Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Виробничий процес у тваринництві тісно пов’язаний з природними процесами розвитку і життєдіяльності тварин, при цьому кінцева продукція цієї галузі являє собою результат природного і технологічного циклу. Якщо продукти тваринництва були піддані промисловій переробці або опрацюванню, то вони є продукцією промисловості. Забій худоби, переробка молока, вовни і т.д. належать до відповідних галузей переробної промисловості та є об’єктом промислової статистики. Водночас статистика тваринництва займається визначенням валового виходу продуктів забою сільськогосподарських тварин і птиці, тобто м’яса, сала, субпродуктів, шкір, хутряної сировини, рогів і копит, щетини, пуху та інших продуктів, пов’язаних із забоєм худоби.

Це пояснюється такими практичними розуміннями.

По-перше, основне призначення скотарства, свинарства і значною мірою вівчарства і птахівництва - це вирощування і відгодівля тварин для забою їх на м’ясо. Тому при вивченні тваринництва першорядне значення має визначення забійного контингенту тварин, тобто тієї їх частини, що йде для забою на м’ясо. Процес вирощування і відгодівлі забійного контингенту худоби вивчає статистика тваринництва.

По-друге, частина худоби і птиці на м’ясо забивається не тільки на підприємствах м’ясної промисловості, а безпосередньо в сільськогосподарських підприємствах та особистих підсобних господарствах населення. Тому статистика промисловості не може забезпечити повноти даних про обсяги виробництва м’яса, сала та інших продуктів забою худоби.

По-третє, розроблена статистикою тваринництва на основі врахування цих моментів методика визначення обсягів виробництва м’яса, сала й інших продуктів, пов’язаних із забоєм тварин, і практика її застосування показує, що вона дозволяє здійснювати дійовий контроль за вирощуванням худоби і виробництвом м’яса, визначаючи обидва показники для характеристики цих процесів на основі даних статистики тваринництва.

Основними завданнями статистики тваринництва є:

1) вивчення стану і розвитку тваринництва в цілому, його окремих галузей і процесів, що відбуваються в ньому;

2) оцінка стану і розвитку тваринництва в окремих сільськогосподарських підприємствах, їх групах, категоріях господарств і в окремих економічних районах, природно-економічних зонах та адміністративно-територіальних одиницях;

3) виявлення і вивчення чинників збільшення обсягів продукції тваринництва, підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин.

Вирішення цих завдань вимагає розробки системи показників і методики їх обчислення, вдосконалювання методології статистичного аналізу та організації збору й опрацювання статистичної інформації про тваринництво.

Всебічне і глибоке вивчення стану і розвитку тваринництва та оцінка його ефективності здійснюється на основі системи статистичних показників, що включає:

1. показники кількості і складу сільськогосподарських тварин;

2. показники відтворення поголів’я сільськогосподарських тварин і його рух;

3. показники виробництва продукції тваринництва і продуктивності сільськогосподарських тварин;

4. показники стану кормової бази і використання кормів.

1.2 Система показників статистики тваринництва

Статистичний показник - це загальна істотна ознака якого-небудь масового явища у її якісній і кількісній визначеності для конкретних умов місця і часу. Кожний статистичний показник має кількісний вираз. Разом з ним кількість в статистиці завжди має відповідну якість. Як єдність кількості і якості статистичні показники характеризують міру явища.

Будь-яка система показників дає інформацію, яка якісно відрізняється від тієї, що несуть окремі показники.

Статистичний аналіз, розкриваючи зміст і значення показників, поглиблюючи уяву про предмет дослідження і властиві йому закономірності, здійснюють за двома напрямами: замість ізольованих характеристик окремих сторін предмета розглядають зв’язки і відношення, виявляють фактори, які впливають на рівень і варіацію показників, оцінюють ефекти їх впливу;

вивчають динаміку показників, напрям і швидкість змін, визначають характер і рушійні сили розвитку.

Все це поглиблює аналіз і дає можливість для багатоцільового використання результатів.

Стан і розвиток тваринництва значною мірою визначається складом і кількістю худоби, птиці та інших сільськогосподарських тварин. Тому дані про кількість і склад поголів’я сільськогосподарських тварин мають важливе значення для оцінки стану і розвитку тваринництва, характеристики процесу їх відтворення і продуктивності, визначення розмірів окремих видів продукції тваринництва та його виробничого напряму, розрахунків потреб кормів, тваринницьких приміщень, робочої сили, засобів механізації тощо, а також для проведення міжнародних порівнянь.

У статистиці облік кількості тварин ведуть у головах диференційовано за видами, віком, статтю, виробничо-економічним призначенням, господарським використанням і породами.

До основних видів сільськогосподарських тварин належать: велика рогата худоба, свині, вівці, кози і коні. Крім того, обліковують птицю, кролів, хутрових звірів, бджіл, службових собак тощо. Слід відзначити, що при статистичному обліку великої рогатої худоби, як правило, наводяться два показники: вся велика рогата худоба, в т. ч. корови.

Важливим в економічному відношенні є розподіл сільськогосподарських тварин за віком, оскільки господарське використання тварин значною мірою залежить від віку, наприклад з віком пов’язані зміни живої ваги тварин і певні якісні їх зміни, які зумовлюють перехід тварин з однієї статево - вікової групи до іншої. За віком усі види сільськогосподарських тварин поділяють на дві основні групи: дорослі тварини і молодняк. Дорослих тварин, у свою чергу, класифікують як основне стадо, кастрована продуктивна і робоча худоба, дорослі тварини на відгодівлі та нагулі. Основне стадо включає маточне поголів’я і самців-плідників.

В свою чергу, кожна група молодняку поділяється за статтю і віком.

Зазначимо, що облік сільськогосподарських тварин за окремими видами, статево-віковими групами дозволяє вивчити виробничу спрямованість тваринництва, процес відтворення тварин та їх продуктивність, обсяг продукції тваринництва і вирішити різні проблеми щодо його подальшого розвитку.

При проведенні статистичними органами щорічних обліків сільськогосподарських тварин станом на 1 січня виділяються такі статево - вікові групи по основних видах тварин:

• по великій рогатій худобі - всього великої рогатої худоби; корів (без корів на відгодівлі та нагулі); знаходилось на - відгодівлі і нагулі великої рогатої худоби, в т. ч. корови м’ясного і молочного напрямів; корови на відгодівлі і нагулі м’ясного і молочного напрямів; телиці від 1 до 2 років (осіменених); телиці від 2 років і старші (осіменених, неосіменених - окремо); бугаї-плідники, воли робочі; худоба м’ясного напряму в т. ч. корови м’ясного напряму;

• по свинях - всього, основні свиноматки (по господарствах населення і фермерських господарствах обліковуються свиноматки від 9 місяців і старші), свиноматки, що перевіряються, ремонтні свинки старші 4 місяців;

• по вівцях - всього овець, вівцематки та ярки старші 1 року, вівцематки каракульської породи, з них овець романівської породи;

• по козах - всього кіз, козоматки;

• по конях - всього коней, кобили від 3 років і старші, робочі коні;

• по кролях - всього кролів, кролематки;

• по хутрових звірях обліковують дорослих самців і дорослих самок за видами (лисиці, песці, норки, нутрії та ін.). [10, c.56]

Зауважимо, що в річних бухгалтерських звітах сільськогосподарських підприємств класифікація сільськогосподарських тварин подається за укрупненими групами. У виробничо-зоотехнічному обліку класифікація тварин за статево-віковими групами детальніша.

За господарським використанням сільськогосподарських тварин розподіляють на дві групи: продуктивні тварини, які дають продукцію (м’ясо, молоко, вовну і т. ін.); робоча худоба, яка використовується як тяглова сила. До першої групи належить велика рогата худоба, свині, вівці й кози; до другої - коні, робочі воли, робочі буйволи, осли, верблюди, мули. В окрему групу виділяють тварин на відгодівлі і нагулі.

За виробничо-економічним призначенням сільськогосподарських тварин поділяють на основні та оборотні фонди, залежно від того, які функції на момент обліку виконують тварини у виробничому процесі. Доросла продуктивна і робоча худоба є засобом праці і належить до основних фондів, а молодняк тварин і тварини на відгодівлі - незавершене виробництво і відноситься до оборотних фондів. До них належать також дрібні тварини (птиця, кролі, бджоли), незалежно від їх віку.

За породою все поголів’я сільськогосподарських тварин поділяють на порідних і безпорідних. Порідних тварин обліковують за виробничими напрямами і за кожною породою окремо.

При переписах звичайно виділяють такі групи: велика рогата худоба, у тому числі молочні корови; свині, у тому числі племінні свиноматки; вівці, у тому числі племінні вівцематки; кури-несучки; коні. Статистичними орга­нами не збирається інформація про такі види тварин, як кози, кролі, хутрові звірі, бджоли, цесарки, карликові кури тощо. Статистичні органи одержують у разі потреби дані про ці види тварин від відповідних тваринницьких товариств і об’єднань.

Аналізуючи дані щодо кількості тварин, застосовують такі статистичні показники: кількість тварин на певну дату (наприклад, на 1 січня, 1 лютого і т.д.); середнє поголів’я за певний період; умовне поголів’я.

Середнє поголів’я тварин визначають кількома способами залежно від характеру вихідних даних про їх кількість. Якщо мають відомості про кількість тварин за кожний день, то середнє поголів’я за певний період (місяць, квартал, рік) обчислюють діленням загальної кількості кормо-днів за певний період на кількість календарних днів у періоді, що вивчається. Кормо-день - це перебування у господарстві однієї голови худоби протягом доби. Загальна кількість кормо-днів визначається множенням кількості голів худоби на число днів перебування у господарстві. При розрахунку середнього поголів’я загальна кількість кормо-днів за квартал визначається підсумовуванням кількості кормо-днів за кожний місяць, а за інший триваліший період, наприклад, за півріччя - підсумовуванням квартальних даних. Зазначимо, що розглянутий спосіб визначення середнього поголів’я тварин найточніший.

За наявності даних про кількість тварин на початок і кінець місяця середнє поголів’я обчислюється приблизно - за формулою простої середньої арифметичної з кількості тварин на початок і кінець місяця. Середнє поголів’я тварин за триваліші періоди - квартал, півроку і рік - обчислюється за формулою простої середньої арифметичної на основі середньомісячного поголів’я або за формулою середньої хронологічної за даними поголів’я на перше число кожного місяця. Зауважимо, що в статистичній практиці середню кількість тварин визначають за відповідними видами та їх групами.

Дані про кількість сільськогосподарських тварин на певну дату (моментні дані) потрібні для вивчення складу поголів’я худоби та його динаміки, а також для обчислення показників, які характеризують рівень розвитку тваринництва, наприклад рівень механізації, забезпеченість приміщенням, робочою силою тощо. Дані про середнє поголів’я потрібні для обчислення цілого ряду показників, які характеризують економічні умови та ефективність виробництва продукції тваринництва (наприклад, рівень годівлі тварин, вихід продукції на одну голову і т.д.).

При аналізі чисельності тварин поряд із середнім поголів’ям за місяць, квартал, рік використовується середнє групове поголів’я, під яким розуміється середнє число голів, яке перебувало у визначеній групі. Середнє групове поголів’я визначається діленням суми кормо-днів перебування тварин у певній групі на число днів даного періоду.

Для загальної характеристики стану і розвитку тваринництва виникає потреба виразити все поголів’я тварин єдиним загальним числом. Оскільки тварини окремих видів і груп істотно відрізняються між собою за різними ознаками, то підсумовування їх кількості не має сенсу. Тому визначають показник кількості тварин, переведений на умовні голови, так зване умовне поголів’я. За умовну голову прийнято вважати голову дорослої великої рогатої худоби. Для обчислення умовного поголів’я використовують коефіцієнти переведення у велику рогату худобу, які визначають, виходячи із співвідношення кількості використаних у стійловий період кормів різними видами і статево - віковими групами тварин, - кормові або фуражні коефіцієнти, або співвідношення вартості вирощування різних видів і статево - вікових груп тварин - вартісні або загальноекономічні коефіцієнти.

Вартісні коефіцієнти використовуються при обчисленні показників щільності поголів’я на душу населення та одиницю земельної площі при вивченні регіональних відмін у розвитку тваринництва, фуражні коефіцієнти - при визначенні показників, які характеризують потребу і забезпеченість тварин кормами.

У тваринництві відбувається безперервний рух поголів’я тварин внаслідок одержання приплоду, забою їх на м’ясо, падежу, закупок і продажу. Змінюється і структура виробничого використання тварин у результаті переведення їх з молодших у старші вікові і відгодівельні групи. Зміна кількості тварин вивчається за балансовим методом шляхом складання спеціальних балансових таблиць, які називають балансом руху поголів’я худоби та птиці, або просто оборотом стада. Статистичні органи складають таблиці обороту стада по окремих видах тварин, як правило, за рік. Вони містять такі статті:

1) наявність тварин на початок року;

2) надходження (приплід, купівля, одержано зі сторони, переведено з інших груп, інші надходження);

3) вибуття (реалізовано для забою на м’ясо, забито у своєму господарстві, продано і видано населенню, інше вибуття);

4) наявність тварин на кінець року.

Показники обороту стада наводяться в натурі, тобто в головах і живій масі.

Характеристики

Список файлов ВКР