Знання ступеня готовності жінки та чоловіка до батьківства дозволили б вчасно діагностувати порушення батьківської поведінки, спроектувати способи її корекції й профілактики. Останнє особливо важливо в сучасних умовах, коли актуальні проблеми, зв'язані не тільки з батьками, що відмовляються від своїх дітей і проявляють стосовно них відкриту зневагу й насильство, але й проблеми порушення батьківсько-дитячих відносин, які служать причинами зниження емоційного благополуччя дитини й відхилень у її оптимальному психічному розвитку в дитячому, ранньому й дошкільному віці.

У якості основного дослідницького методу була застосована спеціально розроблена анкета (Див. Додаток 2), що дозволила виявити ступінь цінності дитини для батьків, тип батьківського відношення до дитини, рівень знань батька та матері про виховання, розвиток дітей.

Анкета містила три блоки питань. Аналіз психологічної готовності проводився за критеріями, якими є компоненти, що становлять психологічну готовність до материнства: потребово-мотиваційний блок, що включає потребово-емоційний і ціннісно-змістовний компоненти; когнитивно-операційний блок і блок соціально-особистісної готовності до материнства.

Цінність дитини для батьків аналізувалася за наступними критеріями:

1. висока цінність визначалася при наявності самостійної цінності дитини для батьків;

2. знижена цінність дитини обумовлена іншими цінностями (наприклад: забезпечення сімейного й соціального стану; свого майбутнього; сприйняття дитини, як засобу втримання полового партнера, як засобу самореалізації; задоволення потреби в об'єкті емоційного впливу.

При аналізі батьківського відношення до дитини використовувалися наступні критерії:

• емоційно-тепле відношення;

• емоційно-холодне відношення;

• відсторонене відношення.

Емоційно-тепле відношення (відношення до дитини, як до суб'єкта, з орієнтацією на себе й одночасно на стан дитини). Емоційно-холодне відношення (негативне відношення до маленьких дітей). Відсторонене відношення (байдужність стосовно дитини).

Другий блок питань спрямований на виявлення рівня знань батьків про особливості внутрішньоутробного розвитку, розвитку й виховання дітей. З'ясовувалися, наскільки добре респонденти знають функції матері та батька стосовно дитини.

Третій блок включав питання на визначення рівня соціально-особистісної готовності до батьківства. Питання цього блоку дозволяли виявити ступінь сформованість установок на стратегію виховання; усвідомлення ними відповідальності за розвиток дитини й свою материнську позицію; готовність переборювати труднощі, пов'язані з народженням і вихованням дитини.

У ході дослідження також застосовувалася проективна методика «Батьківський твір». Методика представляє одну з найбільш інформативних і досить надійних технік, що дозволяють продіагностувати особливості батьківської позиції, виявити особливості сприйняття й переживання матір'ю та батьком характеру відносин і взаємодії з дитиною. Крім того, методика «Батьківський твір» дозволяє виявити особистісні особливості самого батька та матері.

Базовою темою батьківського твору була тема відкритого типу «Я і моя дитина». Тема твору задавалася у відкритій формі, без конкретизації того змісту, що повинно бути представлене. Матерям та батькам пропонувалося написати все, що вони хочуть, вважають за потрібне та важливе. Час написання твору не обмежується.

Основні параметри аналізу твору.

Значимими для інтерпретації твору й інформативними є особливості прийняття завдання, обсяг твору, мова й стиль оповідання, підкреслення в тексті, малюнки в тексті.

Особливості прийняття завдання. Категорична відмова виконати завдання може бути розцінена як прояв психологічного захисту і бар'єрів на шляху усвідомлення своїх взаємин з дитиною. Наполегливі питання про зміст твору, які ставляться після повторення дослідником інструкції, свідчать про високу соціальну тривожність й особистісну неготовність батьків.

Обсяг твору. Малий обсяг може бути інтерпретований як неприйняття завдання, пасивна відмова від його виконання або чисто формальне виконання завдання. Надмірно великий за обсягом твір відображає високу емоційну включенность автора.

Форма оповідання, стиль і мова твору. Можуть бути виділені наступні форми оповідання: канцелярська (нагадує автобіографічно-канцелярську характеристику, формальну за змістом) може розцінюватися як показник значної дальності дистанції у взаємодії з дитиною, труднощів у спілкуванні з нею; чисто описова форма, що, як правило, не містить інформації про проблеми і скарги батьків; проблемна форма характеризується мінімальним описом властивостей і якостей дитини аж до того, що зі змісту твору важко визначити вік дитини, і стійкою фіксацією на проблемах, що хвилюють автора; описово-проблемна форма припускає розумне співвідношення інформаційно-подійних описів і постановки проблем виховання й розвитку дитини.

Підкреслення в тесті. Дозволяють авторові розставити акценти й виділити основні значеннєві моменти. Іноді підкреслення відображає прагнення автора покласти відповідальність за виниклу колізію на себе, на іншого члена родини або дитину.

Малюнки в тексті. Можуть являти собою начерки по типі карлючок, або тематичний малюнок. У першому випадку малюнки свідчать про наявність внутрішніх бар'єрів і захистів, у другому – про емоційну зануреність в батьківсько-дитячі відносини.

Структурування простору аркуша подає інформацію про індивідуально-особистісні особливості автора твору. Тут указуються повнота заповнення простору аркуша, використання полів, лінійок для розташування рядків, використання абзацу й «нового рядка». Суцільний неструктурований текст є індикатором емоційної захваченности проблемою, імпульсивності автора й втрати контролю. Поля й лінійки – показник гіперсоціалізованості автора, його орієнтації на «закон і порядок», пріоритетність соціальних норм і правил.

Найбільш важливі для інтерпретації батьківських творів змістовні показники. До них відносяться: відповідність твору заданій темі; співвідношення трьох планів твору; використання у творі імені дитини; опис історії розвитку дитини, її індивідуально-особистісних якостей і переваг, особливості взаємин дитини з автором твору й інших членів родини; оцінка дитини; відношення автора до дитини; опис системи виховання, реалізованої родителем, і оцінка її ефективності.

Відповідність твору заданій темі – важливий показник прийняття завдання. Відступ від теми твору можуть свідчити про сховане відкидання дитини і актуалізації захисних механізмів.

Співвідношення трьох планів твору. Батьківський твір задає три основних плани опису – план «Дитина», план «Батько (мати)» і план «Наші відносини». Тема «Я і моя дитина» вимагає від родителя зосередження на всіх трьох планах. Інформативним про характер батьківської позиції буде баланс цих планів.

Можна виділити чотири варіанти співвідношення планів батьківського твору:

1. Перевага плану «Дитина» або плану «Батько/Мати» відповідно темі твору. У цьому випадку можна говорити про адекватні центрації автора твору на проблемах розвитку дитини або на проблемах виховання і батьківства.

2. Неадекватне темі твору домінування плану «Дитина» або плану «Батько/Мати». У подібної центрації проявляється обмеженість батьківської позиції. У першому випадку це фіксація родителя на дитині і її проблемах без належного усвідомлення власних виховних методів впливу й своєї ролі в генезисі проблем розвитку дитини, а часто й прагнення родителя повністю перекласти провину й відповідальність за них на плечі самої дитини. У другому випадку швидкий відхід від проблем дитини до обговорення родителем своїх власних якостей, особливостей поведінки, почуттів і переживань, що виходять за межі детячо-батьківських відносин, є свідоцтвом недозволених особистісних проблем самого родителя, їх виховної непевності.

3. Розгорнутий позитивний опис плану «Наші відносини». Більш-менш розгорнуте обговорення взаємин родителя з дитиною є показником усвідомлення матір'ю/батьком двостороннього діалогічного характеру процесу виховання. Ступінь розгорнення плану «Наші відносини» виступає індикатором міри сенситивности матері/батька до всебічного конструктивного аналізу проблем і розвитку дитини.

4. Домінування плану «Наші відносини» при фактично повній редукції планів «Дитина» і «Батько/Мати». Може розцінюватися або як показник високого рівня конфліктності відносин і безпорадності матері/батька в спробах їхнього вирішення. Опис відносин носить негативний характер, буяє прикладами конфліктів, сварок, неслухняності дитини. Або – як показник високої емоційної залежності матері/батька від дитини за типом симбіотичної прихильності.

Ім'я дитини, використовуване у творі, містить важливу діагностичну інформацію про особливості емоційного прийняття дитини матір'ю/батьком, обраної ними позиції у взаємодії з дитиною, ступеня близькості-дальності родителя і дитини. Так, зменшувальна форма імені дитини може мати ніжний або зневажливий відтінок, що дозволяє судити про особливості емоційного відношення родителя до дитини. Ніжні прізвиська можуть розцінюватися як свідоцтво емоційної значимості дитини для родителя. Уникання імені дитини у творі говорить про недостатнє прийняття самоцінності дитини матір'ю/батьком. Зайво часта заміна імені дитини займенником «він» («вона») у творі може бути фактом емоційного відбиття дитини матір'ю/батьком.

Відомості про історію розвитку дитини. Негативне емоційне відношення до минулого може бути інтерпретоване як свідоцтво невирішеного конфлікту, хронічної фрустрації, психологічної травми. Песимізм у сприйнятті сьогодення – прояв стресу, депресії, фрустрованості батька/матері, тривожність відносно майбутнього – як прояв виховної непевності матері/батька.

Опис якостей і переваг дитини. Вибірковість родителя у виділенні певного сполучення якостей, що характеризують дитину (фізичні особливості й зовнішність дитини, формально-біографічні відомості, опис знань, умінь, навичок дитини, її досягнень, особливості поведінки, спілкування, виконання вимог батьків, опис інтелектуальних, морально-вольових й емоційно-вольових якостей, особливості статево-рольової ідентичності), багато в чому відображає значимість цих властивостей для самого родителя і дозволяє судити про обрані ними цінності виховання.

Оцінка дитини у творі може бути присутньою як у прямій, так й у непрямій формі. Оцінка може бути позитивною, негативною, амбівалентною, з більшим або з меншим ступенем дифференційованості. Баланс позитивних і негативних оцінок дозволяє судити про інтегральну оцінку дитини. «Наклеювання ярликів», однозначно-негативна, зневажлива оцінка вказує на неповагу особистості дитини матір'ю/батька, її відкидання ними.

Опис особливостей типу батьківського виховання може включати відкрите декларування цінностей і пріоритетності цілей виховання. Варто звернути увагу на методи заохочення й покарання дитини. Варто також звернути увагу на висловлення матері/батька про подібність або розходження системи виховання, реалізованої стосовно своєї дитини, і тих методів, які застосовувалися стосовно матері/батька, коли вони були дітьми, у їх родинах.

Дослідження уявлень про батьківство старшокласників

Найбільш характерною психологічною особливістю уявлення є те, що в ньому поєднується образність і узагальненість. Як правило, уявлення про той чи інший об'єкт формується в процесі його багаторазового сприймання. Завдяки цьому відбувається селекція ознак об'єкта, їхня інтеграція і трансформація; випадкові ознаки, що виявляються тільки в деяких одиничних ситуаціях, відсіваються, а фіксуються лише найбільш характерні і тому найбільш інформативні. Ця закономірність стосується і формування уявлень про батьківство.

Батьки, шлюб яких склався благополучно, які не мають проблем з вихованням дітей дають дітям приклад того, як повинно будуватися спільні дії чоловіка і дружини у вихованні дітей. Погоджені дії батьків є найважливішою передумовою успішного формування уявлень про майбутнє батьківство. На підставі ряду досліджень можна констатувати наявність неусвідомлених тенденцій до повторення у новоствореному шлюбі моделі родини своїх батьків, до відтворення моделі відносин батьків до дітей у власній родині, копіювання досвіду батьківської сім’ї.

Сім’я є для людини групою співвідношення, вона ідентифікується з нею, створює і зберігає прийняті в ній погляди, установки, звичаї, зразки поводження і спілкування. Дитина засвоює свою майбутню батьківську та подружню роль, ототожнюючи (ідентифікуючи) себе з батьком тієї ж статті.