У багатьох країнах світу досить популярні і різні пробіги на "наддовгі дистанції або традиційні змагання з марафонського бігу, у яких беруть участь спортсмени з різних країн. Ще більш поширені кросові змагання в бігу на довгі дистанції.

У 1897 р. п'ятнадцять бігунів вийшли на старт, щоб пробігти 24 милі, що відокремлювали їх від Бостона. Це був другий марафонський забіг на американській землі. Особливо популярний і має національні традиції розвитку біг на довгі дистанції в таких країнах, як Фінляндія, Швеція, Великобританії, США. Таким чином, марафонський біг є одним із самих важких видів легкої атлетики, що вимагають міцного здоров'я, високої ступеня тренованості і витривалості.

Марафонський біг набуває все більшої популярності. Досить багату історію має виникнення жіночого марафону. Тривалий час жінки боролися за право участі у марафонському бігу. Відомо досить багато жінок, які приймали участь у різних марафонах і завойовували нагороди та показували високі результати.

Прояв високого рівня спеціальної працездатності марафонця можливо завдяки досягненню значних величин аеробної продуктивності, раціональної швидкісно-силової підготовки і спеціальної швидкості. Спеціальна витривалість марафонців досягається за допомогою застосування різних засобів і методом спортивної підготовки.

Досягнення найвищих рівнів спеціальної працездатності вимагає кумулятивного використання різних засобів фізичної підготовки, кумулятивного впливу навантаження і специфічних природних факторів або штучно створених умов, а також ударних об'ємних і інтенсивних фізичних навантажень. Невід'ємною частиною такого режиму підготовки є використання локальних і глобальних засобів відновлення. Постійне підвищення обсягу й інтенсивності тренувальних навантажень повинне супроводжуватися закономірним зростанням контролю.

Сучасна підготовка марафонця - складний, багаторічний процес, що вимагає високого рівня знань суміжних дисциплін, а також усіх тонкостей методики спортивного тренування.

Особливості жіночого організму у більшості дослідників не завжди викликали прихильність залучення їх до марафонського бігу. Це зумовлено впевненістю більшості дослідників у тому, що жінка повинна народити дитину, а тривалі навантаження можуть значно вплинути на цей процес. Все ж таки в організмі жінок при тривалих навантаженнях відзначаються певні зміни.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Браун С., Грэхем Д. Цель – 42: Практическое руководство для начинающего марафонцы. – М.: Физкультура и спорт, 1989. – 190 с.

2. Граевская Н. Д.. Влияние спорта на сердечно-сосудистую систему.— М.: Медицина, 1975.— 277 с.

3. Гуревич М. Н., Бернштейн С. А. Основы гемодинамики.— К.: Наук, думка, 1979. — 228 с.

4. Дехтярь Г. Я. Электрокардиографическая диагностика. — М.: Медицина, 1972.—282 с.

5. Ильчевич Н. В., Бадзиля Ю. П. О роли рецепторного аппарата каротидного синуса в регуляции гемодинамики после физической нагрузки // Соврем, пробл. регуляции кровообращения. — К.: Наук, думка, 1976. — С. 83 — 89.

6. Карпман В. Л., Хрущев В, С, Борисова Ю. Б. Сердце и работоспособность спортсмена. — М.: Физкультура и спорт, 1978. — 120 с.

7. Козловский Ю. И. Скоростно-силовая подготовка бегунов на средние и длинные дистанции. — К.: Здоров'я, 1980. — 96 с.

8. Козловський Ю. Г. Початкова подготовка бігунів на середні та довгi дистанції. — К.: Здоров'я, 1982.— 182 с.

9. Козловский Ю. И. Бег на 3000 м о препятствиями. — К.: Здоров'я, 1984. — 152 с.

10. Козловский Ю. И. Формирование выносливости у бегунов на средние и длинные дистанции. — К. : Вища шк., 1985.— 154 с.

11. Козловсикй Ю.И. Марафонсикй бег. – К.: Здоровья, 1989. – 144 с.

12. Макаров А. И. Бег на средние дистанции. — М.: Физкультура и спорт. 1973. — С. 29 — 31.

13. Мартиросов А. Б. Методы исследования в спортивной антропологии. — М.: Физкультура и спорт, 1982. — 100 с.

14. Меерсон Ф. 3. Адаптация сердца к большой нагрузке и сердечная недостаточность. — М.: Наука, 1975. — 262 с.

15. Мотылянская Р. Е. Выносливость юных спортсменов. — М.: Физкультура и спорт, 1969. — 224 с.

16. Мотылянская Р. Е. Отбор в спорте // Теория и практика физ. культуры. — 1971. — № 9. — С. 27.

17. Нечипоренко О. Два парадокса // Легкая атлетика. - 1965. — № 8. — С. 12.

18. Осташев П. В, Прогнозирование способностей футболистов. — М.: Физкультура и спорт, 1982. — 96 с.

19. Платонов В. Н. Теория и методика спортивной тренировки. — К.: Ви-ща шк., 1984. — 352 с.

20. Тер-Ованесян А. А., Тер-Ованесян И. А. Педагогика спорта. — К.: Здоров'я, 1986. — 208 с.

21. Теннов В. Г., Макаров Л. Н., Сирис П. С. Легкая атлетика. — М., Просвещение, 1984. — С. 81 — 84.

22. Шорец П.Г. Стайерский и марафонский бег. – М.: Физкультура и спорт, 1970. – 88 с.