71151 (589211), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Членами першої філії, створеної з ініціативи Маркила Же-лехівського, були здебільшого селяни. З часом вони стали першими представниками широких селянських мас, що взяли участь в Загальному зібранні Товариства (15 червня 1876 р.). На відкриття філії зі Львова прибули професор А. Вахнянин, професор О. Партицький, доктор В. Ганкевич.
Слабкою стороною в організації "Просвіти" була концентрація роботи у Львові і поганий зв'язок з провінціями Галичини. Тут просвітницька робота велася в уже існуючих читальнях, історія зародження котрих сягає в середину XIX ст. Читальні на Галицькій землі створювалися при церковних братствах. Перша така читальня для городян виникла в Коломиї в 1848 році. У Львові першу читальню при духовній семінарії організував її вихованець В. Ковальський (1849 р.). Організаційно вона копіювала читальні Відня, де В. Ковальський проходив стажування, і Праги, куди Львівський семінарист був скерований делегатом від галицьких українців на Слов'янський конгрес. На час зародження Товариства в Галичині досить успішно вже діяло достатньо культурних осередків, в основному під назвою "Руська читальня". Недоліком в їхній роботі була відсутність єдиного центру та координації між собою.
Частину осередків взяла під свою опіку "Просвіта" (у 1881-1885 роках —320), але організаційно вони їй не належали. Назріла необхідність в організації власних читалень зі своїми статутами. У виданій "Просвітою" в 1884 році книжці "Про закон о товариствах і право збору" Костя Антоновича (псевдо доктора К. Левицького) читаємо: "Сама тільки книжка не дасть освіти, для неї необхідне ще живе слово, потрібні провадарі цього слова! Нам неодмінно потрібні просвітницькі основи, потрібні нам читальні в усіх селах нашої Галичини, в усіх селищах та містах". Для втілення цієї ідеї необхідно було внести зміни до статуту Товариства. Крім того, в 1890 році члени "Просвіти" наполягають на тому, щоб Товариство займалося не тільки освіченням народу, але і його економічним піднесенням. В результаті Загальне зібрання "Просвіти" від 25 березня 1891 року схвалює новий статут, проект якого уклав доктор К. Левицький, а намісництво рескриптом від 18 серпня 1891 року затверджує нововведення.
На основі нового статуту Товариство дістало право організовувати "Читальні "Просвіти", які можуть проводити курси для неписьменних, голосні читання, вечорниці, ставити театральні вистави, а також мати свою позичкову касу, створювати земельно-господарські промислові спілки, утримувати громадські комори. Допомагати в роботі, а також контролювати діяльність читалень повинні філії "Просвіти".
Як методичний посібник для втілення в життя настанов нового статуту Товариство видає книжечку "Що повинна робити "Просвіта" на основі нового статуту?" (1892 р., 32 с.) і "Статут: Перший для читалень "Просвіти", схвалений Головним виділом Товариства "Просвіта" у Львові, дня 24 січня 1894 р." (1894 р., с. 2).
Завдяки закладеній в статуті можливості організувати власні філії та читальні, "Просвіта" невдовзі виростає в найбільш значне в регіоні Товариство, що охопило своєю діяльністю всі ланки культурного та економічного життя Галичини. Про це свідчить відкриття філій та читалень, які вкрили своєю мережею всі найбільш віддалені від Львова регіони Галичини.
З вступом в дію четвертого статуту "Просвіта" стає за своєю структурою трьохступеневою організацією: 1. Головний Виділ у Львові; 2. Районні відділи (філії); 3. Читальні. Вищим контролюючим органом Товариства залишається Загальне зібрання, тобто з'їзд делегатів від філій та читалень з метою затвердження напрямків діяльності Товариства, внесення змін до статуту та ін. Загальне зібрання скликається раз на 3 роки (при необхідності — позачергово). Головний Виділ складався з голови, 6 заступників, 15 членів правління.
Члени читалень "Просвіти" за користування ЇЇ бібліотекою платили невеликі щомісячні внески. Далеко не всі вони були дійсними членами Товариства. Ця різниця була досить великою і збільшувалася з роками. Від такого роздвоєння членства "Просвіта" нічого не втрачала в ідеологічному плані, але програвала матеріально. Членські внески упродовж всього часу існування Товариства не забезпечували його потреби. За 40 років діяльності "Просвіта" одержала 222348 крон, а від 1909 до 1920 року—142623 крони від своїх дійсних членів. Більш вагомим джерелом доходів були добродійні пожертви. З метою їхнього збільшення Товариство під час святкування свого 40-річчя засновує спеціальний фонд під назвою "Дар "Просвіті". Така акція незабаром приносить плоди. Щорічно Товариство одержує чималі суми від заможних українців краю. Згідно з даними, наведеними в річних звітах Товариства, від 1908 до 1920 р. загальна сума пожертв у фонд "Дар "Просвіті" склала 174195,5 крон.
Третім джерелом доходів "Просвіти" були гроші, одержані від продажу власних видань. На жаль, підрахувати їх немає можливості, бо Товариство не завжди виділяло виторг від продажу власних видань, а обмежувалося фіксуванням кількості проданих книжок. Залишилися свідчення, що "Просвіта" за рахунок виторгу від продажу видань покривала організаційні видатки. Частина їх йшла на платню службовцям і ремонт приміщень. Це свідчить про високу рентабельність видавничої діяльності Товариства. З цифрових даних, що маємо, наведемо такі: а) за час від 15 травня 1874 до 27 травня 1875 року продано 29436 книжок; б) від 1 квітня 1876 до 1 квітня 1877 року продано 22734 книги на суму 2507 крон; в) від 1 вересня 1879 до 31 грудня 1880 року продано 17409 книжок. Згідно зі Звітом про діяльність Товариства від 1.01.1896 до 31.12.1897 р." до кінця 1897 року видано 362 назви книг, а продано більше 2 млн. примірників.
Основним джерелом використання книжок до першої світової війни залишалася бібліотека. З метою розповсюдження свого впливу "Просвіта" безкоштовно давала книжки в читальні краю. В 1876 році Головний Виділ приймає постанову, згідно з якою книжки будуть безкоштовно передаватися тільки тим читальням, що вступили в члени Товариства. Для них "Просвіта" друкувала та розсилала статути. Власні читальні (відкриті після 1891 р.) Товариство регулярно забезпечувало книжками та періодичними виданнями.
Крім розповсюдження книжок по всіх повітах Галичини "Просвіта" від самого початку своєї діяльності вирішує створити велику бібліотеку у Львові. Це повинна бути національна наукова бібліотека, яка має й архів. На заклик "Просвіти" чимало українців офірували свої видання і навіть цілі бібліотеки. Багато галицьких та зарубіжних товариств поспішили вступити в книгообмін зі щойно створеною бібліотекою.
Крім подарунків, Головний Виділ "Просвіти" закуповував для своєї бібліотеки необхідні книжки, а особливо рукописи, автографи письменників та ін.
Значно збільшилася бібліотека, коли у 1871 році до неї приєдналися книжкові фонди Товариства "Руська Бесіда", "Побратим" та редакції газети "Правда".
Досить цінні матеріали до бібліотеки "Просвіти" надходили з Наддніпрянської України, від П. Куліша, М. Костомарова, О. Білозерського, О. Кониського та ін. Серед них були автографи та рукописи таких письменників, як Т. Шевченко, Марко Вовчок, М. Костомаров, Л. Боровиковський, Д. Мордо-вець, І. Нечуй-Левицький, І. Тобілевич, Г. Глібов, Б. Грінченко. Для того, щоб уявити собі цінність зібраної "Просвітою" бібліотеки, вкажемо на наявність в ній таких реліквій як переклад П. Куліша на українську мову "Дон Жуана" Бай-рона, рукописи Варфоломія Шевченка, княгині Варвари Рєпніної, польської письменниці Е. Ожешко, російських письменників М. Салтикова-Щедріна, С. Чалова та ін. О. Кониський подарував бібліотеці рукописи з документами про село Перехо-довку та хутір Кониських за описом Рум'янцева 1769 року. З реліквій галицьких просвітителів у архіві "Просвіти" зберігалися автографи М. Устияновича, подаровані його сином Корнилом, а також "Євангеліє" у перекладі Маркіяна Шаш-кевича. Цю книгу Головний Виділ придбав у сина поета — Володимира.
В архіві зберігалися також матеріали середніх віків, зокрема, рукопис Транквіліона Ставровецького, куплений Товариством в 1876 році.
Після відкриття бібліотеки Наукового Товариства ім. Т. Шевченка "Просвіта" передала їй чимало цінних матеріалів, залишаючи собі белетристику та книжки науково-популярного змісту.
Реліквії, що збереглися після руйнівних подій Першої та Другої світових воєн, зберігаються сьогодні в архіві НТШ (ЦДІА України у Львові, Ф. 309).
Чимало зусиль доклав Головний Виділ для відкриття читального залу при бібліотеці "Просвіти". Тут необхідно відзначити особисті заслуги нового голови Товариства, професора української мови Львівського університету, автора першої "Історії української літератури", доктора Омеляна Огонов-ського.
Час головування О. Огоновського (травень 1877— жовтень 1894) не був найсприятливішим періодом в історії українського руху в Галичині. Саме в цей період австрійський уряд розгортає кампанію боротьби з соціалістичними ідеями, які просочувалися з Росії.
У Львові час від часу проводилися ревізії з метою виявлення забороненої літератури та листівок. Під час такої ревізії в приміщенні, яке орендувала "Просвіта", слідчий суддя з поліцією вилучили майже всі книжки, видрукувані в Києві з дозволу російської цензури. Серед них були книжки, що не мали навіть політичного забарвлення, зокрема, "Исторические песни малорусского народа" В. Антоновича і М. Драгоманова, "Монографії" М. Костомарова та ін. Вилученням у "Просвіті" літератури скористалися поляки, щоби скомпрометувати Товариство серед селян. Неоднорідність політичної орієнтації спостерігалася і в самому українському таборі. Поглибленню розколу сприяло розходження думок з приводу російсько-турецької війни 1877—1878 рр. Австро-Угорщина заявила про нейтралітет, а насправді зайняла- недоброзичливу позицію щодо Росії, бо не бажала закріплення її впливу на Балканах. "Москвофіли-твердоруси" не приховували своїх симпатій до російського уряду. "Народовці" бажали звільнення для сербів та болгар, одночасно сподіваючись, що Росія, програвши війну, буде змушена надати більших свобод народам, що населяють її окраїни, в тому числі й українцям. Необхідно було боротися за симпатії народних мас, на інтересах яких маніпулювали різні політичні групи. Про те, що "Просвіта" не втратила своїх позицій в цих складних умовах, говорить той факт, що в 1877 році відкриваються дві її філії і ще одна в 1878 р. Під опіку "Просвіти" все більше переходить діючих в краю чита-лен: 1881 рік—18, 1882 р.—36, 1883—42, 1884 р.—132, 1885 р.—94.
На той час назріла нагальна необхідність у виданні власного періодичного органу. Від жовтня 1877 року починає виходити газета "Письмо з "Просвіти". Пізніше вісник української книжкової скрави в Галичині "Книжка" писав про неї: "Письмо з "Просвіти" все-таки було мовби енциклопедією нашого просвітницького руху в Галичині". Але час вимагав масового політичного органу, і "Просвіта", ціною припинення випуску власної газети, субсидує вихід газети "Діло", редактором якої став член Головного Виділу Товариства Володимир Барвінський.
Залишаючись єдиною представницею народовського табору, "Просвіта" бере участь в громадсько-політичних акціях Галичини. В 1880 році Товариство організовує святкування 100-річного ювілею скасування панщини в Австрії, а В. Барвінський користає з нагоди для скликання першого українського народного віча (ЗО листопада 1880 р.). Значення цих зборів важко переоцінити, бо в них вперше взяла участь велика кількість селян, що знаменувало початок демократизації українського політичного життя в Галичині.
Щоб не перетворити "Просвіту" в політичну організацію, члени Головного Виділу О. Огоновський, Ю. Романчук, О. Сте-фанович, І. Белей, К. Левицький та ін. створюють перше в Галичині українське політичне Товариство "Народна Рада". Для організації українських городян Львова "Просвіта" виходить з ініціативою створення організації ремісників, котра в 1884 році перетворюється в Товариство "Зоря".
Звільнившись від непередбачених статутом турбот, "Просвіта" активно включається в просвітницьку роботу. Цьому сприяло придбання в 1895 році триповерхового будинку в центрі міста (площа Ринок, 10). "Просвіта" стала першим українським Товариством, котре спромоглося придбати власний будинок. Передачею 3000 крон через професора М. Грушевського вітали купівлю кияни.
Три кімнати в новому будинку займала бібліотека, котра на той час поповнилася подарованими їй книжковими зібраннями голови "Просвіти" Ом. Огоновського (1886 р.) та чеського вченого Франтішека РжепЗржа (1890 р.) В 1894 році під керівництвом К. Паньківського складено каталог бібліотеки, що дало можливість відкрити її фонди для широкого користування.
Разом з бібліотекою "Просвіта" вирішила заснувати український національний музей. В річних звітах Товариства вперше про музей згадується вже в 1886 році.
Останню згадку про музей знаходимо в опису майна Товариства за 1909 рік, де його оцінено в 3 тисячі крон. Надалі більша частина музею "Просвіти" перейшла в "Національний музей ім. митрополита А. Шептицького" у Львові, а деякі матеріали було передано до музею НТШ.
Хоч Товариство "Просвіта" не стало важливішим сховищем основних історичних реліквій українського народу, значущість його музею полягає в тому, що він поклав початок українській національній музейній справі.
На початку XX ст. в Галичині діяло вже чимало українських видавничих товариств та спілок.
В умовах часткової насиченості краю друкованою продукцією, більш гостро постає питання про розповсюдження книжок та журналів. "Просвіта" розгортає роботу по організації книгарень при читальнях та філіях. Прикладом торговельної діяльності було створене 1883 року т-во "Народна Торгівля". Метою нової народовської організації було "придбання та продаж товарів, відкриття магазинів, посередницька діяльність при закупівлі та доставці товарів і забезпечення фондами для ведення торгівлі". Специфіку роботи та методику організації крамниць "Просвіта" роз'яснює в книзі "Порадник для крамниць", підготовленій Головним Виділом у 1887 році. Кількість крамниць, створених при читальнях "Просвіти", збільшується з кожним роком. Якщо в 1897 році їх нараховується 146, то в 1903 р.—450, а в 1908 р.—466.
Для покращення якості членських книжечок в 1874 році створюється "Літературний комітет", перейменований в 1891 році в "Літературну секцію". Найбільшою популярністю користувалися календарі "Просвіти", тираж котрих досягав 10—13 тис. примірників. Календарі виходили майже щорічно, починаючи від 1870 року, за виключенням 1871, 1883—1889 та 1919 р.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
