115757 (592239), страница 8

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

З педагогічної точки зору це важливо тому, що учень вирішує завдання за власною ініціативною діяльністю, сам долає труднощі. Він починає вірити у власні сили та можливості подолання труднощів. Учень зачитує підготовлений твір спочатку вчителеві, висловлює власні думки і лише після того, як він буде готовий психологічно - зачитує його перед усім класом.

Тут важлива підтримка не самого вчителя, а усього класного колективу, вміння правильно організувати цей етап на уроці. Після такої індивідуальної роботи в даного учня спостерігалося зацікавлення на уроках рідної мови, особливо активно школяр висловлював власні думки та судження. Результати індивідуальної роботи такого плану проілюстровані в Додатку Г.

Що стосується розвитку пізнавальних інтересів та творчої діяльності учнів, нами були апробовані різні види завдань і вправ, які подані в додатках, саме творчого характеру.

Кожне із завдань пропонувалось учням із врахуванням їх індивідуальних і психологічних особливостей. Види завдань, які були використані в ході експериментального дослідження (див. Додаток Б):

а) репродуктивні - відтворення фактичних знань, орієнтування на досвід дітей;

б) розвивальні - на розвиток психічних процесів;

в) творчі - розвиток вмінь та навичок діяльності в нестандартних ситуаціях, розвиток самостійності учнів.

Спочатку школярі виконували завдання репродуктивного характеру, здебільшого такі, які є відомими їм. І труднощів, як таких, при виконанні вправ у них не виникало.

При виконанні завдань розвивального типу школярі хоч виконували їх з певними зусиллями, проте вони викликали в них позитивні емоції, радість від пізнання.

Що стосується завдань творчого характеру, то після кількаразового їх розв’язання (учні займалися 3 місяці) у школярів спостерігався розвиток творчої діяльності та пізнавальних інтересів. Підвищувалась зацікавленість на уроках, прагнення розширити власні знання.

Конкретні рекомендації із використання пізнавальних завдань на конкретних етапах уроку вміщені в Додатку В.

З метою забезпечення більш доцільного педагогічного керівництва навчальним процесом і досягненням його оптимальних результатів нами була проведена цілеспрямована робота із батьками педагогічно занедбаних школярів, яка передбачала формування у них адекватного уявлення про шкільну неуспішність, її прояви та причини, шляхи подолання.

Форми роботи у цьому випадку були:

спільні збори батьків і дітей;

індивідуальні бесіди;

консультації вчителів з батьками;

педагогічні семінари та інше.

На підсумковому етапі дослідження проводилися узагальнення, математична обробка та аналіз одержаних на формувальному етапі експерименту даних. Основним критерієм ефективності проведеного дослідження були показники сформованості та оволодіння операціями творчої діяльності та розвиток пізнавальних інтересів у педагогічно занедбаних учнів.

На основі одержаних даних експериментального дослідження нами було виділено такі 4 рівні в оволодінні творчої діяльності та розвитку пізнавальних інтересів в учнів, які не встигають у навчанні:

1) низький - творчість та пізнавальний інтерес є ситуативними, і часто носять тимчасовий характер, учень майже не проявляє самостійності, а пізнавальний інтерес викликають цікава інформація, малюнки. На уроці веде себе інертно (інтерес проявляється в міміці і пантоміміці учня).

2) середній - пізнавальний інтерес проявляється у таких видах діяльності, які не вимагають значного розумового навантаження, а творчість проявляється у вмінні віднайти необхідну інформацію, яка їх цікавить лише впродовж уроку.

3) високий - сформованість навичок творчої діяльності у здобутті знань, умінь та навичок впродовж всього уроку та в позаурочний час. Зацікавленість певними видами навчальної діяльності, самостійна діяльність на уроці, бажання з’ясовувати невідоме.

4) дуже високий - оволодіння операціями творчої діяльності, самостійний пошук цікавої та нової інформації, розвиток пізнавального інтересу до навчальних предметів, прагнення взаємообміну інформації та спілкування з однокласниками.

Узагальнення одержаних експериментальних даних представлено нами у систематизуючій таблиці.

Таблиця 1.1. Порівняльний аналіз динаміки розвитку творчої діяльності та пізнавальних інтересів педагогічно занедбаних учнів молодшого шкільного віку в процесі експериментальної роботи.

Рівні сформованості та розвитку творчої діяльності і пізнавального інтересу	На початку експерименту		Наприкінці експерименту
	контрольний	експеримент-тальний	контрольний	експеримент-тальний
дуже високий високий середній низький	22 % 50 % 22 % 6 %	20 % 42 % 31 % 7 %	30 % 43 % 21 % 6 %	42 % 54 % 4 % 0 %

Зокрема, позитивна динаміка у співвідношенні рівнів сформованості та розвитку творчої діяльності та пізнавальних інтересів на початку та наприкінці експерименту підтверджують, що у навчанні таких учнів були спостережені такі зміни у покращенні їх навчання:

інтерес до навчання та навчальних предметів, які є для них цікавими;

пошук необхідної інформації у підручнику тощо;

самостійне виконання вправ, завдань, які відповідають їх індивідуальним і психологічним особливостям;

творчий пошук у виконанні завдань;

бажання вивчати та пізнавати;

підвищення відповідальності за виконання дорученої справи;

ініціативність та наполегливість у навчанні.

Порівняльний аналіз результатів на початку та в наприкінці дослідження, представлених у таблиці, дозволяє зробити попередній висновок, що підтверджує сформульовану гіпотезу: оволодіння операціями творчої діяльності та розвиток пізнавальних інтересів у педагогічно занедбаних учнів стає більш кращим за умови використання різноманітних оптимальних форм роботи.

2.3 Результати та перспективи розробки проблеми подолання дидактичної занедбаності учнів молодшого шкільного віку

Вивчення та узагальнення основних теоретико-практичних особливостей педагогічної занедбаності учнів початкових класів, дає можливість сформулювати такі основні напрямки в навчанні та розвитку дітей, які не встигають та відчувають труднощі в оволодінні знань, умінь та навичок. А саме:

а) формування особистісно значущих мотивів навчання мотивації як рушійної сили;

б) розвиток пізнавальних інтересів учня як основи навчальної пізнавальної активності;

в) розвиток психічних процесів;

г) формування загально навчальних умінь та навичок;

ґ) розвиток творчості;

д) формування основних способів навчальної діяльності.

Проблема дидактичної занедбаності вимагає свого цілісного вивчення та обґрунтування у навчально-виховному процесі.

Власне, дане питання ми розкрили на основі сутності найоптимальніших підходів щодо подолання занедбаності учнів у навчальній діяльності.

Чимале значення у вирішенні даної проблеми займає вивчення особистості педагогічно занедбаного учня. Слід виділяти не лише негативне, але й позитивне, успіхи та труднощі. Щонайперше завдання, яке стоїть перед вчителем, полягає в тому, щоб не залишити поза увагою таких учнів, один-на-один із власними труднощами.

Важливо сформувати в дітей позитивні мотиви навчальної діяльності. Зміни у ставленні до занедбаного учня, прояви істинної зацікавленості його успіхами як вчителем, так і батьками, сприятимуть формуванню у них позитивних емоцій, що впливає на самоповагу, віру у власні сили. Успіхи в навчанні впливають і на розвиток інтересу до навчання, - дитині неодмінно захочеться повторити успіх, а закріплення його буде позитивним поштовхом до формування пізнавального мотиву.

„Всіляко намагаючись розвинути пізнавальні можливості й зміцнити пам’ять малоздібної дитини, ми разом з тим ніколи не даємо їй навіть приводу подумати, що успіхи її оцінюються тим, як вона запам’ятала урок. Вона відповідає, і оцінка їй ставиться тільки тоді, коли їй вдалося досягти успіху. При цьому важливо не показати дитині, що її виділяють у класі" [84, 589].

Коли є бажання знати, пізнавати, могутнім психологічним засобом у подоланні дидактичної занедбаності є збагачення інтелектуального і емоційного життя дитини (екскурсії, ігри, пізнавальні завдання, уроки мислення, використання слова, як могутнього виховного та емоційного засобу, вірші, твори, казки тощо).

Структура навчальної мотивації молодшого школяра залежить від становища дитини в класному колективі. Діти, в яких не розвинена мотивація, як правило, займають найнижче становище в групі (класі), а це, як правило, невстигаючі учні. Діти, які мають труднощі в навчанні, при негативному ставленні до них у класі, показують низькі результати в навчальній діяльності. Страх перед невдачею знижує активність таких учнів на уроці. Звісно, щоб розвивати мотивацію занедбаного школяра, слід спочатку підвищити його соціальний статус - методом заохочення, а помилки та невдачі краще обговорювати наодинці.

Необхідною умовою для попередження та подолання педагогічної занедбаності, яка досліджувалась нами в даній роботі, є розвиток пізнавальних інтересів і творчої самостійної діяльності. Тому необхідно збільшити кількість тих видів діяльності учнів, які сприятимуть розвитку творчості та самостійності.

Що стосується завдань творчої діяльності теоретичного характеру, то вони полягають у тому, щоб знайти місце цій діяльності в методичній системі, включаючи її як обов’язковий компонент процесу навчання. Завдання творчого спрямування для педагогічно занедбаних школярів вимагають наявності того, щоб творчі елементи були чітко визначені (цьому сприятимуть запитання „Що невідомо? Що відомо? В чому полягає умова? Чи можна її вирішити? Чи є достатньою ця умова для визначення невідомого? Чи зустрічались вам задачі такого типу?" тощо).

Систематична самостійна робота повинна бути невід’ємним елементом процесу навчання і проводитись в кожному розділі програми.

Збільшення кількості творчих видів завдань у процесі навчання занедбаних учнів, сприяє їх пізнавальній активності, ставлення до навчальних предметів, що ґрунтується на узагальненні, систематизації знань.

Щоб покращити умови формування досвіду творчої діяльності необхідно вдосконалювати уже набуті учнями вміння та навички. При засвоєнні знань про способи діяльності невстигаючими учнями, слід ознайомлювати їх з алгоритмами цих дій.

Все це позитивно впливає на розвиток пізнавальних інтересів.

Для пробудження та підтримки пізнавальних інтересів, важливо постійно показувати учням нове в змісті їх роботи, яка планується самим вчителем. Засоби, які оптимально та ефективно вказують на нове в змісті уроку є повідомлення вчителем мети заняття. Завжди в кожному уроці є щось нове для учнів. Кожний урок являє собою новий етап у оволодінні навчальним матеріалом і це повинно повідомлятися на початку уроку. Якщо на уроці не вивчається новий матеріал, а його метою є вдосконалення навичок та систематизація вивченого, то нове можна показати так: „Ви вже чимало знаєте про частину мови іменник, правила, виконували різноманітні вправи. А тепер нашим завданням є згрупувати всі наші знання у систему, єдине ціле, тоді ми знатимемо "хто" і "що" нас оточує".

У деяких випадках корисно в кінці уроку зазначити те нове, що було засвоєно.

Якщо в класі спостерігається значне відставання щодо рівня пізнавальних інтересів, варто поєднувати виклад нового матеріалу з поза навчальними інтересами учнів (книгами, видами спорту, телепередачами тощо).

Слід наголошувати на тому, що вивчення певного матеріалу є взаємопов’язано з матеріалом інших предметів. Наприклад, вчитель зазначає, що вивчення математики, вміння рахувати, обчислювати, розв’язувати задачі буде необхідним для вивчення біології, хімії, фізики тощо.

Розвитку пізнавальних інтересів сприяють такі завдання, які може запропонувати вчитель:

а) знайти цікавий матеріал до уроку, який не подано в підручнику;

б) прочитати необхідну літературу до заданої теми;

в) з’ясувати значення невідомих слів;

г) досліди, які можуть провести учні в домашніх умовах, і які не вимагають значних труднощів;

ґ) перегляд дитячих програм із наперед визначеним завданням;

д) виготовлення гербарію;

е) спостереження за живою, неживою природою;

є) ознайомлення з новими надходженнями у книжкових крамницях;

ж) завдання на тему: „Хто я є?”.

Характеристики

Список файлов ВКР