183156 (596655), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

збільшення випуску продукції

поліпшення якості продукції

продаж зайвого устаткування й іншого чи майна здача його в оренду

диверсифікованість виробництва

розширення ринку продажів

зниження собівартості продукції за рахунок більш раціонального використання матеріальних ресурсів, виробничих потужностей і площ, робочої сили і робочого часу,

Рис. 1.5. Заходи щодо збільшення прибутку підприємства.

З цього переліку заходів випливає, що вони тісно зв'язані з іншими заходами на підприємстві, спрямованими на зниження витрат виробництва, поліпшення якості продукції і використання факторів виробництва.

Розглянемо основні способи планування прибутку від реалізації товарної продукції. Головні з них – метод прямого рахунку та аналітичний.

Метод прямого розрахунку. Прибуток від реалізації товарної продукції визначається виходячи з виторгу від реалізації цієї продукції (без податку на додаткову вартість і акцизів) і витрат на виробництво і реалізацію, що включаються в собівартість продукції. Перевищення виторгу від реалізації над повною плановою собівартістю реалізованої продукції являє собою прибуток від реалізації товарної продукції. Цей прибуток може бути визначен і методом поасортиментного розрахунку [8].

Розрахунок відбувається за формулою:

П = (В·Ц) – ( В·С), (1.9)

де П - плановий прибуток;

В - випуск товарної продукції в планованому періоді в натуральному вираженні;

Ц - ціна за одиницю продукції (за винятком ПДВ і акцизів);

С - повна собівартість одиниці продукції.

Розрахунку прибутку передує визначенню випуску порівнянної і непорівнянної товарної продукції в планованому році по повній собівартості та в цінах, а також залишків готової продукції на складі і товарів, відвантажених на початок і кінець планованого року.

Аналітичний метод. Прибуток від реалізації товарної продукції може бути обчислено на планований період виходячи із базової рентабельності, що склалася на попередній рік. Такий метод розрахунку називається аналітичним (перевірочним). При цьому методі отриманий прибуток від реалізації товарної продукції за минулий рік збільшується в планованому році відповідно до росту реалізації.

Плановий балансовий прибуток підприємства розраховується по наступним видах:

1. прибуток від реалізації виробів, робіт і послуг промислового характеру (прибуток від реалізації товарної продукції);

2. прибуток від реалізації робіт і послуг непромислового характеру (прибуток від іншої реалізації);

3. прибуток від планованих позареалізаційних операцій.

В умовах ринкових відносин підприємство повинно прагнути, якщо не до одержання максимального прибутку, то, принаймні, до того обсягу прибутку, що дозволяв би йому не тільки міцно утримувати свої позиції на ринку збуту своїх товарів і надання послуг, але і забезпечувати динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції. В остаточному підсумку це припускає знання джерел формування прибутку і покращення методів їх використання.

Кінцевим фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є балансовий прибуток. Балансовий прибуток – це сума прибутків (збитків) підприємства, як від реалізації продукції, так і доходів (збитків), не пов'язаних з її виробництвом і реалізацією. Під реалізацією продукції розуміється не тільки продаж зроблених товарів, що мають натурально-речовинну форму, але і виконання робіт, надання послуг [12].

Отже, при аналізі практичної діяльності підприємств різних форм власності важливе значення має розуміння теоретичної сутності і значення господарської діяльності, що значно спрощує прийняття оптимальних управлінських рішень, дає можливість у повній мірі використовувати ресурсний потенціал промислових підприємств, веде до значного підвищення ефективності їх діяльності та отримання максимальних результатів господарювання.

Планування прибутку та механізм його формування відіграють не останню роль при аналізі стану існуючого підприємства та можливих подальших напрямках його розвитку. Особлива увага повинна приділятись пошуку можливих альтернативних резервів збільшення прибутковості підприємства, аналізу використання прибутку від операційної діяльності підприємства, тому що прибуток є основним показником ефективної (неефективної) діяльності підприємства.

Розділ ІІ. Аналіз діяльності ВАТ “Енерготрансбуд”

2.1 Загальноекономічна характеристика діяльності підприємства

У різних підприємствах проявляються основні види ефективності, що всебічно характеризують діяльність будь-якого організаційно-господарського утворення.

Ефективність, як економічна категорія, відображає рівень використання системи природних, економічних, науково-технічних і соціально-політичних умов функціонування продуктивних сил і виробничих відносин [15; 16]. Кожен із факторів, що включає дане визначення, взаємодіє один з одним, впливаючи на кінцеві результати підприємницької діяльності та рівень її ефективності в окремих галузях економіки.

Ефективність діяльності на підприємстві – це узагальнене і повне відображення кінцевих результатів використання засобів, предметів праці і робочої сили на підприємстві за певний проміжок часу. Загальну економічну ефективність виробництва ще називають загальною продуктивністю виробничої системи [13].

Аналіз фінансово-господарської діяльності необхідно проводити на будь-якому підприємстві - державному, спільному, акціонерному, підрядному, малому чи заснованому на іншій формі власності.

Загальна методологія визначення економічної ефективності полягає у відношенні результату виробництва до затрачених ресурсів (витрат), тобто одержаного економічного ефекту до витрат на його досягнення [17].

Оцінка діяльності, що здійснюють підприємства визначається за допомогою критерію економічної ефективності, який пов’язаний із збільшенням виробництва споживчих вартостей на основі підвищення продуктивності праці та раціонального використання усіх задіяних ресурсів.

Для визначення економічної ефективності підприємств використовують систему показників [18] (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Система показників економічної ефективності підприємств.

Таким чином, мірою результативності виробництва продукції, реалізації товарів чи надання послуг підприємств промисловості є сукупність найважливіших економічних показників, які визначають рівень використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

Найбільше впливають на продуктивність праці й організацію технологічного процесу технологічне устаткування і засоби механізації. Тому в першу чергу слід аналізувати технічний стан технологічного устаткування.

Технічний стан устаткування характеризується його фізичним і моральним зносом, рівнем застосування нової техніки, а це в першу чергу залежить від віку устаткування. Старе устаткування, як правило, менш продуктивне і більш зношене. Однак застаріле, але фізично придатне до експлуатації устаткування, може бути модернізовано, шляхом конструктивних змін чи заміни окремих вузлів і деталей. У цьому випадку техніко-економічні показники старого устаткування доводяться до рівня останніх зразків, що випускаються промисловістю і збільшується термін його експлуатації. Модернізація старого устаткування обходиться значно дешевше, ніж придбання й установка нового. Застарілим вважається устаткування, що функціонує 10-15 років, більше 15 років - сильно застарілим. Устаткування, що знаходиться в експлуатації до 5 років відноситься до прогресивного [19].

Для характеристики технічного стану устаткування недостатньо його підрозділяти тільки за віком, тому що різне технологічне устаткування має неоднаковий нормативний термін експлуатації. Тому технічний стан устаткування має відображати також ступінь його зносу. Проаналізуємо технічний стан основного обладнання ВАТ “Енерготрансбуд” у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Характеристика технічного стану основного технологічного обладнання

Примітка: вік обладнання визначався по технічному паспорту

Аналіз даних табл. 2.1 свідчить, що вік основного обладнання ВАТ “Енерготрансбуд” становить в середньому від 5 до 10 років. Найбільше оновлення відбулося по змішувачах стандартних ЗС-1 та охолоджувачах стандартних. Знос обладнання по досліджуваному обладнанню високий і становить більше 50 %.

Ступінь використання основних виробничих фондів характеризується показниками фондовіддачі і фондомісткості. Фондовіддачу визначають як відношення суми виробленої продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів . Фондомісткість - величина зворотна фондовіддачі [20].

Показник фондовіддачі необхідно обчислювати за ряд років для зіставлення в динаміці. Проаналізуємо ці показники у ВАТ “Енерготрансбуд” (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Ефективність використання основних виробничих фондів

Аналіз даних табл. 2.2 показує, що обсяг продукції ВАТ “Енерготрансбуд” протягом досліджуваного періоду зріс на 3,19 %. Однак план по надходженнях від реалізації продукції в 2009 році був виконаний на 98,44 %. У зв’язку з цим, фондовіддача по факту у 2009 р. зросла на 0,02 процентових пункти по відношенню до 2008 року, але знизилась на 0,01 по відношенню до плану.

Характеристики

Список файлов ВКР