116086 (592346), страница 6
Текст из файла (страница 6)
Від оцінки вчителя значною мірою залежить самопочуття школяра в класі. В учня з поганою успішністю можуть різко погіршитися стосунки з класом, при чому спостерігатиметься деформація поведінки. Деякі з слабовстигаючих учнів всіма силами тягнуться за іншими дітьми, будь-якою ціною намагаються привернути увагу, але більша частина невстигаючих займає пасивну позицію, відчуваючи самотність. Такі діти стають замкнутими, конфліктними, шукають спілкування поза школою.
Від оцінки вчителя залежить і ставлення товаришів. Однокласники ставляться до учня як до відмінника чи до двійочника. І це не дивно, адже для молодшого школяра навчальна праця - основний вид діяльності, результати якого не є байдужими для учня. Тому, якщо молодший школяр, який погано вчиться в школі і є постійним предметом зауваження вчителя, а вдома постійно вислуховує нарікання і скарги батьків, не реалізує себе в спілкуванні з ровесниками, однокласниками, він виходить за межі школи. Шукає поза школою, у дворі, на вулиці, таку групу людей, в якій навчальна успішність є другорядною.
Таким чином, аналіз психолого-педагогічних досліджень, які присвячені психологічним проблемам успішності навчання, доводять, що тривала неуспішність формує у школяра моральну й психологічну травму, породжує невпевненість у власних силах.
Розділ 2. Організація практичного дослідження впливу успішності у навчанні на самооцінку учнів
2.1 Опис методик дослідження
Мета дослідження – вивчення зв'язку самооцінки і успішності навчання дітей в молодшому шкільному віці.
Гіпотезою дослідження послужило припущення про те, що успішність навчання молодшого школяра визначає особливості і рівень самооцінки.
Експеримент проводився в Загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №20 м. Хмельницького.
Об'єкт дослідження – учні початкової школи з 2 по 4 клас, у віці 8-10 років, всього 33 дитини.
В ході дослідження використовувалися експертна оцінка, мета якої – виявлення успішних і неуспішних дітей; спостереження, мета – виявлення пізнавальної активності в процесі психодіагностичного дослідження; і бесіда, мета – виявлення індивідуального відношення до своїх успіхів і невдач в навчанні, діагностичні методики.
Інформаційна картка
Назва – Методика дослідження самооцінки "Дембо-Рубінштейн"
Автор – модифікація А.М. Прихожан
Призначення методики – Виявлення особливостей і рівня самооцінки, діагностика частних і загальної самооцінки.
Дана методика заснована на безпосередньому оцінюванні школярами ряду особистих якостей, таких як здоров'я, здібності, характер і так далі Обстежуваним пропонується на вертикальних лініях відзначити певними знаками рівень розвитку у них цих якостей (показник самооцінки) і рівень домагань, тобто рівень розвитку цих же якостей, який би задовольняв їх. Кожному випробовуваному пропонується бланк методики, що містить інструкцію і завдання.
Проведення дослідження
Інструкція. "Будь-яка людина оцінює свої здібності, можливості, характер і ін. Рівень розвитку кожної якості, сторони людської особи можна умовно змалювати вертикальною лінією, нижня точка якої символізуватиме найнижчий розвиток, а верхня — найвище. Вам пропонуються сім таких ліній. Вони позначають:
1. здоров'я;
2. розум, здібності;
3. характер;
4. авторитет у однолітків;
5. уміння багато що робити своїми руками, умілі руки;
6. зовнішність;
7. упевненість в собі.
На кожній лінії рисою (-) відзначте, як ви оцінюєте розвиток у себе цієї якості, сторони вашої особи в даний момент часу. Після цього хрестиком (х) відмітьте, при якому рівні розвитку цих якостей, сторін ви були б задоволені собою або відчули гордість за себе".
Випробовуваному видається бланк, на якому змальовано сім ліній, висота кожній — 100 мм, з вказівкою верхньою, нижней крапок і середини шкали. При цьому верхня і нижня крапки наголошуються помітними рисами, середина — ледве помітною крапкою.
Методика може проводитися як фронтально — з цілим класом (або групою), так і індивідуально. При фронтальній роботі необхідно перевірити, як кожен учень заповнив першу шкалу. Треба переконатися, чи правильно застосовуються запропоновані значки, відповісти на питання. Після цього випробовуваний працює самостійно. Час, що відводиться на заповнення шкали разом з читанням інструкції, 10—12 мин.
Обробка проводиться по шести шкалах (перша, тренувальна — "здоров'я" — не враховується). Кожна відповідь виражається в балах. Як вже наголошувалося раніше, довжина кожної шкали 100мм, відповідно до цього відповіді школярів отримують кількісну характеристику (наприклад, 54мм = 54 балам).
1. По кожній з шести шкал визначити:
рівень домагань — відстань в мм від нижньої точки шкали ("0") до знаку "х";
висоту самооцінки — від "о" до знаку "—";
значення розбіжності між рівнем домагань і самооцінкою — відстань від знаку "х" до знаку "-", якщо рівень домагань нижче самооцінки, він виражається негативним числом.
2. Розрахувати середню величину кожного показника рівня домагань і самооцінки по всіх шести шкалах.
Рівень домагань
Норму, реалістичний рівень домагань, характеризує результат від 60 до 89 балів. Оптимальний — порівняно високий рівень — від 75 до 89 балів, підтверджуючий оптимальне уявлення про свої можливості, що є важливим чинником особового розвитку. Результат від 90 до 100 балів зазвичай засвідчує нереалістичне, некритичне відношення дітей до власних можливостей. Результат менше 60 балів свідчить про занижений рівень домагань, він — індикатор несприятливого розвитку особи.
Висота самооцінки
Кількість балів від 45 до 74 ("середня" і "висока" самооцінка) засвідчують реалістичну (адекватну) самооцінку.
Кількість балів від 75 до 100 і вище свідчить про завищену самооцінку і вказує на певні відхилення у формуванні особи. Завищена самооцінка може підтверджувати особову незрілість, невміння правильно оцінити результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими; така самооцінка може вказувати на істотні спотворення у формуванні особи — "закритості для досвіду", нечутливості до своїх помилок, невдачам, зауваженням і оцінкам тих, що оточують. Кількість балів нижче 45 вказує на занижену самооцінку (недооцінку себе) і свідчить про крайнє неблагополуччя в розвитку особи. Ці учні складають "групу риски", їх, як правило, мало. За низькою самооцінкою можуть ховатися два абсолютно різних психологічних явища: справжня невпевненість в собі і "захисна", коли декларування (самому собі) власного невміння, відсутність здатності і тому подібного дозволяє не докладати жодних зусиль.
У таблиці. дані кількісні характеристики рівня домагань і самооцінки, отримані для учнів 7-10 класів (близько 900 чіл.).
Табл.2.1 Кількісні характеристики рівня домагань і самооцінки учнів 7-10 класів
| Параметр | Кількісна характеристика (бал) | |||
| низький | середній | високий | Дуже високий | |
| Рівень домагань | Менше 60 | 60-74 | 75-89 | 90-100 |
| Рівень самооцінки | Менше 45 | 45-59 | 60-74 | 75-100 |
Інформаційна картка
Назва – Особистий диференціал
Мета - виявлення соціально-психологічних властивостей особи і її самосвідомості, а також для самооцінки і рівня домагань.
Може використовуватися не лише для дослідження самооцінки, але і для оцінки інших людей, і не лише реальних людей, але і можливих, типа "ідеальний вчитель", "кращий друг", "яким би я хотів бути в майбутньому". Може діагностувати ту, що розузгодила між реальними і уявним "Я", характер домагань відносно вчителя і батьків
Методика особового диференціала (ОД) розроблена на базі сучасної украоїнської мови і відображає уявлення, що сформувалися в нашій культурі, про структуру особи. Метою розробки методики було створення компактного і валидного інструменту вивчення певних властивостей особи, її самосвідомості, міжособових стосунків, який міг би бути застосований в клинико-психологической і психодіагностичній роботі, а також в соціально-психологічній практиці.
ОД сформований шляхом репрезентативної вибірки слів сучасної російської мови, що описують риси особи, з подальшим вивченням внутрішньої факторної структури своєрідної "моделі особи", що існує в культурі і розвивається у кожної людини в результаті засвоєння соціального і мовного досвіду.
З тлумачного словника російської мови Ожегова були відібрані 120 слів, що позначають риси особи. З цього вихідного набору відібрані риси, що найбільшою мірою характеризують полюси 3-х класичних чинників семантичного диференціала:
1. Оцінки
2. Сили
3. Активності.
Випадковим чином вихідний набір рис був розбитий на 6 списків по 20 рис. Застосовувалися три паралельні методи класифікації рис усередині кожного з цих списків.
1. Оцінка випробовуваними (за 100-бальною шкалою) вірогідності того, що людина, що володіє властивостями особи А, володіє і властивостями особи С. В результаті усереднювання вірогідності індивідуальних оцінок отримані узагальнені показники уявлень про зв'язаність рис особи, складових так звану имплицитную структуру особи, властиву для всієї вибірки в цілому.
2. Кореляції між самооцінками по рисах особи. Випробовувані заповнювали б бланків самооцінок, кожен з яких був складений з 20 рис особи і вимагав оцінити їх наявність у випробовуваного за 5-бальною шкалою.
3. 120 властивостей особи оцінюються по 3 шкалам (7-бальним), що представляють чинники семантичного диференціала, оцінки усереднювалися.
При вживанні ОД для дослідження самооцінок значення чинника Оцінки (О) результати свідчать про рівень самоповаги. Високі значення цього чинника говорять про те, що випробовуваний приймає себе як особа, схильний усвідомлювати себе як носія позитивних, соціально бажаних характеристик, в певному значенні задоволений собою.
Низькі значення чинника Про вказують на критичне відношення людини до самого собі, його незадоволення власною поведінкою, рівнем досягнень, особливостями особи, на недостатній рівень прийняття самого себе. Особливо низькі значення цього чинника в самооцінках свідчать про можливих невротичних або інших проблемах, пов'язаних з відчуттям малої цінності своєї особи.
При використанні ОД для виміру взаємних оцінок чинник Про інтерпретується як свідоцтво рівня привабливості, симпатії, яким володіє одна людина в сприйнятті іншого. При цьому позитивні (+) значення цього чинника відповідає перевазі, об'єкту, що надається, оцінки, негативні (-), – його відкиданню.
Чинник Сили (С) в самооцінках свідчить про розвиток вольових сторін особи, як вони усвідомлюються самим випробовуваним. Його високі значення говорять про упевненість в собі, незалежності, схильності розраховувати на власні сили у важких ситуаціях. Низькі значення свідчать про недостатній самоконтроль, нездатність триматися прийнятій лінії поведінки, залежності від зовнішніх обставин і оцінок. Особливо низькі оцінки свідчать і вказують на астенизацию і тривожності. У взаємних оцінках чинник (С) виявляє стосунки домінування-підпорядкування, як вони сприймаються суб'єктом оцінки.
Чинник Активності (А) в самооцінках інтерпретується як свідоцтво экстравертированности особі. Позитивні (+) значення вказують на високу активність, товариськість, імпульсивність; негативні (-) – на интровертированность, певну пасивність, спокійні емоційні реакції. У взаємних оцінках відбивається сприйняття людьми особових особливостей один одного.
При інтерпретації даних, отриманих за допомогою ОД, завжди слід пам'ятати про те, що в них відбиваються суб'єктивні, емоційно-смислові уявлення людини про саме собі і інших людях, його стосунки, які можуть лише частково відповідати реальному положенню справ, але часто самі по собі мають первинне значення.
ОД може використовуватися у всіх тих випадках, коли необхідно отримати інформацію про суб'єктивні аспекти стосунків випробовуваного до себе або до інших людей. В цьому відношенні ОД порівнянний з двома категоріями психодіагностичних методів – з особовими опитувальниками і социометрическими шкалами. Від особових опитувальників він відрізняється стислістю і прямотою, спрямованістю на дану самосвідомість. Деякі традиційні, отримувані за допомогою опитувальників характеристики особи, можуть бути отримані і за допомогою ОД. Рівень самоповаги, домінантності - тривожності і екстраверсії - интроверсии є досить важливим показником в таких клінічних завданнях, як діагноста неврозів, пограничних станів, диференціальна діагностика, дослідження динаміки стану в процесі реабілітації, контроль ефективності психотерапії і так далі Стислість методу дозволяє використовувати його не лише самостійно, але і в комплексі з іншими діагностичними процедурами.
У груповій психотерапії ОД може бути використаний для дослідження таких сторін особи і групового процесу в цілому, як підвищення рівня прийняття членами групи один одного, зближення реальних і очікуваних оцінок, зменшення залежності від психотерапевта і так далі
При використанні ОД для дослідження самооцінок значення чинника рцінки (О) результати свідчать про рівень самоповаги. Високі значення цього чинника говорять про те, що випробовуваний приймає себе як особа, схильний усвідомлювати себе як носія позитивних, соціально бажаних характеристик, в певному значенні задоволений собою.
Низькі значення чинника вказують на критичне відношення людини до самого собі, його незадоволення власною поведінкою, рівнем досягнень, особливостями особи, на недостатній рівень прийняття самого себе. Особливо низькі значення цього чинника в самооцінках свідчать про можливих невротичних або інших проблемах, пов'язаних з відчуттям малої цінності своєї особи.
При використанні ОД для виміру взаємних оцінок чинник інтерпретується як свідоцтво рівня привабливості, симпатії, яким володіє одна людина в сприйнятті іншого. При цьому позитивні (+) значення цього чинника відповідає перевазі, об'єкту, що надається, оцінки, негативні (-), – його відкиданню.
Чинник Сили (С) в самооцінках свідчить про розвиток вольових сторін особи, як вони усвідомлюються самим випробовуваним. Його високі значення говорять про упевненість в собі, незалежності, схильності розраховувати на власні сили у важких ситуаціях. Низькі значення свідчать про недостатній самоконтроль, нездатність триматися прийнятій лінії поведінки, залежності від зовнішніх обставин і оцінок. Особливо низькі оцінки свідчать і вказують на астенизацию і тривожності. У взаємних оцінках чинник (С) виявляє стосунки домінування-підпорядкування, як вони сприймаються суб'єктом оцінки.
Чинник Активності (А) в самооцінках інтерпретується як свідоцтво экстравертированности особі. Позитивні (+) значення вказують на високу активність, товариськість, імпульсивність; негативні (-) – на интровертированность, певну пасивність, спокійні емоційні реакції. У взаємних оцінках відбивається сприйняття людьми особових особливостей один одного.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
