71794 (611994), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

На початку двадцятих років Прусська державна бібліотека (колись Королівська бібліотека) з метою теоретичної освіти добровольців проводила практично-теоретичні курси. Добровольці отримували теоретичний інструктаж раз на день.

Професор доктор Фріц Мількау( Fritz Milkau) , до 1925 року генеральний директор Прусської державної бібліотеки , приймав активну участь в освіті молодих кадрів. Він був нештатним професором в Берлінському університеті. Та написав підручник для студентів «Бібліотекознавство».

Під бібліотекознавством він розумів "..., сукупність всіх зусиль, які спрямовані на розуміння і наукову проникливість суті книжки в найширшому її розумінні:

• на поняття шрифту від найстаріших записів про проблеми палеографії та стародруків до готичного шрифту Тімана;

• на поняття книжки, її форми, окраси, її змісту та розповсюдження її на пергаменті;

• на поняття бібліотеки від найстаріших зібрань на глиняних дощечках до міліонних колекцій нашого часу.»

Таким чином ,завдяки Мількау було видано новий «Порядок прийому, освіти та перевірки кандидатів для наукової бібліотечної служби ».

Комісія з бібліотечної справи відповідала за прийом добровольців на бібліотечну службу. Відповідно до нового порядку другий рік навчання бібліотечних працівників проходив обов’язково в Бібліотечно-науковій бібліотеці або в Прусській державній бібліотеці. Така новизна в освіті мала успіх в Німеччині і була відома на весь світ.

Після короткочасної смерті Мількау у 1934 році взагалі занепадає бібліотечна освіта. Це сталося з декількох причин :

• В зв’язку з загальною світовою кризою кількість добровольців різко знизилась;

• Адміністрація університету не була зацікавлена в маленькому Бібліотечно-науковому інституті, який мав тільки післядипломну форму навчання;

• Прусська державна бібліотека продовжувала проводити практично-теоретичні курси , і потреби в Бібліотечно-науковому інституті не було.

Хорст Кунце, повторний засновник інституту в 1955 р, оцінював попередню установу так : "... з цього інституту змогла б сформуватися вже в 30-ті роки більш висока форма освіти в Німеччині, ніж у нас була вона до 1945 року. "

Теоретична освіта добровольців для наукової бібліотечної служби здійснювалася у Прусській державній бібліотеці. З 11 викладачів, які вчили добровольців в зимове півріччя 1933-34р. в Бібліотечно-науковому інституті працювало 7 співробітників державної бібліотеки. Заняття університетських викладачів проводилися безкоштовно. Відповідальною за освіту добровольців , як і раніше, була комісія з бібліотечної справи. Бібліотеки , які взяли добровольців для першого навчального року, були зобов'язані повідомляти комісії про їх придатність до наукової бібліотечної служби. Зі звітів комісії 1936 року слідує, що в числі добровольців чоловічої статі було 3 жінки, які також мали право на повноцінну бібліотечну освіту.

Екзаменаційна комісія мала в своєму складі : голову комісії - професора доктора Крюса (Krüß) та членів комісії - перший директор Прусської бібліотеки до 1934 року ,професор доктор Якоб (Jacobs), доктор Бекер (Becker), директор університетської бібліотека міста Бонн, професор доктор фон Рат (von Rath) , доктор Кумер (Kummer).

Усний випускний екзамен тривав 65 хвилин на кожного випускника.

Оцінка ставилась загальна за відповіді з всіх дисциплін та домашню роботу.

Теми домашніх робіт в 1933-1944 роках:

Мови перевірялися тільки до 1939 року.

В цілому 87 дипломованих добровольців було перевірено з 1933 по 1944 роки.

Після війни відчутний брак наукових бібліотекарів привертав до себе увагу. Таким чином Йоріс Ворстус (Joris Vorstius) писав про Громадську Наукову бібліотеку: « З 65 службовців більш високої служби бібліотеки на 1 січня 1946 року залишилось лише 10 , це приблизно 15%.» [29]

Тому знову гостро постало питання про необхідність створення по-науковому дипломованих бібліотекарів. Спочатку були відновлені курси бібліотекарів, а згодом в 1947 року в Берлінському університеті відновилися двохгодинні лекції на тему : «Вступ до бібліотекознавства». Практична освіта проходила в Громадській Науковій бібліотеці. Таким чином 16 бібліотекарів на рік вивчали бібліотечну справу.

Послідовником Бібліотечно-наукового інституту Берлінського університету з 1955 року стає Інститут бібліотекознавства університету Гумбольдта. Про постановку завдання інституту бібліотекознавства повідомляється в установчому документі від 1.11.1955року "У інституту є завдання: сприяти навчанню і дослідженню в галузі бібліотекознавства, а також виховувати студентів наукової роботи та її підготовки до практики з а допомогою вправ та семінарів." [29]

Генеральний директор Німецької державної бібліотеки, професор доктор Горшт Кунце (Horst Kunze ) був призначений виконуючим обов'язки директора інституту.

У 1966 році було створено нове відділення інституту "Суспільствознавча інформація і документація" з допомогою професора доктора Йозефа Кобліца (Josef Koblitz) і переменовано в "Інститут бібліотекознавства та наукової інформації". Кобліц висловився з приводу відношення бібліотеки до науки наступним чином: «З одного боку, бібліотечна справа , інформація і документація позначені настільки багатьма специфіками , що в них говоритися про дві різні сфери діяльності, з іншого боку, настільки близько один з одним споріднені, що можуть приєднуватися з низкою інших сфер діяльності до однієї і тієї ж практичної області, спеціальної інформації.»

Внаслідок третьої реформи вищої школи в 1969 році інститут мав нову структуру. Були створені обидві галузі «Бібліотекознавство і наука про інформацію» і «Наука документації» (по одній кафедрі), а також відділення перепідготовки (заочного навчання).Це відділення було відповідальне за планування й організацію проведення післядипломного навчання з науки про інформацію і науки документації, бібліотекознавства. Колектив співробітників збільшувався.

Навчальні програми основної спеціальності бібліотекознавство з 1978 по 1982 роки містили наступний навчальний зміст у межах окремих областей вивчення: загальне бібліотекознавство; робота з бібліотечними користувачами; склади / каталоги; бібліографія; книжковий клієнт; історія бібліотечної справи; інформація і документація; обробка інформації; лінія планування і організація бібліотек Німеччини; математика і наукова історія, наукова теорія, класифікація Тео і організація Тео.

Цей навчальний зміст застосовувався як для денного так і для заочного навчання .Для обох навчальних форм обов'язкові години і релевантна література були вказані в навчальних програмах. Викладацька діяльність виконувалася виключно штатними співробітниками інституту. Вони могли гарантувати безперервність навчального процесу , тим більше, що для більшості викладачів зона навчання була ідентичною з досліджуваної зоною . Студентські зарубіжні практики з обміну збагачували навчання, особливо у співпраці з культурним інститутом Крупської в Ленінграді і з університетом Карла в Празі. [25]

Окремі навчальні програми

Освіта стажера. Ця навчальна форма була спадкоємицею освіти добровольця для вищої бібліотечної служби. Освіта стажиста проводилася в 1946-1957роках в Громадській Науковій бібліотеці. Вона тривала 2 роки, передумовою допущення до навчання було складення іспитів до вищої школи. Перевірка приймалася державною екзаменаційною комісією. Випускники мали право обіймати посаду "Науковий бібліотекар". Ця форма навчання була затверджена у липні 1957року.

Коротка освіта референта. Коротка освіта референта була освітою екстерна, яка могла проходити паралельно до професійної діяльності. Закінчене наукове навчання в вищій школі було передумовою для короткої освіти референта. Ця дворічна навчальна форма була заснована в липні 1961року і розпочиналася з «Курсу кваліфікації для екстернів». Випускники цієї навчальної програми були "Науковими бібліотекарями".

Комбінована освіта

1. Бібліотекознавство

При заснуванні інституту було спочатку комбіноване навчання, а саме, навчання бібліотекознавства та спеціального предмета (були можливі всі навчальні дисципліни в університеті). Переваги та недоліки цієї форми навчання, яка зарекомендувала себе, резюмував Хорст Кунце (Horst Kunze):

• Збереження німецьких навчальних традицій;

• Визнання бібліотекознавства як дисципліни вищої школи;

• Тісний зв'язок бібліотечно-наукового навчання з навчанням спеціального предмета ;

• Тісний зв'язок під час комбінованого навчання Бібліотечно-наукового інституту і наукової бібліотеки;

• Подолання традиційно вузькості спеціалізації випускників (переважно філологічно-історичної);

• Максимально тісний контакт з бібліотекарською практикою ;

• Збільшення кількості годин для предмета Бібліотекознавство .

В 1954 році було зараховано перший набір студентів на спеціальність «Бібліотекознавство». Студенти слухали лекції спочатку з наукової історії (професор доктор Йоріс Форштіус (Joris Vorstius), потім функції і методи роботи наукових бібліотек (професор доктор Хорст Кунце ) та історії книжкової справи (професор доктор Вилли Гёбер (Willi Göber).

Освіта (бібліотекознавство і спеціальний предмет) тривало планомірно 5 років і закінчувалося державним іспитом в обох предметах. Успішне закінчення давало можливість отримати посаду галузевого референта в наукових бібліотеках. Назва професії "Науковий бібліотекар" набувалась тільки після наступного дворічного стажування та написання домашньої роботи асистента.

2.Бібліотекознавство (денне навчання)

В 1968 році Ервін Марк (Erwin Marks) започаткував повне бібліотечно-наукове навчання денної форми. Перед заснуванням , комісія для молодих кадрів і перепідготовки Німецького бібліотечного союзу відправила "Анкету з основних питань бібліотечно-наукової повної освіти" бібліотекам всієї бібліотечної системи НДР і регіональним групам у межах бібліотечного союзу. Фрідріх Нестлер (Friedrich Nestler) представляв концепцію цієї навчальної програми бібліотекарській професійній громадськості. Він підкреслював, що це навчання не замінить комбінованого, а стане як друга навчальна програма поряд з ним. Тому що, з одного боку, це повне навчання "робить можливим поліпшення освіти кадрових працівників вищої школи для наукових бібліотек і стане в той же час першою німецькою вищою освітою для наукових кадрових працівників мережі Загальних Громадських бібліотек."

Приклади можливих сфер діяльності майбутніх випускників Нестлер називав:

• Провідних бібліотекарів для науково-методичного керівництва і координації бібліотечних мереж (наприклад, в університетських бібліотеках, у бібліотеці академії, в районних бібліотеках).

• Керівник відділень великих бібліотек (наприклад, земельні бібліотеки, великі районні бібліотеки, великі спеціалізовані бібліотеки).

• Провідні бібліотекарі у великих міських бібліотеках або великих головних бібліотеках міських мереж.

• Керівник центральних бібліотек.

• Керівник установ із загальними бібліографічними завданнями.

• Керівник районних бібліотек.

• Наукові співробітники в центральних установах і організаціях бібліотечної справи (наприклад, центрального інституту бібліотечної справи, Методичного центру наукових бібліотек).

• Галузеві доценти в бібліотекарських технікумах.

Випускники денної форми навчання працювали в різних сферах діяльності в усіх галузях бібліотечної справи, громадських , наукових , спеціалізованих бібліотеках, а також в центральних установах бібліотечної справи.

3.Бібліотекознавство (заочне навчання)

Заочне навчання , започатковане в 1971році, тривало спочатку 4 роки і відповідало змісту повного бібліотекознавства . При вступі до інституту студенти надавали документи : атестат зрілості або атестат повної спеціальної освіти, а також свідчення багаторічної успішною діяльністю в бібліотечній справі. Бібліотекарі з завершенням спеціальної освіти, які виконували провідну діяльність у різних галузях бібліотечної справи або готувалися до цього, мали переваги при вступі, так що протягом перших років не всі претенденти могли зараховуватися.

Характеристики

Список файлов курсовой работы