114537 (591644), страница 12

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 12)

музично-театралізованих ігор.

Музично-театралізована діяльність має велике значення для всебічного виховання дітей: розвиває художній смак, творчу самостійність, формує почуття колективізму, розвиває пам’ять, увагу, мислення, уяву, сприймання дітей.

Час для цієї діяльності потрібно відводити окремо від занять: в ІІ половину дня в групі або на прогулянках в теплу пору року (що ускладнює використання музичного супроводу).

Музично-театралізовані ігри включають:

• дії з ляльковими персонажами (сюжетними і образними іграшками, пальчиковими, бі-ба-бо, плоскими фігурами);

• безпосередні дії дітей по ролям;

• літературну діяльність (проявляється у вигляді діалогів і монологів від особи персонажів літературних творів, перемежовуючись поясненнями від автора);

• образотворчу діяльність – носить характер просторо-образотворчої, оформлювальної: діти створюють мальовані або аплікативні декорації, костюми персонажів;

• музичну – виконання знайомих пісень від особи персонажів, авторських характерних пісень до музично-театралізованих ігор, пісень-імпровізацій, пісень та мелодій створених самими дітьми.

Керівництво театрально-ігровою діяльністю потребує від вихователя вміння будувати роботу в системі, підбирати матеріали змістовні, ставити і вирішувати педагогічні задачі, мета яких – формувати творчі та театральні здібності дітей.

Вихователь повинен допомагати дітям організовувати діяльність – об’єднуватись в невеличкі творчі групи, разом готувати, оформляти і програвати від початку до кінця літературні твори.

Музично-театралізовані ігри повинні плануватися музичними керівниками два рази на тиждень в кожній віковій групі, починаючи від першої молодшої. Відповідно до віку враховуючи складність, завдання, репертуар тощо.

Театралізовані ігри потрібно планувати кожен день в самостійній ігровій діяльності. Однак, для того, щоб діти середньої групи могли грати самі, ще в молодшій групі потрібно приділяти увагу самостійній художній діяльності, вчити розігрувати за допомогою вихователя знайомі народні казки, народні пісеньки, потішки, невеличкі сценки, використовуючи іграшки і плоскі фігурки, пальчиковий театр.

Все це допоможе підготувати дітей до активної участі в театралізованих іграх і є чудовим засобом підвищення емоційного тонусу малюків, розвиватиме їх спілкування, прагнення приймати активну участь в спільних задумках. Для цього добре підійдуть ігри-потішки, забавки, примовки, скоромовки, в яких діти вчаться співставляти слова і рухи, виконувати заданий ритмічний малюнок.

Ігри з використанням пальців можна оживити, зробивши голівки хлопчиків і дівчаток. Їх малюють або вирізають із старих книжок і журналів, наклеюють на картон чи марлю, а ззаду пришивають резинку по розміру пальця. За допомогою таких іграшок вихователь може обіграти ряд віршів і потішок.

Наприклад, „Дружна сім’я”:

Оцей пальчик – дідусь, (1)

Оцей пальчик – бабуся, (2)

Оцей пальчик – тато, (3)

Оцей пальчик – мама, (4)

А цей пальчик – я, (5)

От і вся моя сім’я. (6)

Пояснення до гри: Дорослий пропонує дітям стулити долоні. На слова потішки пальці рук, починаючи з великого, торкаються один до одного, немовби вітаються (1-5). На останній рядок пальці стискаються в „замок” (6).

В підведенні дітей до театралізованих ігор велике значення має обігрування малих літературних форм: авторських віршів (Барто, Маршака інш.). в цьому випадку педагог сам читає літературний твір, а діти копіюють дії героїв. Подібні ігри доступні навіть вихованцям першої молодшої групи.

Так, наприклад, при розучуванні з дітьми потішки „Кішки дім” вихователь, прочитавши твір 2-3 рази, робить із стільчиків дім для кицьки і пропонує малюкам діяти відповідно до тексту. При цьому попередньо розподіливши ролі.

Вже в молодшій групі при обігруванні потішок доцільно пропонувати дітям іграшки: козлика, ляльку, дерево з плоского театру. Таке обігрування дуже близьке до театральних ігор. Глядачами можуть бути однолітки або ляльки.

В середній групі, коли діти набувають деякого досвіду, театралізовані ігри виступають як один з видів творчих ігор. Вони дають можливість виконувати літературні твори, які сподобались дітям за допомогою слів, міміки, жестів, передавати різні образи. Все це збагачує словниковий запас, розвиває пам’ять, вміння діяти відповідно до задуму.

Пропонуючи дітям театралізовані ігри, педагог повинен чітко передбачати весь хід діяльності. Головна і необхідна умова – використовувати добре знайомі дітям твори, тобто ті, які відповідають програмі передуючих по віку груп. Доцільно вибирати невеликі твори.

При доборі музичного матеріалу теж потрібно бути дуже обережними. Музика повинна бути яскравою, легкою, зрозумілою дітям залежно від вікових можливостей дітей. Пісенний матеріал повинен відповідати співацьким можливостям дітей, їх природному діапазону.

Підготовка до музично-театралізованих ігор потребує правильного керівництва. Вихователь пропонує пограти в „казку”, при чому діти повинні самі вибирати одну з двох, трьох назв творів.

Для обігрування більш складних творів доцільно підібрати ілюстрації, грамзапис. Це допоможе дітям скласти більш чіткі уявлення про героїв творів, їх характерні особливості. Вибраний літературний твір вихователь читає дітям з установкою послідуючого його обігрування з будь-якими іграшками.

Після читання педагог задає питання, які допоможуть виявити послідовність дій, пригадати характерні риси персонажів. Якщо твір великий – його слід готувати по частинам.

Потрібно намагатися відвести дітей від театру, в якому ролі дитині диктують, де її примушують приймати заучені пози, рабськи повторюючи рухи, зазубрювати репліки т.д. Удавану радість дітей в подібних виставах ми, дорослі, створюємо самі, хвилюємо і нервуємо їх своїм збудженням, і майже завжди удавана самостійність в проведенні ролі дитиною настільки нашпигована дорослими, що вся справа у більшості випадків рівносильна самообману. Замість здорової радості йдуть нудні репетиції, а за ними і сама вистава, яка дає масу суто нервових переживань. Такі вистави лише за назвою театр, а по суті вони позбавлені найголовнішого, без чого театр не може існувати, – творчості.

Використовуючи під час роботи над музично-театралізованими іграми імпровізацію, ми тим самим відходимо від рутинної праці, від зубріння, від необхідності заучувати репліки, пози, рухи. Одноманітність вбиває бажання грати в театр, робить це заняття безрадісними і нецікавим. Діти швидко втомлюються, їх увага розсіюється. Вони не можуть в силу свого віку довго зосереджуватись на чомусь одному. Творчий підхід до роботи з малюками дає можливість розвивати одночасно їх всіх, незалежно від рівня підготовленості.

Потрібно уникати призначення на ведучі ролі одних і тих же дітей. Вважаючи що кожна дитина талановита від природи, потрібно намагатися кожному допомогти розкрити свої здібності. Перед тим, як обрати роль, потрібно дати дитині можливість спробувати себе у всіх інших, таким чином дитина свідомо визначить ту, яка йому ближче.

Використовуючи в роботі з дітьми театралізовані ігри потрібно базуватися на уявленнях видатного російського психолога Л.С. Виготського: „Не варто забувати, що основний закон дитячої творчості заключається в тому, що цінність його варто бачити не в результаті, а в продукті творчості, важливо те, що вони створюють, творять, вправляються в творчій уяві та її втіленні”.

Займаючись з дітьми театром, потрібно ставити перед собою мету – зробити життя наших вихованців цікавим і змістовним, наповнити її яскравими враженнями, цікавими справами, радістю творчості. Потрібно прагнути до того, щоб навички, отримані в музично-театралізованих та театралізованих іграх, діти змогли використовувати в повсякденному житті.

Характеристики

Список файлов ВКР