114418 (Театралізовані ігри як засіб розвитку творчих здібностей першокласників на уроках музики), страница 7

Найскладнішою формою творчих ігрових ситуацій, де дитина може себе виявити є театралізація, що охоплює як самостійне творення образів так і постановку музичних сцен чи цілих вистав. До цього ми дітей готували поступово, пропонуючи учням різні завдання, серед яких були наступні: створити і передати в рухах, інтонацією хвору пташку, радісну людину, сильний вітер, холодний дощ тощо.

Своєрідне входження дитини в художній світ твору відбувається завдяки таким компонентам театралізованої гри, як сюжет, роль, уявна ситуація. Вибір сюжету завжди залежить від конкретних виховних завдань. Важливо, щоб діти були однаково зацікавлені сюжетом гри й хотіли б прийняти у ній участь. Ми пропонували гру з розподіленням ролей.

На уроці підготовка до ролі розпочиналася наданням учням можливості пофантазувати, створюючи конкретний образ самостійно, а також аналізом творів живопису, музики та літератури, які були поєднані однією темою чи центральним образом. Відповідаючи на запитання про вивчені образи, діти зображали у рухах, інтонацією основні риси образу.

Ці ігри ми використовували під час вивчення дитячих опер, пісень. Для їх проведення звертались до збірки В.Верховинця „Весняночка”, де вміщена велика кількість ігор та казок, і де дитячій увазі пропонується широкий вибір різноманітних ролей: від простих, призначених для однієї особи до складних групових.

Щоб зрозуміти музику, недостатньо лише слухати й аналізувати окремі музичні твори, що вчитель використовує на уроці. Доцільно допомогти дітям усвідомити, що музика має величезну перетворювальну силу. Якнайкраще це можна здійснити за допомогою творів, у яких втілена народна мудрість, сконцентровані думки і почуття і що не менш важливо, передано їх засобами яскравих образів і сюжетів, тобто казок.

Музична казка має значний вплив на виховання та розвиток дітей. Адже музика у таких казках відтворює внутрішню структуру почуттів, які визначаються інтонацією, темпом, динамікою, тембром, гармонією, ладом, стимулює психологічні процеси сприймання, допомагаючи розширити емоційну сферу. Під її впливом діти поступово вчаться відчувати в музиці настрій, думки, характер персонажів.

На початковому етапі більш доступними можуть бути пісні-казки О. Гречанінова, А. Лядова, П. Чайковського та пісні про казкових героїв. Через знаходження взаємозв’язку між трьома художніми елементами: поетичним словом, мелодією та акомпанементом школярі вчаться розрізняти і морально-естетичну сутність обрізів.

Одним з найбільш популярних засобів музично-виховної роботи, який допомагає прищепити дітям любов до музики, навчити розуміти її, розвивати творчі здібності, є дитяча опера. Цей жанр музичної казки з широким спектром використання в іграх, інсценізаціях, імпровізаціях. Дітям спочатку ми пропонували прості за змістом казки.

Під час підготовки до інсценізації діти вчилися володіти засобами передачі змісту через інтонацію, силу голосу, темп, міміку, влучну жестикуляцію, рухи, виявляти власну творчість у точнішому відображенні персонажів.

Цікавою і найдоступнішою формою театралізованої гри є настільний театр картинок, де учні виконують ролі іграшкових персонажів. Як показала практика, такий вид діяльності також є своєрідною підготовкою молодших школярів до інсценізації більш розгорнутих за формою музичних казок.

Готуючись до інсценізації, ми заздалегідь розробили композиційний план казки, а саме: хід гри, коло музичних тем, образів, не порушуючи при цьому логіки розгортання музичної драматургії твору. Наприклад, до проведення гри-драматизації за оперою М.Лисенка „Коза-дереза” ми діяли за наступним планом:

1. Читання української народної казки „Коза-дереза” та бесіда за змістом твору.

2. Розгляд ілюстрацій до казки.

3. Слухання магнітофонного запису казки.

4. Переказ твору у ролях.

5. Вивчення пісеньки Кози-дерези, Лисички, Вовка, Рака.

6. Виготовлення разом з дітьми атрибутики до казки та декорації „Казковий ліс”.

7. Вправи на формування виразності рухів.

Основним завданням у цій роботі ми вважали виховати у першокласників уміння творчо сприймати художні ідеї, втілені композитором в художніх образах.

Провівши з учнями першого класу багатогранну музично-виховну роботу, хочемо зауважити, що активному засвоєнню театралізованих ігор, підвищенню інтересу до уроків музики та розвитку творчих здібностей дітей сприяла інсценізація пісень, які являли собою гру-мініатюру, в якій послідовно розкривається зміст пісенного тексту. Так, з учнями експериментального класу було інсценізовано пісні „Ой, єсть в лісі калина”, „Грицю, Грицю до роботи”, „Ходить гарбуз по городу”, „Два півники” та інші.

Ми, спостерігаючи за практичною діяльністю учнів шестирічного віку, можемо сказати наступне: самостійне створення супроводу до запропонованих пісень, казок, картин (вокальні імпровізації, пластичні рухи), колективне створення музичних загадок, казок, їх інсценізація – ці та інші форми театралізованої гри забезпечують необхідні емоційні умови для творчого розкріпачення і самовираження дітей, реалізації ними своїх прагнень до дій у певних виявленнях (словах, рухах, міміці, жестах, музичних, художніх творах тощо).

2.3 Аналіз результатів та авторські пропозиції

Щоб відкрити перед дитиною дорогу в світ радісних переживань, треба розвивати творчі здібності, які допоможуть їй проявити себе в музичній діяльності. Формування цих здібностей – процес складний, успіх його залежить від майстерності учителя, знання структури творчих можливостей дітей, вроджених задатків до музичної діяльності та індивідуально-психологічних особливостей учнів.

Головна особливість творчої особистості – потреба у творчості, яка стає життєвою необхідністю. Суттєвим для педагогіки є розуміння дитячої творчості як процесу засвоєння матеріальних і духовних цінностей, що накопичені людством. Саме за таких умов і формуються якості творчої особистості. Орієнтація в якостях творчої особистості дає змогу своєчасно виявити творчі здібності, зосередити увагу на їх розвитку, застерегти їх від згасання.

Для того, щоб визначити методику проведення різнобічної музичної роботи, яка сприяє розвитку у першокласників творчих здібностей, необхідно було перш за все вияснити потенційні можливості дітей, враховуючи вплив факторів соціального оточення. Тому на першому етапі вивчення розвитку творчих здібностей проводився констатуючий аналіз. Основна мета такого дослідження – виявити наявність та рівень розвитку творчих здібностей дітей, тобто з чим діти прийшли у школу. Для цього ми провели анкетування першокласників в експериментальному і контрольному класах, щоб перевірити творчі здібності учнів шестирічного віку на початку навчального року і їх відношення до музики.

Враховуючи те, що діти цього віку ще не можуть давати письмової відповіді, ми використали такий вид анкетування, як анкета-інтерв’ю. Вона застосовується тоді, коли анкету заповнює сам дослідник і при цьому може уточнювати думки учня, вияснити мотиви відповіді.

Для батьків ми також проводили анкетування, щоб з’ясувати їх думку, щодо нахилів і можливостей молодших школярів та рівень усвідомлення ними потреби розвитку творчих здібностей їх дітей (див. Додаток Д 1).

Експериментом було охоплено два перші класи Бережанської загальноосвітньої школи № 2 Тернопільської області, де навчалися учні шестирічного віку. 1-А клас – експериментальний (28 учнів), 1-Б клас – контрольний (24 учні). Діти охоче включалися в бесіду, відповідали невимушено, бажаючи поділитися своїми емоційними та музичними враженнями, одержаними в дошкільному віці і на перших днях перебування в школі. Результати проведеного опитування показали, що у більшості учнів першого класу добре розвинена творча уява, що викликає емоційне сприймання творів мистецтва (93%–91%), трохи менше дітей проявляють інтерес до театральної творчості (82% –79%), а на останньому місці інтерес до танцю (64%– 62,5%), (див. Таблицю 1).

Таблиця 1. Показники вияву інтересу першокласників до різних видів творчої діяльності

При цьому дівчатка більше, ніж хлопчики, проявляли інтерес до різних видів творчої музичної діяльності. Особливо значна різниця в їх інтересах до танцювального мистецтва. Щодо байдужості чи негативного відношення до співу чи ритмічного руху (танцю) – діти часто пояснюють в процесі бесіди тим, що вони соромляться, не вміють правильно та гарно виконати, не впевнені, що у них вийде.

Аналіз зібраного матеріалу свідчить про те, що існує велика різниця між кількістю першокласників, які цікавляться театралізованою грою, і тою кількістю дітей, які цим займаються в позаурочний час. Одержані дані показують, що тільки 8% опитаних школярів вчаться грати різних персонажів у театральному гуртку. Решта дітей не займаються цим видом діяльності. Більшість опитаних дітей відповіли, що хотіли б навчитися грати як справжні актори. Вони називали різні види творчої діяльності (естрадний спів, сучасний танець, ляльковий театр, дитяча опера), але переважає інтерес до такої діяльності, як інсценізація та імпровізація. Безперечно, першокласники проявляють інтерес до творчої діяльності у відповідності до тих вражень, які вони одержали у цьому віці. В бесіді вони розказували, що їм подобається як грають, співають і танцюють артисти і захотіли навчитися цьому у результаті перегляду програм по телебаченню (36%), слухання як виконують знайомі, сусіди, батьки (31%), музичних занять в дитячому садку (15%).

В дитячому садку, де практикувалася постановка дитячих сценок, вона дуже зацікавила дітей. Навіть, поступивши до школи, частина учнів відмічала, що хоче продовжувати брати участь в інсценізації п’єс, пісень, загадок, казок і т. д. Таким чином, для більш ефективного розвитку творчих здібностей у першокласників, необхідно враховувати привабливість для них інсценізації музичних творів (мелодій, пісень, казок).

Слід відмітити, що хоча в анкетах не було питання про відвідування дітьми хореографічних гуртків, але індивідуальні бесіди з учнями, батьками дали можливість зробити висновок, що таких дітей дуже мало. Як бачимо, молодші школярі недостатньо залучені до різноманітної музично-ігрової діяльності, що необхідно враховувати при сприянні їх музичному розвитку в загальноосвітній школі.

На прохання художньо виконати улюблений твір (заспівати пісню, розказати вірш чи казку, протанцювати) – діти найчастіше виконували пісні з репертуару таких співаків, як В. Павлик, О. Пономарьов, С. Ротару, І. Білик, Ф. Кіркоров, а також А. Гроссу та Асоль.

Безумовно, тут проявляється вплив музичного смаку батьків та інших членів сім’ї, тому у дітей були такі відповіді: „...подобаються пісні, які співає мама”, „Мені подобається все, що подобається татові”, „Дідусь завжди співає цю пісню”.

Для реалізації індивідуального підходу, ми з’ясовували інтереси дітей, аналізували спостереження за емоційним відгуком на музику дітей, образністю їх уявлень та асоціацій.

Крім збору інформації про кожного учня, ми провели ще такий експеримент-тест. Пропонували слухати дітям магнітофонний запис музичної казки С.Прокоф’єва „Петя і Вовк”. Кожні 5 хвилин вимикали магнітофон і за кілька секунд знову вмикали. Найбільш розвинені, музично активні діти дослуховували казку до кінця. У дітей зі зниженою емоційністю не вистачало на це терпіння, вони швидко відволікалися і припиняли прослуховування.

Наші дослідження показали, що діти з підвищеною емоційною реакцією на музику в обох класах складають найбільш численну групу (60-65%). Ці учні жваво реагують на різнопланову музику, вдало підбирають відповідні порівняння з настроями, почуттями. Другу групу (біля 25%) утворювали діти із середнім емоційним відгуком на музику. Їхня реакція уповільнена, в них обмежена кількість емоційного „набору” (весело, сумно тощо). Третю групу (15%) складали діти замкнені, мало емоційні.