176356 (Ефективність виробництва плодово-ягідної продукції), страница 23

Таким чином, впровадження інтенсивних технологій вирощування плодово-ягідних культур на основі дотримання умов технологічної дисципліни, удосконалення агротехнічних заходів з урахуванням розвитку науково-технічного прогресу і економічного обґрунтування дозволить не тільки нарощувати обсяги виробництва плодів і ягід, але значно підвищити ефективність виробництва плодово-ягідної продукції.

3.3 Удосконалення ринкового механізму та системи реалізації плодово-ягідної продукції

В умовах ринкової економіки однією з основних проблем ефективності ведення садівництва є не тільки удосконалення технології вирощування, підвищення урожайності, зниження затрат праці та собівартості виробництва, а й пошук вигідних каналів збуту вирощеної продукції. За останні десять років проблема недосконалої організації продажу плодово-ягідної продукції була однією з причин зниження обсягів виробництва. Після скасування держзамовлення більшість сільськогосподарських підприємств не в змозі реалізувати плоди і ягоди в потрібному обсязі та за доступною ціною, що поступово призвело до збитковості галузі. Великих втрат зазнали не тільки виробники плодово-ягідної продукції, а й переробні підприємства та міське населення, які отримують та споживають плодову продукцію в недостатньому обсязі, низької якості та купує її за високими цінами.

Отже, залежно від того, наскільки швидко та успішно сільськогосподарські підприємства будуть досліджувати ринок, виробляти якісну плодово-ягідну продукцію, організовувати постачання на ринок та реалізувати її, буде визначена подальший напрямок їх діяльності.

Удосконалення традиційних та пошук нових каналів збуту плодово-ягідної продукції є постійною турботою сільськогосподарських підприємств. Господарства збувають свою продукцію на невигідних умовах: за низькою ціною, дрібними партіями та несвоєчасно, що призводить до псування її. Керівники сільськогосподарських підприємств звикли використовувати найшвидші канали реалізації для забезпечення швидкого товарообігу. Вони не в змозі швидко реагувати на зміни ринку та вирішувати, який канал реалізації буде найефективнішим для них. Різноманітність можливих каналів збуту плодів і ягід відображена на рис. 3.2

З наведеної вище схеми видно, що найкоротшим шляхом збуту продукції є безпосередній зв’язок між сільськогосподарськими підприємствами та споживачами, тобто прямий продаж плодів і ягід на ринку та безпосередньо на підприємстві. У літній період необхідно створювати ринки плодово-ягідної продукції у великих населених пунктах та курортах, відстань до яких від сільськогосподарських підприємств має бути в середньому не більшою 50-80 км для того, щоб господарства могли відшкодувати транспортні витрати. У такій типу торгівлі повинні брати участь невеликі господарства різних форм власності в яких садівництво є додатковою галуззю.

Як свідчать результати дослідження доцільно використовувати декілька різноманітних каналів реалізації у певний час для стабільного продажу продукції, підвищення рівня товарності, підтримки конкурентоспроможності, зберігання плодово-ягідної продукції, підтримки якості плодів та ягід (табл. 3.11)

Таблиця 3.11

Розподіл каналів реалізації продукції об‘єктами ринкової інфраструктури за видами діяльності

Канали збуту продукції відрізняються за умовами закупівлі, продажу, зберігання, транспортування, первинної переробки, сортування та надання ринкової інформації Однак, переважаючою формою при прямому каналі реалізації повинна бути закупівля плодово-ягідної продукції в сільськогосподарських підприємствах на контрактних умовах, особливо таких культур як яблука та черешні, на які припадає 60-70% від обсягу прямого продажу в сільськогосподарських підприємствах досліджуваної області. Контракти між сільськогосподарськими та комерційними підприємствами укладаються на початку року за плановою собівартістю продукції та коригується при реалізації з урахуванням поточної ринкової кон’юнктури та виробничих витрат на виробництво плодів і ягід.

Прямий продаж переважний за рахунок того, що між виробниками та споживачами плодів немає торгових посередників. Однак, такий шлях не завжди може бути ефективним.

Реалізація плодово-ягідної продукції за прямими каналами вважається вигідною, якщо обсяги реалізованої продукції великі, вона не псується при транспортуванні, ціна реалізації вища, ніж витрати виробництва.

Немаловажним каналом реалізації плодів і ягід являється їх постачання на переробку, яка забезпечує населення плодами та ягодами в зимній період. Незважаючи на заходи, які забезпечують збільшення випуску цього виду продукції, потреба в неї в Запорізькій області нині незадовільна, виробничі потужності нарощуються повільно, переробні підприємства області в основному спеціалізуються на переробці кабачків, моркви, столового буряку та інших овочів. Так, основною продукцією в ТОВ АПК «Солоха» К.-Дніпровського району є кабачкова ікра і томатна паста. У плані виробництва Мелітопольського консервного заводу на 2004 рік було заплановано лише 4000 туб соку яблуневого, по 100 туб абрикосового і сливового соків, крім того 560 туб варення, джему і повидла з вишні, черешні та абрикосу. Але навіть цього недостатньо для повного забезпечення населення області в переробній плодово-ягідній продукції.

Незважаючи на те, що постачання плодів та ягід на переробку для сільськогосподарських підприємств являється постійним каналом реалізації, особливо, якщо продукція являється невищої якості, в останні роки її збут значно зменшився. Основною причиною цього було несвоєчасна оплата за продукцію переробними підприємствами, низькі закупочні ціни на сировину та незадовільні умови поставки. В 2003 році ціна яблук Ренет Семиренка, які надходили на переробку в Запорізькій області у середньому складала 0,8-1,0 грн/кг, в той же час як сільськогосподарські підприємства реалізовували яблука на ринку та комерційним підприємствам за ціною 1,8-2,0 грн/кг, як І так і ІІ сорту. Сільськогосподарським підприємствам та господарствам населення не вигідно реалізовувати плоди та ягоди на переробку за рахунок того, що витрати, які понесені на вирощування плодів і ягід І сорту вищі, ніж закупочна ціна на них. В господарствах Запорізької області виробляється лише 15-20% продукції ІІІ сорту, яка може бути використана на переробку.

Сільськогосподарські підприємства, що спеціалізуються на вирощуванні плодово-ягідної продукції, або садівництво в яких є однією з основних галузей, можуть створювати власні торгівельні підприємства, такі як фірмові магазини з продажу сільськогосподарської продукції, в тому числі плодів та ягід. Таке підприємство створює ринок, на якому виробник та продавець продукції виступають в одній особі. Даний канал реалізації дозволяє швидко доставляти плодово-ягідну продукцію, уникаючи проміжних ланок у структурі товарної продукції, й успішно конкурувати з іншими сільськогосподарськими підприємствами на споживчому ринку.

Реалізація сільськогосподарської продукції у фірмових магазинах тільки набуває розвитку. З одного боку, організація такої торгівлі потребує додаткових капіталовкладень, з іншого – є одним з ефективних каналів реалізації. Прикладом може бути діяльність СВК “Фрунзе” Веселівського району Запорізької області. Фірмова торгівельна мережа кооперативу налічує 6 магазинів, один з яких розташований в районному центрі Веселе та п‘ять – у місті Мелітополі. Господарство реалізує продукцію тільки власного виробництва, у тому числі плоди. У період збору плодів фірмові магазини реалізують 5 т черешні, 3 т сливи, 5-6 т яблук, 2 т персику та абрикосу, що в середньому становить 70-80% від реалізованого обсягу продукції в господарстві, що свідчить про необхідність розвитку фірмової торгівлі в інших сільськогосподарських підприємствах досліджуваної області.

Прикладом ефективної діяльності фірмової торгівлі є магазин №81 розташований у м. Мелітополь, який щоденно обслуговує 3-5 тис. покупців. Частка плодів в асортименті продукції займає 10-15%. За ІІІ квартал 2003 року було реалізовано 22 т плодів на суму 10 тис. грн., що становить 6,1% від загальної виручки магазину. Вважаємо що, основні переваги торгівлі полягають у наявності достатнього асортименту продукції та більш нижчих цінах порівняно з іншими торгівельними закладами, що привертає увагу населення и активізує торгівлю. В магазині підтримується низький рівень торгівельної націнки – 10-15%, що сприяє збільшенню попиту та підвищенню обсягів реалізації.

Основною плодовою культурою в магазині є яблука, ціни на які встановлюються СВК “Фрунзе” з урахуванням попиту населення та пропозиції в регіоні на поточний момент. У IV кварталі 2003 р. ціни на яблука коливались від 1,0 до 2,0 грн. і в середньому становили 1,6 грн., що на 30-40% нижче від ціни на пропоновані вітчизняні яблука на місцевому ринку. Організація фірмової торгівлі в СВК “Фрунзе” забезпечила збільшення показників ефективності виробництва в даному господарстві за 1998-2003 роки майже у 3-4 рази (табл. 3.12).

Таблиця 3.12

Ефективність виробництва плодової продукції

в СВК “Фрунзе” Веселівського району, 1998-2003 рр.

Після скасування держзамовлення на плодово-ягідну продукцію втрачені зв‘язки між сільськогосподарськими товаровиробниками та споживачами, колишні КСП позбулися постійного каналу збуту продукції, що стало однією з передумовою зниження прибутку та рентабельності продукції. Господарства були не в змозі знайти нові вигідні канали.