112092 (Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків), страница 36

На цьому етапі ми домагалися того, щоб учні могли усвідомити, засвоїти, для чого їм потрібно діяти в межах поставлених завдань. Такий методичний підхід викликав у школярів позитивну мотивацію, яка поступово перетворювалася в стійкий інтерес до теперішньої та майбутньої навчально-виховної діяльності в умовах реалізації технологічних моделей школи, лікарні, бібліотеки, державних та громадських організацій, дошкільних навчально-виховних закладів, сім'ї.

Вирішення завдань першого етапу здійснювалося по черзі. Уявлення про елементарні правила здоров'язбереження, формування здорового способу життя формувалися на основі технологічних моделей, які включали комплекс дидактичних засобів, методів, структуру освітньої діяльності вчителів, психологів, лікарів.

У процесі дослідження педагог роздроблював головну мету етапу на низку часткових цілей, що виникали та задовольнялися по мірі здійснення навчально-виховного процесу, спрямованого на формування базових компонентів здорового способу життя школярів. Відповідність кожної мети етапу й адекватної технологічної моделі до конкретних умов задоволення пізнавальних потреб утворювало спеціальні завдання. Вони виникали одночасно з формуванням у школярів здоров'я та компонентів здорового способу життя.

У цілому, ми створювали педагогічну ситуацію самоактуалізації діяльності школярів, яка вимагала від них постійного вирішен­ня вищезазначених завдань за умови їх бажання досягти позитив­ного результату. Вирішення кожного завдання вимагало від учнів усвідомленої дії. Залежно від їх змісту учні знаходили у своєму досвіді, знаннях, уміннях та навичках певні операції, дії, спрямовані на досягнення поставленої разом з педагогом мети. Отже, сутність так організованої навчальної діяльності полягала в тому, що вона була безпосередньо спрямована на створення нових функціональних систем психічної та фізичної діяльності учнів, на зміну самого школяра за допомогою інтеріоризації мети з формування здоров'я та компонентів здорового способу життя. Тому учні на цьому етапі повинні під керівництвом учителя з'ясувати для себе, які раніше засвоєні знання, уміння, навички та досвід ними можуть бути використані, чого не вистачає для майбутнього навчання, спрямованого на формування здоров'я та компонентів здорового способу життя.

Такий підхід дозволив нам створити на кожному занятті, у кож­ному соціальному інституті (на основі технологічної моделі) ситуа­цію успіху та мислення учнів у різних напрямках особистісної проблеми формування здоров'я. Результатом цього педагогічного підходу було формування в школярів дивергентного мислення, якому характерні чотири основні властивості креативної інтелектуальної діяльності:

1. оригінальність — здібність учнів народжувати нові нестандартні ідеї (вона може проявлятися у відповідях, що не збігаються із загальноприйнятими) у галузі формування здоров'я та здо­рового способу життя;

2. швидкість — здібність учнів акумулювати максимальну кількість ідей в аспекті знань і методики формування здоров'я та здорового способу життя (причому в цьому випадку важлива їх кількість, а не якість);

3. варіативність — здібність школярів використовувати широке різноманіття ідей у сфері використання програм, методик, педагогічних технологій у галузі здорового способу життя людини;

4. конструктивність — здібність учнів удосконалювати ситуативні навчально-виховні діїу сфері формування здоров'я та здо­рового способу життя.

Формування в школярів дивергентного мислення має велике значення для ефективної реалізації мотиваційно-пізнавального та мотиваційно-рефлексивного етапів формувального експерименту,

На основі інформації про динаміку показників здоров'я та рівня сформованості структурних компонентів здорового способу життя школярів, досягнутих на мотиваційно-підготовчому етапі реалізації взаємодії соціальних інститутів, був розроблений й експериментально використаний мотиваційно-пізнавальний етап (див. рис. 3.4.1), який тривав три роки (2001 —2004 рр.).

Мета етапу полягала в тому, щоб сформувати в школярів соціальне значення та глибоко усвідомлене розуміння науково обґрунтованих засад здорового способу життя, ставлення до свого здоров’я та здоров'я оточуючих людей як важливої особистісно-соціальної цінності.

Організація та ведення навчально-виховного процесу на цьо­му етапі експериментального використання теоретичних та методологічних засад взаємодії соціальних інститутів суспільства повністю відповідали динаміці пізнавальних потреб дитини на різних етапах онтогенезу. Водночас, домінантними мотивами навчальної діяльності учнів були визначені потреби пізнати навколишній світ, оволодіти способами такого пізнання шляхом інтеріоризації через психофізичну діяльність учнів, мотиви самоактуалізації, самовдосконалення здоров'я.

У зв'язку з цим на мотиваційно-пізнавальному етапі вирішувалися такі базові завдання:

• удосконалювати в учнів позитивну мотивацію до здорового
  способу життя, до систематичних занять фізкультурою і спортом,
  до раціонального харчування, відпочинку;

• удосконалювати мотиваційно-потребнісні, афективні, когнітивні, аксіологічні та праксіологічні компоненти здорового способу життя учнів в аспекті формування дивергентного мислення;

• індивідуально формувати базові параметри соматичного етапу учнів (тип статури; рівень фізичного розвитку; рівень сформованості життєво важливих рухових умінь і навичок; нервово-м'язової працездатності, стійкості організму дитини щодо негативних впливів навколишнього середовища;

• уточнити і вдосконалювати уявлення про закони, правила, системи, програми, методики та педагогічні технології здоров'я-збереження, формування здоровою способу життя;

• досягти свідомого виконання вимог, правил, рекомендацій, указівок з формування й реалізації здорового способу життя в ас­пекті його афективного компонента;

• удосконалювати механізми взаємодії соціальних інститутів суспільства з формування здорового способу життя школярів;

• формувати практично актуальні знання, уміння, навички, раціональні прийоми мислення та діяльності у сфері збереження та вдосконалення здоров'я, виховання здорового способу життя школярів;

• попередити в школярів та батьків нерозуміння основних по­нять здорового способу життя;

• формувати в учнів уміння й навички самоконтролю за ста­ном здоров'я та дотримання вимог здорового способу життя.

У структурі могиваційно-пізнавального етапу діяльність учнів здійснювалася шляхом розуміння наповнення системи навчально-виховних дій у напрямку вектора від більш великих підсистем до її елементів, тому що не елементи створюють систему, а система дій складається з елементів [88; 91; 222; 339]. У зв'язку з цим ми формували мислення учнів так, щоб вони могли працювати з інтегральними одиницями: цілісними образами, поняттями, уявленнями, що синтезують у собі знання, сутність, навички, почуття у сфері формування здоров'я та здорового способу життя.

Експериментальна діяльність здійснювалася на основі домінантної позиції технологічних моделей школи, сім'ї, лікарні, громадської організації «Успіх», дошкільного навчально-виховного зак­ладу, ради ветеранів, Будинку природи та дозвілля, що дозволяло ефективно вирішувати завдання етапу.

У процесі формувального експерименту вищезазначені зав­дання вирішувалися одночасно з метою отримання стійкого кумулятивного ефекту формування мотиваційно-потребнісного, афективного, когнітивного, аксіологічного та праксіологічного компонентів здорового способу життя школярів. Ефективність навчання на цьому етапі визначалася адекватністю та оптимальністю тієї чи іншої технологічної моделі та механізмів їх взаємодії в цілісній структурі соціальних інститутів суспільства, спрямованих на формування в школярів здорового способу життя й здоров'я. У структурі цього стану ми широко використовували методи активного навчання, які органічно поєднувалися з наочністю, що була спрямована на створення в школярів почуття здорового способу життя.

У технологічних моделях формування здорового способу життя на цьому етапі основними є аналіз правил, законів, рекомендацій, указівок, програм, методик, педагогічних технологій формування здоров'я та здорового способу життя. Такий підхід дозволив учням різних вікових груп більш глибоко пізнати соціально-педагогічні та науково-методичні засади здоров’я збереження.

На цьому етапі широко використовувався комплекс різноманітних дидактичних засобів, поданих у технологічних моделях школи, лікарні, Будинку природи та дозвілля, громадської організації «Успіх», Центру збереження здоров'я, сім'ї тощо (засоби рухової спрямованості, оздоровчі сили природи, гігієнічні фактори, туризм, спортивні секції тощо).

При цьому ефективність використання різних дидактичних засобів формування афективного, когнітивного, аксіологічного та праксіологічного компонентів здорового способу життя досягалася шля­хом чіткого дотримання методичних вимог, передбачених технологічними моделями:

• адекватність мети та завдань використання комплексу дидактичних засобів на конкретному занятті навчальної чи позаурочної діяльності школярів;

• функціональний взаємозв'язок дидактичних засобів із змістом занять у структурі технологічної моделі;

• створення на кожному занятті в кожному соціальному інституті ситуації успіху в діяльності школярів у процесі формування здоров’я та здорового способу життя;

• контроль та самоконтроль параметрів стану здоров'я та динаміки структурних компонентів формування здорового способу життя;

• використання в навчально-виховному процесі передбачених технологічними моделями індивідуально-дозованих педагогічних, психологічних та фізичних факторів формування здоров'я й ком­понентів здорового способу життя школярів;

• постійний рух у структурі етапу, інформація про фактори ризику хронічних захворювань, стресу, паління, алкоголізму, наркоманії, ожиріння, екології тощо.

Експериментальне дослідження теоретичних та методологічних засад взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я та здорового способу життя школярів здійснювалося на основі технологічних моделей співробітництва педагогів, психологів, лікарів, керівників спортивних клубів та гуртків і та ін. Такий експериментальний підхід дозволив успішно реалізувати важливі функції концептуальної моделі: діагностика стану здоров'я (фізичного, соціального, психоемоційного), створення ефективних технологічних моделей інтегральної діяльності соціальних інститутів суспільства, спілкування, психічного та фізичного вдосконалення, самовираження особистості школяра в аспекті формування здоров'я та компонентів здорового способу життя.

Головна педагогічна мета цього етапу полягала в розвитку в учнів рефлексивної діяльності, здатності до спілкування та адекватної самооцінки в процесі формування здоров'я, культури здоров’я і здорового способу життя школярів (див. рис. 3.4.1).

У структурі цього етапу (2004—2006 рр.) рефлексія розглядалася як процес відображення та дослідження школярами пізнавальної діяльності, самоаналіз, роздуми про свій психічний та фізичний стан, що виникали в процесі формування здоров'я та здорового спо­собу життя. Отже, залежно від мети етапу були визначені такі соціально-педагогічні завдання:

1. Удосконалювати мотиваційно-потребнісну сферу особистості школяра з урахуванням соціально-педагогічної цінності здо­ров'я та здорового способу життя людини.

2. Інтегрувати мотиваційно-потребнісний, афективний, когнітивний, аксіологічний та праксіологічний компонента здорового спо­собу життя в цілісну систему дивергентного мислення, світогляду, свідомості, поведінки, культури школяра.

3. Формувати й удосконалювати в школярів здатність до творчої діяльності в галузі формування здоров'я та здорового способу життя.

4. Удосконалювати механізми взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні оптимального здоров'я та здорового спо­собу життя підростаючого покоління.

5. Удосконалювати в школярів знання, уміння й навички само­контролю за станом здоров'я та реалізацією культури здорового способу життя.

6. Досягати стабільності та стереотипності виконання школя­рами вимог, правил, законів, рекомендацій, указівок у сфері форму­вання здоров'я та здорового способу життя.

7. Забезпечити варіативне використання технологічних моде­лей залежно від умов, педагогічних ситуацій формування в шко­лярів здоров'я та здорового способу життя.

8. Зменшити прояви нерозуміння учнями та батьками сутності здоров'я та здорового способу життя як особистісно-соціальної цінності.

У процесі реалізації мотиваційно-рефлексивного етапу базові завдання вирішувалися в аспекті педагогічної стабільності та надійності, яка розглядалася як розвиток і збереження оптимального рівня здоров'я, його проявів у різних умовах. При визначенні вимог до педагогічної стабільності та надійності завдань, що вирішуються, ми враховували:

— зміст мети концептуальної моделі, співвіднесеної з метою етапу, його завданнями, функціями й діями учнів у різних ситуаціях оздоровчої та навчально-виховної робота;

• види помилкових дій школярів, збоїв окремих дій у формуванні здоров'я й афективного, когнітивного, аксіологічного, праксіологічного та мотиваційно-потребнісного компонентів здорового способу життя;

• досягнутий рівень здоров'я та здорового способу життя аналогічний модельному рівню культури здоров'я школярів різних вікових груп;

• рівень позитивної мотивації школярів до систематичних занять з формування здоров'я, здорового способу життя, культури здоров'я.

При проектуванні та реалізації мотиваційно-рефлективного ета­пу ми врахували вимоги до моделювання технологічних моделей та концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здоров'я і здорового способу життя (див. рис.3.4.1). Структурно-функціональна повнота цих моделей забезпечувалася всебічним та глибоким аналізом уявлень теорії та методи­ки формування здоров'я та здорового способу життя людини (шко­ла, сім'я, дошкільні навчально-виховні заклали, спортивні фізкультур-но-оздоровчі організації, державні та громадські організації тощо).