73369 (589277), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Поема “Лис Микита” – єдиний з епічних творів І.Франка, який витримав п’ять прижиттєвих видань ( 1891, 1896, 1902, 1909, 1914 ), не враховуючи численних передруків частинами або уривками у шкільних читанках і різних періодичних виданнях. Факт цей дуже промовистий – він є незаперечним свідченням небувалої популярності твору.
Про це говорять і тиражі, якими видавався “Лис Микита”. У передмові до третього видання поеми І.Франко зазначав, що “друге видання, друковане в 3000 примірників, розійшлося протягом чотирьох літ”. Випадок, як на той час , нечуваний! Саме тому письменник мав повне право сказати, що “ані одна галицько-руська книжка досі не мала такого щастя у читачів” 35,57.
До цього слід б додати, що взагалі ні одна книжка на Україні у той час не видавалась таким великим тиражем і так швидко не розходилась. Жоден з відомих творів української дожовтневої класики за життя автора не мав такої щасливої долі, такого широкого кола читачів, як Франків “Лис Микита”.
Виняткову популярність поеми дуже скоро помітила і відзначила тогочасна літературна критика. Ще А.Ю.Кримський у рецензії на друге видання твору з захопленням писав: “Вже сам той факт, що в протягу якихось там трьох літ довелося друкувати тую книжку вдруге – се, можна сказати, річ у нас нечувана! – той факт і без мене каже, що публіка вже давно дала Франковому писанню свою мовчазливу оцінку” 5,48.
Ще виразніше прозвучала ця думка у відгуку на третє видання “Лиса Микити”, автором якого, ймовірно, був В.Гнатюк: “Коли зважимо, що в нас тільки шкільні читанки доходять до третього видання, то багато книжок у нас, надрукованих у 1000 примірників і зовсім не злих, лежать по магазинах по 10-15 літ, заки розійдуться, то зрозуміємо, який популярний став “Лис Микита” між нашою молодіжжю, коли в невеликім відповідно часі вичерпалися два його видання і треба було робити третє” 5,49 .
Причину виняткової популярності поеми слід шукати насамперед у її змісті, її надзвичайно високій ідейно-художній вартості. Цілком можливо, що саме величезна популярність твору і стала тією першопричиною, яка спонукала письменника впродовж більш як двадцяти років неодноразово повертатись до нього, щоразу вносячи в текст значні зміни, нерідко принципового характеру.
З іншого боку, штовхнути І.Франка на шлях доопрацювання і дальшого ідейно-художнього вдосконалення поеми могла і позиція певної частини критиків, які, зрозумівши буквально авторське визначення на титулі книги “З німецького переробив Іван Франко”, вбачали в “Лисі Микиті” не оригінальний твір, а лише переробку і навіть переклад поеми Й.-В. Гете “Рейнеке Фукс”.
Складна і тривала в часі історія тексту поеми І.Франка “Лис Микита” вимагає детального і всебічного вивчення, що дасть можливість правильно розв’язати ряд важливих історико-літературних і текстологічних питань, пов’язаних з цим твором.
Окремі спроби, які робились у цьому напрямі 39, носили побіжний характер, у них розглядалися не всі прижиттєві видання поеми, не розв’язувалося питання вибору основного тексту, що в даному випадку становить значні труднощі.
Послідовно зіставляючи тексти усіх прижиттєвих видань поеми “Лис Микита”, автор намагався виявити зміни, які вносилися у кожне з них порівняно з попереднім, з’ясувати їх характер і на основі цього вияснити, в якому напрямі відбувся рух тексту, наскільки всі ці поправки сприяли дальшому художньому удосконаленню твору. Разом з тим проведений аналіз текстів прижиттєвих видань дасть можливість розв’язати і питання вибору основного тексту поеми, що є дуже важливим як для оцінки самого твору.
Поема “Лис Микита” вперше була надрукована у журналі “Дзвінок” за 1890 р. ( № 3-21 ). Цей самий текст без жодних змін наступного року виходить окремою книжкою – “Лис Микита ( З німецького переробив Іван Франко. Накладом редакції “Дзвінка”. У Львові, 1891 )”.
А ще через п’ять років, у 1896 р., з’являється нове видання поеми, значно відмінне від першодруку. На його титулі було зазначено: “Друге, перероблене і розширене видання”. Зміни, внесені у це видання, надзвичайно широкі і різнопланові, вони торкнулися як змісту твору, так і його форми. Доопрацювання зазнали всі без винятку розділи, але його характер і спрямованість у кожному окремому випадку далеко не однакові. У зв’язку з цим аналіз внесених змін доцільно робити по кожній пісні окремо.
Сюжетна канва першої пісні в обох виданнях залишається та сама. Події, що становлять її зміст, розгортаються навколо скарг на Лиса Микиту, з якими звертаються до Лева звірі. Першим виступає Вовк Неситий. Він же фігурує як головна дійова особа і в промові Борсука, який виступає на захист Лиса Микити.
Зберігши той самий характер розвитку дії і персонажів, І.Франко значно поглиблює зміст окремих епізодів. У першому виданні ( 1891 ) вся скарга Вовка вкладалась в одну строфу і звучала дуже загально:
Перший вийшов Вовк Неситий.
Царю, - каже, - від Микити
Вже й життя мені нема!
Діток моїх б’є, кусає,
А Вовчицю обмовляє,
Що невірна, зла й німа [ c. 1] .
Позови інших звірів – Цуцика, Кота Мурлики, Рисі, Півня – були більш конкретними і в їх основі лежали факти. У другому виданні такого ж вигляду набуває і Вовкова скарга. Після слів “Що невірна, зла й німа” ( у новому виданні вони замінені на такі: “Так, що й сором повідать” ), якими закінчувався виступ Вовка, з’являється цілком новий епізод ( шістнадцять строф ) про те, як Вовк за намовою Лиса Микити виступає в ролі судді, щоб поділити баранам поле, і як ті познущались над ним. Ця вставка, яка за своїм обсягом дорівнює третині всієї пісні, є логічно необхідною ланкою в її загальній структурі, бо відновлює порушені пропорції у змісті скарг звірів. Вовк виступає тут як головна дійова особа. Навколо його взаємин із Лисом розгортається переважно вся дія, а зміст і характер його скарги явно цьому не відповідають.
Епізод про Вовкове суддівство сприймається і як цілком окрема і завершена художня цільність – зі своїм сюжетом, викінченою композицією і темою. За художнім рівнем це оповідання є одним з найкращих місць у всій поемі. Воно написане настільки “густо” й яскраво, що виглядає як своєрідний сплав, де немає жодного не тільки зайвого, а й неточного слова.
Крім прямих доповнень, як у епізоді про Вовка-суддю, перша пісня у другому виданні зазнала ще інших змін, здебільшого спрямованих на поглиблення чи уточнення окремих місць тексту.
Дещо іншим став початок поеми. На основі першої строфи за рахунок деякого розширення і введення нових деталей виростають дві:
Видання 1891 року Видання 1896 року
Надійшла весна прекрасна, Надійшла весна прекрасна,
Многоцвітна, тепла, ясна. Многоцвітна, тепла, ясна,
То цар Лев і повелів Мов дівчина у вінку,
З гір, лісів, лугів і зворів Ожили луги, діброви,
До високих царських дворів Повно гамору, розмови
Поскликати всіх звірів [с.1]. І пісень в чагарнику.
Лев, що цар є над звірами,
Пише листи з печатками,
Розсилає на весь світ:
“Час настав великих зборів!
Най зійдесь до царських
дворів
Швидко весь звірячий рід” [с.3].
Весь смисл даної переробки полягає в тому, щоб усунути поєднання в одній строфі двох думок різного плану ( опис весни – рішення Лева скликати усіх звірів до свого двору ), між якими не існувало логічного зв’язку. У новій редакції вони набули більшої конкретності, а разом з тим було введено момент логічного зв’язку між ними. Опис весни, який вкладався у два рядки ( вони не зазнали змін у новій редакції), доповнено кількома деталями, що надало йому певної цільності і смислової завершеності. Друга думка також була значно розширена і переосмислена, зокрема в плані виявлення причинних зв’язків (пояснено, чому саме Лев скликав звірів).
Ще кілька дрібніших, але також важливих за своїм значенням поправок зроблено у другій частині пісні.
У строфі 25 з метою поліпшення звучання вірша усунуто складний для вимови збіг приголосних у другому рядку: «Патріотизм в него злуда» [с.2] виправлено на «Патріот у него злуда» [с.7]. Поправку такого ж характеру зроблено й у наступній строфі (рядок четвертий):
«Як струснув зайця мов грушу» [с.3] – «Він струснув зайця мов грушу» [с.8].
Незначне на перший погляд виправлення у строфі 28, яке звелося до зміни порядку слів у рядку ( «Від ворога не жди похвали» [с.3] – «Жди від ворога похвали!» [с.8] ) також є суттєвим. Нова іронічна інтонація, яка з’явилася внаслідок проведеної перестановки, підсилює й увиразнює закладену тут думку.
Значного доопрацювання як у плані змістовому, так і стилістичному зазнала початкова строфа кінцевого епізоду пісні ( скарга Півня ).
Виправлення, зроблені у кількох наступних строфах, спрямовані насамперед на досягнення більшої смислової точності окремих характеристик, усунення логічної невідповідності між її компонентами. У строфі 42 грунтовної переробки у такому плані зазнали перші два рядки ( «Півень перед царським троном Жалібним промовив тоном» [с.,6] - «Півень перед троном царським Крикнув тенором лицарським» [с.12].
У тексті першого видання помітна явна невідповідність між зовнішністю Півня, його роллю проводиря курячої громади і тоном, яким він виголошує скаргу. Зрозуміло, що Півень, задерикуватий і войовничий за своєю натурою, логічно мав би звертатися до царя не жалібно, а йому значно більше до лиця саме «крикнути тенором лицарським», як у другому виданні.
Подібного редагування зазнали два рядки строфи 44:
Не виходьте жадне з В ліс мені не вибігати,
брами, Бо там ворог наш зубатий [с.12]. Там наш ворог із зубами [с.7].
Зміст вислову у первісному тексті не ясний, його можна зрозуміти так, що начебто ворог має якусь зброю, тобто озброєний зубами. У новому варіанті цей зміст набуває точного смислового й образного вираження.
Значного доопрацювання у новому виданні зазнала і друга пісня. У кількісному відношенні виправлень у ній набагато більше, ніж у першій. Ті чи інші поправки трапляються майже у кожній другій строфі.Однак таких змін, які б вели до дальшого розширення тексту, як це мало місце у попередньому розділі, тут фактично нема. Повністю новим текстом є тільки шість початкових рядків:
Гей, хто в лісі не буває,
Той не бачив і не знає,
Як Микита Лис жиє.
Лисовичі – славний замок.
Не один там хід і ганок,
Ям, скриток чимало є [с.15 ].
Нова строфа становить своєрідний зачин пісні, логічно підводить до подій, зображуваних у ній, задає відповідний тон розповіді.
Поява нової строфи зумовила необхідність окремих змістових виправлень у наступній. Вказівка на те, що Лис Микита проживає в ямі, наявна у першому виданні, тепер виглядала б недоречною, адже “Лисовичі – славний замок”. Тому нова редакція двох перших рядків другої строфи цілком виправдана:
Лис Микита проживає Лис Микита в своїй буді В ямі і гадки не має [с.10]. Спочива собі по труді [с.15].
Інші зміни, зроблені у тексті другої пісні, переважно смислового плану. Їх характер і спрямування дуже показові з боку виняткової уваги І.Франка до смислового наповнення кожної художньої деталі, її глибини і точності.
Дві незначні поправки маємо у шостій строфі. Вони торкнулись тільки двох слів:
Ну, тепер виходить сміло, Ну, тоді він вийшов сміло,
Радістю лице горіло [с.11]. Втіхою лице горіло [с.17].
Заміна у першому рядку “тепер” на “тоді він” далеко не формальна. Зміст виразу “Ну, тепер виходить сміло” дещо розпливчатий, прислівник “тепер” вказує на певну часову однозначність події, тобто що вона відбувається саме тепер, у даний час. Насправді ж, виходячи з контексту, він має показувати послідовність дії, те, що вона наступила після якоїсь іншої ( Лис спочатку заглянув у шпарку, а вже тоді “виходить сміло”). Внесена поправка надає всьому виразові необхідної смислової точності. Не менш доречною є заміна в другому рядку. Хоча слова “радість” і “втіха” близькі за значенням, у даному контексті більше на місці “втіха”. Основне значення слова “втіха” – це почуття задоволення, викликане чим- або ким-небудь. Завдяки йому і вдається підкреслити і передати показане задоволення Лиса тим, що до нього прибув саме Бурмило, а не хтось інший.
Виразну смислову спрямованість мають зміни у строфі дев’ятій, де переробки зазнали початкові рядки:
Всі суди мене не страшать. Знаю бо, що мудра ваша
Рада освітить мене [с.12 ].
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
