124884 (717488), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Порівняння фактичного і планового календарних фондів часу дає змогу встановити ступінь виконання плану введення обладнання в експлуатацію за кількістю і термінами; календарного і режимного — можливості кращого використання обладнання за рахунок підвищення коефіцієнта змінності, а режимного і планового — резерви часу за рахунок скорочення його витрат на ремонт.
Для характеристики використання часу роботи обладнання застосовують такі показники:
• коефіцієнт використання календарного фонду часу:
Ккф = ФРЧф:ФРЧк;
• коефіцієнт використання режимного фонду часу:
Крф = ФРЧф:ФРЧр;
• коефіцієнт використання планового фонду часу:
КПф = ФРЧф:ФРЧП;
• частка простоїв у календарному фонді:
Ч =ПР•ФРЧ
де: ФРЧф. ФРЧП, ФРЧр, ФРЧК — відповідно фактичний, плановий, режимний і календарний фонди робочого часу обладнання; ПР — простої обладнання.
Під інтенсивним завантаженням обладнання розуміють випуск продукції за одиницю часу в середньому на одну машину (1 машино-годину). Показником інтенсивності роботи обладнання є коефіцієнт інтенсивності його завантаження:
Іінт =ГВф • ГВПЛ,
де: ГВф, ГВПЛ — відповідно фактичний і плановий середньогодин-ний виробіток.
Узагальнюючий показник, що комплексно характеризує використання обладнання, — коефіцієнт інтегрального навантаження як добуток коефіцієнтів екстенсивного й інтенсивного завантаження обладнання:
ІК =Киф - Яінт.
У процесі аналізу вивчають динаміку цих показників, виконання плану і причини зміни їх.
Розрахунок впливу цих факторів роблять за методом ланцюгової підстановки, абсолютних і відносних різниць.
Методика розрахунку за методом ланцюгової підстановки:
Результати факторного аналізу показують, що обсяг випуску продукції зріс за рахунок збільшення кількості обладнання і виробітку продукції за одну машино-годину. Збільшення цілоденних, внутрізмінних простоїв обладнання і зниження коефіцієнта змінності викликали зменшення обсягу товарної продукції на суму 8345 тис. руб., або на 8,7 %.
Отже, більш повне використання обладнання на цьому підприємстві можна розглядати як можливий резерв збільшення виробництва продукції за наявності ринків збуту.
Список використаних джерел
-
Антонюк Л. Л., Поручник А. М., Савчук В. С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації. — К.: КНЕУ, 2003. — 394с.
-
Балабанова Н. В. Суспільство знань та інновацій: шлях до майбутнього України — К.: Арістей, 2005. — 104с.
-
Баханов К. О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі. — Запоріжжя: Просвіта, 2004. — 328с.
-
Зянько В. В. Інноваційне підприємництво в Україні: проблеми становлення і розвитку / Вінницький національний технічний ун-т. — Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. — 262с.
-
Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком: Проблеми, концепції, методи. — Суми: Університетська книга, 2003. — 278с.
-
Йохна М. А., Стадник В. В. Економіка і організація інноваційної діяльності. — К.: Видавничий центр "Академія", 2005. — 400с.















