13864 (596886), страница 39
Текст из файла (страница 39)
Суть цієї системи полягає в тому, що тварин утримують у більш дешевих приміщеннях без прив'язей на глибокій незмінюваній підстилці, що забезпечує тепле ложе. Гній з корівника забирають 1-2 рази на рік. Худоба має вільний доступ до грубих кормів, складених у скирти чи під навісом, і до силосу, закладеного в наземних буртах на вигульно-кормових дворах. Поїння роблять із групових поїлок, обладнаних пристроєм, що регулює рівень води. Доять корів у доїльних приміщеннях, підгодовуючи тварин концентратами (для чого в доїльних верстатах обладнують спеціальні годівниці). На вигульно-кормових дворах довжина фронту годівлі грубими кормами складає 0,3-0,4 м на голову, а силосом 0,2-0,3 м (силос згодовують з торцевих сторін наземних силосних буртів), Біля буртів, скирт і навісів установлюють пересувні ґрати, що охороняє корм від затоптування. Як підстилку використовують солому, обпилювання і торф. Щодня в приміщеннях настилають свіжу підстилку з розрахунку 4 кг на голову худоби. В міру потреби вигульні двори очищають від гною і снігу, для цього використовують трактор зі скрепером-бульдозером та інші механічні засоби.
При безприв'язному утримані худоби в результаті росту продуктивності праці зменшуються в розрахунку на одиницю продукції витрати на заробітну плату. Однак загальний її рівень підвищується. При цьому якщо продуктивність праці підвищується в 2-3 рази, то фонд зарплати збільшується тільки на 30-60%. Одночасно в 3- 3,5 рази скорочуються витрати на внутрісадибні перевезення. Усе це дає значне зниження собівартості молока.
Великий економічний ефект дає впровадження безприв'язного утримання худоби й у м'ясному скотарстві.
У південних районах велика рогата худобу цілий рік відгодовують на спеціальних площадках, що мають тверде покриття і навіси. Відгодівельні площадки влаштовують із секціями на 50-60 голів з розрахунку 4,5-5 кв.м площі на голову. Між секціями проводять дорогу шириною до 3 м, по обидві сторони якої обладнують годівниці. Для водопою тварин у кожній секції встановлюють групові поїльниці.
Обслуговування тварин при безприв'язному утриманні здійснюють бригадним методом. За бригадою закріплюють групу тварин; на кожного члена бригади покладають визначені виробничі функції.
Слід зазначити, що при неправильній організації безприв'язного утримання худоби відбувається перевитрата кормів. Тому в кожному господарстві необхідно ретельно продумувати систему заходів, спрямовану на забезпечення економії кормів.
Організація доїння корів. Один із найбільш трудомістких процесів у молочному скотарстві - доїння корів. Механізація його в кілька разів підвищує продуктивність і полегшує працю доярок. Особливо ефективно машинне доїння корів на доїльних установках у спеціальному залі, тому що при цьому значно скорочуються витрати часу на виконання ручних операцій і переходи доярок. Найбільше поширення мають установки типу "ялинка" і "карусель".
На великих молочних фермах доїльна установка "карусель" більш вигідна, чим "ялинка". На "каруселі" (КДУЕ-16) можна видоювати за 1 год. 160 корів, а на "ялинці" (з 32 верстатами) - 120 корів. Продуктивність одного робітника на КДУЕ-16 складає 50 корів на годину, а на "ялинці" - ЗО. На одну корову на "ялинці" витрачається електроенергії 203 Вт/ год, на КДУЕ-16 - 72, а на КДУЕ-24 - лише 48 вт.
"Карусель" являє собою обертову платформу діаметром 17 м, розділену на 26 верстатів. У кожному верстаті - годівниця для концентрованих кормів, доїльний апарат ДА-ЗМ, пристрій для його промивання.
У встановлений час оператор включає мотор, і "карусель" починає повільно рухатися. Верстат, куди повинна зайти корова, відкритий, і автоматично в годівницю засипається порція концентратів. Корова заходить на платформу, що рухається. Оператор обмиває їй вим'я струменем теплої води. Сильний струмінь не тільки миє, а й масажує вим'я. Одна доярка обтирає вим'я рушником, друга - включає вакуум і надягає на соски корови доїльні склянки. Молоко надходить у прозорий скляний молоко збирач, а з нього по шлангу і кільцевому молокопроводу - у бак з лічильником молока й у молочний танк. Третя доярка стежить за скляними молоко збирачами, куди надходить молоко з доїльних апаратів. Як тільки корова перестала віддавати молоко, доярка знімає доїльні склянки і перевіряє чистоту видоювання. Швидкість обертання кола розрахована так, щоб за один його оборот корова була видоєна. У середньому це триває 6,5-7 хв.
Організація відгодівлі і нагулу худоби. Ефективність відгодівлі і нагулу залежить від вгодованості і віку худоби, поставленої на відгодівлю і нагул, тривалості нагулу, правильності комплектування гуртів, ступеня використання пасовищ і їхньої якості, забезпеченості худоби доброякісною водою, а також від створення постійних кадрів гуртоправів. На гарних пасовищах, що забезпечують одержання 900-1000 м середньодобового приросту однієї голови, худоба при нагулі протягом 90-100 днів дає до 1 ц приросту ваги; на середніх пасовищах, що забезпечують одержання 600-700 м приросту в добу, для цього потрібно 150 і більше днів. На пасовищах, де середньодобовий приріст однієї голови складає 400-500 м, необхідно застосовувати підгодівлю худоби.
У залежності від основного виду корму розрізняють відгодівлю на силосі, гніті і патоці, на барді, картопляній меззі і корне бульбоплодах. Здатність худоби до відгодівлі залежить від породи, віку і угодованості тварин, а також від якості корму.
Нагульні гурти укомплектовують з худоби, однорідної за віком, статтю і вгодованістю дуже велике значення для збільшення приростів ваги має інтенсивна відгодівля молодняку великої рогатої худоби.
На підвищення продуктивності праці при відгодівлі великий вплив робить організація механізованих ланок.
Організація підготовки кормів до згодовування. На тваринницьких фермах споруджують кормоцехи. У залежності від організації тваринницьких галузей і розміщення їх на території підприємств споруджують загальні (універсальні) кормоцехи для усіх ферм чи у господарстві окремі (спеціалізовані), де підготовляють корм для окремих видів чи груп тварин.
Кормоцех розташовують у центрі комплексу тваринницьких будівель; оснащення цеху повинне забезпечити механізацію і потоковість усіх процесів підготовки соковитих, концентрованих і грубих кормів.
У залежності від виду худоби і структури кормів визначають виробничу потужність відділень по підготовці грубих, соковитих і концентрованих кормів, відкіля оброблені корми надходять у центральне відділення цеху. Тут установлені дозатори і змішувачі й відбувається остаточна підготовка кормів до вживання.
Так, на підготовці корму для 400 корів з молодняком і для 100 свиноматок із приплодом у механізованому кормоцеху зайнято 5 робітників; вони затрачають у добу приблизно 35 людино-годин, що в 4-5 разів менше витрат праці при підготовці кормів вручну.
Організація водопостачання і поїння худоби. Механізація водопостачання (спорудження водопроводу й установка автопоїлок) значно скорочує витрати праці на фермі. Так, у стійловий період для 100 корів необхідно приблизно 10 куб. м води в добу. При продуктивності насоса 12 куб. м у годину на подачу такої кількості води потрібно 50 хв., а при відсутності механізації (при підвозі води і поїнні корів з цебер) витрати на поїння такої кількості худоби складуть близько ЗО людино-годин. Механізація водопостачання й установка автопоїльниць не тільки скорочують витрати праці, а й значно полегшують працю працівників ферми. Крім того, постачання худоби чистою свіжою водою поліпшує санітарно-гігієнічний стан ферми і створює умови для механізації інших виробничих процесів.
Організація внутріфермерського транспорту. На фермі щодня виконуються роботи (доставка і роздача кормів, збирання і вивезення гною і т.ін.), пов'язані з внутріфермерським транспортом. Доярка, користуючись підвісною дорогою, призалежності від поголів'я свиней, що знаходиться на одноразовій відгодівлі.
На літній період кожну групу свиней переводять в одне табірне приміщення і пасуть на закріплених за нею випасних ділянках.
Планування виробництва свинини включає визначення системи злучок і опоросів, розробку структури череди і її обороту.
Планування злучок і опоросів має свої особливості. Вони полягають у наступному. По-перше, молодняк свиней, отриманий від схрещування тварин різних порід, дає більш високі прирости ваги і швидше відгодовується, тому на товарних фермах широко застосовують міжпородне (промислове) схрещування. При цьому, як відомо, зростає плідність маток, зменшується відхід поросят. Для міжпородного схрещування необхідно підібрати породи, які щонайкраще відповідають місцевим умовам, при необхідності вчасно придбати кнурів відсутніх порід і підготувати їх до злучки. Основна задача при цьому - усунути яловість і перегули маток.
По-друге, у свинарстві застосовують турові і цілорічні опороси (відповідно проводять і злучку маток). Турові опороси зазвичай проводять: а) у зимово-весняні місяці, з концентрацією їх у січні - березні; б) у літні місяці, з концентрацією їх у червні - серпні. Цілорічні опороси (опороси протягом усього року) застосовують у господарствах, що мають велике поголів'я свиней і не забезпечених приміщеннями, необхідними для проведення опоросів у стислий термін і масової відгодівлі. Вибір тієї чи іншої системи опоросів вимагає попереднього економічного аналізу умов виробництва в господарстві.
Турові опороси в порівнянні з цілорічними мають такі переваги: дозволяють формувати великі групи свиней для відгодівлі, більш повно використовувати дешеві корми в літній період, застосовувати групові форми догляду за поросятами і їх вирощування.
Структуру й оборот череди в господарстві розробляють відповідно до напрямку (спеціалізації) свинарства. На фермах із закінченим оборотом череди вона залежить від кількості опоросів від однієї матки в рік і кількості поросят, одержуваних за один опорос, тривалості відгодівлі, а також від співвідношення основних, що перевіряються, і разових маток, темпів збільшення основного поголів'я і термінів його виробничої служби. Структура череди залежить від планових термінів продажу продукції й інших умов виробництва. Зокрема доцільно виходити з таких мінімальних норм продуктивності: одержання не менш як два опороси за рік і 8-10 поросят за один опорос від основних маток і не менш як 6-7 поросят від разових, середньодобового приросту ваги поросят у віці від 2 до 4 міс. не менш як 350-360 р. Одночасно при формуванні маткової череди встановлюють кількість маток, що підлягають вибракуванню, а також час вибракування, поповнення і розширення маткового поголів'я за рахунок ремонтного молодняку. Як правило, основне маткове поголів'я поповнюють за рахунок маток, що перевіряються. Кількість їх, а також разових маток повинна бути приблизно в 2-3 рази більшою від основного маткового поголів'я. При вирішенні питання про те, скількох основних і разових маток повинно бути в череді, виходять з потреби в приплоді для відгодівлі і збільшення поголів'я свиней. Ферми повинні бути цілком забезпечені висококласними плідниками.
Оборот череди складають на кожен місяць і починають з визначення кількості одержуваного приплоду і поголів'я ремонтного молодняку, що повинне відповідати щомісячним планам ремонту основної череди; по різниці між приплодом і поголів'ям ремонтного молодняку визначають кількість молодняку, яку можна поставити на відгодівлю.
Якщо взяти за основу приведені вище зразкові нормативи структури й обороту череди, то для комбінованої свинарської ферми структура череди середньорічного поголів'я буде (у %): кнури - 0,9, матки основні - 3,6, матки, що перевіряються, і разові - 3,8, поросята у віці від 2 міс. - 23 і у віці від 2 до 4 міс. -23, ремонтний молодняк - 4,2, група м'ясної відгодівлі - 39,4, група відгодівлі до жирних кондицій - 2,1. При такій структурі череди вихід м'яса за рік на одну умовну основну матку складе 20-22 ц.
Організація відгодівлі. М'ясна відгодівля (інтенсивна, мало інтенсивна, беконна) і відгодівля до жирних кондицій характеризуються якістю одержуваної продукції, способами годівлі і видами використовуваних кормів.
М'ясну інтенсивну відгодівлю починають з 4-місячного віку підсвинків і закінчують у віці 7-7,5 міс. при живій вазі 85-100 кг; на кілограм приросту ваги затрачають 4,5-5,5 кормових одиниць; використовують корми, що відрізняються високим відсотком перетравності, наприклад кукурудзу, горох, картоплю, ячмінь. На цей вид відгодівлі ставлять молодняк скоростиглих порід і їхній помісей.
М'ясна інтенсивна відгодівля молодняку - економічно найбільш вигідна. Це пов'язано з тим, що молоді свині витрачають менше кормів на утворення приросту ваги.
Годівлю тварин варто організувати так, щоб у раціоні постійно було 2-3 види кормів, багатих білками. У різних кормах є різні амінокислоти. Суміш білкових кормів підвищує їхню біологічну повноцінність і дозволяє більш ощадливо витрачати корм. Одночасно свині повинні бути в достатній кількості забезпечені вітамінними і мінеральними кормами.
М'ясна малоінтенсивна відгодівля економічно менш вигідна: тварини досягають здавальних кондицій у пізньому віці, у результаті чого на кілограм приросту ваги затрачається до 9 кормових одиниць і більше.
Беконна відгодівля молодняку - різновид інтенсивної м'ясної відгодівлі. Задача цього виду відгодівлі полягає в тому, щоб одержати туші з великим вмістом (не менш 55-65%) високоякісного соковитого мармурового м'яса; товщина шпику допускається не більш як 4 см. На беконну відгодівлю ставлять відлучених великої білої породи і спеціалізованих м'ясних і беконних скоростиглих порід і їхній помісей. Молодняк повинний мати гарну конституцію: рівну без прогинів спину, подовжений тулуб, глибокі груди, добре розвинуті окости і тонку без складок шкіру. Велика увага приділяється якості кормів і білкової повноцінності раціону. За 1-,5 міс. до закінчення відгодівлі молодняку згодовують ячмінь, горох, сочевицю, моркву, що забезпечують одержання м'яса і сала найвищої якості. Беконна відгодівля підсвинків триває зазвичай З міс. і закінчується у віці 6,5-7 міс. при живій вазі 80-90 кг; добовий приріст однієї голови на початку відгодівлі складає 400-500 м, а наприкінці його - 600-750 р.
Відгодівля до жирних кондицій підрозділяється на напівсальну відгодівлю молодняку і дорослих тварин і на сальну відгодівлю вибракуваних дорослих тварин.
На напівсальну відгодівлю ставлять разових і вибракуваних основних маток, а також кастрованих кабанчиків і молодняк. Тварин відгодовують до ваги 120-150 кг із товщиною шпику на туші 4-7 см і вмістом у ній до 40-45% сала.
Сальна відгодівля має на меті одержати туші з кількістю сала не менш як 45% при товщині шпику понад 7 см. Продовжується вона 60-100 днів; разових маток відгодовують до живої ваги 160-180 кг, вибракуваних основних маток і кастрованих кабанів - до 250-300 кг.