Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Забезпеченість кадрами підприємства, особливо робітниками, залежить від їхнього руху протягом аналізованого періоду. Інтенсивність руху робочих кадрів характеризується коефіцієнтами: обороту по прийому; обороту по вибуттю; загального обороту; змінюваності кадрів; плинності кадрів; сталості кадрів; стабільності кадрів.

Плинність робітників відіграє велику роль у діяльності підприємства. Постійні кадри, що тривалий час працюють на підприємстві, удосконалюють свою кваліфікацію, освоюють суміжні професії, швидко орієнтуються в будь-якій нетиповій обстановці, створюють ділову атмосферу в колективі й тому активно впливають на рівень продуктивності праці. Для вивчення причин плинності кадрів варто періодично проводити соціологічні дослідження і спостереження з метою вивчення змін, що відбуваються, у якісному складі робітників, керівників і фахівців, тобто в кваліфікації, стажі роботи, спеціальності, віці і т.п. Звільнення робітників при скороченні обсягу виробництва при розрахунку показників плинності кадрів не враховуються.

Продуктивність праці - це показник, що характеризує рівень витрат живої праці на виробництво одиниці продукції. Його можна також визначати як кількість виробленої продукції на одного працівника промислово-виробничого персоналу чи одного робітника за одиницю часу (рік, квартал, місяць, день, годину). Цьому показнику необхідно приділяти особливу увагу, тому що саме від нього залежить рівень багатьох інших показників - обсяг виробленої продукції, рівень її собівартості, витрата фонду заробітної плати й ін.

При аналізі продуктивності праці варто встановити ступінь виконання плану і динаміку росту, причини зміни рівня продуктивності праці. Такими причинами можуть бути зміна обсягу продукції і чисельності промислово-виробничого персоналу, використання засобів механізації й автоматизації, наявність усунення внутрізмінних і щоденних простоїв, стан нормування праці й ін.

Узагальнюючий показник продуктивності праці (виробництво на одного працюючого чи одного робітника) у значній мірі залежить від матеріалоємності окремих видів продукції, обсягу постачань, структури продукції. Більш об’єктивну оцінку продуктивності праці дає показник, обчислений по чистій продукції, тобто по обсягу продукції за винятком матеріальних витрат і амортизації основних фондів [9].

Аналіз структури прибутку (збитку) дозволяє оцінити вплив окремих її доданків на кінцевий фінансовий результат - прибуток (збиток) від діяльності підприємства за звітний рік. Найбільшу питому вагу в структурі балансового прибутку підприємства складає прибуток від реалізації, тому його зниження буде свідчити про зниження ефективності основної діяльності підприємства. У зв’язку з цим однієї з найважливіших задач аналізу прибутку від реалізації є оцінка впливу окремих факторів на його зміну в порівнянні з попереднім роком [10].

Ступінь вигідності продукції для малого підприємства характеризує показник її рентабельності. Цей показник обчислюється як відношення прибутку від реалізації продукції до повної її собівартості.

Рентабельність усієї реалізованої продукції залежить від рівня рентабельності окремих видів продукції і їхньої питомої ваги в загальному обсязі реалізованої продукції.

На підставі даних балансу і звіту про фінансові результати діяльності підприємства та їхнє використання також визначаються показники ефективності використання капіталу (майна) підприємства.

Рентабельність капіталу (майна) підприємства характеризує прибуток, отриманий підприємством з кожної гривні, вкладеної в майно (активи) підприємства і визначається по формулі:

Ркап=	Прозп100	, (1.1)
	К

де Р_кап. - рентабельність капіталу (майна) підприємства, %;

П_розп - прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, тис. грн.;

К - середня величина капіталу підприємства, розрахована за даними балансу, тис. грн.

Рентабельність поточних активів показує ефективність використання поточних активів підприємства і показує, який прибуток одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в поточні активи підприємства і визначається по формулі:

Ракт=	Прозп100	, (1.2)
	Апот

де Р_акт. - рентабельність поточних активів, %;

А_пот. - середня величина поточних активів підприємства, розрахована за даними балансу, тис. грн.

Рентабельність засобів (джерел) підприємства характеризує ефективність використання власного капіталу й інвестованих позикових засобів.

Рентабельність власного капіталу характеризує прибуток, одержуваний підприємством з кожної гривні власного капіталу, і визначається по формулі:

Ркап. влас.=	Прозп100	, (1.3)
	Квлас

де П_{кап. влас.} - рентабельність власного капіталу, %;

К_влас. - середня величина джерел власних засобів підприємства, розрахована за даними ІІІ розділу пасиву балансу, тис. грн.

Рентабельність інвестованих позикових засобів (Рзал. к.) можна визначити методом різниць:

Р_зал.к. = Р_кап.Р_{кап. влас.} (1.4)

Рентабельність інвестицій (Р_{к. інв.}) характеризує ефективність інвестування власних і довгострокових позикових засобів:

Рк. інв.=	Пб100	, (1.5)
	Квлас+Кдовг.

де Пб - прибуток балансовий, тис. грн.;

К_довг. - довгострокові кредити і позики за даними балансу, тис. грн.

При зниженні показника рентабельності всієї реалізованої продукції необхідно провести аналіз впливу рентабельності окремих видів продукції з метою виявлення низькорентабельної продукції й аналіз стійкості попиту на цю продукцію для обґрунтування оптимального управлінського рішення.

Аналіз рентабельності поточних активів необхідно пов'язати з оцінкою показників їхньої оборотності [11].

Зіставлення рентабельності капіталу і рентабельності власного капіталу дозволить дати оцінку рентабельності позикових джерел засобів підприємства:

Р_{кап. зал.}=Р_кап. Р_{кап. улас.} (1.6)

Якщо Р_{кап влас.} > Р_кап., то використання позикових джерел засобів менш ефективне, чим використання власного капіталу підприємства.

Важливою характеристикою ефективності роботи підприємства є показник рентабельності виробничих фондів і показник рентабельності засобів, авансованих у виробничі ресурси.

Рентабельність виробничих фондів (Р_ф) визначається по формулі:

Рф=	Пб100	, (1.7)
	Фоз+Фм. об.

де Ф_оз. - середньорічна вартість виробничих основних засобів, тис. грн.;

Ф_{м. об.} - середньорічна вартість матеріальних оборотних коштів, тис. грн.

Рентабельність засобів, авансованих у виробничі ресурси (Р_{вир .рес.}) визначається по формулі:

Рвир. рес.=	Пб100	, (1.8)
	Фос+Фм. об.+З

де З - витрати на оплату праці, що включаються у витрати на виробництво продукції, тис. грн.

Аналіз рентабельності виробничих фондів дозволяє визначити напрямки для подальшого підвищення рівня рентабельності виробництва та загального покращення фінансового становища малого підприємства.

1.3 Прибуток підприємства, як оцінка результатів його ефективної господарської діяльності

Прибуток як економічна категорія відбиває чистий доход, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. Результатом по'єднання факторів виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів) і корисної продуктивної діяльності суб'єктів, що господарюють, є готова продукція, що стає товаром за умови її реалізації споживачу[24].

Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виторгом від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додаткову вартість і акцизами і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг).

З приведеного визначення випливає, що його походження пов'язане з одержанням валового доходу підприємством від реалізації своєї продукції (робіт, послуг) за цінами, що складається на основі попиту та пропозиції.

Валовий доход підприємства – виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) за винятком матеріальних витрат – являє собою форму чистої продукції підприємства, містить у собі оплату праці і прибуток [12].

Для оцінки виробничо-господарської діяльності використовують: балансовий прибуток; прибуток від реалізації продукції, що випускається; валовий прибуток; прибуток, що підлягає оподаткуванню; прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток) рис.1.4.

балансовий прибуток

прибуток від реалізації продукції

валовий прибуток

прибуток, що підлягає оподаткуванню

чистий прибуток

Рис 1.4. види прибутків, за допомогою яких здійснюється оцінка виробничо–господарської діяльності підприємства.

Оскільки, основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції, що випускається, сума прибутку знаходиться під взаємодією численних факторів: зміни обсягу, асортименту, якості, структури виготовленої і реалізованої продукції, собівартості окремих виробів, рівня цін, ефективності використання виробничих ресурсів[8].

На практиці, для підприємств, які функціонують на ринку, необхідно знати не тільки те, що вони отримають належний прибуток, але і коли вони його отримають. Для цього проводиться спеціальний аналіз співвідношень між обсягом виробництва, витратами і доходом.

Головне призначення прибутку в сучасних умовах господарювання – відображення ефективності виробничо-збутової діяльності підприємства. Це обумовлено тим, що у величині прибутку повинна знаходити відображення відповідність індивідуальних витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом і реалізацією своєї продукції і виступаючих у формі собівартості, суспільно необхідних витрат, непрямим вираженням яких повинна явитися ціна виробу. Збільшення прибутку, в умовах стабільності оптових цін, свідчить про зниження індивідуальних витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції [8].

У сучасних умовах підвищується значення прибутку як об'єкта розподілу, створеного в сфері матеріального виробництва чистого доходу між підприємствами і державою, різними галузями народного господарства і підприємствами однієї галузі, між сферою матеріального виробництва і невиробничою сферою, між підприємствами і його працівниками.

Таким чином, прибуток відіграє вирішальну роль у стимулюванні подальшого підвищення ефективності виробництва, посилення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих результатів діяльності свого підприємства. Подальше посилення розподільної і стимулюючої ролі прибутку зв'язано з удосконалюванням механізму його розподілу.

Підприємець завжди ставить своєю метою прибуток, але не завжди його одержує. Якщо виторг дорівнює собівартості, то відбувається лише відшкодування витрат на виробництво і реалізацію продукції. При реалізації без збитків, відсутній і прибуток, як джерело виробничого, науково-технічного і соціального розвитку. При витратах, що перевищують виторг, підприємство одержує збитки – негативний фінансовий результат, що ставить його в досить складне фінансове становище, що не виключає і банкрутство [14].

Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує визначені функції.

1. Характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства

2. Прибуток має стимулюючу функцію. Його зміст полягає в тому, що він одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства.

3. Прибуток є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Він надходить до бюджетів у виді податків і поряд з іншими дохідними надходженнями використовується для фінансування задоволення спільних суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм [12].

В умовах ринкової економіки значення прибутку величезне. Прагнення до його одержання орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачу, зниження витрат на виробництво. Для підприємця прибуток є сигналом, що вказує, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери. Свою роль грають і збитки. Вони висвічують помилки, в напрямку засобів, організації виробництва і збуту продукції.

При відносно стабільних цінах і прогнозованих умовах господарювання прибуток планується на рік у рамках поточного фінансового плану. Сформована ситуація вкрай утрудняє річне планування, і підприємства можуть складати більш-менш реальні плани по прибутку по кварталах. Оскільки в даний час планування прибутку "прив'язано" до розрахунку авансових платежів по податку на прибуток і порядок внесення їх у бюджет, то складання квартальних планів стає необхідним. Платники податку на прибуток зацікавлені в тім, щоб різниця між заявленим ними розміром авансових платежів податку і фактичних платежів була мінімальною. Однак більш важливою метою планування прибутку є визначення можливостей підприємства у фінансуванні своїх потреб.

Об'єктом планування є плановані елементи балансового прибутку, головним чином, прибуток від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Основою для розрахунку є обсяг виробничої програми, що базується на замовленнях споживачів і господарських договорів.

На кожнім підприємстві повинні передбачатися планові заходи щодо збільшення прибутку. У загальному плані ці заходи можуть бути наступного характеру (рис. 1.5):

Планові заходи щодо збільшення прибутку

Характеристики

Список файлов ВКР