41806 (686936), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Висновок

Кінець ХХ – початок ХХІ століття пов´язаний з критичними дебатами навколо процесу глобалізації. Що це: загроза чи веління часу, перспектива для виживання і збереження людської цивілізації, “інформаційна інтервенція” чи ідея формування нового синтезу цінностей, моральних абсолютів, ідея “єдиної, загальнопланетарної моральності”? Радикальні зміни в економічному, політичному, мовно-культурному житті нашої держави, світові процеси інформатизації і інтеграції значно збільшують запит на практикоорієнтованих фахівців, підвищують вимоги до фундаментальних знань, багатофункціональних умінь і навичок.

Хоч інтенсивне словотворення та зростання кiлькостi лексичних запозичень є явищем об’єктивним та iсторично зумовленим, це приводить до зрушень у системi української мови. Hавала нового лексичного матерiалу може мiстити в собi загрозу до порушення рiвноваги в мові, яка може втратити можливість бути універсальним засобом спілкування.

У “Нормах української літературної мови” (1931 р.) Олекса Синявський, у розділі, присвяченому запозиченням з інших мов, говорить, що “з давніх-давен до словника української мови заходили слова з інших мов, найбільше, звичайно, від тих народів, що були в якихось стосунках з українським... Переймаючи від них певні вироби, звичаї, умілість, український народ разом переймав і слова, і таких слів у нас, запозичених від різних народів і в різні часи, багато, тільки вони вже так унатурилися в мові, що їх ніхто й не відчує як чужі” 3. Безперечно, серед найновіших запозичень завжди є багато “тимчасових, недовговічних, бо невдатних новотворів”, які літературна мова звичайно уникає, однак “чимало й таких, що вже цілком унатурилися і навіть переходять в народню мову”

Словотворення в українській мові на межі ХХ та ХХІ ст. відображає не лише потреби в найменуванні нових реалій життя, а необхідність освоєння засобами української мови численних запозичень. Із неологізмів сучасності близько 22 % є найновішими запозиченнями, не враховуючи при тому дериватів, що утворені від іншомовних основ, а також тих, що вийшли за межі вузькоспеціальних терміносистем. Значна частка неологізмів-входжень з інших мов зумовлена тим, що у життя пересічного мовця входить багато предметів і понять, які є новими лише для нього (та й для українського суспільства в цілому).

Велика кількість нового в предметному (у широкому розумінні слова) світі часто приводить до того, що певна реалія приходить до нас уже з готовим найменуванням, яке закріпилось за нею у мовах тих країн, де вона виникла або була створена. Українська мова не встигає запропонувати таку назву для нового предмета, яка б базувалася на національній основі й уводила номінацію в лексичну систему. Таким чином, система української мови, не маючи змоги освоїти саму предметну реалію, намагається освоїти, натуралізувати її іншомовну назву. У процесі освоєння формуються граматичні значення роду і числа в словах (відео, пейджер, сканер, клон, шоу, плеєр, хакер, лобі тощо), утворюються деривати за допомогою власне українських чи спільнослов’янських словотворчих афіксів (пейджерний, сканувати, клонований, лобіювати тощо), зрештою, вичленовуються нові словотворчі елементи із запозичень (відео-, -инг, веб-, -нет, шоу- тощо), іншомовні основи поєднуються із питомими словами чи “натуралізованими” запозиченнями у складних словах (інтернет-кафе, відеоряд, євроремонт, веб-сторінка тощо). Цей процес є об’єктивним і закономірним, бо пріоритет у створенні нової реалії зумовлює пріоритет у її номінації, що веде до “експортування” назви.

Використана література

1. Актуальні проблеми філології та перекладознавства [Текст] : зб. наук. пр. Вип 3. Ч. 1 / Хмельниц. нац. ун-т. - Хмельницький : ХНУ, 2007. - 339 с.

2. Булаховський Л.А. Нариси українського мовознавства.- К.,1956.

3. Єрмоленко С. Я. Стилістика сучасної української літературної мови в контексті слов'янських стилістик // Мовознавство. — 1998. — № 2

4. Єфремов О.М. Тлумачний словник - мімімум української мови. - К.: Довіра, 1999.

5. Забужко О.С. Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х. - К.: Факт, 1999.

6. Карпова В.Л., Гринчишин Д.Г., Гумецкая Л.Л. Короткий тлумачний словник української мови. - К.:, 1978.

7. Мельничук О.С. Словник іншомовних слів. - К.: Українська Радянська енциклопедія, 1977.

8. Мушкетик Ю.М., Олійник Г.І., Коваль В.К., Кононенко П.П., Наєнко М.К. Слово про Олеся Гончара. - К.: Радянський письменник, 1988.

9. Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики. —К.: Наук. думка, 1988.

10. Русанівський В.М. Культура української мови. Довідник. - К:. Либідь, 1990.

11. Синоніміка фразеологізмів у західноподільському діалектному мовлення // Збірник наукових праць викладачів Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. Серія філологічна. Випуск ІІ. – Кам'янець-Подільський, 1998.

12. Сліпушко О.М. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. - К.: Криниця, 1999.

13. Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература [Текст]: РЖ. Сер. 6, Языкознание . - ISSN 0202-2087. -
    2001г. N 2

14. Структурно-семантичні моделі фразем у західноподільському діалектному мовленні // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – К.: Логос, 1999. – Ч. ІV.

15. Шевельов Ю. Українська мова в І половині ХХ століття.: Стан і статус. - Чернівці, 1998.

16. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині XX століття. Стан і статус. — Сучасність, 1987.

17. Шевченкова фраземіка у “Словарі української мови” Бориса Грінченка // Тарас Шевченко і українська культура ХХІ століття: Науковий збірник за матеріалами Всеукраїнського наукового симпозіуму. – Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, 2000.

18. Яременко В.В., Сліпушко О.М. Новий тлумачний словник української мови (у чотирьох томах). - К.: Аконіт, 1999.

10

Характеристики

Список файлов курсовой работы