: відновлення фізичних та психічних сил людини як запорука фізичного й психічного здоров'я.

Правильна організація вільного часу дитини — це умова для розвитку, самореалізації, розкриття закладених природою нахилів і здібностей, залучення школярів до різних видів діяльності.

У гуртку або в студії учні більш розкуті, безпосередні. Тоді як під час навчання школяр має регулювати свою діяльність, яка повинна відповідати правилам внутрішньо шкільного розпорядку, пра­вилам поведінки учнів, тендерним очікуванням.

Під час дозвілля дитина самостійно обирає той вид діяльності, який більше їй підходить. Ця діяльність здебільш добровільна (але зустрічається таке, що батьки змушують дитину відвідувати той чи інший гурток лише тому, що у своєму дитинстві не змогли реалізувати свої прагнення і бажання), опирається на інтерес, ініціативу. Якщо дитина самостійно виявила бажання обрати той чи інший гурток або досвідчений викладач, з одного боку, і батьки - з іншого, стимулюють та надають відповідну установку, настрій, то дитина отримує багато позитивних емоцій, які є астенічними, тобто гарно впливають на загальний стан здоров'я дитини. I навпаки — негативні емоції, відсутність морального заохочення ведуть до зниження самооцінки, невпевненої поведінки, звичайно, зникає інтерес до такої діяльності.

Правильно дібрати методи та форми роботи в різних групах дозволяє врахування вікових, статевих, інтелектуальних особливостей, наприклад, за даними досліджень психологів, для дітей молодшого шкільного віку характерні емоційність, прагнення до масових, колективних форм діяльності. Тоді як у підлітків перебувають протилежні переживання: з одного боку, не хочеться виділятися і «бути як всі», а з іншого — бажання бути індивідуальністю [68]. За І. Коном, для підліткового віку є характерними диспропорції в рівні та темпах розвитку. Почуття дорослості в підлітків — це новий рівень претензій на рівень, якого він ще не досяг [177]. Беручи до у ваги діяльність, що переважає в певному віці, необхідно будувати специфічні умови, застосовувати окремі засоби для роботи.

Проблемами формування та розвитку інтересів у дітей займалися такі вчені, як С. Шацький, В. Тріоді, Г. Фролова, С. Смирнова, Д Кабалевський, Л. Єрмоленко та ін. [378; 400, с. 61; 418, Т.2, с. 280].

На думку С. Рубінштейна, «інтерес — тенденція або скерованість особистості, що полягає в зосередженості и помислів на певному предметі» [328, с. 320].

Т. Сущенко вважає, що дитяче ставлення до програми виховання та методів роботи залежить від того, наскільки виховний процес відповідає їх інтересам. Виховний процес має бути для учнів цікавою, приємного та життєво важливою справою [368, с. 25].

Велике значення в організації дитячого дозвілля та в реалізації освітньо-виховних завдань відіграють позашкільні установи, зокрема будинки культури.

Основна мета позашкільних виховних заходів — це створити такі оптимальні умови, які допоможуть розвитку особистісної (фізичної і духовної), пізнавальної(у тому числі й інтелектуальної), а також креативної сфер дитини у вільний від школи час.

Під час роботи в гуртках, секціях за допомогою неформального спілкування з однолітками розвивається також комунікативна сфера дитини, збагачується словниковий запас, розширюється кругозір. Під час самоуправління в групі, навіть мінімального, відбувається також розвиток організаційних здібностей, виховується відповідальність за доручену справу. Кожен з членів групи посту­пово проходить усі щаблі від новачка, який тільки адаптується, до досвідченого гуртківця, якому можна доручити важливу справу.

Розвиток емоційної сфери дитини—дуже важлива річ. На думку Г Фролової, вплив на формування емоційної сфери дитини дошкільного та молодшого шкільного віку має принципове значення, тому що в підлітковому віці емоційна сфера розвивається значно повільніше. Для поглиблення емоційного впливу Г Фролова пропонує:

—широке впровадження театралізації;

—організація діяльності учнів на основі створення ігрової ситуації;

—широке використання видів та жанрів мистецтв — прози, поезії, кіномистецтва, музики, образотворчих засобів, танцю, які забезпечують позитивний настрій аудиторії;

• створення атмосфери неформального спілкування, яке дозволяє кожному почувати себе максимально вільним і розкутим;

• створення атмосфери особливої щирості, дбайливості, чуйності для розвитку емоційності особистості;

• розвиток сфери інтересів та потреб дитячої особистості [400, с. 61].

Школа і Будинок культури повинні співпрацювати, тобто бути партнерами. Тісний взаємозв'язок може виражатися в тому, що учні активно беруть участь у підготовці різноманітних заходів, які організовують працівники клубу. У той же час школа у своїй роботі використовує клубні форми проведення свят, зустрічей тощо.

Закон України «Про освіту» та Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI ст.) зазначає, що позашкільне навчання й виховання — невід'ємна частина системи освіти. Необхідно їх націлювати, спрямовувати на задоволення потреб особистості дитини у творчому самовираженні, здобутті додаткових знань, умінь та навичок за інтересами, інтелектуальний та духовний розвиток, підготовку до професійної діяльності [101,с. 15].

Першою спробою наукового осмислення розвитку позашкільної освіти та виховання, реформування форм і методів роботи зі школярами, що досі використовувалися, у якісно нову систему ста­ла «Концепція позашкільної освіти та виховання», у якій викладаються завдання, принципи, основні напрямки та зміст цих видів діяльності[180,с.3].

У структуру позашкільної освіти та виховання входять дитячі та юнацькі комплекси позашкільної роботи. Це різноманітні центри, а саме:

Культурно-оздоровчі	Спортивні секції
	Тренінгові групи зі здорового способу життя
Естетичного виховання	Палаци дитячої та юнацької творчості
	Будинки народної творчості та виховання
	Колективи художньої самодіяльності (театри
	пісні й танцю)
	Об'єднання умільців (вишивання, в'язання,
	робота з деревиною, природними матеріалами
	тощо)
	Музичні школи
	Студії вокальною співу
Екологічно-натуралістичні	Станції спостереження за тваринним та
	рослинним світом
	Екологічні (зелені) патрулі
	Патрулі із захисту тварин
Національно-культурні і	Краєзнавчо-дослідні
	Історичні гуртки
	Народознавстві гуртки
Гуртки технічної творчості	Конструювання моделей
Підліткові клуби за місцем	Клуб фанатів співаків, футбольної команди
проживання та інтересами
Дитячі та юнацькі табори	Літні та санаторного типів

У радянські часи було створено унікальну систему оздоровлення та відпочинку дітей у оздоровчих таборах. Раніше це була налагоджена система таборів, санаторіїв та пансіонатів для сімейного оздоровлення, які було розташовано за містом у мальовничих місцях. На жаль, за останні роки в Україні з економічних причин перестало працювати багато позаміських таборів. На сьогодні одним з головних завдань середовища сучасного табору є створення побутових умов сучасного рівня: достатньої кількості приміщень для творчої роботи з дітьми, як в індивідуальній, та і в груповій формах; побудова спортивних та ігрових майданчиків, а також зон, де б дитина могла побути на самоті, якщо в цьому виникне потреба.

Статистичні факти свідчать про те, що діти потребують оздоровлення. За офіційними даними, лише чверть дітей України відносно здорові, ще стільки перебувають на диспансерному обліку. На одну дитину України в середньому припадає 2,5 види хронічних захворювань.

I все ж таки сучасний табір оздоровлення та відпочинку дітей надає можливість:

• прищепити дітям навички сучасної взаємодії;

• зняти напруження після закінчення навчального року;

• отримати нові знання за допомогою гри, творчих завдань, пошукової й дослідницької діяльності;

—зміцнити й відновити фізичне здоров'я дітей;

—відпрацювати й отримати нові методики та педагогічні технології;

—створити систему фізичного, інтелектуального й психологічного оздоровлення [82].

Як видно з наведеної таблиці, характер діяльності позашкільних закладів виховання різноманітний. Це і пізнавальний, і дослідницький, і творчої спрямованості, цілі окремих гуртків і секцій багато в чому перетинаються, наприклад, колективи художньої самодіяльності основною метою бачать естетичне виховання, але це і фізичний розвиток дітей, і прищеплення почуття стилю, розвиток пластики, грації тощо.

Позашкільні заклади освіти організовують навчально-виховний процес серед різновікових та різностатевих учнівських (для молодших школярів, підлітків, юнаків) об’єднань. При цьому використовуються індивідуальні, групові, масові форми проведення та різні методи роботи.

Позашкільні заклади мають такі характерні функції педагогічного процесу:

• початкова, яка спрямована на те, щоб задовольнити інтереси учнів до окремого виду діяльності;

• основна — формування особистості дитини в процесі певної діяльності.

За статистичними даними, на сьогодні існує більш ніж дві тисячі позашкільних закладів, які охоплюють своєю діяльністю біля двох мільйонів учнів. Але привертають увагу серйозні проблеми, пов'язані з матеріальним, технічним забезпеченням, з одного боку, та недостатньою науково-методологічною та методичною забезпеченістю працівників культури, учителів, вихователів, педагогів цієї сфери, а також керівників гуртків — з іншого. Ці фактори часто стають основними причинами припинення існування позашкільних закладів.

Можна сказати, що при функціонуванні відкритої соціально-педагогічної системи утворюється механізм взаємодії єдності й наступності виховного впливу у всіх мікро соціумах, членом якого є молода людина.

Аналізуючи соціальні взаємодії, В. Харчева визначає три їх рівні [403]:

І рівень — міжособистісні; II — групові; III — соцієтальні.

Характеристики

Список файлов ВКР