Мета:

• виховувати позитивні емоції та сприяти укріпленню кому­нікативних відносин між дітьми;

• формувати вміння емоційно і виразно спілкуватися;

• розвивати інтонаційну виразність мови;

• розвивати монологічну мову.

Хід заняття:

Керівник в костюмі весни заходить під музику і звертається до дітей:

Що за чарівниця, неначе цариця,

Наказ свій послала, щоб краса встала?

Вона надію всім вселяє і до праці закликає.

Вона приходить з ласкою

Та із своєю казкою.

Як тільки струсить рукавом,

Синіють проліски кругом.

Діти:

Весна!

Керівник:

Правда, правда, відгадали!

Бачу, ви мене впізнали.

Чекали всі весну навкруг,

Запрошую усіх на луг.

Звучить уривок з твору П.І.Чайковського “Пори року”.

Весна, заволікає дітей за собою, під музику танцює, діти вико­нують довільні танцювальні рухи.

Весна закликає дітей до себе в коло.

• А що ж відбувається весною в лісі?

Гра-пантоміма “Замет”.

Діти імітують рухи по тексту.

На галявині замет. Великий-превеликий. Та ось пригріло соне­чко. Замет потихеньку почав осідати під променями теплого со­нечка. І повільно потекли із замету маленькі струмочки. Вони ще сонні і слабкі. Та ось сонце пригріло ще сильніше, і струмо­чки прокинулись і швидко, швидко потекли, минаючи камінці, кущі, дерева. Невдовзі вони об’єдналися, і ось шумить в лісу бу­рхлива ріка. Біжить річка, захоплюючи з собою тогорічне листя та гілки. Незабаром річка влилася в озеро і зникла.

• Чому річка зникла в озері?

Гра-пантоміма “Ведмежата”.

– А ось погляньте, гора старого хмизу. Ой, це барліг! А в ньому сплять ведмежата. Та ось пригріло сонечко, розтопило сніг. Крапельки води просочилися в барліг. Вода потрапила на ніс, вуха, лапи ведмежат.

Ведмежата потягнулися, фиркнули, відкрили очі і почали виби­ратися з барлогу. Розсунувши лапами гілки, вони вибралися на галявину. Промені сонця засліплюють очі. Ведмежата прикри­вають лапами очі і ричать від обурення. Та невдовзі очі звика­ють до сонця. Ведмежата озирнулися, понюхали носом свіже повітря і тихо розбрелися по галявині. Скільки тут цікавого!

(Далі можлива імпровізація).

Заняття закінчується довільними рухами під музику.

Мета:

• вчити дітей відображати в рухах, міміці, жестах характерні риси різних тварин, використовуючи різноманітні виразні засоби;

• вчити відчувати характер та ритм музичного су­проводу;

• розвивати пантомімічні навички, уяву, логічне ми­слення, ініціативу.

Хід заняття:

Керівник:

– Діти, давайте уявимо, що ви – звірята із зоопарку: мавпе­нята, ведмедики, лисички, слоненята. Мавпенятка бігають одне за одним і кидаються бананами. Як вони це роблять?

Гра з м’ячем.

– А що роблять ведмедики? Розкочуються з боку в бік, стрибають на двох лапках, на одній, тримаючись за дерева (стільці).

Рухи під музику.

– Молодці! Так звірята жили собі в клітках, і одного разу їм набридло тішити людей. Вони вирішили втекти із зоо­парку. Коли настала ніч, звірята відкрили свої клітки і на носочках повиходили. (Ходьба під музику). Потім їхні носочки заболіли, і вони пішли на п’яточках (Ходьба під музику). Коли звірята вийшли із зоопарку, їм більше не потрібно було прокрадатися, і вони радісно пішли до лісу (марш під музику). І вийшли вони на галявину. На галявині було так красиво: росли гриби, різнокольорові квіти, літали метелики. Давайте покажемо, як літали метелики. (показ дітей під музичний супровід). А ось до звірят прилетіла повітряна кулька і хоче з ними погратись.

Гра з уявними предметами.

Керівник передає уявну кульку по колу і коментує:

– Погляньте, у мене в руках великий м’яч. Візьми його, Рома (керівник передає “м’яч” дитині, що стоїть поруч).

– Ой, у тебе він став маленьким. Передавай його Насті.

– Настя, в твоїх руках маленький м’ячик перетворився на їжачка. Його голки гострі, не вколися і не кинь їжачка. Передавай їжачка Андрію.

Далі можна імпровізувати в залежності від кількості дітей (гарячий млинець, клубок ниток, маленьке кошеня, рум’яний колобок з казки тощо).

Керівник:

Погралися звірята і вирішили побудувати гарний будинок, щоб усім вистачило місця.

Діти під музику “будують” дім з різнокольорових модулів.

Гра на імітацію рухів.

Діти “рвуть” на галявині квіти, щоб прикрасити будинок. “Викладають” з цеглинок доріжку до будиночка. “Підмітають” в кімнаті. Водять хоровод навколо будиночка.

Керівник:

Довго працювали звірята, втомилися і лягли спати.

Діти лягають на ковдру і “засинають”. Звучить колискова за вибором муз керівника.

Керівник:

Прокидайтесь, діти: коли ви спали, ви знову стали дітками. Іншим разом ми ще побуваємо в гостях у звірят. У них тепер свій будинок, і вони живуть весело і дружно.

Мета:

• розвивати інтерес до музично-театралізованої діяльності;

• знайомити дітей з театром тіней;

• розвивати уяву;

• вчити дітей вільно спілкуватися, рухатись;

• розвивати логічне мислення;

• виховувати любов та інтерес до музики.

Хід заняття:

Звучить чарівна музика і в зал заходить Чарівник-казкар(вихователь).

Чарівник:

Я казковий Чарівник

Добрий чародій.

Казки я складати звик

Для малих дітей.

Доброго вам дня! Куди це перенесла мене чарівна паличка?

Керівник:

Добрий день, шановний Чарівник! Ви потрапили в дитячий садок до дітей, які дуже люблять казки.

Чарівник:

Я дуже радий. Я оголошую Свято казок! Але спочатку ви повинні відгадати мої казкові загадки:

1. В якій казці живуть: бабуся, дідусь, заєць, вовк, ведмідь, лисиця і маленький кругленький мандрівник? (“Колобок”).

2. З якої казки ми взнали про тата, його дерев’яного синочка з довгим носом? (“Золотий ключик”).

3. В якій казці великі білі птахи віднесли маленького хлопчика в ліс до Баби-Яги? (“Гуси-лебеді”).

4. Як звали дівчинку, яка вирушила в гості до своєї бабусі і зустрілася в лісі з сірим вовком? (“Червона Шапочка”).

Чарівник запрошує дітей в тіньовий театр подивитися казку Ш.Перро “Червона Шапочка”. Виставу показують Чарівник і керівник.

Керівник:

Наше свято продовжується! Тепер, шановний Чарівник, спробуй ти вгадати, з яких казок прийшли до нас гості.

Діти:

Відвернись і не дивись!

Діти обирають костюми героїв різних казок: ніс Буратіно, маски ведмедя, вовка, лисиці тощо.

Діти:

Повернись і подивись!

Діти підходять до Чарівника і розповідають про свого героя, не називаючи казки. А Чарівник вгадує.

Наприклад: Я дерев’яний хлопчик, зробив мене старий шарманщик з поліна. В мене багато друзів. Це Мальвіна, пес Артемон, П’єро. Хто я? Тощо.

В кінці заняття включається лірична музика, діти разом з Чарівником танцюють. Музика стихає, Чарівник прощається і уходить.