176356 (Ефективність виробництва плодово-ягідної продукції), страница 24

Протягом 1997-2000 рр. в СВК “Фрунзе” спостерігаються низькі показники ефективності реалізації продукції – низький рівень товарності (в середньому 73,4%), висока собівартість продукції та збитковість галузі. Організація фірмової торгівлі наприкінці 2000 року вплинула на загальний стан садівництва у кооперативі. Протягом трьох останніх років частка виручки від реалізації у фірмовій торгівлі відповідно становила 61,4; 57,9 і 83,4%. У 2000 році працював тільки один магазин, який реалізував 1305 ц плодово-ягідної продукції і забезпечував 63,6% виручки від реалізації загального обсягу плодів і ягід в господарстві. Усвідомлюючи значення фірмової торгівлі для підприємства, СВК “Фрунзе” відкриває згодом ще 4 магазини.

Перевагою фірмової торгівлі для сільськогосподарських підприємств поряд з іншими каналами реалізації є:

• можливість аналізу конкурентоспроможності, вивчення цін й асортименту плодів та ягід в області, вивчення кон’юнктури ринку;

• підвищення якості продукції та передпродажної підготовки;

• вивчення споживчого попиту населення;

• низькі ціни та торгівельні націнки, що зумовлює до збільшення кількості споживачів;

• організація та забезпечення рекламної діяльності в господарстві.

За нашими розрахунками, збільшення обсягів реалізації плодово-ягідної продукції в ДГ “Мелітопольське” за рахунок фірмової торгівлі на 20% дасть змогу збільшити загальний обсяг реалізації на 9600 ц, при цьому прибуток від реалізації плодів і ягід зросте на 61,3 тис. грн., рівень рентабельності буде складати 46,8%. Запровадження фірмової торгівлі дозволить зменшити середню ціну реалізації в господарстві на 5%, що дасть змогу конкурувати на ринку не тільки за рахунок високої якості продукції, а й за рахунок рівня цін. Один з основних показників ефективності – прибуток на 1 га – становитиме 1215,2 гривень.

Одним із негативних аспектів започаткування фірмової торгівлі сільськогосподарської продукції є залучення фінансових засобів і великих обсягів капіталовкладень протягом короткого строку, що зумовлює необхідність одержання банківських кредитів або залучення інвесторів. У нинішніх умовах сільськогосподарські підприємства ще не в змозі відкрити фірмові магазини за рахунок власних засобів. Вартість магазинів СВК “Фрунзе” коливається від 200 до 300 тис. грн., а основними витратами в них є оплата праці (35 – 40%) та автопослуги (20-30%). Спочатку необхідно організувати систему виїзної торгівлі, відкриття спеціалізованих відділів у супермаркетах, універмагах обласних і районних центрів, фірмових лотків на місцевих споживчих ринках, ярмарки та виставки.

У господарствах необхідно створювати відповідні служби, діяльність яких спрямовуватиметься не тільки на пошук каналів реалізації вирощених плодів і ягід, а й орієнтуватиметься на конкретних споживачів, на формування їх попиту і на цьому підґрунті визначення обсягів виробництва плодів та ягід. Спеціалізовані маркетингові служби повинні створюватись безпосередньо в господарствах або за допомогою сторонніх організацій, залучених на договірних засадах.

Вивчення маркетинговою службою ринку дає змогу забезпечувати вигідні канали збуту плодово-ягідної продукції, пошук нових порід і сортів, які мають попит на ринку, та забезпечення рентабельності виробництва плодів та ягід.

Однак, як свідчать дослідження, не всі сільськогосподарські підприємства мають змогу створити власні маркетингові служби. До цієї групи належать лише спеціалізовані господарства або великі прибуткові підприємства з багатогалузевою структурою виробництва. Більшість господарств може отримувати ринкову інформацію про канали реалізації та поточні ціни від районних й обласних управлінь, які в свою чергу повинні мати відділ збуту та реклами, відділ вивчення ринку та стратегії підприємства, відділ закупівель.

В умовах розвитку нових форм господарювання, для підтримки конкурентоспроможності та фінансової стійкості підприємств в регіоні необхідно створити обслуговуючі кооперативи різних напрямків, в яких мають потребу підприємства (заготівельні, переробні та постачальницькі). Засновниками кооперативу будуть власники майнових паїв реформованих сільськогосподарських підприємств. Розрахунок пайових внесків кооперативу може здійснюватися з урахуванням обсягів продукції, що буде реалізована через обслуговуючий кооператив. Такий кооператив може об‘єднувати 5-10 сільськогосподарських підприємств, але бажано одного району для зниження транспортних витрат. Основна мета обслуговуючого кооперативу полягає в реалізації плодово-ягідної продукції підприємств-членів кооперативу, а також постачання їм матеріально-технічних засобів. Саме через обслуговуючі кооперативи господарства одержуватимуть інформацію про ринки збуту плодів та ягід, які виробляються в регіоні.

Важливе місце в реалізації плодово-ягідної продукції належить оптовій торгівлі. Однак в Україні формування ринку плодово-ягідної продукції почалося з роздрібної а не оптової торгівлі, тобто ще не створена досконала система ринку. Тому виявляється актуальним розгляд проблем створення й організації діяльності регіональної оптової торгівлі в Україні. Оптовою реалізацією плодово-ягідної продукції повинні займатися оптові ринки, агроторгові доми, ярмарки, обслуговуючі кооперативи.

Нині більшість оптових ринків створені без участі сільськогосподарських підприємств і функціонують на підприємницькій основі. Товарообіг приватних оптових підприємств у 2002 р. дорівнював 83,8% загального товарообігу, при цьому колективних підприємств – тільки 14,0 відсотків.

Поширеною формою оптової торгівлі є оптові ринки плодово-ягідної продукції. Оптові регіональні ринки є не тільки регулятором внутрішніх ринкових цін, а й беруть на себе функцію інформаційної служби з питань дослідження кон’юнктури ринку.

Продаж плодово-ягідної продукції на оптовому ринку доцільний у тому разі, якщо:

• різниця між роздрібної ціною та витратами виробництва значна;

• продукція швидко псується й потребує термінового продажу;

• обсяги реалізації плодів та ягід невеликі;

• існує розгалужений ринок плодів та ягід.

Оптові ринки сприяють зменшенню кількості учасників в ланцюгу каналів реалізації безпосередньо від сільськогосподарських підприємств до населення. Вони повинні скорочувати кількість посередницьких фірм, які впливають на збільшення ціни реалізації плодів та ягід. Чим менше посередників, тим, відповідно, нижча ціна реалізації для споживача (табл. 3.13)

Таблиця 3.13

Основні елементи діяльності оптового ринку

Основною проблемою створення в регіоні оптового ринку плодово-ягідної продукції є його розміщення з урахуванням економічних і географічних умов. Оптовий ринок повинен знаходиться поблизу сировинної бази, тобто безпосередньо в основному районі виробництва плодів та ягід. Постає завдання забезпечити також діяльність оптового ринку необхідними трудовими ресурсами, що зумовлює потребу створення його у великому населеному пункті.

Cтворення оптового ринку в регіоні повинно здійснюватися з урахуванням розміщення основних виробників плодово-ягідної продукції, наявності курортної зони і розміщення споживачів, які купують продукцію різної кількості та якості й за різною ціною.

Дані про виробництво плодів та ягід у 2002 р., розміщення трудових ресурсів та населення за районами, розташування плодоовочеконсервних заводів у Запорізькій області, наведені в додатку в Х.1.

Основні виробники плодово-ягідної продукції розташовані на півдні регіону, а саме в Мелітопольському, Михайлівському та Веселівському районах, що утрудняє доставку продукції до оптового ринку, тим самим підвищує ціни реалізації. Тим більше, що основні споживачі плодово-ягідної продукції знаходяться у Запорізькому, Мелітопольському, Бердянському та Якимовському районах в літній період, що потребує постійного, безперервного постачання продукції (Додатки Х.2, Х.3)

Ці обставини свідчать про необхідність створення оптової мережі на півдні досліджуваного регіону. Основний обсяг продукції, який виробляється в області, сконцентрований у Мелітопольському районі, що дає підстави для порушення питання про створення плодово-ягідного ринку в районному центрі Мелітополь за таких умов: Мелітополь знаходиться в 110 км від обласного центра Запоріжжя, відповідно в 90 км і 60 км від курортних зон Бердянськ і Кирилівка; на території міста розташований плодоконсервний завод; Мелітопольський район є основним виробником якісної плодово-ягідної продукції; розвинута транспортна мережа дозволяє постачати продукцію в різні регіони України та ближнє зарубіжжя; через Мелітополь пролягає траса Москва-Сімферополь; наявність кваліфікованих спеціалістів, економістів, маркетологів, менеджерів та керівників.

Мета створення оптового ринку полягає у цілорічному, безперервному постачанні якісної плодово-ягідної продукції, забезпеченні гарантованого ринку збуту сільськогосподарським підприємствам у регіоні за оптимальними цінами, підвищенні ефективного розподілу продукції у великих містах, курортних центрах, екологобезпечних районах і окремих районів області та спрощення й скорочення ланцюга постачання продукції від виробника до споживача. Основні функції оптового ринку визначені у взірцевому Статуті (Додаток Ц).

Діяльність оптового ринку зумовлює наявність кваліфікованих кадрів, які забезпечують ефективну роботу в усіх регіонах області за рахунок пошуку нових сільськогосподарських підприємств, що вирощують плодово-ягідну продукцію, реалізації продукції в регіонах області та за її межами, просування продукції й рекламної діяльності, надання ринкової інформації підприємствам і населенню, організації семінарів для фермерів і сільськогосподарських товаровиробників. Організаційна структура передбачає наявність п‘яти підрозділів, які у свою чергу поділяються на відділи, та юридичну службу. Основним підрозділом є маркетинговий, якому підпорядковані відділ реалізації та аналізу ринку, інформаційний відділ, відділ електронної реалізації та відділ по зв‘язках із громадськістю. Виробничий підрозділ включає цехи первинної упаковки та зберігання, технологічний відділ і відділ якості та стандартизації. У майбутньому для безперервної роботи оптового ринку та постачання плодів та ягід протягом року пропонується увести цех переробки плодів та ягід та цех виробництва сухофруктів.

У більшості випадків сільськогосподарські підприємства реалізують плоди та ягоди невеликими обсягами, нестандартними партіями продукції та різними товарними сортами. Тому на рівні одного чи двох районів необхідно створювати агроторгові доми, які регулярно закуповуватимуть плодово-ягідну продукцію невеликими обсягами, підсортовують її та комплектують до оптимальної партії.

Як свідчать результати дослідження, нині поширюється реалізація плодово-ягідної продукції через місцеві ярмарки в період збору урожаю. Сільськогосподарські підприємства постачають на ярмарки плоди та ягоди у великому обсязі, широкому асортименті й відповідної якості та у визначений строк. Це дає можливість підприємствам одержати додатковий прибуток, рекламувати нові сорти продукції, утвердитися на ринку й одночасно вивчити конкурентів і ринок збуту плодово-ягідної продукції.

Ярмаркову діяльність та участь у виставках в ринкових умовах необхідно розглядати як один з ефективних засобів здійснення політики розподілу, що дозволяє сільськогосподарським підприємствам здійснювати одночасно і ціноутворюючу, і збутову, і товарну політику. Це дає змогу ознайомитися з виробничою діяльністю господарства та його продукцією, а також налагодити особистий контакт із споживачами. На відміну від реалізації продукції за контрактом, який укладається з підприємствами, на ярмарку споживач має можливість переконатися в якості продукції. За даними анкетування, 70-80% населення області приймає рішення про купівлю плодів чи ягід безпосередньо на місті продажу. Цим ярмарок значно відрізняється від інших каналів збуту плодово-ягідної продукції, які не вимагають приймати рішення у даний момент.