73369 (589277), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Але Лев не слухав того,

І взяли Микиту мого [с.35 ]

поправлено на

Та цар Лев не вів і вухом!

І взяли Микиту духом [с.47 ].

Як наслідок проведеної правки з’являються нові, значно багатші рими, що надає рядкам кращого звучання. А їх зміст завдяки метафоричним виразам “не вів вухом” і “взяли Микиту духом” набуває яскравішого, образного вираження.

Привертає з цього погляду увагу і правка в наступній строфі:

Але найстарший Осляка Та найстарший пан Осляка.

Новоутворена пара слів “пан Осляка” побудована за принципом парадокса і тут в одному смисловому ряду поєднуються компоненти різного стильового забарвлення, що надає виразові глибокого іронічного підтексту, породжує негативне, зневажливе сприйняття образу.

Ще у цілому ряді випадків правка йде у напрямі удосконалення мови твору, що знайшло конкретне вираження в заміні діалектизмів:

Видання 1891 року Видання 1896 року

Гей, беріть го міцно в руки Гей, беріть його у руки ( 5,5 )

Сли розбійник я й поганець Кажуть злодій я, поганець ( 8,1 )

Лис ме висіть на мотузці Лису висіть на мотузці ( 11,5 )

Гнеть назад скрутив му руки Взад скрутив Микиті руки ( 13,5 )

Просьбу мні сповни одну Просьбу вволь мені одну ( 20, 6 )

Кара днесь б’є лиш мене Нині кара б’є мене ( 27,6 )

Справді ту сказати мушу Оттаке сказати мушу ( 47,1 )

Сли б не вкрав його Микита Не вкради його Микита ( 51,4 )

Ну, бра, сли не рад здихати Ну, коли не рад здихати ( 55,4 ).

У зв’язку з тим, що на основі пісні третьої у другому виданні створено дві ( четверта і п’ята ), нумерація наступних розділів у обох виданнях не збігається. Пісні п’ятій першого видання у другому відповідає шоста. Текст її істотних змін не зазнав. Лише у кількох строфах натрапляємо на незначні виправлення переважно мовностилістичного порядку.

Одну з таких поправок слід розглянути окремо, оскільки вона торкнулася ширшого масиву тексту і неоднозначна за характером. Порівняймо текст строфи 12 у першому і другому виданнях:

Видання 1891 року

Знав ти скарб знайти великий,

Але дурень, сли владики

Ліпшого знайти не вмів!

Де Бурмило – цар народа,

О, прощай там честь, свобода,

Сила й слава у звірів [с.44 ].

Видання 1896 року

Знав ти скарб знайти великий,

Та біда, коли владики

Ліпшого знайти не вмів!

Де Бурмило – цар народа,

Там пропала честь, свобода,

Голос правди занімів [с.60 ].

Хоча змін тут зазнали тільки три рядки, вони настільки значні, що можна говорити про нову редакцію цілої строфи. Уже в другому рядку, крім усунення діалектизму “сли”, зроблено важливу заміну смислового порядку. Слово “біда”, вжите замість “дурень”, повністю міняє зміст висловлення Лиса Микити, що стосується оцінки вчинку свого батька. Якщо у першому виданні те, що батько Лиса Микити не зумів знайти “ліпшого владики”, робило дурнем тільки його самого, то у новій редакції цей же вчинок визначається як біда, яка торкається й багатьох інших. Ще суттєвішим є зміни в останніх двох рядках. Оцінка Бурмила як “царя народа” набуває соціального звучання ( “Голос правди занімів” ). Нова редакція цієї строфи, прикметна сама по собі, веде до поглиблення ідеї твору.

Як і в попередніх розділах, у шостій пісні також зроблено чимало поправок стилістичного характеру, спрямованих на пошуки точніших засобів вираження:

Видання 1891 року

І поніс він думку злющу

Відомститися колись

Як умовилися, знай,

Купка зрадників тих темних

Зрадником остав лиш Лис

Ту під шибеницею стою

Ну беріть мя

Ще о смерті твоїй днесь

Слюбував я: сли не згину

Скарб тобі ся весь дістане

Відати о тім належить

Впріть в тюремну яму

Видання 1896 року

І поніс він думку злющу

Відомстить тобі колись ( 5,5 )

Як була умова, знай,

Там у зрадників тих темних ( 14,3-4 )

Зрадником остав сам Лис ( 19,6 )

Під гіллякою тут стою ( 20,4 )

Ну, повісьте ( 20,6 )

Ще про смерть якуюсь днесь ( 24, 4 )

Шлюбував: коли не згину ( 27,5 )

Скарб твій весь відразу стане ( 28,5 )

Відати про се належить ( 30,2 )

Засадіть в тюремну яму ( 36,5 ).

Для розуміння всієї складності і глибини тієї роботи, яку провів І.Франко, готуючи друге видання поеми “Лис Микита”, чи не найбільше дає сьома пісня. Текст цієї пісні повністю новий, він з’явився тільки у другому виданні. Постала вона не внаслідок розчленування і доповнення новими строфами попередньої, як це було з піснею четвертою, і не внаслідок дальшого розширення первісного тексту, як у п’ятій. Ніякого, навіть найменшого, відповідника у тексті попереднього видання дана пісня не має.

Сьома пісня є важливим складовим елементом поеми. Не будучи прямо пов’язана в сюжетному плані з розвитком основної дії, вона, однак, багато дає для розкриття змісту основного конфлікту твору, для змалювання образу одного з головних персонажів.

Побудована пісня як монолог-скарга Вовка-в’язня. Опинившись після невдалого суду над Лисом Микитою у в’язниці, Вовк ніяк не може звикнути “саламахи арештантської вживать” і, жаліючи себе, починає скаржитись на те, як у минулому його не раз переслідували на ловах невдачі, як він через надмірну довірливість часто втрачав близьку здобич.

Монолог Вовка складається з чотирьох епізодів ( зустрічі з гусями, свинею, бараном та кравцем ), об’єднаних логікою дії. У цих епізодах здійснюється послідовне саморозкриття Вовка в його найголовніших рисах. Весь цей розділ закономірно сприймається як окремий твір з цілком завершеним сюжетом, виразною ідеєю, до того ж твір оригінальний як за задумом, так і за втіленням.

Важливо відзначити, що І.Франко створював цей розділ на основі відомих казкових сюжетів, почерпнутих насамперед із джерел народнопоетичних, а не літературних. У поемі Гете, наприклад, сюжети, на яких побудований монолог Вовка-в’язня у “Лисі Микиті”, не відбились зовсім.

У виданнях народних казок, які з’явилися ще до створення “Лиса Микити” і які, без сумніву, були відомі письменникові, широко зафіксований сюжет про вовка-невдаху. У кожному з них зустрічаються якщо не всі, то принаймні два з оброблених у поемі епізодів. Назвемо тут найважливіші з цих казок: “Вовк і кравець”, “Бідний вовк”, “Марко і убогий вовк” ( опубліковані у збірці І.Рудченка ), “Куций вовк та кравець” ( опубліковано у збірці П.Чубинського ), “Старий вовчице” ( опубліковано у журналі “Народ”). Записи окремих варіантів цього сюжету ( “Свиня та вовк”, “Вовк та кравець”), здійснені наприкінці ХІХ ст.., ще до написання поеми, зберігаються в архіві І.Франка.

Що письменник знав і використовував ці джерела, переконливо свідчать у поемі місця, текстуально близькі до окремих епізодів деяких із згаданих казок. Так, у казці “Старий вовчище” епізод про вовка і гусей, наявний також в інших варіантах цього сюжету, розгорнутий досить широко у формі діалогу: “Іде ж він, іде: зайшов межи гуси та й до них: “Ходіть сюди, гусоньки, ставайти си тутки, буду вас їсти”.- “Е-гє-гє-гє! Ми ще не сповідані, ми ще молитви не мовили – як ти нас, грішних, будеш їсти?” – “То помоліться, - каже той, - красно, я не бороню, ще вам почекаю”. Узяли гуси молити та й межи собов: гє-гє-гє, гє-гє-гє, а далі здіймилися та й у село! Вовк здурів: стоїть, дивиться та й знов собі міркує: “Ци я ксьондз, ци я дяк, ци я паламар? Нащо ся мені молитви питати та й не з’їсти, коли було що?” 18,192 .

У поемі “Лис Микита” епізод про вовка і гусей має ті самі зміст, сюжетні колізії й характер дії, близька у них навіть лексика:

Раз на лови йду я радо,

Аж гусей здибаю стадо.

“Гуси, гуси, я вас з’їм!”

гуси кажуть: “Їж, Вовчице!

Лиш хвилиночку пожди ще,

Помолиться дай нам всім!”

“Ну моліться! Ось вам хвиля!”

То вони угору крила

Піднесли побожно так, -

Піднесли, загеготіли

І всі вихром полетіли,

Я ж лишився, мов дурак.

“Ну, - міркую, стовпом стоя, -

Що за спосіб се і що я,

Піп, чи дяк, чи паламар,

Щоб гусей молитви слухать?”

І пішов я далі нюхать,

Щоб знайти новий товар [с.68 ].

Зрозуміло, що поет не просто переповідає казковий сюжет віршованою мовою. Зберігаючи казкову фабулу, І.Франко цілком оригінальний у її образному втіленні, ідейно-художніх узагальненнях.

Ще більшою мірою це помітно на другому епізоді, в якому на основі відомого казкового сюжету про вовка-невдаху письменник створює яскравий сатиричний образ “овечого патріота”, спроектованого на сучасне йому суспільство.

Монолог Вовка-в’язня як за змістом, так і за характером обробки казкового сюжету де в чому перегукується з байкою С.Руданського “Старий вовк”. Однак твір І.Франка значно вище стоїть за силою і глибиною художнього узагальнення.

Пісні восьмій відповідала у першому виданні шоста. Її текст в обох виданнях майже повністю ідентичний, за винятком поодиноких правок, зроблених з метою усунення діалектизмів та форм “язичся”:

Видання 1891 року Видання 1896 року

Поблагослови мя свято Поблагослови в се свято ( 1,5 )

Сли так ласкав ти Дуже ласкав ти ( 3,2 )

Зараз мі підіть У тюрму підіть ( 7,3 )

Я й подумать ся бою Ах, подумати боюся ( 11,5 )

Ласков царсков тішуся В ласці царській тішуся ( 21,6 )

Сли нам викупу не дасть Скоро викупу не дасть ( 23,6 )

Тутки я сміюся з них Я тепер сміюся з них ( 30,2 )

Я ж з тобов останусь дома Я ж з тобою лишусь дома ( 31,2 )

Що на смерть судив мя люту Що мене судив на згубу ( 49,5 )

Та за те їм нагородов Та за те даю їм плату ( 56,4 ).

Такого характеру зміни знаходимо й у пісні дев’ятій, якій у першому виданні текстуально відповідала сьома. Тут всього десять дрібних поправок:

Видання 1891 року Видання 1896 року

Днесь ще почвалаю Ще сьогодні почвалаю ( 4,6 )

Хоть то я не дужесь бою Хоть то я не маю бою ( 14,2 )

Кожний днесь держись на тузі, Кождий тут держись на тузі,

Сли не хоче по заслузі Хто не хоче по заслузі ( 21,4-5 )

Мов дитя днесь охрещене Мов дитя новохрещене ( 22,2 )

Нюх табаки взяв, пропчихав Нюх табаки взяв і пчихав ( 25,2 )

То вже вкрасти вна не дасть Вкрасти вже вона не дасть ( 29,4 )

Може, нам го на виховок Чей його нам на виховок ( 30,5 )

Друже, мовлю, Шкапа скрійна Друже, Шкапа ся лагідна

І продать лоша приклінна І лоша продати згідна ( 33,1-2 )

Як не вцідить в башку просто Як у лоб не вцідить просто ( 36,4 ).

Пісня десята, як і восьма, це зовсім новий розділ, який з’явився у другому виданні. Він значно розширює художньо-образну систему твору, вносячи цілий ряд нових колізій і персонажів.

У першому виданні поеми розповідь про другий візит Бабая до Лиса Микити закінчувалась тим, що вони вирушають у подорож до Львова ( пісня сьома ). Дальше розгортання дії розпочиналось з моменту їх прибуття до царського двору. У розвитку дії, таким чином, був наявний певний розрив. Нова, десята пісня, введена у другому виданні, ліквідує цю прогалину. Основний її зміст – це події, які мали місце під час подорожі Лиса Микити і Бабая до Львова .

Особливість композиції поеми полягає в тому, що більшість її пісень має подвійний план – прямий і ретроспективний. Це означає, що послідовний розвиток дії переривається в певні моменти вставними оповіданнями ( нерідко у формі спогадів тих чи інших персонажів про минулі події ), які пояснюють головні події, дають ключ до їх глибшого розуміння. Подібну побудову має і десята пісня. Основний її зміст не багатий на події. Тут наявна лише одна сюжетна колізія, яка має пряме відношення до розвитку дії – це зустріч Лиса Микити з Півнем, який на чолі курячої процесії повертався зі Львова, і розправа над ним.

Цікаво відзначити, що такий сюжетний поворот, хоча введений тільки в другому виданні, був запрограмований уже в самій ідеї твору. Якщо простежити за логікою дії у поемі, то можна легко переконатися, що ні один із ворогів Лиса Микити не уник його помсти, хоча здійснювалась вона в різні час і спосіб. Так було з Бурмилом, Мурликою, Зайцем, Цапом. Випадав з цієї низки Півень ( про його скаргу на Лиса Микиту йшлося ще у першій пісні ). Отже, введення у другому виданні цілком нового епізоду розправи над Півнем виправдане як у плані композиційному, так і логіки характеру головного персонажа.

Цей епізод написаний дуже яскраво, у притаманному всій поемі трагікомічному плані. Перед очима Бабая і Лиса Микити, що сховалися під містком, проходить куряча процесія на чолі зі старим Півнем, яка співає пісню про комара. Як тільки процесія порівнялась із містком, Лис здійснює підступний напад на Півня і відгризає йому голову.

Зображення хорового співу курячої процесії як драматичного дійства ( у тексті вказано, хто що співає, коли вступає ) посилює і підкреслює комізм даної ситуації. Варто звернути увагу й на те, що пісня, яку виконує курячий хор, є своєрідною переробкою відомої жартівливої народної пісні “Ой що ж то за шум учинився”. Власне від цієї пісні беруться тільки вихідна сюжетна теза ( комар звалився з дуба ) та принцип ритмомелодійної організації вірша. Конкретний зміст пісні повністю оригінальний, вона відзначається характерним сюжетом та дією.

Друга частина десятої пісні прямо не пов’язана з розвитком дії, хоч і має значення для розуміння подій, що відбуваються, розкриває їх взаємозв’язок і взаємозумовленість. Тут у ретроспективному плані відтворюються деякі моменти з минулого Лиса Микити, які пояснюють його теперішню поведінку і мотивують майбутні дії ( розповідь про історію взаємин із Півнем, міркування про роль протекції та зв’язане з цим оповідання про знайомство з Мавпою Фрузею, на прихильність якої він розраховує ).

Характеристики

Список файлов ВКР