115757 (592239), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

навчання і виховання дітей у сім’ї (90 %);

вади в загальному розвитку дітей (98,7 %);

вплив навколишнього середовища (85,5 %).

Отже, вчителеві слід звертати увагу на кожну з цих причин, розв’язувати їх в системі з врахуванням особистості невстигаючого учня.

Також викликало розгубленість у вчителів запитання щодо визначення їх співпраці з сім’єю занедбаного школяра. Зокрема було зазначено такі прояви:

взагалі не співпрацюю (54,2 %);

співпрацюю для "галочки" (10 %);

залежно від успіхів і неуспіхів самого учня (28 %);

вважаю це не ефективним (7,8 %).

Види робіт, які використовуються вчителем початкових класів у навчально-виховному процесі в роботі з занедбаними школярами були зазначені і:

а) диференційований підхід (35 %). Це використання в процесі навчання різнорівневих завдань і вправ, починаючи від найлегших і закінчуючи завданнями підвищеної складності.

б) індивідуальний підхід (44,5 %). Він включає в себе, перш за все, педагогічну діагностику індивідуальних і вікових особливостей дитини, реальну оцінку можливостей, здібностей, з’ясування перспективи її розвитку та конкретних цілей і завдань навчання. Визначення кількості вправ і завдань для виконання, які повинні виконати учні під час уроку. Надання вчителем різносторонньої індивідуальної педагогічної допомоги невстигаючим школярам з метою підвищити якість засвоєння навчальної програми. Індивідуальний підхід забезпечує правильний відбір методів і прийомів навчання, орієнтуючись на зону найближчого розвитку учня.

в) співпраця школи та сім’ї (15 %).

Звертають увагу й на те, що батьки майже не цікавляться успіхами невстигаючого учня, не має підтримки з боку сім’ї такої дитини.

Обґрунтованими та цілісними були відповіді вчителів початкових класів щодо визначення їх думок і пропозицій щодо впровадження окремих класів, які зараз називають класи-оздоровчі (класи оздоровлення), де навчаються діти, які відчувають певні труднощі в навчанні з одного чи декількох предметів. Власне, до цього періоду, були класи-реабілітаційні або класи вирівнювання, які вели досить ґрунтовну та цілісну навчально-виховну підготовку дітей із труднощами в навчанні. Незважаючи на те, що в кожному класі є учні, які не встигають у навчанні, і це явище є не поодиноким, все ж 96,9 % опитуваних респондентів негативно ставляться до впровадження таких класів, мотивуючи це так:

дитина в такому класі відчуває себе гіршою від дітей, що навчаються у звичайному класі;

у звичайному класі є діти, які є взірцями у навчанні для тих, хто відчуває певні труднощі та не успіхи;

слабші учні повинні "підтягуватись" у навчанні орієнтуватись на успіх усіх учнів класу;

впровадження таких класів принижуватиме гідність самої дитини.

Власне такі думки були непоодинокими. В організації навчання педагогічно занедбаних школярів рекомендують організувати так роботу на уроці, щоб забезпечувати кожному учневі оптимальні умови для навчання і розвитку. Але в жодному випадку не слід ділити школярів на встигаючих та невстигаючих, не робити різниці між ними.

У роботі щодо усунення неуспішності серед учнів молодшого шкільного віку вчителі використовують такі методичні матеріали:

а) журнальні публікації (12 %);

б) газетні матеріали (24,5 %);

в) психологічна література (28,2 %);

г) спеціальна педагогічна література (34,9 %).

Проте, проблема педагогічної занедбаності вимагає більшої обізнаності серед вчителів початкової ланки освіти. Зокрема, викликають труднощі такі питання у роботі з дітьми даної категорії. А саме:

1. Немає досить спеціальної педагогічної літератури щодо роботи з дітьми, у яких є вади здоров’я.

2. Бар’єр, які діти психологічно ставлять і не хочуть співпрацювати з вчителем.

3. Небажання самих батьків співпрацювати зі школою.

4. Робота з батьками дітей із неблагополучних сімей.

5. Труднощі викликає також нерозуміння батьками суті самої занедбаності та нехтування її подоланням.

Власне, опитування студентів, майбутніх вчителів початкових класів, дає можливість стверджувати, що майже кожен другий із них, на активних педагогічних практиках стикалися із невстигаючими учнями, проводивши з ними додаткові заняття, різноманітні види та форми індивідуальної та диференційованої допомоги.

Аналізуючи відповіді батьків, можна зробити такий висновок: батьки (78 %) вважають, що основне завдання у навчанні і вихованні дітей покладено на самого вчителя, і лише 12 % опитуваних готові співпрацювати з вчителем. Успіхами та невдачами власних дітей цікавляться лише 28,3 % батьків, а основним успіхами в навчанні дітей вважають отримання позитивних оцінок, а не якість самих знань

Власне, батьки також відчувають труднощі в навчанні та вихованні особистості невстигаючого учня. Важкість полягає у низькій педагогічній обізнаності, - як саме працювати в даній ситуації з такою дитиною.

Відповіді батьків невстигаючих школярів вказують також і на те, що дитина, найчастіше, щоб уникнути труднощів у навчанні, пристосовується всіма можливими способами до шкільної системи. А в самих батьків немає часу та можливостей додатково займатися із дитиною, покладаючи все на плечі вчителя.

Проте, внаслідок проведеного анкетування серед учнів початкових класів були отримані такі результати.

Навчальні предмети, які подобаються самим учням - це математика (68 %), а також читання (32 %). Ці уроки викликають в учнів інтерес, їх цікаво проводить вчитель, матеріал чіткий та зрозумілий. Контрольні заміри успішності учнів початкових класів свідчать, що саме з цих предметів в учнів формуються чіткі уявлення, поняття, а також спостерігається розуміння фактичного матеріалу. Навчальними предметами, які викликають труднощі у навчанні, за визначенням самих учнів є англійська мова (65 %), "Я і Україна" (35 %). Контрольні заміри неуспішності свідчать, що саме з цих предметів спостерігається в учнів нерозуміння фактичного матеріалу, важкість у його засвоєнні.

Учнями були названі і причини невстигання у навчанні:

небажання вчитися (22,1 %);

нерозуміння навчального матеріалу (25 %);

неуважність (35 %);

лінивство (16,9 %).

Особливо цікавим запитанням було для учнів: "Щоб ви порадили однокласникам, які не встигають у навчанні?". Учні, які встигають, радили наступне:

слухати пояснення вчителя (16,3 %);

готуватись до уроків (24 %);

бути уважним, старанним (21,5 %);

більше читати (12 %);

додатково займатися із тих предметів, які викликають труднощі (33 %).

Невстигаючі учні спрямували власні поради не на однокласників, а на вчителя:

увага вчителя (27,8 %);

індивідуальна допомога (72,2 %).

Ґрунтуючись на результатах дослідження під час опитування різних груп респонденті, власних даних можна попередньо окреслити такі основні заходи та тенденції в запобіганні педагогічної занедбаності учнів молодшого шкільного віку:

1. Профілактика типових причин педагогічної занедбаності.

2. Широке ознайомлення вчителів із типовими причинами неуспішності, засобами запобігання та подолання невстигання учнів у процесі навчання.

3. Педагогічно-психологічний всеобуч батьків педагогічно занедбаних дітей, специфіки роботи з такою категорією дітей.

4. Забезпечення єдності дій усього педагогічного колективу щодо вирішення проблеми неуспішності в сучасній школі.

5. Проведення психолого-педагогічної діагностики майбутніх першокласників.

6. Узагальнення передового педагогічного досвіду роботи з запобігання неуспішності та його широке обговорення та впровадження в практику.

На основі даних опитування можна стверджувати наступне: вчителям початкових класів слід знати те, що низька якість викладання, невміння організовувати активну навчальну діяльність школярів і керівництво нею, негативне ставлення до учнів, несприятливий психологічний клімат у класі часто породжують явище педагогічної занедбаності.

На формувальному етапі дослідження нами була визначена система роботи щодо визначення труднощів у навчанні та відповідних їм психолого-педагогічних причин, також конкретних шляхів їх подолання і обґрунтування їх ефективності.

Експериментальне дослідження проводились із педагогічно занедбаними учнями Тернопільської ЗОШ №№ 19, 23, 27 (зокрема в 2 класах). На уроках рідної мови були визначені такі труднощі у навчанні та причини, що породжують їх (відвідування та аналіз занять, навчальні тести, тестування):

1. Пропуск букв в письмових роботах. Це явище має декілька причин: низький рівень фонемного слуху, слабка концентрація уваги, несформованість прийомів самоконтролю.

2. Орфографічні помилки, які пов’язані з незнанням певних правил. Причиною цього є: низький рівень розвитку уваги, несформованість прийомів навчальної діяльності, низький рівень розвитку короткочасної пам’яті, слабкий розвиток фонематичного слуху.

3. Труднощі при переказі тексту. Причини: несформованість уміння планувати свої дії, низький рівень мовного розвитку та образного мислення, занижена самооцінка.

4. Важкість у первинному сприйманні матеріалу. Нами визначені такі причини: слабка концентрація уваги, несформованість прийомів навчальної діяльності, низький рівень розвитку сприймання та пам’яті.

5. Невміння списувати за зразком. Причиною цього явища є: низька швидкість протікання психічних процесів, несформованість прийомів навчальної діяльності.

6. Невиконання завдань без докладного пояснення вчителя. Це пов’язано з низьким рівнем розвитку пізнавальної активності, мимовільного запам’ятовування, а також низьким рівнем зосередженості та активності.

7. Невідтворення матеріалу, вивченого на попередньому уроці. Причини: низький рівень розвитку пам’яті, уваги, несформованість способів навчальної діяльності, невміння творчо і активно мислити.

8. Небажання виконання завдань, без їх стимулювання та активізації досвіду учнів. Причиною цього є несформованість способів організації навчальної діяльності.

9. Нерозуміння фактичного матеріалу: несформованість елементарних понять, уявлень, несформованість пізнавальних інтересів.

10. Невміння працювати самостійно та творчо. Причиною цього є несформованість пізнавальних інтересів, нерозвиненість вміння самостійного та творчого мислення.

Дидактичними умовами подолання педагогічної занедбаності дітей молодшого шкільного віку, які обґрунтовані нашому науковому дослідженні це:

а) забезпечення індивідуального та диференційованого підходу до педагогічно занедбаних учнів через цілеспрямоване використання системи дидактичних вправ: репродуктивних, розвивальних і творчих.

б) самостійна і творча діяльність, її спрямування на формування пізнавального інтересу до навчання у педагогічно занедбаних учнів.

Внаслідок визначення найтиповіших труднощів і причин, що їх викликають, нами були апробовані деякі прийоми індивідуальної роботи (на основі диференціації) з учнями, у яких причинами педагогічної занедбаності були: нерозвиненість творчої діяльності та низький рівень пізнавальних інтересів.

Робота проводилась із 10 другокласниками різних шкіл. Продемонструємо її на конкретному прикладі. Учень виконував завдання при підтримці вчителя. Вибір завдань, організація їх виконання і перевірка були підпорядковані таким цілям: викликати інтерес до навчального предмета та стимулювати творчу діяльність і самостійність. Робота була організована таким чином. Протягом 3-4 місяців учень, у якого спостерігалася нерозвиненість творчої діяльності та низький рівень пізнавальних інтересів, одержував від вчителя ряд індивідуальних завдань. Кожне з завдань, які виконувались ним були обов’язково обґрунтовані та вмотивовані з допомогою вербальної оцінки. Всі завдання за принципом - від простого до складного.

Всього було запропоновано 4 завдання. Суть першого завдання полягала в тому, щоб взяти підручник із мови, вибрати з нього все те, що є цікавим самому учневі (потрібно було вибирати з того матеріалу, який пройдено за навчальною програмою). Даючи це завдання, вчитель вмотивував його тим, що в класі буде проведено повторення вивченого матеріалу. Невстигаючому учневі особливо було до вподоби завдання із малюнками, хоч він і не знав як їх виконувати. Його приваблював сам малюнок, різнобарв’я кольорів.

Друге завдання полягало в тому, щоб до запропонованого заголовку підібрати відповідні малюнки, при чому необхідні підручники пропонував сам вчитель. Виконане завдання вказувало на те, що учень підбирав малюнки за головною суттєвою ознакою. Мотивувалося це завдання тим, щоб віднайти той малюнок, який найкраще відповідатиме запропонованому заголовку. Це стимулювало творчий пошук дитини.

Досвід показує, що якщо перші завдання добросовісно виконані учнем, то він активно включається у роботу щодо виконання наступного завдання. Основне - не примушувати дитину виконувати це завдання на завтра, а давати їх на довший період.

У третьому завданні учневі було запропоновано до певних малюнків скласти по 1-2 речення, які були складені учнем, короткі за змістом, але відповідали запропонованому малюнку.

Суть четвертого завдання полягала в тому, щоб учень самостійно підібрав сюжетний малюнок без допомоги вчителя, і на його основі склав невеличку розповідь до 5-6 речень. Тобто вчитель вже не допомагав учневі, не пропонував готових завдань, а організував роботу так, щоб учень самостійно віднайшов його.

Характеристики

Список файлов ВКР