71794 (611994), страница 5
Текст из файла (страница 5)
У 1971-1993 роках в цілому 354 студента-заочника (загалом, на практиці влаштувалися працювати в бібліотеки) із званням "Дипломований бібліотекар" .
4.Бібліотекознавство (післядипломне навчання)
Дворічне післядипломне навчання з бібліотекознавства було введено в 1976р. Так як передумовою для навчання було закінчене навчання у вищій школі, а також практична діяльність у бібліотечній справі , то форма досліджень була комбінованою .
3.1 Структура бібліотечної освіти на сучасному етапі
Німецька Система освіти в Німеччині дуже схожа на українську та російську.
Сьогодні бібліотечна освіта Німеччини, як і інших країн Європи, переживає кризу. Підґрунтям такої кризи є, безперечно, економічні та соціально-політичні чинники. Для аналізу національних особливостей освіти в Німеччині недостатньо лише опису її сучасного стану, проблем та перспектив розвитку. Для того, щоб чітко зрозуміти різні аспекти даного питання ми перш за все розглянули деякі ключові моменти в історії німецької бібліотечної освіти на різних етапах розвитку німецького суспільства.
Система освіти Німеччини включає 250 вищих навчальних закладів, 70 університетів у старих і 28 у нових землях, спеціалізовані професійні навчальні заклади (113 у старих землях і 15 у нових), існують педагогічні, технічні, теологічні інститути, вищі школи управління, мистецтв. В останні роки з'являються приватні університети.
Навчання бібліотекарів у Німеччині здійснюється різними шляхами, оскільки завдання бібліотек - від роботи за столом, видачі книжок, комплектування фонду чи його вивчення аж до залучення спонсорських коштів - можуть бути дійсно різноманітними.
Коли Бенцій з Упсали, герой роману Умберто Еко «Ім'я троянди», був призначений помічником бібліотекаря, абат Аббон говорив про його майбутні завдання таке: «Потурбуйся про відкриття скрипторіуму і зважай на те, щоб ніхто не піднімався до бібліотеки. Кожний має працювати з тими книжками, які лежать перед ним на столі. Хто хоче, може скористатися каталогом. Але не більше».[6]
Часи, коли завдання бібліотекарів та їхніх помічників полягало у тому, щоб стояти на варті книжок, на щастя, вже давно минули. У сучасному суспільстві інформації та знань бібліотекарі мають володіти найрізноманітнішими навичками. У Німеччині вони засвоюють їх на трьох рівнях державної служби. Державною службою називають діяльність чиновника на рівні держави, федеральної землі або ж громади. Кожному з цих трьох рівнів, пропонованих бібліотекарям (йдеться про «середню», «вищу» і «найвищу» службу), відповідають певні категорії.
Дещо спрощено шляхи здобуття освіти виглядають таким чином: у межах професійної освіти можна дістати кваліфікацію так званого кваліфікованого співробітника у галузі служб медіа та інформації; навчання у професійному училищі забезпечує бібліотекареві вищу службу; (не спеціалізоване) навчання в університеті із додатковим стажуванням, тобто магістратура з бібліотекознавства та інформатики, є передумовою для отримання посади у найвищій службі.
Спеціалісти служб медіа та інформації (скорочено - РАМІ) потрібні для архівів, бібліотек, роботи з інформацією й документацією, фото агентствами , а також із медичними документами. 3 1998 року ця ще зовсім молода професія складає конкуренцію асистентам бібліотеки.
Трирічне навчання, до якого, як правило, додається неповна середня освіта, реалізується за подвійною системою - це означає, що наявні як теоретична, так і практична частини. На теоретичній стадії здійснюється блокове навчання у професійний школі, а практична частина передбачає навчання у бібліотеці.
Велике значення під час навчання надається новим медіа, таким чином РАМІ старанно вивчають Інтернет, бази даних та мультимедійні новації. Після закінчення навчання вони працюють у наукових та громадських бібліотеках, у різноманітних сферах, закуповують книги, журнали та інші медіа, систематизують їх у каталогах, видають літературу, консультують читачів та здійснюють для них простий пошук. Завдяки таким спеціалістам, навіть на найнижчому рівні, німецькі бібліотеки можуть покластися на добре кваліфікований персонал із «середньої служби», у той час як в інших країнах у цій галузі працюють некваліфіковані помічники.
На наступному щаблі - на «вищій службі» - перебувають бібліотекарі, які закінчили вище професійне училище. Навчальні курси у цій сфері мають назви: «Бібліотечний та інформаційний менеджмент», «Бібліотечний та медіа-менеджмент» або ж «Управління знаннями та інформацією».
Бібліотекарі, які закінчили професійне училище, на відміну від кваліфікованих співробітників, відповідають за складну каталогізацію. Значно більшою мірою вони залучені до предметизації і приймають, передусім у громадських бібліотеках, рішення щодо придбання літератури, їхньою першочерговою справою є надання інформації. Вони максимально обізнані й орієнтуються в різноманітних базах даних, здійснюють у них розширений пошук для користувачів бібліотеки. Працівники з такою освітою також частково працюють над розробкою відповідних баз даних. У деяких громадських бібліотеках невеликих міст вони можуть здобути керівну посаду.
Бібліотекарі на найвищій службі, як правило, здобувають свою спеціальність в університеті й після цього проходять дворічне стажування. Як референти-експерти вони працюють у наукових бібліотеках і зазвичай відповідають за змістове наповнення їхніх ресурсів, залежно від того, що вивчали - природничі, економічні науки, історію тощо. До завдань цих працівників належать самостійне комплектування фонду і наукові розвідки щодо нього.
Стажування вважається чимось на зразок підвищення кваліфікації. Це час для одержання потрібних актуальних знань, знайомства з найновішими сучасними технологіями, зокрема такими, що наразі є взірцями на міжнародному рівні. До того ж стажерів готують до здійснення функцій управління, що їх виконують, наприклад, директори бібліотек.
У деяких федеральних землях нещодавно з'явилася альтернатива такій моделі освіти. Так, у Північному Рейні-Вестфалії випускники магістратури за напрямом підготовки «Бібліотечний та інформаційний менеджмент» без додаткового стажування мають змогу працювати на найвищій службі. Такий курс магістратури є також у Берлінському університеті ім. Ґумбольдта - навіть із можливістю захисту дисертації.
З приводу освіти бібліотекарів нині точаться дискусії не тільки з огляду на Болонський процес. Заплановано підвищення кваліфікації до рівня керівника служб медіа та інформації. В такому випадку підготовлені кваліфіковані керівники зайняли б позицію між кваліфікованими співробітниками служб медіа та інформації і бібліотекарями вищої служби.
Так званий Болонський процес став рушієм реформ та змін. Він передбачає, у першу чергу, запровадження міжнародних освітніх ступенів - бакалавра (Вachelor) і магістра (Маstег), а також введення кредитів. Кожного навчального року, як правило, можна дістати 60 кредитів, відповідно З0 - за семестр. Один кредит вимагає робочого навантаження (Work Loand) у З0 годин аудиторного і самостійного навчання. Для отримання ступеня бакалавра потрібно, як мінімум, 180 балів ЕСТS, а для подальшого ступеня магістра - в цілому 300 балів ЕСТS. Це з урахуванням отриманих балів під час попереднього навчання.
Бакалаврська і магістерська програми потребують акредитації. Завданням процедури акредитації є забезпечення професійних стандартів спеціальності та перевірки здобутих знань, що відповідають даній професії. Процедура акредитації проводиться зазвичай спеціалізованою або ж регіональною акредитаційною комісією.
Навчання у магістратурі може бути орієнтованим як на практичну, так і на дослідницьку роботу. Така освіта задумана як безпосереднє продовження бакалаврату чи навчання на спеціаліста або ж як післядипломна. Для вступу до післядипломної магістратури необхідним є проходження професійної практики (не менше одного року). Зазвичай таке навчання є платним. Також у післядипломній магістратурі можна навчатися за вільним графіком відвідування. Передумовою вступу до магістратури, як правило, є певний - середній бал. Період навчання триває від одного до двох років. Ступінь магістра, отриманий у професійній школі, є запорукою, за рішенням конференції Міністерства внутрішніх справ у грудні 2007 р., посади у вищій службі. Такий ступінь дає ті самі права, що й диплом спеціаліста чи магістра, отриманий в університеті або у відповідному вищому навчальному закладі. Це означає можливість отримання титулу кандидата наук. [16] Очікується поява ширшої пропозиції магістерських програм.
Отже, у системі освіти бібліотекарів здійснено наступну диференціацію, що сприятиме стрімкому розвиткові кваліфікаційної характеристики цієї професії. Бібліотекарі сьогодні - на відміну від середньовічних героїв Еко - на різних рівнях дбають проте, щоб доступ до інформації став вільним для всіх, вони як інформаційні брокери забезпечують демократизацію знання. [16]
3.2 Основні центри підготовки бібліотечних кадрів у Німеччині
Вища освіта бібліотечного спрямування у Німеччині останніми роками суттєво змінилася на організаційному та змістовому рівні. Деякі вищі навчальні заклади (наприклад у Бонні – Райнський університет Фрідріха-Вільгельма заснований у 1818 році) закрилися або ж об'єдналися з іншими (у Франкфурті, Штуттґарті). Франкфуртське бібліотечне училище було закрито й інтегровано до професійного училища Дармштадту.
Інститут бібліотекознавства та інформації м. Штуттґарту об'єднався з професійним училищем медіа та друкарства і став Інститутом засобів масової інформації, землі Баден-Вюртемберг, який користується міжнародним визнанням в галузі технічних та природничих дисциплін.
Тут на факультеті інформатики, електротехніки та інформаційних технологій готують висококваліфікованих спеціалістів бібліотечної справи.
Деякі спеціальності, які раніше були самостійними, увійшли до складу інших галузей чи факультетів (наприклад у Кельні, Гамбурзі, Лейпцигу).
Однозначною є подальша диверсифікація спеціальностей. Поряд із класичними бібліотечними спеціальностями з'явилися нові, подібні за змістом, але інші своєю суттю, наприклад, інформаційний дизайн чи економіка інформації.
Вища освіта бібліотечного спрямування традиційно здійснюється у вищих професійних училищах. Наразі можна обирати поміж восьми професійних училищ та одного університету. Разом з тим, є велика кількість спеціальностей, пов'язаних з інформаційними науками.
Більшість ВНЗ пропонують вже зараз навчання на бакалавра замість спеціаліста або перебувають на стадії переходу до ступеня «ВА». Переважна більшість ВНЗ затвердили шести або семи семестрове навчання на бакалавра, яке включає, як правило, піврічну практику. Тільки у Берлінському університеті ім. Гумбольдта практика триває сім тижнів. Гумбольдтський університет Берліна (Humboldt-Universität zu Berlin), колишній Берлінський університет – найстарший з чотирьох університетів Берліна. В 1828 році одержав назву Університет Фрідріха Вільгельма на честь прусського короля Фрідріха Вільгельма III, під час правління якого його було засновано.
Заняття в університеті почалися в 1810 році, на той момент було зараховано 256 студентів, заняття проводили 52 викладачі. У 2009/2010 роках кількість студентів складає 28.239, кількість співробітників університету – 3967 (без Шаріте, 2008). У XX столітті університет був одним з найбільших наукових центрів Європи.
Бібліотекарів навчають на I факультеті філософії (філософія, історія, бібліотекознавство, інформатика, європейська етнологія).
Зміст освіти бібліотечного спрямування орієнтований на інформаційні технології, інформаційні дослідження, організацію знань, інформаційний та медіа-менеджмент, паблік менеджмент, інформаційні товариства та структури, послуги для цільових груп і надання інформації, роботу в галузі культури та медіа.
Під час навчання велика увага приділяється проектній роботі. Здебільшого йдеться про великий міждисциплінарний проект. У рамках проекту чи то у команді розглядаються теми професійного сьогодення (часто із колегами по професійній практиці). Така робота передбачає формування провідних якостей студентів, як-от вміння працювати у команді, використовувати здобуті знання, виявити гнучкість, творчий підхід тощо.
Наразі у Німеччині реалізовано або заплановано ряд магістерських програм. Професійне училище Кельну пропонує спеціальність «Магістр бібліотекознавства». Щоправда на неї поки що не зараховуються випускники професійних училищ. Ця додаткова магістерська програма найближчим часом має змінитися відповідно до нових рамкових умов. Особливо це стосується формальних структур Болонського процесу, а також професійно-правових змін у Північному Рейн-Вестфалії. Ця автономна магістратура є безкоштовною, оскільки, згідно з професійним правом, йдеться про необхідність другої освіти. Університет ім. Гумбольдта пропонує післядипломне дистанційне навчання за спеціальністю «Бібліотекознавство» (Library and Information Science), яке коштує 1 250 євро на семестр. Університет пропонує стаціонарну магістратуру за спеціальністю «Бібліотечні та інформаційні науки» (в зимовому семестрі). Штуттґартський інститут ЗМІ (в зимовому семестрі), а також Гамбурзький інститут прикладних наук (в зимовому семестрі) пропонують кожного зимового семестру магістерські програми з бібліотечного та інформаційного менеджменту. Професійне училище Ганновера пропонує післядипломну магістратуру з управління знаннями й інформацією із частковим відвідуванням занять. Навчання триває три семестри і коштує 1 500 євро на семестр. Набір відбувається раз на два роки.[10]
Разом із магістерськими програмами у Німеччині є можливість отримати післядипломну освіту під час державної служби. Баварська школа бібліотечної справи у Мюнхені пропонує дворічне навчання для адміністративних посадовців, крім того, віднедавна в університеті ім. Гумбольдта можна пройти стажування для вищої бібліотечної служби зі складанням державного іспиту. [19]
Навчання у бакалавраті орієнтовано на відповідальні посади менеджерів середньої ланки, як це раніше вдало практикувалося під час навчання на спеціаліста. Випускники бакалаврату працюють у певному напрямі, що раніше часто відбувалось під час навчання в рамках прикладних дослідницьких проектів.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
