Популярність марафону продовжує рости. Він вийшов на міжнародну спортивну арену, у змаганнях з марафону почали брати участь бігунки з країн Східної Європи. У 1982 р. переможницею в змаганнях на Європейський кубок стала радянська спортсменка З.Іванова (2:38.58).

2.3 Перспективи розвитку жіночого марафону

Ми очікуємо, що найближчим часом результати жінок наблизяться до результатів чоловіків, а існуюча нині тенденція проводити роздільні змагання остаточно відійде в минуле. Багато спортсменок люблять бігти разом з найбільш сильними марафонцями. Грехем дотримується думки, що, подібно змаганням у різних вікових категоріях, суто жіночі забіги не приносять користі; на його думку, вони тільки сприяють твердженню міфу про фізичну перевагу чоловіків. Останнє розуміння викликає сумнів, оскільки багато досвідчених бігунок вважають, що вони відтиснуті на другий план чоловіками, і дійсно люблять змагатися тільки в колі жінок [1].

Одна відома спортсменка сказала: "Поле діяльності для жінок розшириться, якщо буде проводитися усе більше жіночих забігів. Відчуття лідера змагань у жіночому забігу дуже відрізняються від відчуттів лідируючої серед жінок у змішаному забігу. Маючи можливість зустрітися з переможницею на Олімпійських іграх у Лос-Анджелесі і взяти участь у змаганнях на своєму рівні, жінки одержують необхідний емоційний заряд, що дозволяє їм продовжувати інтенсивні тренування".

У майбутньому жінки усвідомлюють, що тренуватися вони повинні так само напружено, як і чоловіка. Тренування на рівних дозволить повніше реалізувати потенціал, що накопичується в жіночому організмі. Однак перш, ніж відправитися на заняття і почати набирати свій тижневий кілометраж у 100 миль, згадаєте про принцип поступово зростаючого навантаження, про необхідність зберігати розсудливість, підтримувати гарне самопочуття й уникати травм, таких, як тріщини кісток внаслідок ударів стопи об дорожнє покриття [22].

Малоймовірно, що згодом можливості обох статей у бігу на дистанцію 42 км 195 м будуть визнані абсолютно рівними. Безсумнівно, результати, показані жінками в бігу на довгі дистанції, де витривалість має більше значення, ніж силові якості, додають теоріям про рівність статей переконливість. Однак відома бігунка Марджорі Подгайні думає, що це неможливо без фізіологічної еволюції, тому що жіночий організм не пристосований до розвитку швидкісних якостей. Сьогоднішні переможці марафонських забігів так само мають потребу у швидкості, як і у витривалості.

Поки що жіночий марафон переважно розвивається в тому ж напрямку, що і чоловічий.

Говорячи про рівність чоловіків і жінок, ні в якому разі не можна забувати і про розходження. У жінок існують свої, тільки їм властиві проблеми і труднощі, у чоловіків - свої.

Жіночий організм організований інакше, ніж чоловічий. Менший об`єм м'язових тканин, менші розміри серця, більш низький, у порівнянні з чоловіками, рівень постачання гемоглобіном, що обмежує швидкісні й аеробні можливості. Кістки в жінок здатні витримати набагато менші навантаження, а це приводить до більш частих тріщин кісток стопи. Тестування показує, що жінки мають більш низькі аеробні можливості, хоча деякі з представниць прекрасної статі і не уступають у цьому плані чоловікам, і напружене тренування, імовірно, може згладити ці розходження. У той же час змагання в тривалому бігу говорять про наступне: жінки виявляють велику емоційну стабільність і стійкість.

Такі істотні розходження, про які жінки, що займаються марафонським бігом, неодмінно повинні пам'ятати.

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ТА ОБМЕЖЕННЯ УЧАСТІ ЖІНОК У МАРАФОНАХ

3.1 Особливості жіночого організму

За всіх часів жінок, що займаються спортом, хвилювали проблеми, зв'язані з народженням дитини. Передбачаються високі і тривалі навантаження, марафонський біг на перший погляд особливо небезпечний у цьому змісті. Однак багато жінок, що продовжували тренуватися аж до останніх тижнів вагітності, благополучно народили і через кілька тижнів після пологів відновлювали тренування. Це, звичайно, не означає, що подібне відношення до занять спортом може бути рекомендовано кожній жінці. У будь-якому випадку необхідно звернутися за радою до лікаря, що бажано спеціалізується в питаннях бігу. Порадою медиків не слід нехтувати.

Давайте розберемося, що ж відбувається в організмі жінки, що займається бігом [22].

Учені думають, що багато хто (хоча і не усі) жінки з високим тренувальним кілометражем у період підготовки до марафону страждають порушеннями менструального циклу. За даними Інституту досліджень здоров'я жінок (Мельпомена) було зареєстровано 19,4 % випадків порушень циклу, але тільки 3,4 % жінок страждають аменореєю (повне припинення менструацій); іноді менструальний цикл просто подовжується. Доктор Едвін Дейл (Медична школа при Університеті Еморі) вивчав реакцію організму жінки на інтенсивні тренування. Він визначав наявність тих або інших хімічних речовин у жіночому організмі в різні фази циклу. Виявилося, що під час тренування рівень деяких гормонів падає. Часом тривалість менструальних циклів значно зменшується. Це було б досить невтішною новиною для тих, хто збирається стати матір'ю, якби після зниження інтенсивності тренувань гормональні рівні не відновлювалися до норми, так само як і менструальному циклі не знаходив свою регулярність. Таким чином, тільки тим жінкам, хто збирається народити дитину, треба зменшити обсяг фізичних навантажень.

Але ряд інших учених, на противагу Е. Дейлу, заперечують наявність зв'язку між інтенсивним тренуванням і порушеннями циклу. Вони стверджують, що в багатьох активно тренуючихся жінок цикли цілком регулярні; що ж стосується виникаючих часом порушень, то в цьому, імовірно, причиною є інші фактори, такі, як харчування, зміна ваги тіла, порушення сну, психічні й емоційні стреси і навіть події особистого життя. Серед можливих причин відхилень від норми - зменшення обсягу жирових тканин, недостатня кількість холестеролу, що надходить в організм з їжею, що необхідний для утворення естрогену й інших гормонів; блокування ендорфінами гормональної діяльності гіпофізу; нарешті, порушення терморегуляції, коли гіпоталамус починає брати на себе функції регулятора температури, "забуваючи" про свою головну роль - бути органом, що підключає гіпофіз до репродуктивного циклу. На думку одного з учених, усі ці гіпотези правдоподібні, але поки вони не одержали скільки-небудь переконливого підтвердження з боку вчених [1].

Як би то ні було, треба пам'ятати, що, говорячи про інтенсивне тренування, ми маємо на увазі тижневий кілометраж у 60-100 миль і більш. Якщо ви пробігаєте в тиждень всього 25-30 миль, то навряд чи зштовхнетеся з який-небудь з цих проблем.

Однак учені зробили й інше відкриття: заняття бігом підвищують імовірність вагітності, якщо тільки жінка не схильна до викидня в силу якихось інших причин. Фахівці прийшли до висновку, що фізичні вправи впливають не тільки на вагітність, але і полегшують сам процес пологів. Звичайно, не варто збільшувати навантаження в період вагітності, у той же час немає ніяких причин припиняти регулярні заняття спортом. Як показали тести, при постійних навантаженнях аеробна продуктивність у перші місяці вагітності знижується досить незначно, але потім, в останні три місяці, залишається приблизно на одному і тому ж рівні, незважаючи на неминуче збільшення у вазі.

Однак якщо ви запекла аматорка марафонського бігу, то ви можете перестаратися в тренуваннях. Тому в цей період надзвичайно важливо консультуватися з лікарем і повідомляти йому про всі зміни вашого самопочуття, що насторожують [22].

Дотепер жінкам приходиться зіштовхуватися з недовірою і навіть відверто негативним відношенням до жіночого бігу. Але, на щастя, лікарі зараз бачать навіч ті переваги, що дає людині спорт, тому що вони мають можливість порівнювати активно тренуються людей з тими малорухомими "інвалідами", з якими найчастіше зустрічаються у своїй практиці.

3.2 Особливості потовиділення

Справді, під час інтенсивних тренувань жінки начебто б не так сильно упрівають, на відміну від чоловіків. Справа в тім, що потовиділення відбувається набагато більш ефективно, а це поліпшує їх внутрішню терморегуляцію.

Відомо, що піт, випаровуючись з поверхні шкіри, охолоджує тіло. Якщо шкіра дуже пітна, то це означає: організм виділяє піт у кількості, що перевищує те, що може випаруватися за досить короткий відрізок часу. Це приводить до порушення теплової рівноваги і зневоднюванню. В ідеалі для максимального охолодження тіла піт повинний виділятися з такою же швидкістю, з який він випаровується.

Ця особливість їхнього організму означає також, що жінки краще, ніж представники протилежної статі, пристосовані до бігу в жарку погоду. Оскільки обсяг жирових тканин у жінок більше, учені припустили (але не довели), що ці жирові тканини, оточуючи підшкірні судини, перешкоджають кондуктивному теплообміну в більшому ступені, ніж у чоловіків-бігунів, які як правило не страждають надлишковою вагою. З усією визначеністю можна сказати тільки одне: споживання в достатніх кількостях рідини має для бігунів життєво важливе значення. Незалежно від властивих вам особливостей потовиділення пийте часто. Інша фізіологічна особливіть жіночого організму, що викликала безліч суперечливих суджень фахівців в останні роки, це, як ми вже говорили, більш високий обсяг жирових тканин (у худих спортсменок він вище, ніж у чоловіків, на 5 %). Першою заговорила про це як про перевагу доктор Джоан Алліот. Оскільки організм тренованих спортсменів на ранніх етапах бігу використовує як паливо в більшому ступені жири, ніж запаси глікогену, їм вдається уникнути горезвісного "бар'єра", коли виявляється, що запаси глікогену уже витрачені. Раз жирових запасів у жінки більше, міркує Алліот, то і використовують вони ці запаси ефективніше. Так, обсяг жирових тканин у жінок вище, так, треновані спортсмени використовують їх на ранніх етапах бігу, однак припущення, що якщо людина споконвічно володіє великими жировими запасами, то, виходить, і вміє ними правильно розпорядитися, залишається усього лише припущенням [9].

Американський учений Д. Костилл піддав цю теорію ретельному аналізові і знайшов її неспроможною. Його дослідження показує, що наявність у людини великого обсягу жирових тканин може бути обумовлено неефективним їх використанням. Разом з тим те пояснення, що він дає фактам виникнення "бар'єра" на визначеному етапі бігу в жінок-марафонців, не безперечно, оскільки це явище часте викликається надмірним підвищенням рівня молочної кислоти в організмі. В основі явища скоріше неправильно узятий темп бігу, ніж виснаження запасів глікогену. Складності, з якими зіштовхнулася в 1982 р. Грете Вайц на 24-ій милі дистанції, не були викликані повною витратою глікогену. Проте Костилл правий, стверджуючи, що жировий прошарок у бігуна не що інше, як "мертвий" баласт.

Однак перш ніж відкинути цю теорію, розглянемо результати бігу на наддовгі дистанції. Чоловіки, учасники ультрамарафонів, як правило, не настільки худі, як "чисті" марафонці. По обсязі жирових тканин вони часом перевершують першокласних марафонців у два рази. У такому випадку правомірне питання: чи є жировий запас, який можна використовувати після виснаження глікогену, серйозною перевагою для жінок-марафонців? Результати ультрамарафонців свідчать про те, що першорядне значення для перемоги мають усе-таки не жирові запаси, а воля до перемоги. Може бути, саме завдяки цій якості жінки досягають таких успіхів у бігу на довгі і наддовгі дистанції [11].

3.3 Особливості харчування марафонців

Говорячи про надлишкову вагу - проблему, настільки розповсюджену серед жінок-бігунок, особливо молодих, не можна обійти і відсутність у ряді випадків правильного харчування.

Багато бігунів мають складності (мова йде про захворювання і травми, типових для бігунів) саме в силу того, що протягом тривалого часу вони неправильно харчувалися.

Більшість представниць прекрасної статі починають задумуватися про свою вагу вже у віці 12-14 років. У цьому винний стереотип жіночої краси, що склався в суспільстві. Найчастіше жінки їдять набагато менше, ніж потрібно для підтримки гарного самопочуття, прагнучи уникнути збільшення у вазі. Ця проблема набуває особливо важливого значення для тих, хто займається бігом і більше має потребу в раціональному режимі харчування. Крім того, жінок, що зайво емоційно переживають свою невідповідність еталону краси, біг залучає як засіб пустити в хід зайві калорії, але ця проблема надалі ускладнюється. Як правило, молоді жінки цього типу протягом двох років успішно змагаються завдяки свій худорбі, завзятості і любові до бігу. Однак потім вони неминуче починають повніти, і настає психологічна криза. Потреби організму в харчуванні повинні задовольнятися; жінки, що переживають складний період у своєму житті, потребують кваліфікованої допомоги. Нервова анорексія (відсутність апетиту) і булімарексія (спорожнювання кишечнику відразу після прийому їжі) є захворюваннями, найбільш розповсюдженими серед молодих жінок, що займаються бігом, зокрема серед студенток. Крім цього, жінки даного типу також часто страждають порушеннями менструального циклу [1].

Жінка-марафонець, що зштовхнулася у свій час з подібними труднощами, говорить, що багато тренерів, що працюють з жінками, досить стурбовані фактами підвищення результативності в спортсменок, що скинули вагу. Справа в тому, що молодим атлеткам, студенткам 1-го і 2-го курсів університетів, що перестали приймати їжу в достатній кількості, рідко вдається зберегти гарну спортивну форму протягом усіх чотирьох років навчання. Багато хто із першокласних спортсменок пройшли через ці труднощі, деякі лише зовсім недавно зуміли домогтися успіху після спаду, що йшов за першими шаленими перемогами. Жінки можуть залишатися стрункими протягом довгого років, тренуючись з усе зростаючою інтенсивністю, але при цьому важливо правильно і добре харчуватися, зберігати бадьорість, гарне самопочуття, урівноваженість і не одержувати травм.

ВИСНОВКИ

Біг на марафонські дистанції є одним з найбільш цікавих і популярних видів змагань в легкій атлетиці і з кожним роком одержує усе більше поширення.

До марафонської дистанції відносяться дистанції до 42 км 195 м. У марафонському бігу реєструються вищі досягнення, оскільки ці змагання проводяться на різних трастах, з різним профілем дистанції.