114537 (591644), страница 9

Мета:

• розвивати фантазію, образне мислення, акторські здібності (вміння діяти в запропонованих обставинах), інтонаційну ви­разність і пластику;

• формувати активну позицію (бажання брати на себе ролі).

Хід заняття:

Керівник:

– Учись любити все навколо себе:

Траву і квіти, кущик, деревце.

Жучка і пташку, і блакитне небо,

І синьооке чисте джерельце.

Усе прийшло на білий світ, щоб жити,

Щоб дарувати радість і красу.

Учися дивуватись і любити

Чистеньку, мов перлин очка росу.

Поглянь на світ – це дивовижна казка!

А квіти – це, мабуть, душа землі.

У кожній з них струмить любов і ласка,

Вони, неначе діточки малі.

Яка земля! Чарівна, пречудова!

Вона нам мати. Ми – її дитя!

Летить на землю весняна обнова,

Бурлить, вирує на землі життя!

(Надія Красоткіна).

– Діти, про що розповідає вірш, який я вам прочитала? ( відповіді дітей).А що таке природа? ( трава, квіти, тварини, небо, ліс...)

– Уявіть собі, що ви маленьке зернятко будь – якої рослини.

( Діти довільно розходяться по залу. Керівник змахує рукою (сіє зе­рна), діти присідають і стискаються в „зернинку”.

Вправа „Зернятко”.

Вправа проводиться під музичний супровід. (За вибором музичного керівника).

Керівник:

– Лежать зернятка в землі, їм тепло, зручно. Пройшов дощик, при­гріло сонечко. Насіння почало набрякати, оболонки зерняток лус­нули і зявились перші пагінці. Вони пробили землю і потягнулися до сонечка. (Діти по – малу встають, погойдуючись, витягуючи руки вгору).

На стебелинках зявилися перші листочки. І ось загойдалися молоді деревця, квіти, травичка...

Що ж виросло в нашому лісі? (Керівник запитує кожну дитину, якою рослиною вона була).

Вправа повторюється 2 – 3 рази.

Робота над музично-театралізованою грою „Аліса в країні казок”

Міні – сценка „Тетянка і мячик”.

Тетянка сердиться на мяч:

- Знову ти пустився вскач!

Знову вирвався із рук,

Ну хіба ж ти добрий друг?

Дує щічки круглий мяч:

Сам образився, хоч плач:

Буду я з тобою дружити

Ти ж навчись мене ловити!

Діти діляться на пари і розігрують сценку по ролям. Кожній парі можуть дати завдання, наприклад, Тетянка промовляє слова дуже сердито або з жалем, а мячик з образою чи сердиться.

Діти з муз. керівником стають в коло.

- Ось мяч. Подивіться, „я тримаю його в руках”.

(Муз. керівник „ передає мяч” дитині, що стоїть поруч).

– Тримай мяч, не упусти. Розкажи, який він? (Великий, круг­лий, мякий).Передавай його далі.

– Ой, наш мячик раптом перетворився в повітряну кульку. Яка кулька в твоїх руках? Кулька прагне полетіти в небо, тримай міцніше за ниточку. Передавай її далі.

Уявні предмети передаються по колу, перетворившись в тарілку з гарячим супом, їжака, сніжку, маленьке кошеня, жменьку піску, жменьку води, тощо. Гра продовжується до тих пір, доки дітям цікаво. Правила гри можна змінювати. Запропонувати дітям са­мостійно називати перетворені предмети.

Гра „Уявіть собі”.

Керівник:

– Сонце потрібно всім! Квітам, метеликам, мурахам, жабенятам. А кому ще потрібне сонечко? (Діти перераховують)Зараз ви вигада­єте, в кого ви перетворились і під музику зобразите того чи те, що загадали, а я спробую відгадати.

Вмикається музика, діти імітують рухи загаданого персонажу. Це можуть бути квіти, комахи, тварини, птахи, тощо. Муз. керівник вгадує, уточнює.

– Сонечко заховалось за хмарку і пішов дощик. Скоріше під па­расольку. Парасолька схожа на великий гриб. А де ж ростуть гриби? (в лісі) тож давайте перенесемося до лісу і пригада­ємо, що ж відбувалося з казковими героями в лісі, коли вони знайшли рукавичку.

Спробувати інсценізувати казку “Рукавичка” від початку до кінця.

Мета:

– створювати позитивний емоційний настрій;

– розвивати логіку, творчі здібності;

– виховувати доброзичливе відношення до оточуючих;

– розвивати імітаційні навички;

– вчити дітей поєднувати рухи і мову.

Хід заняття:

Керівник:

– Діти, а що ви робите, коли вам весело? (Відповіді дітей).

Гра „Продовжи фразу і покажи”.

– Якщо холодно на вулиці, що ви одягнете? (Шубу, шапку, ру­кавички...)

– Якщо вам подарують маленьке кошеня, що ви зробите? (По­гладимо, приласкаємо).

– Якщо ви залишились в лісі один, що ви будете робити? (Го­лосно кричати: „Ау!”)

– Якщо мама відпочиває, як ви будете поводитись? (Ходити навшпиньках, не шуміти).

– Якщо плаче ваш друг, що робити? (Втішити, погладити, за­глянути в очі...)

– Якщо вам на очі трапились сірники? (Відповіді дітей, які ви­хователь узагальнює висновком: сірники дітям не ігра­шки).

Розминка для пальців.

Вихідне положення рук – зжаті в кулаки. Керівник пропонує ді­тям повторювати за нею рухи.

До великого пальчика на гостину діти виставляють вгору

Великі пальці і з’єднують

Їх між собою.

Приходили пальчики у хатину діти почергово виставля-

ють пальці і ті, що нази-

ваються з’єднуються між

собою.

Вказівний і середній,

Безіменний і останній.

А мізинчик – малюк мізинчики стукають

Зобразив веселий стук. Один об одного.

Наші пальчики друзями стали пальці переплітаються

Один одного обійняли. І міцно зжимаються.

Керівник:

– Щоб гарно розмовляти, потрібно чітко вимовляти. Давайте зараз трішки пограємось з нашими язичками.

Артикуляційні вправи.

“Конячка” – присмоктати язик до піднебіння і клацнути.

Ритмічне виконання під вірш:

Цок-цок-цок, біжать конячки,

Дуже весело біжать.

Як малечу покатають,

Будемо їх годувать.

“Гойдалка” – напруженим язиком тягнутися то до носа, то до піднебіння.

Ми на гойдалці гойдались.

Вгору – вниз, вгору – вниз.

Дуже жваво ми гойдались,

Покатались, зупинись!

“Смачне варення” – облизати верхню губу і заховати язик в рот.

Ах, яке смачне варення,

Забруднились губи всі.

Язичком ми поведем,

І варення підберем.

“Дудочка” – Діти співають:

Ду-ду, ду-ду, дудочка,

Ду-ду, ду-ду, ду.

Ось заграла дудочка,

Ту-ру, ту-ру, ру.

А зараз лягайте на ковдру, і будемо вчитися розслаблятися.

От як ми відпочиваєм,

Сном чарівним засинаєм,

Уповільнюються рухи,

І нема більше напруги.

І приємно стало зразу,

Як розслабили ми м’язи.

(Грає спокійна музика, керівник говорить тихо, з довгими паузами).

Відпочили, діти, а тепер вставайте – і пішли чітким рівним кроком по залу.

Ми говоримо сміливо,

Вірно, чітко і красиво.

Ми не поспішаємо, слова ми не ковтаємо.

Руки вгору – вдих, вниз – видих. Заняття закінчено. До поба­чення.

Мета:

– вчити дітей поєднувати рухи і мову;

– розвивати фантазію, спонукати дітей до імпровізації;

– закріплювати знання дітей про Антарктиду;

– розширювати голосовий діапазон дітей при читанні ві­рша.

Хід заняття:

Керівник пропонує дітям вирушити у морську подорож на кораблі.

Театр рук „Кораблик”

По морю пароплав пливе,

З труби у нього дим іде.

(Обидві долоні поставлено на ребро, мізинчики прижаті (як ко­шик), а ве­ликі пальці підняті вгору. Діти разом з вихователем читають вірш низь­ким голосом (як гуде труба) і погойдуються праворуч – ліворуч).

Керівник:

– Довго плив наш корабель і приплив в Антарктиду. Тут на білих слизьких льодинах ходять парами пінгвіни.

Гра з рухами „Пінгвіни на льоду”

– Лід та лід, лід та лід, а по льоду пінгвін крокує.

Діти йдуть на внутрішній стороні стопи, перевалюючись з ноги на ногу, поплескуючи себе долоньками по боках.

Гра повторюється три рази.

Самомасаж.

– Пінгвіни піднімають голови до сонечка, адже сонечко так рі­дко з’являється в Антарктиді, потім підставляють сонечку щі­чки, погладжують щічкою праве плече, ліве. Пінгвіни люблять погладити собі животика, поплескати крильцями по боках, по ніжках.

Гра з рухами „Море хвилюється”

– Пінгвіни дуже люблять гру.

Море хвилюється раз,

Море хвилюється два,

Море хвилюється три,

Морська фігура, на місці замри.

Гра проводиться декілька раз під музичний супровід. Заздалегідь необхідно уточнити з дітьми, що росте, плаває, живе в морі: медузи, корали, риби, кити, кораблі, пінгвіни, тощо...

Вправа на прояв основних емоцій „Сніжинка”

– На язик ловив сніжинку, наче вітер, довго я на неї дув,

Із сніжинкою смішинку я, напевно, проковтнув:

Без веселощів не можу ні хвилинки,

Дуже я люблю ловить сніжинки.

Виразні рухи: Дитина розглядає на руці уявну сніжинку, відки­дає голову назад, ловить язиком „сніжинку”, весело сміється.

Міміка: При підняті брови, посмішка на обличчі.

Повторити таночок пінгвінів, який діти танцювали на новоріч­ному святі.

Ознайомити дітей з сценарієм муз-театралізованого дійства “Березневі пригоди Червоного Капелюшка”.

Мета:

– уточнювати і закріплювати правильну умову звуків У, Х, Р, Ш, С, вимовляти їх протягуючи та з різною силою голосу;

– вчити дітей довгому та переривчастому видиху;

– розвивати фантазію;

– розвивати пам’ять фізичних дій.

Хід заняття:

Керівник:

Діти сідають півколом на килимі.

– Діти, яка зараз пора року? Які звуки ви можете почути взимку на вулиці, в лісі, в дворі? (Відповіді дітей).

– Як завиває заметіль? – У – у – у – у! (З різною силою голосу).

– І летять сніжинки в різні боки (Діти, імітуючи політ сніжинок, розбігаються по залу під грамзапис).

– Як морозним днем рипить сніг під ногами? – хр – хр – хр – хр (.Діти йдуть по залу. Уявляючи, що вони йдуть морозяним ран­ком по снігу).

– Як двірник змітає сніг з порогу? –Ш – ш – ш – ш! Беріть „мі­тлу”, зметемо сніг з доріжок.

– Який звук утворюють лижі, що сковзають по сніжку? С – с – с – с!(Діти імітують ходьбу на лижах).

– Послухайте! Які звуки ви можете почути за вікном?(Діти при­тишено слухають, а потім намагаються відтворити ті звуки, які вони почули.)

Дихальні вправи.

Керівник пропонує дітям встати, поставити долоньку горизонта­льно перед підборіддям.

– Уявіть собі, що до вас на рукавичку впала сніжинка. Яка вона? Спробуйте її здмухнути:

1. Вдих носом і короткий сильний видих (5 – 6 разів);

2. Вдих носом і повільний видих через стулені губи(5 – 6 ра­зів);

Тепер вам на рукавичку впало де – кілька сніжинок.

1. Вдих носом і повільний переривчастий видих (5 – 6 разів).

Гра „Сніжки”.

Керівник підкликає до себе дітей.

- Уявіть собі, що ви перетворились в маленьких сніжинок, а я ві­тер.

Керівник робить вдих і дмухає на дітей. Вмикається грамзапис („Пори року” П. І. Чайковського).

- Розлетілися сніжинки, кружляють у повітрі, ніби танцюють. Спочатку спокійно, плавно і повільно лягають на землю. Але здійнявся вітер, закружляла хурделиця і намела цілу кучугуру снігу.(Діти збираються в щільну групу.)

Гра на пам’ять фізичних дій.

– Як багато снігу! Зліпимо з нього велику кулю.(Діти насліду­ючи дорослого, „ліплять сніжку”, котять її по уяв­ному снігу і поступово у кожної дитини виходить „сніжна куля”, з них муз керівник пропонує зліпити снігову бабу.

– Снігова баба готова! А тепер пограємось в сні­жки.(Вмикається весела, рухлива мелодія. Діти ліплять уявні сніжки і „кидають їх” в різні боки.)