131438 (Розвиток батьківської сфери, як особистісної стратегії у період юності і дорослості), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Розвиток батьківської сфери, як особистісної стратегії у період юності і дорослості", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "психология" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "остальное", в предмете "психология" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "131438"
Текст 2 страницы из документа "131438"
Таким чином, формування уявлень про створення майбутньої сім’ї та майбутнє батьківство є важливою складовою процесу становлення сучасної сім’ї і повинно носити цілеспрямований характер. У 1984 році в школах у старших класах був уведений новий предмет "Етика і психологія сімейного життя", але він не зміг досягти поставленої мети яка полягала в формуванні у старшокласників потреби в створенні сім’ї, готовність до майбутнього батьківства, до вступу в шлюб, уміння правильно будувати сімейні відносини і виховувати майбутніх дітей. Однак практика показує, що все-таки доцільно було б зберегти у школі курс «Етика і психологія сімейного життя». При цьому необхідно удосконалювати зміст і методику навчання старшокласників основам психології сімейного життя, враховуючи вікові інтереси і особливості цього періоду, зокрема міжособові взаємовідносини і статево - рольову поведінку в юнацькому віці.
Узагальнення різних наукових позицій показало, що для юнацького віку характерна спрямованість на засвоєння норм взаємовідносин, активна соціалізація особистості в спілкуванні.
Узагальнення різних наукових позицій показало, що старшокласники значною мірою не задоволені відносинами з батьками і дорослими і орієнтуються на пошук нових форм спілкування з ровесниками.
Статева ідентичність і статево-рольова поведінка в юнацькому віці формуються в результаті тісної взаємодії біологічних, психологічних і психосоціальних факторів. Найбільш повний огляд цієї проблеми відображено в психологічних розробках, присвячених ідентифікації з батьками (С.С. Жигалін) [37], диференціації статевих ролей (І.С. Кон) [43], формуванню особистості майбутніх чоловіка та жінки (С.В. Ковальов, Т.А. Демидова) [41], [28].
На основі проведеного аналізу теоретичних джерел з обраної проблематики, можна зробити висновок про необхідність пошуку та обґрунтування нових шляхів та умов, які б забезпечили більш ефективне формування адекватних уявлень про майбутнє батьківство, майбутню сім’ю при підготовці юнацтва до сімейного життя з урахуванням вікових особливостей.
1.2 Соціально-психологічні особливості компонентів батьківства
Батьківство – усвідомлення духовної єдності зі шлюбним партнером стосовно своїх або прийомних дітей, що представляє собою інтегральне психологічне утворення особистості, що включає сукупність ціннісних ориентаций родителя, установок й очікувань, батьківських почуттів, відносин і позицій, батьківської відповідальності й стилю виховання. Кожен компонент містить емоційні, когнітивні й поведінкові складові. Родительство проявляється як на суб'єктивно-особистісному рівні, так і на надіндивідуальному рівні.
Зв`язок компонентів батьківства здійснюється через взаємозумовленість складових їх когнітивних, емоційних і поведінкових аспектів, які є психологічними формами прояву батьківства.
Особливістю сімейних цінностей є те, що вони, по своїй суті, представляють сплав емоцій, почуттів, переконань і поведінкових проявів.
Когнітивна складова ціннісних ориентаций чоловіка й жінки характеризується тим, що інформація в ній перебуває на рівні переконань. Насамперед, це переконання в пріоритетності якихось цілей, типів і форм поведінки, а також переконання в пріоритетності якихось об'єктів у деякій ієрархії.
Емоційна складова реалізується в емоційному фарбуванні й оцінному відношенні спостережуваного явища. Саме емоційний аспект, що визначає переживання й почуття людини, показує значимість тієї або іншої цінності, є своєрідним маркером визначення пріоритетів.
Поведінкова складова може бути як раціональною, так і ірраціональною; головне в ній – спрямованість: на реалізацію ціннісної орієнтації, досягнення значимої мети, захист тієї або іншої суб'єктивної цінності й так далі [27, 150].
Розглядаючи даний компонент у плані формувальності, важливо брати до уваги відносну стійкість цінностей як особистісного утворення. Однак, з огляду на провідну роль батьків у формуванні цінностей дитини, необхідно робити акцент на усвідомленні й переживанні цінностей родини в ході психологічної роботи з батьками, демонструвати передачу цінностей від покоління до покоління, сприяючи тим самим формуванню ціннісного компонента. Для усвідомлення значимості тієї або іншої цінності в деякій ієрархії для особистості родителя можна вести психологічну роботу з опорою на емоційну складову ціннісних ориентаций.
Батьківські установки і очікування є установками на мету й засоби діяльності в області батьківства.
Когнітивний аспект стосується знань і подань про репродуктивну норму суспільства, про розподіл батьківських ролей, а також включає реальний й ідеальний образ дитини.
Емоційний аспект являє собою сукупність поглядів, суджень, оцінок, а також домінуюче емоційне тло щодо реалізації батьківських установок й очікувань.
Поведінковий аспект батьківських установок й очікувань реалізується в репродуктивному поводженні, у взаєминах чоловіка й жінки, у батьківському відношенні, стилі сімейного виховання.[27, 152]
Формування й розвиток даного компонента повинен стосуватися на наш погляд, насамперед, корекції ідеальних і реальних образів дитини й батьків.
Батьківські установки й очікування, а також сімейні цінності є основними для інших компонентів родительства й реалізуються в спрямованості особистості родителя й спрямованості його поведінки.
Батьківське відношення – відносно стійке явище, зміст якого включає амбівалентні елементи емоційно-ціннісного відношення й може змінюватися в певних межах. Батьківське відношення реалізується, зокрема, у регулюванні емоційної дистанції. Зазвичай дистанціювання здійснюється неусвідомлено.
Когнітивна складова містить подання про різні способи й форми взаємодії з дитиною, знання й подання про цільовий аспект цих взаємин, а також переконання в пріоритетності тих напрямків взаємодії з дитиною, які реалізують батьки.
Емоційна складова включає оцінки й судження про різні типи батьківського відношення, а також домінуючий емоційний фон, що супроводжує поведінкові прояви батьківського відношення.
Поведінкова складова являє собою форми й способи підтримки контакту з дитиною, форми контролю, виховання взаєминами, шляхом визначення дистанції спілкування [48, 23].
Особлива увага в плані формування повинна приділятися навичкам і формам спілкування батьків, аналізу взаємодії в родині, розвитку поваги до особистості дитини. Крім того, розвиток і корекція батьківського відношення повинні ґрунтуватися на усвідомленні сприйняття з погляду дитини того або іншого типу батьківського відношення.
Батьківські почуття – особлива група почуттів, що займає особливе місце по значимості в житті людини серед інших емоційних зв'язків. Одне з основних почуттів, − батьківська любов, − джерело й гарантія емоційного благополуччя людини, підтримки фізичного й психічного здоров'я. Зміст батьківських почуттів може бути амбівалентним і суперечливим.
Когнітивна складова проявляється на двох рівнях:
-
соціально-схальні знання і уявлення відносно того, які почуття мають відчувати батьки по відношеню до своїх дітей;
-
знання і уявлення про той образ дитини (ідеальний або реальний), який визиває весь спектр батьківських почуттів.
Емоційна складова представлена всією гамою почуттів і домінуючим емоційним фоном, що супроводжує оцінку образу дитини і себе як родителя.
Поведінкова складова включає довірчість, емоційну близькість, турботу про дитину, афективні стереотипи контактування з дитиною. На наш погляд, поведінкова складова може бути як конгруентною, так і не конгруентною стосовно емоційної складової [48, 25].
Формування компонента батьківських почуттів повинно опиратися на розвиток уміння розуміти почуття членів родини, насамперед, дитини, і адекватно виражати свої почуття, а також розвиток навичок рефлексії виконання батьківської ролі. З метою корекції негативних сторін батьківських почуттів, можна опиратися на когнітивну складову компонента в плані усвідомлення самоцінності дитини, а не як засобу для досягнення якихось цілей родителя.
Батьківські позиції являють собою реальну спрямованість взаємодії з дитиною, в основі якої лежить свідома або несвідома оцінка дитини.
Когнітивна складова включає уявлення про реальний й ідеальний образ дитини, про позиції родителя, про свою батьківську позицію.
Емоційна складова являє собою домінуючий емоційний фон, судження й оцінки щодо реального образу дитини, своїх батьківських позицій і щодо взаємодії батьки – діти.
Поведінкова складова містить комунікативні позиції батьків, прогностичний аспект (планування) подальшої взаємодії з дитиною. З погляду Т.А Демидової, батьківські позиції реалізуються в поведінці батька й матері в тому або іншому типі виховання, тобто в тих або інших способах впливів і характері спілкування з дитиною [27, 150-151].
Формування батьківських позицій повинно опиратися на усвідомлення й розвиток прогностичного аспекту форм взаємодії з дитиною з використанням різних батьківських позицій, а також корекції рівня домагань родителя стосовно дитини.
Батьківська відповідальність у своїй основі має дуальну природу: це відповідальність перед соціумом і перед безособовою природою (своєю совістю).
Член родини може відповідати за інших окремих членів родини (дружину, чоловіка, дітей) і за родину в цілому. Роль лідера, глави родини припускає саме відповідальність за родину в цілому: і не просто за окремих близьких людей, а за соціальну групу як ціле.
Когнітивна складова включає уявлення про відповідальне й безвідповідальне поводження родителя, про розподіл відповідальності між чоловіком і дружиною в інших родинах й у своїй родині.
Емоційна складова стосується відношення до розподілу відповідальності в родині, емоційних переживань, пов'язаних із цим, і оцінка себе як родителя з погляду відповідальності.
Поведінкова складова стосується контролю своєї поведінки й подій, що відбуваються, характеризується займаною роллю в родині. [28, 65]
Формування компонента відповідальності повинне опиратися на орієнтацію родителя саме на внутрішню відповідальність – перед власною совістю, а не перед суспільством стосовно власної родини і її членів.
Стиль сімейного виховання є виразником взаємодії перерахованих вище компонентів, його прояв найбільш очевидний. Стиль сімейного виховання більшою мірою, у порівнянні з іншими компонентами батьківства, детермінує особистісне становлення й розвиток дитини.
Когнітивна складова ґрунтується на батьківських установках й очікуваннях відносно образу дитини й ролі у вихованні людини. Також, ця складова включає загальні подання батьків про можливі способи взаємодії з дитиною й стилях виховання. Крім перерахованого вище, фундаментальною підставою когнітивної складової є цінності батьків, які детермінують не тільки дану складову стилю виховання, але й спрямованість особистості родителя, у тому числі й всю його поведінку.
Емоційну складову стилю сімейного виховання визначають батьківські почуття, емоційний фон в спілкуванні з дитиною, почуття до шлюбного партнера, відношення до розподілу відповідальності й ролей у родині. Оцінка себе як родителя, у цілому.
У поведінковій складовій реалізується виховний аспект форм і способів взаємодії з дитиною; надання дитині відносної волі; відносини залежності/незалежності; втручання у світ дитини; акцент на дитині й інші [40, 62].
1.3 Формування готовності молоді до виконання статево-рольових функцій матері та батька
Ретроспективний аналіз розвитку інституту шлюбу і сім’ї від давніх форм до розмаїття сучасних, характерних для початку XXI століття, підтвердив, що за усіх часів молодому поколінню передавалися знання про сім’ю, устрій родинного життя, виконання подружніх і батьківських ролей. Сім’я-родина забезпечувала людині стабільність, визначала міцність народу та держави.
Вивчення соціально-психологічного портрета сучасного чоловіка дало можливість виділити такі моральні вимоги до нього: знання про взаємні, особисті права і обов’язки сім’янина; рівність чоловіка і жінки при розподілі внутрішньосімейних обов’язків; спільне вирішення всіх питань життя сім’ї; надання один одному необхідної допомоги; активна участь у повсякденному житті родини; взаємна підтримка; бережливе ставлення до сімейної честі; потреба мати і виховувати дітей; увага і взаєморозуміння в сім’ї; вимогливість до себе і членів сім’ї; рівноправність подружжя в сімейних стосунках.
Характерним для сучасного шлюбу є інший, ніж раніше, розподіл ролей і функцій чоловіків та жінок у сім’ї, виникнення нового типу взаємовідносин у ній, своєрідного поєднання колишніх, традиційних і нових стосунків. Аналіз численних досліджень даної проблеми підтверджує, що традиційна роль батька, яка залишалася незмінною протягом багатьох поколінь, набуває суттєвих змін: раніше батько уособлював владу, силу, рішучість дій, а сьогодні він повинен бути відповідальним, лагідним і турботливим у відношеннях з дітьми. Зростає і роль батька у вихованні дітей, при цьому його влада значно зменшується [6, 101].
На формування уявлень про батьківство юнаків впливають відношення до батька, взаємини в родині, життєві змісти родителів і батьківський вплив.