124884 (717488)
Текст из файла
Зміст
Інноваційні технологічні процеси
Нові технології та економічний ризик
Біотехнології (приклад)
Ознаки високих технологій, забезпечуючі їх ефективність
Техніко-економічний аналіз технологій (приклад)
Список використаних джерел
Інноваційні технологічні процеси
Результати інноваційних технологічних процесів виражаються у вигляді інноваційної продукції, що може мати конкретну речовинну форму чи бути в неупредметненій формі (наприклад ноу-хау).
Творці нововведень здобувають на них авторські і суміжні з ними права. Виникає таке юридичне поняття, як інтелектуальна власність. Дане поняття передбачене Конвенцією, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності в 1967 р. Завдання Всесвітньої організації інтелектуальної власності полягає в сприянні її охороні.
Об'єкти інтелектуальної власності можуть використовуватися підприємствами, установами, організаціями і приносити дохід. Вони включаються до складу нематеріальних активів.
Охоронними документами на винаходи є патенти, авторські посвідчення. Патент засвідчує авторство, пріоритет і виключне право на використання винаходу протягом терміну дії патенту.
Патентна форма захисту винаходів забезпечує правову охорону вітчизняної продукції на міжнародному ринку ліцензій, дозволяє розвивати ліцензійну торгівлю технічною документацією, новітніми технологіями. Розрізняють національні і регіональні патенти (наприклад, зареєстровані в Європейському патентному відомстві).
Патенти служать джерелом інформації про новітні науково-технічні досягнення, знання яких надзвичайно важливе для інноваційного менеджера.
Безпосередньому одержанню патенту передує подача заявки, що містить зведення про автора, заявника, його законного представника, опис об'єкта, зведення про обсяг і терміни охорони.
Інноваційна продукція повинна мати індивідуалізацію. Одним із засобів індивідуалізації продукції є товарний знак. "Товарний знак і знак обслуговування (далі товарний знак — ТЗ) — це позначення, здатні відрізняти відповідно товари і послуги одних юридичних чи фізичних осіб від однорідних товарів і послуг (даті товарів) інших юридичних чи фізичних осіб". Товарним знаком може бути оригінальне графічне зображення, сполучення цифр, букв і т.п.
Право на використання товарних знаків одержують за допомогою їхньої реєстрації. В усьому світі товарні знаки застосовуються і захищаються.
Товарні знаки відіграють важливу роль як для виробників і продавців, так і для покупців нововведень. Вони вказують, хто несе відповідальність за визначений товар.
Однорідна продукція може випускатися різними виробниками і поширюватися різними продавцями. Причому і виробники, і продавці можуть мати свої товарні знаки. Саме товарний знак служить орієнтиром, підставою при виборі товару. Якщо покупець буде задоволений придбаним товаром, надалі він буде керуватися товарним знаком.
Товарний знак виконує наступні функції: служить орієнтиром при виборі товару; вказує на наявність відповідної якості товару; виділяє товар з однорідних товарів інших виробників; показує джерело походження товару, тому що інформація про власників товарних знаків внесена до реєстру товарних знаків, зареєстрованих у патентному відомстві; рекламує товар, тому що забезпечує виробнику популярність, що стимулює і зберігає попит на товари: дозволяє виробнику чи продавцю зайняти певне становище на ринку завдяки визнанню товарного знаку.
Товарний знак входить до складу нематеріальних активів, є предметом ліцензійних угод і об'єктом охорони промислової власності (складовою частиною інтелектуальної власності).
Результатом інноваційної діяльності є і ноу-хау, що являють собою цілком чи частково конфіденційні знання, досвід, навички що включають зведення технічного, економічного, адміністративного, фінансового й іншого характерів. Використання ноу-хау забезпечує певні переваги і комерційну вигоду особі, що їх одержала.
"Ноу-хау" можуть бути: не запатентовані технологічні знання і процеси, практичний досвід, методи, способи і навички з проектування, розрахунків, будівництва і виробництва виробів; проведення наукових досліджень і розробок; склад і рецепти матеріалів, речовин та ін.; також досвід в галузі дизайну, маркетингу, управління, економіки, фінансів.
Комерційна передача ноу-хау оформляється ліцензійними відносинами.
Наслідком інноваційної діяльності є нові художньо-конструкторські (дизайнерські) рішення зовнішнього вигляду виробу — промислові зразки.
Промислові зразки відображають єдність технічних, функціональних і естетичних властивостей виробу, входять до складу нематеріальних активів, є предметом ліцензійних угод і об'єктом охорони промислової власності.
Права на винаходи, товарні знаки й інші результати інноваційної діяльності оформляються ліцензією. Ліцензії розрізняються за характером й обсягом прав, за наявністю правової охорони, за способами передачі й умовами використання й іншими ознаками. Матеріальні результати інноваційної діяльності виступають у вигляді створених і освоєних нових машин, устаткування, апаратів, приладів і засобів автоматизації.
Створені й освоєні зразки машин, устаткування, апаратів, приладів і засобів автоматизації поділяються на нові, модернізовані і модифіковані.
Ефективність інноваційної діяльності можна оцінити через конкурентоспроможність нової продукції, успішне представлення її на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Результати інноваційної діяльності можуть бути представлені шляхом передачі (продажу) як у межах однієї країни, так і на міжнародному рівні. Ліцензійна торгівля являє собою основну форму міжнародної торгівлі. Вона охоплює угоди з ноу-хау, з патентами, винаходами.
Організаційні форми і практика продажу ліцензій на зовнішньому ринку можуть бути різні. У великих компаніях для здійснення торгових операцій створюють відділення і дочірні підприємства із закордонного ліцензування. На підприємствах більш дрібного масштабу створюються відділи, бюро, сектори патентно-ліцензійної роботи, що виконують наступні основні функції: вивчення торгівлі патентами і ліцензіями: збір і подання інформації технічним службам, виробничим відділенням і відділам, економічним службам; виявлення фірм, що виявляють інтерес до покупки ліцензій; забезпечення патентної охорони результатів наукових досліджень і технічних досягнень своєї фірми; проведення операцій з купівлі — продажу патентів і ліцензій.
Працівники ліцензійного відділу можуть виїжджати на підприємства ліцензіата і вивчати його можливості з організації випуску ліцензованої продукції; визначають на місці потреби ліцензіата в сировині, матеріалах, устаткуванні, кваліфікованій робочій силі; перевіряють стан підприємств, методи роботи, якість продукції, що випускається.
Ліцензійні відділи можуть бути вбудованими і самостійними. Вбудовані відділи (сектори) входять звичайно в юридичну службу (відділ), технічну службу (відділ) чи в загальноекономічну службу (відділ). Самостійний ліцензійний відділ перебуває у віданні одного з членів вищого керівництва фірми (президента, генерального директора, помічника президента). Самостійні відділи можуть бути централізованими і децентралізованими.
Відділення іноземного ліцензування створюються, як правило, у великих фірмах чи компаніях. На відміну від відділів, відділення мають господарську самостійність. Політику в галузі ліцензування розробляє керівництво фірми (президент, віце-президент, правління директорів), а також керівництво дочірніх фірм і відділень з експортних операцій.
Основна функція дочірніх компаній із закордонного ліцензування полягає в здійсненні операцій із продажу ліцензій.
Спеціалізовані фірми, що здійснюють науково-дослідну діяльність як комерційну, займаються скупкою патентів та ідей, їхньою доробкою і розробкою і виступають на ринку з різноманітним асортиментом науково-технічних знань, що мають різний ступінь готовності для безпосереднього промислового застосування.
Типові ліцензійні угоди розробляються різними організаціями (комісіями ООН, галузевими асоціаціями промислових фірм й ін.). Типовими є угоди, що надають ліцензіатові право на запатентований винахід чи технологічний процес разом з технічними знаннями, досвідом, ноу-хау, а також із правом використання товарного знаку.
Як відшкодування за використання предмета угоди ліцензіат сплачує визначену винагороду. Розрізняють: ліцензійні винагороди, розмір яких визначають на основі фактичного економічного результату використання ліцензії (це можуть бути періодичні процентні відносини, участь у прибутках); ліцензійні винагороди, розмір яких безпосередньо не пов'язаний з фактичним використанням ліцензій, а заздалегідь встановлюється і вказується в договорі з обліком можливого економічного ефекту й очікуваних прибутків ліцензіата на основі використання ліцензії: первісний платіж готівкою; паушальний платіж; передача цінних паперів ліцензіата; передача зустрічної технічної документації.
Періодичні процентні відносини чи поточні відносини ("роялті") встановлюються у вигляді визначених фіксованих ставок (у відсотках) і виплачуються ліцензіатом через визначені проміжки часу (щорічно, щокварталу чи щомісяця до визначеної дати).
Принципи розрахунку процентних відносин наступні: за одиницею випущених чи реалізованих виробів у вигляді відсотка до ціни чи собівартості; за вартістю виробленої за ліцензією продукції; за сумою продажів ліцензованої продукції; на спеціально обумовленій базі (наприклад, із встановленої потужності запатентованого устаткування, з обсягу переробленої за запатентованим способом сировини і т.п.).
Нові технології та економічний ризик
Характерними рисами сучасного етапу функціонування економічної системи є: поява нових суб'єктів господарської діяльності; зростання інформаційного навантаження на управлінський персонал; глобалізація економічної діяльності.
Усі ці чинники актуалізують проблему комплексної автоматизації управлінської діяльності на основі сучасних інформаційних технологій (ІТ) та засобів телекомунікацій.
Вирішення цієї проблеми зажадало нових підходів до автоматизації управлінської діяльності. Ці підходи знаходять висвітлення в концепції нової інформаційної технології (НІТ) організаційного управління, орієнтованої на активну участь управлінського персоналу в процесі оброблення інформації, що дасть змогу максимально наблизити управлінський персонал до інформаційних ресурсів, а також до самого процесу розв'язування інформаційно-управлінських задач. Основні принципи НІТ полягають у: масовому впровадженні ПЕОМ — установленні їх на робочих місцях управлінського персоналу; створенні комплексної технології оброблення інформації в умовах використання БД, баз знань (БЗ), мереж ЕОМ; створенні засобів комп'ютерного моделювання системи оброблення даних із застосуванням банку моделей і банку алгоритмів; розробленні засобів спілкування кінцевих користувачів з ПЕОМ на основі АРМів, що передбачають наявність експертних систем (ЕС).
Структуротвірним елементом АІС на основі НІТ є АРМ, що дає змогу поєднати сучасні тенденції в менеджменті з досягненнями НІТ.
Застосування обчислювальної техніки (до появи ПЕОМ) дало великий ефект у прийнятті одноманітних і типових управлінських рішень, але не вплинуло на такі сфери прийняття рішень в управлінні, як визначення задачі, встановлення мети впровадження рішень, оцінювання результату.
Елементи процесу управління можуть бути автоматизовані тільки в умовах АРМів управлінського персоналу. Зближення процесів збирання вхідної інформації, формування, відображення і використання вихідної інформації сприяють впровадженню режиму реального масштабу часу в оброблення інформації.
Управлінський персонал інтегрується в людино-машинній системі оброблення даних як користувач ІС, виступаючи тут у новій ролі оператора ПЕОМ. При цьому він продовжує здійснювати традиційні контрольно-аналітичні функції прийняття управлінських рішень, але на вищому автоматизованому рівні.
Успіх управління багато в чому залежить від правильної побудови комунікаційного процесу. АРМ управлінського персоналу розглядається в мережі як комунікаційна одиниця, що функціонує одночасно як джерело, передавач, приймач і споживач інформації. За допомогою ресурсів АРМу управлінський персонал розв'язує свої задачі, а по комунікаційних каналах передає інформацію у відповідні інстанції, в тому числі зовнішні. Обґрунтуванням для встановлення комунікації є потреба в інформації. Комунікації дають змогу підвищити якісний склад інформації для управління.
Основними концепціями побудови АРМів є: децентралізоване оброблення інформації на робочому місці управлінського персоналу; створення персональних БД; створення БЗ; створення мереж АРМів; інтелектуалізація АРМів.
АРМ управлінського персоналу — це програмно-технічний комплекс, винесений на робоче місце конкретного управлінського працівника, що дає змогу автоматизувати виконувані ним функції керування в інтерактивному режимі "користувач — ПЕОМ". Основний принцип, закладений в АРМ, — проблемна орієнтація комплексу, тобто орієнтація на розв'язання певного класу задач, об'єднаних загальною технологією оброблення інформації, єдністю режимів роботи й експлуатації.
Кожному класу користувачів відповідає певний тип АРМу, орієнтований на задоволення його функціональних та інформаційних потреб. У ньому основою автоматизації формування і прийняття управлінських рішень є персональні ІС.
Не вникаючи в конкретний зміст задач, розв'язуваних кожним конкретним користувачем в умовах комп'ютеризованого управління, в кожній персональній ІС має бути забезпечена можливість для користувача виконувати такі дії: обробляти текстові документи; проводити пошук необхідної інформації в довідкових фондах та архівах користувача; здійснювати формування документів, відомостей, таблиць; обмінюватися документами і даними; узгоджувати, уточнювати, модернізувати задачі управління; приймати рішення в умовах невизначеності або недостатності інформації.
Біотехнології (приклад)
Характеристики
Тип файла документ
Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.
Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.
Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
