112092 (Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків), страница 35

Організаційно-управлінська діяльність Ради здоров'я в експериментальних умовах була реалізована шляхом вирішення таких базових завдань:

• визначення пріоритетних напрямків діяльності школи з підго­товки учнів і батьків до здорового способу життя;

• створення сприятливих санітарно-гігієнічних, екологічних, матеріально-технічних, морально-психологічних і педагогічних умов для оптимального навчання та виховання учнів;

— координація діяльності педагогічного колективу школи, батьків, позашкільних державних та громадських організацій з виховання фізично, морально, духовно й соціально здорового підростаючого покоління.

Експериментальне впровадження інноваційної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я та здорового способу життя в учнів було реалізовано на основі комп­лексу принципів розробки та реалізації концептуальної та технологічної моделей навчання, оздоровлення й виховання школярів. Принципи перебували в органічній єдності, утворюючи педагогічну сис­тему, у яку ввійшли загально медичні та специфічні принципи, що відобразили базові закономірності формування в школярів здоров'я та здорового способу життя:

• Загальнометодичні принципи — це основні наукові положення, які визначили зміст, організаційні форми й методи навчально-виховного процесу у відповідності із загальними та частковими цілями та завданнями концептуальної моделі, технічних моделей, програм, методик, педагогічних технологій формування в школярів здоров'я та здорового способу життя. Успішність систематичного впливу на організм і психіку учнів досягалася на основі узгодження структури технічних моделей із закономірностями їх застосування при формуванні здоров'я та здорового способу життя:

• принцип свідомості та активності — структурує педагогічний процес формування в учнів глибокого розуміння, стійкої мотивації, осмисленого ставлення до пізнавальної діяльності в галузі фор­мування здоров'я та здорового способу життя. Підвищенню свідо­мості й активності сприяло використання педагогами методичних прийомів, що вирішували проблеми педагогіки оздоровлення. Усвідомлюючи оздоровчий вплив на організм концептуальної та технологічної моделей взаємодії соціальних інститутів суспільства у фор­муванні здорового способу життя, дитина активно вчиться самостійно та творчо вирішувати завдання пізнавального характеру;

• принцип наочності — зобов'язував будувати експериментальний процес формування здоров'я та здорового способу життя школярів з максимальним використанням педагогічних форм, залученням органів чуття учнів до процесу пізнання. Принцип наоч­ності в умовах експерименту був покликаний створити взаємозв’язок чуттєвого сприйняття з мисленням. Він сприяв цілеспрямованому впливу технологічних моделей формування здоров'я та здо­рового способу життя на функції сенсорних, моторно-вісцеральних, вісцеромоторних систем організму дитини, що беруть участь у пізнавальному процесі;

• принцип систематичності та послідовності був гарантом оптимального взаємозв’язку технологічних моделей, програм, методик і педагогічних технологій у цілісній системі взаємодії формування здоров'я та здорового способу життя школярів. Система тех­нологічних моделей, підготовчих дій, знань, умінь, навичок дозволяла учням засвоїти новий матеріал, а спираючись на нього, починати засвоєння більш складного. Регулярність, планомірність, неперервність і системність у навчально-виховному процесі протягом усього періоду експериментальної роботи є базовими факторами оптимальної взаємодії технологічних моделей у цілісній педагогічній системі соціальних інститутів суспільства, що формують здоров'я та здоровий спосіб життя підростаючого покоління;

• принцип доступності, наступності та індивідуалізації навчально-виховного процесу мав свої особливості в оздоровчому напрямку технологічних моделей здоров'язберігаючих освітніх програм, методик, систем. Принцип індивідуалізації здійснювався на базі закономірностей навчання, виховання, оздоровлення, фізичної та соціальної корекції й реабілітації. Спираючись на індивідуальні особливості школяра (стать, вік, рівень здоров'я, фізичні можливості, мотивації, психоемоційний стан тощо), педагоги-експериментатори всебічно розвивали дитину, планували та прогнозували цей розвиток. 3 урахуванням рівня індивідуальної готовності учня, ста­ну здоров'я визначалися шляхи вдосконалення вмінь і навичок оздоровлення, залучення до різних форм пізнавальної діяльності в аспекті формування здорового способу життя. Використовуючи природні дані дитини, педагог спрямовував її всебічний психофізичний розвиток. Принцип наступності склав науково-методичну основу оптимального переходу від однієї сходинки навчання до іншої, від однієї технологічної моделі до наступної в цілісній системі взаємодії соціальних інститутів формування здоров'я та здорового способу життя школярів;

• принцип безперервності та циклічності в процесі формувального експерименту відображає закономірності цілісного педагогічного процесу, які органічно пов'язані із закономірностями систем­ного чергування розумових, фізичних навантажень та відпочинку. Принцип циклічності передбачав повторювальну послідовність за­нять, що покращувало підготовку дитини до кожного наступного етапу навчання, виховання, оздоровлення.

• Принцип оздоровчої спрямованості був інтегруючим фак­тором у процесі вирішення завдань формування в школярів здоров'я та здорового способу життя. Кожна технологічна модель, яка відображала структуру конкретного соціального інституту суспільства, охоплювала блоки, модулі, алгоритми її оптимального оздоровчого впливу. Її складовою були механізми інтеграції взаємодії в системі соціальних інститутів суспільства, що вирішували складну соціально-педагогічну проблему оздоровлення підростаючого покоління.

• Принцип комплексного міждисциплінарного підходу до навчання, виховання, оздоровлення, формування здорового способу життя передбачав тісну співдружність та творчу взаємодію педагогів, психологів, медичних працівників, працівників соціальної сфери та сфери фізичної культури і спорту.

• Принцип формування відповідальності в учнів за своє здоров'я та здоров'я людей, які їх оточують, у процесі формувального експерименту став методичною основою реалізації як технологічної, так і концептуальної моделі. Водночас, використання навколишньої дійсності учнями повинно бути не тільки джерелом знань, а й місцем їх практичного застосування.

• Принцип всебічного та гармонійного формування особистості в процесі формування експериментального впровадження теоретичних і методичних основ взаємодії соціальних інститутів суспільства сприяв оптимальному фізичному, інтелектуальному, духовному, моральному, естетичному, соціальному розвитку особистості дитини в аспекті формування здоров'я та здорового спо­собу життя.

Основною формою експериментального впровадження теоре­тичних і методологічних засад взаємодії соціальних інститутів сус­пільства у формуванні здоров'я та здорового способу життя було навчання як цілеспрямований, систематичний і організований процес розвитку в учнів якостей та здібностей, що необхідні в навчальній діяльності. Навчання в процесі функціонування технологічних мо­делей та концептуальної моделі характеризувалося передачею знань, формуванням умінь та навичок, які сприяли формуванню уявлень про структуру здоров'я та здоровий спосіб життя, що допомагало школярам та педагогам зберегти як своє, так і здоров'я інших лю­дей [21; 88; 91; 165; 365].

У процесі експериментального навчання відповідно до цілей інноваційної системи ми ставили на меті формування в школярів необхідних знань, мотивів, потреб, умінь і навичок здорового спо­собу життя, навчити кожного з них використовувати отримані знан­ня в повсякденному житті. Для цього нами була визначена струк­турна одиниця навчального процесу, якою стала технологічна мо­дель конкретного соціального інституту, що працював у цілісній педагогічній системі з формування в школярів здоров'я та здорового способу життя (див. рис. 3.4.1).

Під час розробки комплексу дидактичних засобів у вирішенні вищезазначених завдань ми визначили характер, обсяг інформації, структуру вмінь і навичок здорового способу життя та здійснили подрібнення навчального матеріалу на індивідуально-адекватні дози з урахуванням логічної й дидактичної послідовності та рівня розвитку й віку учнів[21;88;91;165;222;257].

Експериментальне використання теоретичних і методологічних засад взаємодії соціальних інститутів суспільства з формування в школярів здоров'я та здорового способу життя було реалізовано в три етапи (див. рис. 3.4.1), які повністю дозволили врахувати індивідуальні та групові особливості школярів згідно з критеріями мотиваційно-потребнісного, афективного, когнітивного, аксіологічного та праксіологічного компонентів здорового способу життя учнів [91; 339].

При цьому ми об'єктивно враховували той факт, що впровадження концептуальної моделі зумовить значне збільшення показників загально педагогічної щільності занять (ЗПЩЗ = Σt₁ / Σt₂ * 100%,

Рис. 3.4.1. Вербально-графічна модель упровадження експериментальних основ взаємодії соціальних інститутів суспільства в практику формування в школярів здоров'я та здорового способу життя

де Σt₁, — педагогічно виправданий час діяльності учнів на заняттях,

а Σt₂ — тривалість занять) і моторної (МЩЗ = Σt₃ /Σt₄ * 100%,

де Σt₃ — сумарний час рухливої діяльності учнів на конкрет­ному занятті, а Σt₃ — тривалість заняття), добового режиму на­вчально-виховної діяльності школярів.

Очевидним є той факт, що і навчально-виховний, і руховий ре­жим школярів вимагає обов'язкового та кваліфікованого психолого-педагогічного та медичного моніторингу. Мова йде про особливості визначення й оцінки стану здоров'я, фізичного розвитку та функціонального стану тих, хто займається, за експериментальною програмою. Такий підхід дозволив нам на кожному етапі оздоровчої робота вирішити проблему профілактики нераціональних впливів на організм учнів. Розробляючи систему педагогічного, психологічного й медичного моніторингу, ми конкретизували основні його завдання:

• визначення рівня фізичного розвитку, стану здоров'я та рівня сформованості в школярів компонентів здорового способу життя;

• систематичне спостереження за змінами в соматичному та психічному здоров'ї учнів під впливом експериментальних факторів;

• виявлення, лікування, профілактика передпаталогічних станів га паталогічних змін, що виникають при нераціональному використанні факторів навколишнього середовища та педагогічної системи;

• вивчення та профілактика в школярів шкідливих звичок, фор­мування здорового способу життя на рівні аксіологічної форми — здоров'я як особистісно-соціальна цінність;

• систематичний контроль у процесі фізичного, психоемоційного, інтелектуального розвитку.

Ураховуючи наукове ствердження, що формулюють В. Григоренко[88;91], В. Ковалько[165],Л. Баль[395] проте, що під рівнем здоров'я треба розуміти широту адаптаційних можливостей людини, яка визначається способом життя, перенесеними захворюваннями, конституційно-спадковими факторами, фізичним тренуванням, ми склали контрольно-оцінювальну основу педагогічного, психоло­гічного та медичного моніторингу. Ця основа охоплює сучасні методи вивчення здоров'я й рівня сформованості в школярів основ здорового способу життя, а саме:

• анкетне опитування батьків; опитування-інтерв'ю школярів; опитування-інтерв'ю педагогів, аналіз програмно-методичної документації; аналіз індивідуальних, групових, масових форм роботи, заходів, занять; педагогічні спостереження; психологічні та психічні тести, методи оцінки рівня здоров'я, методи оцінки рівня сформо­ваності здорового способу життя, методи оцінки мотивації;

• методи дослідження функціонального стану учнів, методи оцінки нервово-м'язової працездатності, методи вивчення симуляції та дисимуляції в аспекті самооцінки стану здоров'я.

Отже, визначення стану здоров'я й рівня сформованості ком­понентів здорового способу життя школярів, їх індивідуальних особливостей лежить в основі вирішення питань про допуск кожного з них до навчально-виховної діяльності в експериментальній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства зі збереження й розвитку здоров'я підростаючого покоління (вихідний стан > стан під дією педагогічних технологій > оцінка > корекція > компенсація > новий рівень функціонування технологічних моделей).

Структурні компонента етапу були реалізовані в процесі дослі­дження в період 2000—2001 рр. і передбачали досягнення такої мети: сформувати в учнів уявлення про основи здорового способу життя, виховати в них здібність усвідомленого виконання елементарних правил здоров’я збереження, сформувати передумови здорового способу життя.

Мета першого етапу (як системоутворюючий фактор) обумовила цілу низку спеціальних педагогічних завдань, вирішення яких зумовило оптимальні механізми взаємодії технологічних моделей у цілісній системі соціальних інститутів формування в школярів здо­ров'я та здорового способу життя:

• сформувати передумови позитивної мотивації до систематичних занять фізкультурою, спортом, здорового способу життя в кожного школяра;

• сформувати в школярів передумови дивергентного мислення в галузі розвитку здоров'я й виховання здорового способу життя;

• сформувати в учнів смислову уяву про елементарні закони, правила, методики, засоби, педагогічні технології здоров'язбереження, формування здорового способу життя;

• створити в учнів уяву про основні параметри здорового спо­собу життя;

• сформувати компонента системи знань у галузі формуван­ня здоров'я людини. виховання здорового способу життя, культури здоров'я як особистісно-соціальної цінності;

• реалізувати медико-педагогічний моніторинг стану здоров’я школярів різних вікових груп;

• визначити рівень сформованості у школярів здорового спо­собу життя за афективним, когнітивним, аксіологічним, праксіологічним критеріями;

• попередити нерозуміння школярами й батьками основних понять здорового способу життя.

Базові завдання етапу вирішувалися на основі цільового комп­лексу дидактичних факторів, який був зорієнтований на потреби школярів і розрахований на перспективу. Цільова функція цього ета­пу полягала в тому, щоб реалізувати управління процесом форму­вання в школярів потреб і мотивів у сфері виховання здорового спо­собу життя, що визначає якісно-кількісні характеристики всієї педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства.

У зв'язку з цим на мотиваційно-підготовчому етапі мотиваційно-потребнісний, когнітивний і афективний компоненти здорового способу життя школярів формувалися на основі домінантної реалізації технологічних моделей школи, позашкільних навчальних закладів (Будинок природи та дозвілля, бібліотека, фізкультурно-оздоровчі заклади, громадська організація «Успіх», сім'я, лікарня (див. рис. 3.4.1)).