112092 (591026), страница 34

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 34)

2. Вторинна профілактика — її мета полягає в зміні поведінки школярів з дезадаптивних та псевдоадаптивних типів на здоровий тип поведінки. Вторинна профілактика у структур1 цієї моделі здійснювалась на основі таких технологій:

— формування в школярів мотивації на зміни поведінки;

• зміна, корекція й компенсація дезадаптивних форм поведінки;

• формування й розвиток соціально-підтримуючих систем взаємодії соціальних інститутів у формуванні в школярів здорового способу життя;

• усвідомлення цінності особистості людини.

Блок дидактичних факторів цієї технологічної моделі був пред­ставлений такими засобами й методами:

• екзистенціальних, духовних та моральних цінностей особи­стості школяра;

• усвідомлення та засвоєння власних цілей, шляхів і методів їх досягнення;

• копінг-методи подолання потягу та залежності;

• методи формування комунікативної й соціальної компетентності;

• методи розвитку когнітивної, емоційної, поведінкової й рухової сфер учнів;

• тренінг поведінки, особистісний тренінг;

• мозкові штурми, дискусії, бесіди;

• рольові ігри, елементи психодрами;

• лекції, круглі столи, наради;

• методичні заняття з супервізорами.

Діагностика ефективності їх використання в профілактичній та реабілітаційній діяльності здійснювалася на основі медико-педагогічного та психолого-педагогічного моніторингу, що був спрямований на зміни:

• актуальних фізичних, психоемоційних і соціальних проблем школярів;

• стадії й типи залежності школярів від наркотиків і алкоголю;

• стадії та типи одужання (реабілітації);

• особистісних властивостей і соціальних навичок поведінки, навчально-трудової діяльності;

• системи соціальних факторів, що можуть бути причиною
  стресу в школярів.

Отже, у розробленій технологічній моделі когнітивні медіатори виконують функцію протективних факторів залежно від їх якості і змісту (переконання, судження, переконання сім'ї, навколишнього середовища і т.п.), формування яких є результатом управління соціальними впливами в системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я й здорового способу життя в учнів загальноосвітніх шкіл.

Основні положення теорії відкритих педагогічних систем [81; 88; 91; 114], структура інтегральної моделі взаємодії соціальних інститутів формування в школярів здорового способу життя, що розробляється [11; 88; 190], стали основою побудови технологічної моделі взаємодії Будинку природи та дозвілля, бібліотеки у вирішенні базових завдань освітньо-виховної та фізкультурно-оздоровчої роботи. Мета цієї моделі полягала в тому, щоб сформувати в школярів екологічну свідомість, високий рівень культури ставлення до при­роди та до свого здоров'я як соціально-культурного явища, що має особистісно-соціальну цінність [36; 82; 124; 209; 275; 282; 423].

Структура технологічної моделі була спрямована на вирішення таких актуальних завдань:

• формування в школярів розуміння цілісності та цінності природи;

• розвиток в учнів усвідомлення себе органічною частиною природа;

• формування в дитини емоційно позитивного ставлення до природи, розуміння залежності здоров'я людини від стану природи;

• формування екологічно грамотної поведінки школярів у побуті, на природі;

• формування в школярів системи спеціальних знань, умінь та навичок у сфері здоров'язберігаючих технологій;

• формування в школярів активної життєвої позиції.

Технологічна модель охоплювала блок базових педагогічних і психологічних напрямків, її функціонування в системі соціальних інститутів суспільства з формування у школярів здорового способу життя, культури здоров'я (див. рис. 3.3.1; 3.3.2).

Наведемо кілька базових напрямків реалізації технологічної моделі:

• вивчення та покращання школярами навколишнього середовища;

• розробка педагогами і школярами екологічно доцільного бла­гоустрою території школи;

• освічення учнів та їх батьків у галузі екології;

• організація спільного відпочинку педагогів, дітей та їх батьків на природі;

• рухливі ігри на природі;

• активна природоохоронна діяльність школярів, педагогів і батьків;

• використання потенціалу природи як фактора зміцнення здоров’я, формування здорового способу життя.

Системна організація технологічної моделі взаємодії Будинку природи та дозвілля, бібліотеки обумовила структуризацію форм, засобів і методів реалізації її базових завдань і напрямків педагогічного функціонування:

• прогулянки, туристичні походи, робота з озеленення та бла­гоустрою території селища;

• читацькі конференції, книжкові виставки, зустрічі з журналістами, письменниками, інтелектуальні ігри з питань формування здорового способу життя;

• спортивні змагання, загартовуючи процедури на природі;

• малювання, фотополювання, поробки з природного матеріалу, флористика тощо;

• лекції, бесіди, дискусії, конкурси, концерти, фестивалі, екскурсії, аукціони;

— вивчення та збереження традицій селища та школи в аспекті формування культури здоров'я та здорового способу життя.

Механізм взаємодії цієї моделі подано у вигляді мотиваційно-потребнісного структурно-функціонального її компонента, який у цілісній відкритій педагогічній системі соціальних інститутів відображає процеси формування світоглядних аспектів виховання в шко­лярів здорового способу життя [15; 36; 81; 91; 103; 252; 365; 417].

Цей механізм характеризується високим ступенем духовних, гуманістичних, ціннісних орієнтацій школярів у процесі формування здорового способу життя на основі технологічних моделей взаємодії соціальних інститутів суспільства.

У цілому, системний аналіз концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя школярів загальноосвітніх закладів дозволив сформувати низку ґрунтовних висновків:

1. Мета й завдання концептуальної моделі є системоутворюючими факторами в розробці інноваційної педагогічної системи.

2. Концептуальну модель взаємодії соціальних інститутів су­спільства організовано як багатокомпонентну систему (сукупність технологічних моделей), здатну задовольняти потреби школярів, що розвиваються після їх досягнень у сфері формування здорового способу життя. Отже, потреба у структурі концептуальної моделі є і передумовою, і результатом не тільки власної діяльності з оздоровлення організму школяра, а й пізнавальних процесів, які є домінантними педагогічними факторами формування мотиваційно-потребнісного, афективного, когнітивного, аксіологічного і праксіологічного компонентів здорового способу життя. Саме тому потреби, що формуються технологічними моделями, виступають як внутрішні стани учнів, завдяки яким здійснюється регулювання їх поведінки, мотивації, мислення, почуттів, волі у сфері формування здоров'я та здорового способу життя.

3. Подані технологічні моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства існують у єдності, внутрішньо пов'язані і в сукупності створюють цілісне педагогічне явите.

4. Кожна технологічна модель у загальній структурі концеп­туального підходу у формуванні в школярів здорового способу життя спрямована на розвиток їх свідомості, світогляду, культури здо­ров'я (володіння оздоровчими технологіями, боротьба зі шкідливими звичками, профілактика наркоманії алкоголізму, здоровий спосіб життя).

5. Технологічні моделі в концептуальній педагогічній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства взаємопов'язані між со­бою як лінійно, так і вертикально різними формами інерційних структурно-функціональних зв'язків. Ця особливість концептуальної моделі визначає можливість досить повного відображення в ній усіх суттєво важливих залежностей, взаємодій, функціональних зв'язків між технологічними моделями та їх структурними компонентами. Ця особливість концептуальної моделі є базовою ознакою соціальної відкритості формування в школярів здоров'я й здорового спосо­бу життя.

1. Розроблена концептуальна модель забезпечує на теоретич­ному й методичному рівні погоджені дії між учнями, педагогами, психологами, лікарями, працівниками культури, державних та громадських організацій, процес взаємообумовлених індивідуальних і групових дій, пов'язаних причинною залежністю, за якою поведінка кожного з учасників проекту виступає одночасно стимулом і реакцією на поведінку інших.

2. Отже, теоретико-методичною основою взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя в учнів загальноосвітніх закладів є спеціально сформульовані принципи та структура технологічних моделей інтеграції окремих інсти­тутів у цілісну інноваційну педагогічну систему (концептуальна модель).

3.4. Експериментальне впровадження теоретичних і методичних основ взаємодії соціальних інститутів, спрямованих на формування здорового способу життя учнів загальноосвітніх навчальних закладів

У процесі дослідження було сформульовано чітке наукове розуміння феномена здоров'я та здорового способу життя школярів загальноосвітніх шкіл. Наукове розуміння цього явища в біологічному, соціальному, психологічному та педагогічному аспектах ста­ло конкретним орієнтиром, на який повинна бути направлена педагогічна система взаємодії соціальних інститутів суспільства у фор­муванні здоров'я та здорового способу життя дітей, школярів, населення [54; 88; 91; 105; 165; 345].

Науково-практичною основою експериментального впровадження теоретичних і методичних параметрів взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров'я та здорового спосо­бу життя школярів було розуміння та обґрунтування загальноосвітнього закладу, що функціонує як відкрита педагогічна система, спрямована на вирішення одного з найважливіших завдань — зміцнення здоров'я учнів, формування в них стійких навичок, знань, культури здорового способу життя. Експериментально-педагогічна си­стема функціонувала як комплекс технічних моделей, програм, технологій і методик здоров'я зберігаючого навчання, який забезпечував школярам можливість збереження здоров'я за період навчання в школі, формування в них необхідних знань, умінь та навичок здо­рового способу життя.

Основним показником, що характеризував розроблену інноваційну систему з використання здоров'язберігаючих технологій, була регулярна експрес-діагностика стану учнів і аналізу основних пара­метрів функціонального розвитку їх організму в динаміці (початок кінець навчального року), що дозволило нам зробити відповідні висновки про стан здоров'я учнів, реалізувати корекцію ефективності впливу біологічних, соціальних, педагогічних і психологічних факторів [21;89;91; 105; 165; 223; 224; 257].

У процесі дослідження експериментальний загальноосвітній заклад, що функціонував як відкрита педагогічна система, мав такі ознаки:

• у структурі школи навчально-виховний комплекс тісно взаємодіє з медичним, охоплюючи медико-профілактичний, гігієнічний, психологічний і соціальний блоки (технічні моделі взаємодії);

• створено центр охорони й зміцнення здоров'я школярів з метою оптимізації умов й узгодження діяльності педагогічного колективу, медичного персоналу, батьків з охорони здоров'я дітей і фор­мування в останніх здорового способу життя. Роботу діагностичного комплексу забезпечували лікарі, педагоги, психологи, працівники соціальної сфери;

• створено спортивно-оздоровчі секції, групи загальної фізичної підготовки, коригуючої й адаптивної фізичної культури й спорту;

• систематично проводилися дні здоров'я, фізичної культури, спорту, здорового способу життя;

• введено в навчальні плани курси «Основи безпеки життєдіяльності», «Валеологія», спецкурс «Твоє здоров'я».

Робота з батьками учнів: збір інформації про стан здоров'я дітей шляхом анкетування батьків; проведення батьківських зборів на педагогічні, психологічні та медичні теми; індивідуальні консультації батьків за результатами медико-педагогічний досліджень учнів; вивчення сучасних систем, програм, методик, педагогічних техно­логій формування в школярів здоров'я та здорового способу життя.

Вивчаючи структурні, організаційні, управлінські, кадрові, соціальні закономірності функціонування загальноосвітнього закладу в системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здоров'я та здорового способу життя, ми отримали можливість конкретизувати низку науково-методичних умов ефективного впровадження в педагогічну практику як концептуальної моделі, так і технічних моделей освітньо-оздоровчого впливу:

• загальноосвітній заклад бере на себе функцію соціального координатора педагогічних впливів сім'ї, закладів додаткової освіти та позашкільних організацій (медичних, фізкультурно-оздоровчих, спортивних, правових, культурознавчих, громадських,релігійних), спрямованих на вирішення таких завдань:

— об'єднання зусиль учителів, батьків, громадських та державних організацій у збереженні та зміцненні здоров'я підростаючого покоління, формуванні здорового способу життя;

• організація оптимального режиму навчальної, трудової діяльності й відпочинку учнів;

• планування та реалізація цілісної системи морально-етичного, духовного, фізичного й валеологічного виховання;

• виховання обміркованої поведінки та почуття відповідальності за своє здоров'я;

• формування позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою, спортом, до здорового способу життя;

• організаційна діяльність адміністрації, батьківського комітету, ради школи зі створення сприятливих умов для навчання, виховання, оздоровлення учнів, формування в них здорового способу життя;

• коригування змісту навчальних програм, удосконалення методів навчання та форм організації навчально-виховної діяльності з метою оптимізації психологічного та фізичного навантаження учнів та підготовки їх до здорового способу життя;

• медична, психологічна, педагогічна профілактична робота із збереження та розвитку здоров'я учнів, попереджування гострих та хронічних захворювань;

• загальношкільна виховна робота з підготовки до здорового способу життя та попередження негативних явищ;

• робота класних керівників з підготовки учнів до формування здорового способу життя;

• зв'язок школи із закладами додаткової освіти та виховання дітей щодо координації робота педагогічної, медичної, правової, спортивно-оздоровчої служб, що реалізують програму здорового способу життя та формування здоров'я.

Координаційна діяльність різних структур загальноосвітнього закладу здійснюється Радою здоров'я. До її складу входять: адміністрація школи, батьки, керівники підрозділів, пов'язаних зі збереженням здоров'я дітей (медична та психологічні служби), та життєзабезпеченням школи.

Характеристики

Список файлов ВКР